Позакласний захід "А вже осінь прийшла у мій сад (осінні мотиви в ліриці українських поетів) "

Оболонська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Коропської селищної ради

 

 

 

 

 

 

А вже осінь прийшла у мій сад

(осінні мотиви в ліриці українських поетів)

 

 

 

                                             

                                                                                     Підготувала учитель 

                                                                                   української мови та літератури

спеціаліст вищої категорії

Рожок Наталія Володимирівна

 

 

 

 

 

 

Звучить пісня Іво Бобула «Осінь». Діти запалюють свічки, розносять чай, каву.

 ГОСПОДИНЯ

  Ми раді вітати дорогих гостей у нашій літературній кав”ярні в цей осінній день.   Осінь завжди зачаровує серце людини незбагненністю кольорів і відтінків, а ще дивовижною неповторністю краси природи. Кожен день не схожий на попередній. Він дивує, дарує нові кольори і форми, тривожить сумними звуками і подіями, бо кожного дня відбуваються зміни. То небо синє-синє, безмежне і бездонне, то пливуть по ньому дивні хмарки, то стало воно сірим і сумним, задощило густим дощиком, все втратило свої кольори, то знову засміялося сонце з висоти, розфарбувало дивосвіт і зігріло все довкола, ніби літо повернулося... Заблищать павутинки бабиного літа і натягнуться між гіллям, мов срібні струни, а вітер зачепить їх і зазвучить чарівна симфонія осені. А піднімеш голову вгору, там пташки летять у вирій і сумно стає на душі. А за ними вслід злітає жовте, червоне, багряне, руде листячко, воно танцює в парі з вітром, тільки не судилося йому довго літати... Опускається на землю, лягає, ще пошумить під ногами, закінчить свою останню пісню і... Осінь приходить... Тривожно і сумно, щемливо і якось незбагненно дивно. Чому? А хто знає? Прощатись завжди сумно і з красою навколишнього світу прощатися також шкода. Тому й сумно, тривожно і щемливо. А в школі в такі дні проходить осінній бал, бо кожна молода душа трепетно відчуває красу навколишнього світу, то як же не оспівати її, не зробити казку з отої дивовижної краси, яка тебе оточує... Тому в такі дні учні виготовляють дивовижні витвори мистецтва з природного матеріалу, організовують виставки, пишуть твори і, звичайно,читають вірші. Тож запрошуємо вас випити кави і насолодитися прекрасними віршами українських поетів.

 УЧЕНИЦЯ  Осінь часто називають золотою. Чому, здогадатися неважко: листя на деревах із зеленого перефарбовується в різі відтінки золотого. Жовта охра, червона мідь, зеленувата латунь, коричнева бронза, блідо-жовте і помаранчево-жовте золото – всі ці кольори, насамперед, нагадують про осінь. Подивишся на ліс, розфарбований у такі  відтінки, й мимоволі подумаєш: так, золота осінь.

Шкода, що пора ця зовсім недовга. Якщо календарна осінь триває три місяці, то золота осінь, коли всі дерева стоять жовті – всього два-три тижні. І ось, порадувавши наші очі чистими золотими відтінками, листя раптом починає швидко обсипатися. Чим більше листя на землі, тим менше його на деревах. І одного разу листя на деревах не залишиться зовсім, тільки чорні голі стовбури. Це теж осінь, але вже не золота.

ПОЕЗІЯ АНАТОЛІЯ МОЙСІЄНКА  «ЖОВТЕНЬ ЖОВТІ ЖОЛУДІ»

Музичний супровід «The moment of Truth»

УЧЕНИЦЯ  Жовтень. Блакить небес розливається всюди. Листя на деревах червонувато-жовте. Клени, немов у казці, яскраві та красиві. Йду лісом і не можу намилуватися красою.

  Високі темні ялини, теплі рожеві стовбури сосен. Ось переді мною багряне листя осики. Як розпечене у вогні, видніється крізь листя червоне намисто горобини.

  З дупла дуба поважно визирає білка. Вона стрибає на землю, бере жолудь і спритно повертається до себе в будиночок. Там маленька господиня робить запаси на зиму.

  Втрачають свій різнобарвний убір клен, береза, ясен. Ідеш лісом, а в ногах листя шарудить.

  Ось така вона – золота осінь.

МАРІЯ ПОНОМАРЕНКО  «ОСІНЬ ПЕНЗЛИКА ВЗЯЛА», «ОСІНЬ»

Музичний супровід Ernesto Cortazar Remembrance (Autumn Song)

 

УЧЕНИЦЯ   Осінь, хоровод і дружба

Жила-була Осінь. Вона дуже сумувала, що у неї немає друзів. Одного разу вона вирішила, що їй треба знайти собі друга. Сонечко вже гріло слабо, але намагалося весь час бути на небосхилі, не ховатися за хмаринку. Воно запримітило, що Осінь сумна.

— Ти чому сумуєш, Осінь? – запитало Сонечко.

— Тому що у мене немає друзів, – відповіла Осінь.

Почув їхню розмову Вітер.

— Давай з тобою дружити, Осінь, – запропонував Вітер.

Але Осінь вважала, що Вітер сам по собі та з ним не може бути дружби.

— Для дружби немає перешкод, – сказав Вітер і сильно махнув крилом. З дерев посипалося золоте та багряне листя, воно закружляло у веселому хороводі, та разом з ним пританцьовувала й Осінь. З того часу Осінь і Вітер подружилися, та й дотепер разом.

НАЗАР СТЕФУРАК «ЯК ГАРНО В ЛІСІ ВОСЕНИ»

Музичний супровід David Foster «After the love»

Виступ Нової української школи

УЧЕНИЦЯ  Осіння рапсодія

Закінчилося літо. Осіння природа урочиста, барвиста, але вона не радіє. Адже попереду зима, а значить — холоди, морози, хуртовини. Небо — бліде, з таким відтінком, якого не побачиш в літній період. Ягоди вже поховалися, а гриби, якщо й трапляються, то тільки найвитриваліші. Берези та осики красуються в нових нарядах: берізки — в золотих, а осики — у червоних. Для дерев настає особлива пора, поки вони ще гарні, намагаються привабити всіх яскравою палітрою осінніх фарб.

Сонце не дарує своє спекотне серце, воно лише все висвітлює навколо. Вітер дме без перерви, він скучив за осіннім привіллям.

— Мадам Осінь! Ми раді твоєму приходу. Раді тому, що ти з’явилася вчасно. Ти прибрала з полів запашні, золотисті хліба, погосподарювала на луках, спорудила копиці сіна. Ти підняла зграї птахів високо в небо, і вони, згрупувавшись у гострі ключі, вирушили в теплі краї. Їм поки нічого робити на батьківщині. Скоро сніги заметуть все.

Володимир Сосюра «Осінь»

Музичний супровід « Лунная соната»

УЧЕНИЦЯ  Золотий убір дуже личить осені. Ця дивовижна пора чарує своєю пишністю. Одухотворена золота осінь навіває поетам ніжні  і трішки сумні рядки. Романтична пора, описана в багатьох творах, радує красивими краєвидами та дихає спокоєм.  

ЛІНА КОСТЕНКО «ЗАДОЩИЛО. ЗАХЛЮПАЛО», «ШИПШИНА ВАЖКО ВІДДАЄ ПЛОДИ», ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ «ЗОЛОТІ КВІТКИ»

Музичний супровід Осень. Мелодия моей души.

ГОСПОДИНЯ  Жовтий, сірий, темно-жовтий. Якщо це кольори осені,то, мабуть, Бог відмінний художник. По листю опалому дерева не плачуть… Їм нове листя подарує весна. .. вміти не шкодувати – ось ,воістину, щастя… Не плакати про те, що пішло назавжди…

  Осінь- - пора року, коли люди повинні зігрівати один одного своїми словами, своїми почуттями, своїми губами… І тоді ніякі холоди не будуть страшні…

Прочитаю вам свої поезії «Осінній стрептиз» «Осінь»

Пісня на слова Ліни Костенко «Осінній день»

УЧЕНИЦЯ   Осінній карнавал

  Веселиться осінь. Її карнавал уже почався. Він закружляв у вихорі листя — червоне й жовте, сухе й підмокле. На карнавалі завжди цікаво. Можна побігати наввипередки з холодним осіннім вітром, пограти в футбол з листям, що шелестить під ногами.

  Осінній карнавал — він для тих, хто любить осінь. Полюбляє її невигадливу красу, дивовижну прохолоду, а часом, дзвінку тишу.

— Пані Осінь! Побудь з нами довше! Не віддавай поки що свою чарівну паличку білосніжній красуні Зимі, ми ще встигнемо померзнути, встигнемо приміряти зимові наряди.

ЛІНА КОСТЕНО «Красива осінь вишиває клени», Марко Вовчок «Їде осінь», Віктор Геращенко «Дихає прозора прохолода»

Музичний супровід  Сергей Грищук Уходящая осень

УЧЕНИЦЯ   Ось і настала золота осінь. У лісі шаленіє справжній жовтневий листопад. Погода стоїть мінлива:то вітряно, то спокійно. Теплі сонячні дні чергуються з прохолодними, похмурими. Коли небо сумує, часто ідуть дощі. Від споглядання великих холодних крапель, що падають на землю, на душі стає сумно. Здається, ніби природа оплакує свою колишню красу, коли все навколо цвіло й пахло. ..

  Але здоровий глузд допомагає вирватися з лап депресії. Осінь- -це не смерть природи, а лише її сон. Весна прийде, неодмінно, але тільки після зими. Вічний кругообіг сезонів доводить, що життя триває. І це прекрасно!

АНАТОЛІЙ КАЧАН «ДОЩОВА ОСІНЬ», ЛІНА КОСТЕНО «БЕРЕЗОВИЙ ЛИСТОЧОК», «СЮ НІЧ ЗОРІ ЧОМУСЬ КОЛЮЧІ», ВІТАЛІЙ БЕРЕЗІНСЬКИЙ «ВОСЕНИ»

Музичний супровід Франсіс Гойя  Love Romance

ГОСПОДИНЯ Осінь. Жовтень.  Втомлена усмішка. Сірий день і сумний ранок, а вечорами чай і шоколад. А на десерт теплі спогади про літо. Цікаво, яка ж осінь у сучасних поетів,  скажімо, у В”ячеслава Вакарчука

КЛІП ОКЕАН ЕЛЬЗИ ОСІНЬ

ГОСПОДИНЯ  І  завершальним акордом хай прозвучить ця пісня

На мелодію «Листья жёлтые»

І.Не прожити в цьому світі/ 2р

Без утрат/ 2р

Не піде, здавалось, літо

Та листочки білим світом

Вже летять/ 2р

Пр-в: Листя жовтеє по світу вже кружляє

          З тихим шелестом на землю опадає

          І від осені ніде не заховатись

          Чуєш, осене, на що нам сподіватись?

2. І нехай дощі ллють часто/ 2р

У ці дні/ 2р

Може, створені для щастя/ 2 р

І вони /2р

Пр-в

3. Лист до шибки прилипає/ 2р

Золотий/ 2р

Осінь рясно обсипає,

Листям землю устеляє,

Хай летить/ 2р

Пр-в

ГОСПОДИНЯ  Наш час збіг. Я бажаю вам  осені, повної любові, теплих фарб, запаху кави і поцілунків