Позакласний виховний захід "Прощавай, Букварику!"
ПРОЩАВАЙ, « БУКВАРИКУ » !
Вчитель. Шановні гості! Любі друзі!
Сьогодні ми зібралися на свято вшанування і
прощання з першою книжкою – « Букварем ». Він
навчив добре і швидко читати, любити свою
прекрасну землю, цінувати, шанувати її працьовитих
людей, берегти святині нашого народу і землю, мову,
пісню, криницю, хліб, вербу, калину. Сьогодні ми
зібрались, щоб сказати добрі слова тому, хто був нам
другом, хто мовчав, але кожну мить вчив нас.
( Учні виконують пісню « Радісне свято ».)
« Радісне свято »
Ми сьогодні зібрались
всі на радісне свято,
свято любого нам « Букваря ».
Гості: мами, бабусі,
дорогі наші друзі,
тут зібрались, як рідна сім’я.
Приспів:
Ми сьогодні всі щасливі,
бо навчилися читать
і дружити, і любити, /
рідну землю захищать. / двічі
Учень 1. Є святкових днів багато
на листках календаря,
а між ними й наше свято –
вшанування « Букваря ».
Учениця 1. День вітання і прощання –
свято перших « Букварів ».
Перша сходинка зростання
для молодших школярів.
Учень 2. Любі гості, мами й тати,
в нас – Букварикове свято.
Добре, що прийшли до нас
Ви усі у перший клас.
Учениця 2. Ми всіх гостей вітаємо
і дуже Вам радіємо!
Усі вже букви знаємо,
Читати книжки вміємо.
Учень 3. Зовсім, зовсім ще недавно,
вересневої пори,
мами в школу нас за руки
несміливих привели.
Учениця 3. А сьогодні ми вже справжні,
справді, справжні школярі,
бо читати і писати
ми навчитися змогли.
І задачу розв’язати,
і відняти, і додати…
Словом, успіхів всіляких
ми, нарешті, досягли.
( Учні виконують пісню « Пісня про школу ».)
« Пісня про школу »
Мама двері відчиня,
проводжа до школи.
Не забудем цього дня /
ми в житті ніколи. / двічі
А татусь нам говорив,
як ішли ми в школу:
– Поважайте вчителів, /
слухайтесь у всьому. / двічі
Не забудем цього дня
ми в житті ніколи.
Найсвітліший клас у нас, /
найсвітліша школа. / двічі
( Стук у двері.)
Листоноша. А чи у Вас сьогодні свято?
Це першокласники?
То отримуйте листа!
( Вчитель читає лист.)
Вчитель. « Дорогі мої першокласники! Мене викрав злий
чарівник. Я зможу прийти на свято, якщо Ви
подолаєте всі перешкоди, які перед Вами постануть.
Будьте сміливими. Я з нетерпінням чекаю
визволення. Щоб врятувати мене, потрібно із
пелюсток скласти квітку. На кожній пелюстці –
завдання, а пелюстки – у казкових героїв. Тож
чекайте їх і визволяйте мене.
Ваш « Букварик »
( Лунає музика. Заходить дівчина-Циганка.)
Циганка. Ой, Ви хто такі?
Учень 4. Ми – першокласники.
Циганка. Давайте я Вам погадаю, які бали будуть у Ваших
щоденниках.
Учениця 4. Не треба нам гадати, ми і так знаємо, що бали у нас
будуть лише гарні.
Вчитель. Яке завдання ми повинні виконати, щоб отримати
пелюстку?
Циганка. Яка пелюстка? Яка пелюстка? Ось пограйте спочатку
у карти зі мною.
Учень 5. Оксано Іванівно, а хіба дітям у карти можна грати?
Вчитель. Це, звичайно, гра не для дітей. Але « Букварика »
треба виручати, то давайте спробуємо. Якщо ми не
впораємось, то наші гості допоможуть.
( Дівчина-Циганка витягає колоду карт з прикладами: 10-4, 2+7, 1+9,
8-6, 5+3. Учні розв’язують приклади.)
Циганка. Правильно. Перша пелюстка – Ваша.
( Стук у двері. Заходить дівчина-Червона Шапочка.)
Червона Добрий день, першокласники! Чи пограєте Ви зі
Шапочка. мною у гру « Так чи ні? », щоб одержати другу
пелюстку?
Учні. Так.
Червона На мої запитання Вам потрібно відповідати « так »
Шапочка. або « ні ».
Треба гарно Вам читати? ( Так.)
Треба менших ображати? ( Ні.)
На перерві пострибати? ( Ні.)
А всі парти пописати? ( Ні.)
Друга треба виручати? ( Так.)
Треба слухати матусю? ( Так.)
Подратуйте хоч бабусю? ( Ні.)
У школі вибийте шибки? ( Ні.)
А вчительці робіть все навпаки? ( Ні.)
Брудне взуття носіть у школу? ( Ні.)
А книги кидайте додолу? ( Ні.)
Правильно. Друга пелюстка також Ваша.
( Стук у двері. Заходить хлопець-Вовк.)
Вовк. Здрастуйте, школярики! Червона Шапочка сказала
мені, що Вам потрібна оця третя пелюстка. Ви
отримаєте її, якщо відгадаєте загадки:
- Галя має добру звичку:
класти книги на... ( поличку )
- От цікава така штучка,
пише в зошиті, це – ... ( ручка )
- Хто нам дзвонить на урок?
Це – веселий наш… ( дзвінок )
- Скільки діток є довкола,
бо прийшли вони до… ( школи )
Молодці! Третя пелюстка – Ваша.
( Стук у двері. Заходить дівчина-Лисиця.)
Лисиця. Я – Лисичка, я – сестричка,
не сиджу без діла,
я пелюстку знайшла
і до Вас принесла.
Дуже люблю букву а,
тому гра моя така:
на мої запитання дати слова,
які починаються звуком ( а ).
- Як Вас звати? ( Анна, Андрій )
- Яке Ваше прізвище? ( Андрусів )
- Звідки Ви приїхали? ( Америка )
- Що привезли у подарунок? ( альбом )
- Що намалюєте на згадку? ( ананас )
Чудово! Четверта пелюстка – Ваша.
( Стук у двері. Заходить хлопець-Заєць.)
Заєць. Добрий день, друзі! Я прочитав на цій пелюстці,
що її треба віддати першокласникам, якщо їхні
батьки допоможуть виконати останнє завдання:
скласти слова із літер, які є у їхніх руках.
Перше слово – СОНЦЕ,
друге слово – БАТЬКО,
третє слово – РУШНИК.
Молодці, батьки! П’яту пелюстку я віддаю
першокласникам.
Вчитель. Отже, ми з допомогою батьків виконали усі
завдання, зібрали квітку. Тепер чекаємо у гості
« Букварика ».
( Учні виконують пісню « Букварик » )
« Букварик »
Музика О. Антонюка, слова А. Орел.
Беру до рук « Букварик » я,
там букви всі від « а » до « я ».
Від звуків перших до складів
« Букварик » стежечку провів.
Приспів:
« Букварику », « Букварику »,
про все розкажеш ти:
про зоряні ліхтарики,
про ріки і мости,
про кізку з козенятами,
про вовка та сову.
А я усе шукатиму
сторіночку нову.
Склади збираються в слова,
Аж закрутилась голова.
Слова у речення біжать,
За ними треба поспішать.
Приспів:
« Букварику », « Букварику »,
про все розкажеш ти:
про зоряні ліхтарики,
про ріки і мости,
про кізку з козенятами,
про вовка та сову.
А я усе шукатиму
сторіночку нову.
Читаю речення малі
про ліс і квіти на землі
і про швидкого колобка,
що від бабусі утіка..
Приспів:
« Букварику », «Букварику »,
про все розкажеш ти:
про зоряні ліхтарики,
про ріки і мости,
про кізку з козенятами,
про вовка та сову.
А я усе шукатиму
сторіночку нову.
( Заходить хлопець«Буквар». Встають учні-літери.)
Буквар. Доброго дня, мої любі малята!
Радий зустріти, вітаю зі святом!
Я Букварик Вам відомий,
дуже гарний, малюнковий.
Залюбки всіх вчу читати,
нема часу спочивати.
Я – веселий букварик, прошу всіх на свято,
кожну літеру всі разом будемо вітати.
Нас тридцять три,
у нас міцна сім’я.
Складаємо слова нові
від «а» до «я».
Ми мрію любимо й книжки,
життя у нас буя.
Вчимося в школі залюбки
від «а» до «я».
Знай рідну мову і вивчай,
вона твоя й моя.
Та перш за все абетку знай
від «а» до я».
Ми – літери відомі,
ми – будь-кому знайомі,
але про кожну літеру
Ви знаєте не все.
Ми літери – незвичні,
ще й дуже симпатичні,
бо кожна жарт чи віршика,
чи казочку несе.
Буквар. Що ж, спасибі, школярі,
букви – тридцять три зорі.
Може, хоче хтось про себе
Щось цікаве розказати?
Літера а. Голосиста буква «а»
твій Букварик відкрива.
Не одна вона іде,
а всю азбуку веде.
Літера б. Подивись, прошу тебе:
ключ в траві, як буква «бе»!
тут веселик походив,
ключ від азбуки згубив.
Літера в. Буква «ве» – така цікава:
стовпчик – тут і дужки – справа.
Так в алфавіті живе
всім потрібна буква «ве».
Літера г. Гиля-гиля, гусенята,
до водички, до ставка.
Гусеняткам любо гратись
біля татка-гусака.
Я і сам би з ними грався,
щоб гусак так не кусався.
( Учні виконують пісню « Веселі гуси ». Два хлопці-Гусаки
( білий і сірий ) та дівчина-бабуся виконують відповідні рухи.)
« Веселі гуси »
Українська народна пісня
В нашої бабусі –
ой веселі гуси:
один сірий , /
другий білий, – / двічі
ой веселі гуси. /
Витягнули шиї
і шиплять, як змії:
один сірий, /
другий білий ,– / двічі
і шиплять, як змії /.
Мили гуси лапки
десь біля канавки:
один сірий , /
другий білий, – / двічі
десь біля канавки.. /
Ой кричить бабуся:
– Ой, пропали гуси!
Один сірий, /
другий білий, – / двічі
гуси мої, гуси. /
Вийшли, вийшли гуси,
кланялись бабусі:
один сірий, /
другий білий, – / двічі
кланялись бабусі. /
Літера ґ. Буква «ґе» на ґанку в Ґандзі
ґульку так набила,
що відтоді назавжди
з ґулькою лишилась.
Літера д. Як зробити букву «де»?
Дуже просто – як димар.
Піч затоплять, дим піде
і підніметься до хмар.
Літера е. Букво «е», поглянь в люстерко,
схожа ти на етажерку.
Літера є. Буква «є». Яка ж вона?
Наче скибка кавуна.
Кавуна хлоп’я просило,
двічі скибку надкусило.
Літера ж. А я літера така –
дуже схожа на жука.
Тільки ти жука згадаєш,
мене одразу упізнаєш.
Літера з. Збоку, знизу і згори
схожа «зе» на цифру три.
Є три зуби в букви «зе»,
ними все вона гризе.
Літера и. «и» блукає дуже близько,
«и» співає дуже низько.
Ти тихенько підійди
і скажи їй: « Букво «и»,
подивися, як розквітли
наші ниви і сади.»
Літера і. Буква «і» – неначе свічка
з ясним вогником вгорі.
А погасне – чорний ґнотик
стане крапкою над «і».
Літера ї. «І» без «ї» не ступить кроку,
поміж ними чвар нема.
«І» до «ї» моргає оком,
«ї» у відповідь – двома.
Літера й. Чи то дощик ллє довкола,
чи лютує завірюха,
буква «йот» ніде й ніколи
не скидає капелюха.
Літера к. Вранці півник в курнику
будить всіх: « Ку-ку-рі-ку! ».
Прокидайтеся, курчата,
будем букву «ка» вивчати.
( Хлопці виконують танець-пісню «А я хлопець-молодець» на стільчиках.)
« А я хлопець-молодець »
А я хлопець-молодець,
в мене коник-стрибунець.
Цок-цок, цок-цок-цок, /
в мене коник-стрибунець. / двічі
Їду верхи на коні,
дуже весело мені.
Цок-цок, цок-цок-цок, /
дуже весело мені. / двічі
Літера л. Має Петрик капелюха,
натягнув на самі вуха.
Капелюх – як буква «ел»,
не забудь її тепер.
Літера м. Два горбки у верблюда,
дві гори у степу.
Як погляну, то всюди
букву «ем» я знайду.
Літера н. Буква «ен», немов драбинка:
палки дві і перетинка.
Літера о. Буква «о» – така от кругла,
хто не бачив – подивись:
наче сонце, наче бублик,
мов обручик – хоч котись.
Літера п. Я із букви «пе» торік
змайстрував собі турнік.
Підтягуюсь разів сто я,
маю силу і здоров’я.
Літера р. Виліз равлик на стеблину,
зупинився і завмер:
на собі несе хатину,
а вона – як буква «ер».
Літера с. Буква «ес» – як місяць в небі,
як маленький серпик в полі,
як окраєць хліба теплий,
кавуна шматок солодкий.
Літера т. Тук-тук-тук, ток-ток-ток –
вибиває молоток.
Ним Ви цвяхи заб’єте,
схожий він на букву «те».
Літера у. – Скажи, горобчику, чому
ти так боїшся букви «у»?
- Тобі зізнаюся я, татку:
ця буква схожа на рогатку.
( Учні виконують пісню « Зацвітає калина ».)
« Зацвітає калина »
Зацвітає калина,
зеленіє ліщина,
степом котиться
диво-луна..
Приспів:
Це моя Україна,
це моя Батьківщина,
що як батько і мати одна.
Це моя рідна хата,
земля хлібом багата,
це дитинство
моє золоте.
Приспів:
Це моя Україна,
це моя Батьківщина,
що як батько і мати одна.
Літера ф. Буква «еф» гукає збоку:
« Всім узяти руки в боки!
І робіть, як я, малятка, –
починається зарядка.»
( Учні виконують пісню « Усмішка ».)
« Усмішка »
Ця хвилинка дуже дорога
і легенька, і м’якенька, як пір’їнка..
Наша праця цього вимага,
тож звучи для всіх дітей, фізкультхвилинко.
Приспів:
Щира пісенька у нас
про веселий перший клас.
І звучить вона так
виразно і дзвінко.
Щоб бадьорість була в нас, /
посміхаймось у цей час. /
Посміхнись і ти до нас, / двічі
фізкультхвилинко. /
Літера х. Хрестиком хустину
мама вишивала.
Букву «ха» Христинка
вишиту впізнала.
Літера ц. Два стовпці в траві лежать,
знизу перекладина.
Братик мовить: « Буква «це»
у траву покладена.»
Літера ч. Подивіться на четвірку
схожа буква «че» –
наче лицар войовничий
з піднятим мечем.
Літера ш. Комиші шумлять: « Шу-шу »,
букву я нову пишу:
три стовпці, внизу межа –
ось і вийшла буква «ша».
Літера щ. Грабельки лежать без ручки,
лиш з трьома зубцями.
Це, напевно, буква «ща»,
віднесу до мами.
Літера ь. Хто абетку з Вас вивчав,
різні букви зустрічав.
Кожна з них – від « а » до « я » –
промовля своє ім’я.
Лиш одна із них німа,
в неї голосу нема.
Здогадався, певно, всяк!
Звуть цю букву «м’який знак».
Літера ю. Букву «ю» я впізнаю,
трохи дивна буква «ю»:
нібито до ясена,
буква «о» прив’язана.
Літера я. Буква «я», немов віночок,
без музики йде в таночок.
( Дівчата виконують танець-пісню « Зацвіла в долині ».)
« Зацвіла в долині »
Зацвіла в долині
червона калина,
ніби засміялась /
дівчина-дитина. / двічі
Любо, любо стало,
пташечка зраділа,
пташечка зраділа /
і защебетала. / двічі
Почула дівчина
і в білій свитині
з біленької хати /
вийшла погуляти. / двічі
Учениця 5. Веселе місто Алфавіт:
в нім кожне слово – цілий світ,
в нім кожна літера – жива,
і з них складаються слова.
« Буквар ». А скажіть мені швиденько,
чи Ви знаєте Шевченка?
Хто то, діти, був Тарас –
знає це Ваш перший клас?
Учень 6. Це поет бездольних мас,
це співець і наш Кобзар,
в серці мав любов і жар.
« Буквар ». Що такого він зробив?
Учениця 6. Україну він любив!
І за це пішов в кайдани,
щоб терпіти муки й рани.
Всі його ми батьком звемо –
так від роду і до роду.
Кожен вірш свій і поему
він присвячував народу.
« Буквар ». Я вітаю Вас, малята.
Ви вже вмієте читати
і писати, й розмовляти.
А мені цікаво знати,
як навчились рахувати?
Цифра 1. Ось «один» чи «одиниця» –
і тонка, й пряма, як спиця.
Цифра 2. А оце ось цифра «два»:
в неї кругла голова,
довгий хвіст, зігнута шийка –
отака, як бачиш, «двійка».
Цифра 3. Перші цифри – дві сестри,
ось і третя – цифра «три».
« Трійку», третій із значків,
складено із двох гачків.
Цифра 4. Ось «чотири» жартівливо
випинає лікоть вліво.
Цифра 5. Потім вийшла погулять
на папері цифра «п’ять»:
руку вправо простягнула,
ніжку бубликом зігнула.
Цифра 6. Цифра «шість» – немов замок:
знизу круг, вгорі гачок.
Цифра 7. Цифра «сім» – як кочерга,
в неї, бач, одна нога.
Цифра 8. В цифри «вісім» – два кільця,
без початку, без кінця.
Цифра 9. Цифра «дев’ять» чи «дев’ятка»,
наче в цирку акробатка:
сторчака як перевернеться,
зразу «шісткою» обернеться.
Цифра 0. Кругла, наче буква «о»,
цифра «нуль»або ніщо.
« Буквар ». Бачу, букви Ви вивчали,
рахували і писали.
Та мені доповіли,
кумедні випадки були.
( Учні розповідають кумедні випадки.)
Випадок 1.
Учениця 7. – Знову мокрі черевики? –
сварить Женю мати. –
– Ти, мабуть, у всіх калюжах
встигнув побувати?
Учень 7. – Що Ви, мамо, – каже Женя, –
не хвилюйтесь дуже:
ще й назавтра залишилось
чотири калюжі!
Випадок 2.
Учень 8. Чому це ти подряпаний? –
Мар’ян Петра пита .
Учень 9. Петро йому відказує:
- Та я ж купав кота.
Учень 8. – А я от не подряпаний,
хоч теж купав свого.
Учень 9. – Еге, ти ж не викручував
і не сушив його.
« Буквар ». А казки Ви, напевно, також знаєте?
Вчитель. Звичайно. Казка « Коза-дереза ».
( Учні інсценізують казку « Коза-дереза ».)
« Буквар ». Всі літери прочитані,
усіх їх тридцять три.
Тепер дітей учитимуть
підручники нові.
Учениця 8. Добрий « Букварику »,
перша книжко!
Хочеться навіть поплакати трішки…
Шкода розлучатися, хоч і треба,
ми не забудем ніколи про тебе!
Учениця 9. Спасибі тобі за добру науку,
за паличку першу і першу букву,
за перше слово і першу казку,
за першої вчительки щиру ласку.
Учень 10. Ми пам’ятатимем довгі роки
мудрі, повчальні твої уроки.
Ти навчив нас читати,
звуки й букви розрізняти.
Та час вже й нам «спасибі»
тобі велике сказати!
Учениця 10. Прощавай, « Букварику »,
наш найперший друже!
Ми тобі, « Букварику »,
дякуємо дуже.
Вчитель. Діти, від першого вересня і до сьогоднішнього дня
з Вами були поруч Ваші рідні. Вони допомагали Вам
вчитися. Вони будуть поруч з Вами і надалі. Побажаємо
їм сили і наснаги!
Учень 11. І ми «спасибі» скажем їм
батькам сонячним своїм:
не втомлювались Ви ніколи,
щодня збирати нас до школи.
Учениця 11. Щоразу нас будили вранці,
збирали нам портфелі й ранці
і з нами Ви уроки вчили,
і малювали, і ліпили.
Учень 12. Писали і читали вдома
і, як встигали, невідомо,
при цьому готувати їсти,
білизну прать, місити тісто.
Учениця 12. Нести домашнії турботи,
ходити на свою роботу
і залишатися на диво –
красивими і молодими.
Учень 13. А для всіх гостей дарунок –
веселенький наш танок.
Отже, друзі, ширше коло,
не жаліймо чобіток.
( Учні виконують танок « Веселі каченята ».)
Учениця 13. Спасибі всім, хто дбав про нас
у цей нелегкий для нас час.
Учень 14. Дуже весело гуляти
нам на святі « Букваря »,
та закінчувати свято
нам пора уже, пора.
Вчитель. Нехай ця чудова пора
всім подарує вік щасливий,
щоб не згасали доброта,
здоровя, радощі і сила.
Щоб Ваш важкий почесний труд
був плідний, як багата осінь,
і кожен день, що йде новий,
хай тільки радість Вам приносить.
( Учні виконують пісню « Прощальна ». )
« Прощальна »
Гості наші милі,
Вам низький уклін.
Щастя і здоров’я
зичим Вам усім.
Приспів:
І в Вас, і в нас
хай буде гаразд,
щоб Ви і ми
щасливі були.
Щоб цвіли усі Ви,
як весняний цвіт,
щоб прожили в мирі
Ви багато літ.
Приспів:
І в Вас, і в нас
хай буде гаразд,
щоб Ви і ми
щасливі були.
Вчитель. За те, що Ви так гарно подякували « Букварику », він
приніс у подарунок Вам книжечки.
( Хлопець - « Буквар » роздає учням книжечки.)
про публікацію авторської розробки
Додати розробку