Позакласний виховний захід з інтерактивними методами на тему: "Хліб наш святий"

                            Позакласний виховний захід « Хліб наш святий»

           ( На святі присутні батьки дітей. Зала святково прикрашена у національному стилі. На стінах зали висять плакати з прислів’ями: 

Землю поважай – вона дасть урожай.

Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

Хліб – годувальник, святиня людська.

Щоб хліб мати, треба добре працювати.

Як хліб буде, то і все буде.

Глибше орати – більше  хліба мати.

Сій вчасно, вродить рясно.

Без трудів не їстимеш пирогів.

Зима без снігу – літо без хліба.

Хто про землю дбає, тому вона повертає.

Земля – трудівниця аж парує та людям хліб готує.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май – буде  хліба врожай.

         (На видному місці стоїть стіл, покритий вишитою скатертиною, на ньому глечик із пшеничним та житнім колоссям і волошками. Звучить лагідна музика)

(До зали входить учитель)
Учитель:
- Добрий день, любі гості! Щиро вітаю вас у нашій господі. Ось вже скоро до нашої зали завітають хлопчики та дівчатка. 
(Під музику заходять дівчата в українському вбранні. Зупиняються півколом. Чути три удари в бубон.)

Дівчатка (разом). 
- Ой, та це ж наші хлопці йдуть! 
(До зали входять хлопчики. Дівчатка в цей час пританцьовують на місці.)
Хлопчики (разом) 
- Здорові були, дівчата! 
Дівчатка (разом) 
- Здорові були, козаченьки! 
(Хлопчики стають поряд із дівчатками, всі разом співають пісню «Хліб, сіль, коровай») 

 

Пісня «Хліб, сіль, коровай»

 

У нас на Вкраїні світлиці гостинні,

Родина дружна ,завзята.

У нас на Вкраїні хати білостінні

Відчинені в будень і свята.

 

До нас приїжджайте,

Ласкаво Вас просимо!

На рушнику коровай вам підносимо,

Друзям хорошим, гостям дорогим.

 

Хліб, сіль, коровай

Наш, як сонце ясний.

Хліб, сіль, коровай

Наш, як сонце ясний!

Танок дівчат з короваєм та рушниками

Ми живемо в Україні,

де в степу із краю в край

на добро усій країні

визріває урожай.

 

Де пшениця достигає

Колосиста, золота,

Де, неначе, море грають

І шумлять густі жита.

 

– Україна – це наша земля, рідний край, наша країна із своєю історією, обрядами, традиціями та звичаями, чарівною піснею і мудрими людьми, мальовничою природою.

Про хліб поговоримо сьогодні,

Бо хліб – усьому голова.

Від хліба все – і радість, і пісня,

І життя, і зростання, і матері посміх,

І кроки дитини, і доля щаслива.

 

Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий.

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Цей хліб рум`яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він – скарб найбільший на землі.

 

Ведучий 1. Хліб здавна вважався символом святості, символом радості, щастя, здоров`я та багатства.

З давніх – давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то багатство, сіль – то гостинність і щирість. Нашу Україну називають хлібним краєм, бо люди, живуть тут, умілі і вміють обробляти землю і вирощувати на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб був не просто справою – це була основа його життя і найдорожча святиня.

Ведучий 2. За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати на столі хліб-сіль. Зайдеш і одразу видно: тут радо почастують гостя званого і нежданого, людину подорожню. А ще було таке повір’я: «Хліб на столі – Бог у домі».

Чи знаєте ви, як виник хліб?

У глибині століть загубився той день, коли людина вперше розтерла зерно, змішала його з водою і на розпеченому камені спекла свій перший хліб. Коли це було?

Мій пращур брів із пралісу густого,

Як звір, голодний, бо не вполював,

Остання сила гаснула у нього,

І, падаючи між високих трав,

Хапавсь у порятунку за стеблинку,

Здавалось, на самісінькім краю,

І ненароком у руці живинку

Відчув, затис, як знахідку свою…

Тоді, можливо і з`явилось жито.

Коли мій пращур залишивсь живим,

Коли на сито пальців – перше сито –

Зерно просіяв і наситивсь ним…

 

Ведучий 3. Спочатку люди їли сире зерно. Потім пристосували два камені, людина створила щось подібне до млинкового жорна і навчилася виготовляти борошно.

Замісивши борошно на воді, людина відкрила новий вид їжі – кашу, яка і послужила матір’ю хліба. Можливо, це зовсім випадково, жінка, яка готувала їжу для свого роду, «спекла» кашу і одержала корж, який виявився кращим і зручнішим за кашу. Спочатку коржі їли гарячими. Як приправу до

м’яса, а потім стали вживати і холодними. А холодний корж був уже хлібом. Але яким твердим і непоказним на вигляд був цей перший хліб!

Є відкриття, яких не вкриє мла,

Нехай минуть віки, тисячоліття,

А жінка та, що вперше хліб спекла,

Залишиться безсмертною у світі.

 

 І хоч згубилось в плині літ ім’я,

І пам’ятника жінці тій немає,

А я її такою уявляю:

Вона, як мати, як сестра моя.

 

  Із добрими ласкавими руками,

Як всі жінки у нашому селі,

Що творять хліб, щоденно творять хліб,

І все життя їм пахне колосками.

Ведучий 4. Вирощений працьовитими руками хліб – то найбільше диво України.

Хліб – мірило життя, культури. Будь-який обряд не обходився без хліба.

Народжувалася дитина – йшли з хлібом. Виряджали сина в дорогу – мати загортала в рушник житній окраєць. Справляли весілля – пекли коровай. Ішли на поминки – несли із собою паляничку. Дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

Ведучий 1. Ще з пелюшок привчали дитину любити і шанувати хліб. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на столі. Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з’їсти.

Ведучий 2. З часом виникло багато повір’їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом.

- хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається життя.

Випікали хліб у суботу і дивилися: якщо хліб гарно вдається – то буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорить – на смуток, потріскається – чекай новини.

Ведучий 3. З хлібом приходили сусіди і родичі вітати з новонародженим. Хлібом і сіллю зустрічали і проводжали гостей. Житнім зерном обсипали молодих, які їхали до шлюбу, казали: «Сип жито, щоб довго в парі жити, і не сип пшеницю, бо буде вдовиця» Хліб шанували і берегли. Впаде окраєць на землю - підбери, поцілуй, обтруси і з’їж. Так слід було чинити за народним етикетом. Крихти не викидали, а, зібравши рукою, з’їдали. Хліб у народних уявленнях здавна став символом добробуту, гостинності, щедрості, увійшов у духовний світ людини, як найкраща цінність

Ведучий 4. Вірили, що хліб на рушнику має магічну властивість дарувати благополуччя, щасливе майбутнє. А спробуй було поклади хліб на столі сподом доверху. Батьки карали за це.

Навіть різати ножем хлібину годилося тільки «до себе», а не «від себе», щоб тим самим не применшувати його значення.

Пісня про хліб (за вибором)

_____________________________________________________________

Ведучий 1. Старовинна легенда сповідає, що у стародавньому Єгипті один раз забувся раб витопити піч, а другий, не помітивши цього, сунув у неї тісто. Звичайно, хліб зостався сирим. Однак тісто виглядало дивно: вкрите якимись пухирцями, воно мало ще й незвичайний запах. Запалили в печі й знов поставили туди тісто. І яка ж була радість, коли хліб вийшов пухнастий і смачний. Так уперше були «використанні» дріжджі. Хліб в українців, народу з давніми землеробськими традиціями, був і є одним з найцінніших харчів. Ще у далекому минулому з ним їли густі й рідкі страви на сніданок, обід і вечерю, фрукти й кавуни чи молоко на підвечірок. Казали:

 - Без хліба - суха бесіда.

 - Рибка без хліба - бридка .

- Хліб та вода - козацька їда.

Ведучий 2. Які ж хліби випікали в Україні? Французький письменник Оноре де Бальзак, який у середині 19 століття перебував в Україні, писав на батьківщину: «…як Ви прийдете на Україну, в цей рай зелений, де я запримітив уже 77способів приготування хліба…» У багатьох місцях любили перепічки, тісто для яких катали тонко і через 10-15 хвилин виймали з печі. Їли гарячими. До борщу пекли пампушки. Балабушками називали невеликі хлібини, які готували із залишків тіста. Коли не вистачало хліба до наступної випічки, з прісного тіста готували коржі. Тісто розкатували і підсмажували, потім складали у макітри і запікали у печі. Ці «плесанки», «дужики», «пундики» вживали і старі, й малі. На Полтавщині пекли «гречаники», на Поділлі – «матротенники», на Закарпатті з кукурудзяного борошна пекли «пугачі», «перевертеники», «ріп’яники». Запорізькі козаки пекли в дорозі «загреби» - коржі, які загрібали попелом і гарячим жаром.

Ведучий 3. Уміймо цінувати не примарне, а справжнє наше багатство – хліб. Кожного разу, беручи в руки запашну скибку хліба, згадуймо його творців. Шануймо їхню працю!

Ми поговоримо про людей найдревнішої професії на землі – хліборобів, людей, які не звикли до шани та для яких став звичним повсякденний важкий труд біля землі, бо творення хліба – справа дуже і дуже нелегка.

Хлібом вклоняємось низько, -

Їм – хліборобам,

Пахарям вічним, сіячам полів.

Люди, воістину, живі не хлібом єдиним,

Правда, тоді лиш… коли хліб на столі.

Засівальники:

Сієм щедро, сієм рясно,

Сієм радість, сієм щастя,

Засіваєм світлицю –

Хай росте овес, пшениця.

Хай здіймаються росточки,

Хай ростуть сини і дочки.

Хай на зміну виростають

Творці нового врожаю.

Хай шумить колосся в полі,

Хай цвіте щаслива доля.

Сієм, сіємо зернята,

Щоб земля була багата.

 

Ведучий 4. Щедра і благодатна рідна земля, на якій зростають покоління за поколінням невтомні трударі з мозолястими долонями, завжди готові до трудових подвигів в ім`я  рідного краю.

Який шлях хліба від зернини до хлібини?

Чи знаєте ви, друзі, як хліб потрапляє до столу?

Раніше це було так. 
Учень 1 
  Запрягав селянин у плуг чи леміш коняку та орав смугу землі. Потім вручну засівав її насінням жита чи пшениці. А коли хліб дозрівав, косив його косою чи зрізував серпом. Скошений хліб господар обмолочував ціпами, провіював зерно на вітрі, молов на млині, а із борошна господиня пекла хліб. 
Учень 2 
  Тепер вирощувати хліб людям допомагають десятки розумних та сильних машин. Ще восени колгоспники починають піклуватися про врожай майбутнього року. Вони глибоко зорюють землю тракторами. Узимку за допомогою снігозбору в полі накопичують більше снігу, щоб весною в ґрунті зібралось багато вологи. Не забувають колгоспники і про підгодовування майбутніх посівів перегноєм, торфом, мінеральними добривами. Весною, по зораному восени полю, колгоспники пускають залізні борони, потім культиватори. Поле стає м'яким, рівним, у ньому добре зберігається волога. Тепер можна починати сіяти. До тракторів хлібороби чіпляють сіялки; і ті рівними рядками вкладають у ґрунт насіння пшениці. 
Учень 3
  Ось і пшениця зійшла! Але разом із пшеницею зійшли і бур'яни. Що робити? І знову на допомогу людям приходять машини. Вони розкидають над посівами особливу хімічну рідину, що знищує всі бур'яни. 
Учень 4
  Нарешті пшениця дозріла, і колгоспники починають жнива. Комбайни із жниварками зрізають густу пшеницю й складають її у валки. Коли пшениця у валках підсохне, її підбирають і обмолочують. Щоб зерно було чистим, відбірним, його пропускають крізь зерноочищувальні машини. А потім на вантажівках відвозять зерно в колгоспні комори, елеватори та до млина. Із млина змелене зерно постачають хлібозаводу. 
Учень 5 
  Із борошна на хлібозаводі печуть паляниці, батони, бублики - все те, що ми так любимо. 
 

Учень 6

  Хоч би де людина трудилася: у місті чи в селі, на суші чи в морях або на повітряних трасах – всі ми голосом серця поєднані з тими, хто годує країну, чия невсипуща доля – літо і зиму – в полях, у цехах, під відкритим небом.

Учень 7

  Їм, майстрам – хліборобам, вклоняємось і в будні, і в свята. Їхню любов до землі несемо у книги, в поеми. Адже хвала людині – творцеві, хвала життю.

Учень 8

Як тепло пахне хліб!

Любов`ю трударів і радістю земною.

І сонцем, що всміхалося весною.

І щастям наших неповторних діб.

Духмяно пахне хліб!!!

Учень 9

Тільки  - но з печі – скоринка в золі.

Свіжа хлібина лежить на столі.

День починається з цієї хлібини.

В ній наш достаток, могутність країни.

Учень 10

В народі ж хліб, мов матір, поважають,

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

Учень 11

Так хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп.

І хай же родить більше з кожним роком

Його величність – годувальник хліб.

 

 

Учень 12

 Шануйте ж хліб, бо в кожному шматочку

Краплина поту, праці, доброти,

І знайте, щоб дійти до столу,

Через нелегкий шлях повинно зернятко пройти.

 

Учень 13

 Щоб ви сьогодні ласували хлібом,

Не знали горя і великої біди,

Зернятко проросло, набралось сили

І золотою паляницею прийшло сюди.

 

Учень 14

 Не дайте ж впасти жодній крихті хліба,

Не допустіть, щоби стоптали люди злі її.

Тоді зернина вас осяє сяйвом світлим

І завжди буде хліб на вашому столі.

 

Учень 15

 І кожен день, і кожну мить

Дай, Боже, хліб насушний,

Щоб ми могли у мирі жити,

Щоб не були бездушні.

 

Учень 16

 Їж, друже, хліб і не кидай додолу,

А підійми, коли не там лежить

А  коли сідаєш, друже, ти до столу,

То пам’ятай, що хліб – то означає жити.

 

Учень 17

 Молись до хліба, не кидай,

Хай хліб спасінням буде,

Бо не черствіє хліб святий,

Черствіють тільки люди.

 

Учень 18

 Шануймо хліб насушний наш, людино,

І в нинішній, і у прийдешній день.

Щоб з колоска, не впала і зернина,

Нехай зі столу й крихта не впаде.

Притча «Три хлібини»

Один ще не зовсім старий чоловік щодня купував у магазині три хлібини.

•          Скажіть, добродію, навіщо ви  щодня берете три хлібини?
•          У вас сім’я дуже  велика? – з цікавістю спитав продавець.
•          І так, і ні… - відповів чоловік.
•          Одна хлібина щодня потрібна нам, другу позичаю, а третю виплачую як борг.
•          Цього я не можу зрозуміти! – покрутив головою продавець.
•          Не може бути, щоб людина одночасно позичала комусь і виплачувала борг!
•          А розуміти тут нічого! – сказав чоловік.
•          Одну хлібину ми з дружиною з’їдаємо, другу дітям даємо в борг, тобто позичаємо, а третю своїм батькам віддаємо: цим свій борг сплачуємо.

Учитель
Друзі! Саме хліб зібрав нас усіх сьогодні разом на це свято. І в нашому дружньому колі не менше трьох поколінь: тут і дідусі з бабусями, і татки з матусями, і наші діти - зерно нашого життя. 
Тож шануймося, друзі! Бо ми того варті! 
Всі діти стають півколом. 

Учитель (звертається до глядачів) 

Щирі друзі, добрі люди! 
Хай завжди вам добре буде. 
Вік живіть у вашій хаті 
І щасливі, і багаті! 

•            Пісня «Паляниця»

Біла паляничка –

Це вам не дрібничка.

Де немає хліба –

Там нема обіда.

Де хороший пекар –

Не потрібен лікар,

Кожен день, як свято,

І пісень багато.

Приспів:

Добрі люди, в Україну

Завітайте у гостину!

Всіх запросимо до столу

В добрий день  і в добрий час.

А духмяна паляниця

Серед столу, як годиться,

На квітчастім рушникові,

Щоби все було гаразд.  / 2 рази

 

Де працює пекар –

Навіть взимку спека,

В тих містах і селах

Дітлахи веселі.

В них румяні лиця,

Наче паляниця.

Голова усьому –

Хліб у кожнім домі!

 

Учитель

Вже на ярмарок час поспішати,

страви наші куштувати

З жита і пшениці

Пишні паляниці

Всіх ми почастуємо

Добра не пошкодуємо.

(Запрошення на ярмарок)