Позакласний захід «Андріївські вечорниці»

Про матеріал

Позакласний захід «Андріївські вечорниці» побудований з використанням народознавчих елементів. Метою заходу є ознайомлення учнів із звичаями та традиціями Слобожанщини зимового циклу, вшанування Свята Андрія Первозванного чи Калити (13 грудня).

Перегляд файлу

Відділ освіти Барвінківської районної державної адміністрації

Барвінківської районної ради Харківської області

опорний заклад Барвінківська ЗОШ I-III ступенів №1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА

 

 

Виховний захід із елементами народознавства

«Андріївські вечорниці»

 

(Звичаї та традиції Слобожанщини. Зимовий період)

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала  вчитель української мови та літератури вищої кваліфікаційної категорії

Лєбєдєва Ольга Станіславівна,

класний керівник 8-Б класу

 

 

 

 

 

                              2018

 

 

 

Мета:

  • ознайомити учнів із звичаями та традиціями Слобожанщини зимового періоду (з використанням народознавчих елементів);
  • навчати використовувати  у повсякденному житті традиції та звичаї свого народу;
  • виховувати почуття відповідальності за долю батьківщини.

 

Сценарій заходу

 

Автор:

Серед осінньо-зимових свят виділяється, мабуть, найцікавішедень Андрія Первозванного, чи, як його ще назива­ють у народі, Калита. Свято припадає на 13 грудня і є ло­гічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівча­та шукали собі пару для майбутнього подружнього жит­тя. До прийняття християнства свято називали Калитою. Потім первісна назва була замінена на свято Андрія Перво­званного. За стародавньою християнською легендою апос­тол Андрій Первозванний проповідував християнство в Царгороді, на побережжі Чорного моря та околицях Киє­ва. В староукраїнському літописі, що датується ХІП століттям, знаходимо такий переказ: «Андрій навчався у Синопі. Коли прийшов до Корсуня, побачив, що з Корсуня близько до Дніпрового гирла,  пішов у Дніпрове гирло. Відтіль              поплив вгору Дніпром та принагідно прийшов і став під горами на його березі. Вставши вранці, сказав до учнів, що були з ним: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков». І, вийшовши на ці гори, поблагословив їх і поставив хрест, і, помолившись Богові, зійшов із цієї гори, де опісля був Київ. І поплив угору Дніпром...»

Таким чином, як переповідає переказ, апостол Андрій пер­шим приніс християнську віру в Київ. Там на честь святого Андрія Первозванного і з’явилось свято.

Звичаї й обряди в день цього святого мають дохристи­янський характер: ворожіння, заклинання, ритуальне кусан­ня «калити» (коржа з білого борошна).

 

Прибрана світлиця.

На столі глечики, миски з їжею.

Господиня:

Господи, господи! Як подумаєш, коли це ми дівува­ли, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать. А тепер... От чекають, поки ніч настане. Ні, що не кажіть, а світ перемінився. Ось, хоч би хлопці, які ж вони тепер? Тьху на їх хист, та й годі! Чи такі були колись? Як налетять, було, так що орли-соколи! А зараз що? Потопче на одному місці, повихиляється, покорчиться, якби його судороги схопили, а ти навіть не відчула, що в руках хлопця побувала...

От скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой-ой-ой, куди все це подівалось? А, хоч заспіваю пісню, згадаю молодість.

Співає пісню.

                           В цей час хтось стукає в двері. Чути сміх.

Господиня схоплюється з місця, бере в руки хліб на рушнику, який лежав на столі.

Дівчата:     Добрий вечір вашій хаті, уклін господині!

             Чи веселі вечорниці у нас на Вкраїні?

Дівчина:      Добрий   вечір  вам, господине, і вам, молодиці.

             Чули, що в отій хаті будуть вечорниці?

Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Просимо,                      просимо.

                           Аби щастя було в хаті,

                           Аби ми були багаті,

                           Аби було любо, мило,

                           Аби всі були щасливі!

                      В нашій хаті раді гостям!

                Дівчата сідають на лавках біля столу.

Дівчина: А які пахощі! Напевно, все смачне.

Хапають все зі столу.

Дівчина: Годі-бо, дівчата, почекаймо на хлопців. А ви, паніматко,  чому сумні, самі співаєте?

Господиня:  А то ж сама. А ви б хотіли, цокотухи, щоб на вас  уже тут хлопці чекали, в танок взяли, розвеселили! Гай-гай! Минув той час.

Дівчата:  Дівчата, а ми самі почнемо вечорниці, нехай їх за­видки беруть.          Починаймо пісню.

Пісня «На Україні я родилася».

Чути стукіт в двері.

Дівчата: Ой, дівчата, хлопці вже ідуть.

Хлопець (стукає):Пустіть до хати.

Дівчата: Гарненько попросіть.

Знову стукіт.

Дівчата: Агов... Хто такий?

Хлопець: Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати.

Дівчата: Не пустимо до хати, бо дуже вас багато.

Хлопець (знову грюкає): Пустіть ліпше, а то буде гірше.

Дівчата: А візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини.

Хлопець:            Біла курка ряба, перебита нога,

                       Хто, хто перебив?

                       Чотири лозини, п’ята палка,

                       Виходь до нас, Наталка!

                       Нашу кішку деруть,

                       Тобі палку дадуть.

Дівчина:         Назарко, Назар пішов на базар,

                 Купив порося, воно вирвалося.

Хлопець: Дівчатонька, голуб'ятонька, та ми не прийшли сва­ритися, а миритися,                                                     гостинці принесли.

Дівчина: Дивіться, дівчата. А то з ким прийшов наш Степан  на вечорниці?

Хлопець: Дівчата! Та ви що, забули? Та ж сьогодні Андріїв день! Балабухів вже напекли?

Дівчина: А й справді, дівчата, сьогодні Андріїв вечір.

Господиня: Хоч не знаємо, звідки ви - чи з полудня, чи з півночі – в нашу хату  забрели, просимо, просимо всіх-всіх сісти і разом пісню заспівати.

              Хлопці входять і сідають поміж дівчатами,

Дівчина:           Андрію, Андрію на  тебе льон сію.

                 Ой, Андрію, візьми тарілку.

                 Ой піди до льоху,

                 Принеси гороху,

                 Горох кипить, а Андрій рипить...

                 Горох збігає, а Андрій з хати втікає.

                 Горох на миску, Андрій за ложку.

          Хлопці сміються, а Андрій штовхає  когось з хлопців.

Хлопець: Ой, Наталочко, Наталко, бери-но качалку, добре тісто качай, а нам  пампушки подавай.

Дівчата: Гаразд. Тільки заспівайте та розкажіть, де були.

Хлопець: Розкажи, Назаре, як втікав від дядька, а відчинив хвірточку, чи дістав хворостинкою?

Хлопець: А що в дядька? В дядька собака п'яний в червоних штанях лежить на санях, хотів штани зняти, щоб хазяїну віддати.

Хлопець: Як собака п’яний, не були б штани рвані.

                  Подерлись на мені штани,

                  Як не маєте віри,

                  Подивіться на діри.

Показує свої штани.

Хлопець:  А я таки забути не моя у, як Антін в дядька Василя крав козу.

Хлопець:          Антон козу веде,

                  Антонова коза не йде,

                  Він її уздою —

                  Вона Його гузою;

                  Він її віжками

                  Вона його ріжками.

Хлопець:  Його дядько дігнав і козу відібрав.

Хлопець: Тоді ми ледве сюди втекли!

Хлопець: Ось так ми сюди і попали!

Дівчина: Тітонько, а як колись Андріїв вечір святкували?

Господиня: У цей вечір дівчата робили різні гадання: яка доля чекає, хто буде її суджений, коли вийде заміж.

Дівчина: А хіба можна вгадати свою долю?

Дівчина: Не вірю я в ці гадання.

Дівчина: А ви колись гадали, тьотю?

Господиня: Авже ж, пам’ятаю, як напекла коржів та закликали  собаку небіжки Варварки (царство їй небесне), так він зразу й мого злизав. Так ото я й вийшла заміж за  свого Петра.

Дівчина: Дівчата, давайте й собі    напечемо балабухів. Тітонь­ко, муку маєте? А вода є?

Господиня: Е, дівчата, не на звичайнісінькій воді замішуються балабухи, треба ту воду в роті приносити з джерела, щоб не засміятись, і на тій воді замісити тісто. Тож прошу, дівчата, воду носити.

Дівчина: Василю, а твій пес добре зголодніє, поки ми напече­мо, поїсть всі балабухи.

Дівчина:  Дівчата, ідемо пекти.

Хлопець: Поки дівчата напечуть балабухів, давайте потанцює­мо,  та так, щоб аж живчики задрижали.

Грає музика.

Дівчата: Тітонько, а які танці танцювали  колись на вечорницях? Може, нам покажете?

Господиня показує двом, трьом парам, а вони танцюють декілька танців.

Вбігають дівчата з балабухами:

Дівчина: Ось, напекли, а які гарні! Давай розкладемо. Галю, ти наготувала папірці з іменами?

Дівчина: Наготувала.

Розкладають, приводять собаку до балабухів.

Дівчина: Ой, мого першого з’їв!

Господиня:  Мабуть, тобі першій заміж іти.

Дівчата: Галю, йтимеш заміж, то нас за головних дружок проси.

Галя: Добре, добре.

Дівчина: А давайте погадаємо на тарілках. Мені баба розказувала. Під тарілки кладеться мірта,  перстень, ключ, лялька.

Господиня: Дівчата! А тепер ідіть і вгадуйте свою долю.

                      Мірта - ще походиш в дівках.

                      Лялька - зрадить тебе твій милий.

                      Ключі - бути тобі господинею.

                      Перстень - скоро буде весілля.

Дівчата: А зараз хлопці, ворожіння для вас. У миску з водою кидають свій перстень, задумують бажання, і якщо дістануть зубами, то бажання збудеться! Хто хоче попробувати? Ідіть, хлопці.

Господиня: А за мого дівування були такі, що визивали духів.

Дівчина: А як то можна викликати духа? Мабуть, злий прихо­дить?

Господиня: О 12 годині ночі ставали перед дзеркалом, запалю­вали свічку, робили певні рухи свічкою і говорили: «Суджений ряджений, явись до мене, жаданий». І в дзеркалі з'являється образ хлопця.

Дівчина: А голос було чути? Чи нічого не говорив?

Господиня: Були і такі, що голос чули. Запитає дівчина, чи скоро заміж вийде, а голос промовляє «Вийдеш!» А голос такий густий, наче з-під землі.

Дівчина: Ой, як страшно, аж волосся дибки стає.

Господар: Та цур йому. Таке страшне оповідаєте. Це сам сатана виходить, не при хаті згадуючи. (Хреститься). Я вам краще щось веселеньке розкажу. (Розказує).

Входить  баба Палажка.

Баба Палажка: А за мого дівування гадали так: при свічці палили папір і на стіні відбивались різні видіння

Дівчина: А що ви тоді побачили?

Баба Палажка:  Пам’ятаю, як сьогодні, підпалили ми папір і чекає­мо, в що перетвориться ватра. Загас папір,  я бачу переді мною - замок великий на горі,                            а кругом густо дерев. А з гори, себто з того замку, на коні їде верш­ник, так і напливає на мене. І молодець стрункий такий. Хоч я і не вірила в ці гадання, але зі своїм Петром добре живемо.

Дівчина: Дівчата, давайте погадаємо і ми.

Одна дівчина приносить свічку, папір зминають, кладуть на тарілки, запалюють свічку, гасять світло. Дівчата підпалюють кожна свій папір.

Баба Палажка (підходить до дівчат):  Ой дивний в тебе малюнок відбився. Що це: наче  карета гарна, ніби казкова. Це твій наречений, іде лісом... Мабуть, чужий буде, не з нашого села.

Дівчина: Дівчата,а в мене світлиця, бачите, наче два вікна, стіл, а за столом двоє.

Дівчина: То ти, напевно, з Іваном, тітки Василини сином.

Дівчина: Що до нього щовечора виходиш (всі сміються). А що це означає?

Баба Палажка:  Не що інше, як козак молодий, та ще й з шаблею.

Дівчина: Точнісінький Микита, бо дуже товстий.

Всі сміються.

Дівчина: Та то замість шаблі палиця, щоб твого собаку одганять.

Сміються.

Дівчина: Ой, лишенько! Дівчата, нема нічого, одна темна пляма.

Дівчина: Таце ж скриня.

Дівчина: Ой, тільки не видно, чи повна.

Дівчина: Звісно, що повна, будеш багата.

Баба Параска: А в тебе що, Наталю?

Дівчина: Не покажу.

Дівчата: Мабуть, щось недобре.

Хлопець: Дівчатонька, досить ворожити, краще заспівайте, а ми вам поможемо.

Співають.

Хлопець: Дівчата, хлопці! Давайте пограємо в калиту. Дівча­та, спекли калиту?

Дівчата: Спекли.

Хлопець: Давайте сюди. Прив’яжемо її ось тут. Ви, хлопці,   під’їжджайте до калити на кочерзі, підскакуйте і ку­сайте калиту. А біля калити посадимо писара, хто  засміється, того він помітить.

Писар говорить: «Як засмієшся, я тебе буду по зубах писати».

Дівчина: Після ворожіння корж розламують і роздають при­сутнім зі словами «Калита, калита, солодка була. Тепер ми її з’їли, за нареченим полетіли».

Хлопець: Дівчата! І що це все?! Більше нічим сьогодні нас не почастуєте?

Виходять дві дівчини.

Дівчата: Зараз, зараз, через ворожіння ми і забули.

Дівчина: Милі гості, просим сісти,

                Вареники будем їсти.

                Вареники непогані,

                Вареники у сметані.

Хлопець: Дівчата! Досить ворожити вам. А зараз послухайте нас.

Хлопець: Дівчино Оксано! Відгадай загадку.

                  Як вгадаєш, вийдеш заміж.

                  Не вгадаєш - погуляєш.

Хлопці загадують загадки, ті не можуть їх відгадати.

Хлопець: Погуляйте ще, дівчата! А то дуже заміж хочете.

Господар: Дівчата! А я знаю, котра заміж швидше вийде. Ану, роззувайтеся. Хлопці, допоможіть.

Переставляють чоботи до порога: чий перший  стане на поріг, та перша заміж вийде.

Дівчина: В кожній хаті на Вкраїні

                 Вареники варять нині,

                 Це вареники знаменні.

                 Як їх родичі пельмені.

                 Вас чекають у макітрі

                 Вареники дуже ситні-

                 Білолиці, круглолиці,

                 Із добірної пшениці.

Хлопець: Е, ні! Так діла не буде. Що це таке: вареники з сиром та задарма. Давайте зробимо так: хто проспіває одну лінійку з пісні, в якій згадується верба чи калина, тому  даємо вареник.

В кожному варенику написане бажання

Господиня: Хлопці! Дівчата! Заколядуйте. Сьогодні вже й коля­дувати годиться.

Всі колядують 1-2 коляди.

Дівчина: Досить сидіти, хлопці, йдемо ще хвірточки позні­маємо.

Хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, а молодим дівча­там - за стіл               багатий, а дядьку Гнату - на свята гостей багато.

Господиня: Дівчатка, як підете додому і дійдете до перехрестя двох доріг,         то запитуйте у зустрічних чоловіків їхні імена. За повір'ям, ім’я першого зустрічного буде ім'ям судженого. І ще не забудьте взяти з собою по дві ложки - завтра мені повернете. Як підете до того перехрестя, вдарте об ложку і кричіть: «Залай, за­лай, собачко, і завий, завий, сірий вовче». А потім голосно скажіть: «Суджений, прийди до мене». Якщо почуєте сміх, крики, то це знаменує добру долю. Дівчата, запам'ятайте, що сни в Анд­рія віщі. Спати лягайте не там, де        завжди. Під ліжко поставте на ніч миску з водою, покриту зверху соломинкою, або дощечкою, що імітує місток. У сні по­бачите судженого, який вас і переведе через цей місток.

Господиня  (і до всіх в залі):   Дорогі друзі! Ми раді, що сьогодні не було байду-

жих, що наші вечорниці допомогли вам оцінити скарби нашого народу.­

 

 

Список використаной літератури

 

 

  1.   Бріцина, О.Ю., Довженюк, Г.В., Шумада, Н.С. Український фольклор. Хрестоматія 5-11. О.Ю., Бріцина, Г.В., Довженюк., Н.С., Шумада. К.: Освіта, 1998. – 750с.
  2.   Павлюк, С.П., Горинь Г.Й., Кірчіва Р.Ф. Українське Народознавство: Навчальний посібник. /.П., Павлюк, Г.Й., Горинь, Р.Ф., Кірчіва. Л.: Фенікс, 1994. – 608с.
  3. Шлов, І.Я. Українознавець: Дослідження/ Спроба першого прочитання наукових праць М.Ф. Сумцова. І.Я., Шлов. Х.: Майдан, 2000. – 172с.

 

 

 

doc
Додано
30 грудня 2018
Переглядів
189
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку