Позакласний захід "Чаювання в різних країнах світу"

Класна година на тему:

«Традиції чаювання

в різних країнах світу»

Підготувала:

Ползікова Є.П.

м. Новомосковск

2019 р

Класна година на тему:

«Традиції чаювання в різних країнах світу»

Цілі заходу:

1. Перегорнути сторінки багатовікової історії чаю з початку його поширення до пори, коли він став улюбленим напоєм населення більшості країн світу, знайомити учнів з традиціями чаювання різних народів, знайомити з корисними властивостями чаю;

2. Розвивати інтерес до професії, сприяти розвитку навичок правильно говорити, вмінню висловлювати свої думки;

3. Розширювати кругозір учнів, привертати увагу учнів до історії свого народу.

Оформлення:

1.Плакати з висловами:

«П'ють чай усі, вміють пити не всі»;

«Вчорашній чай гірше отруйної змії»;

«З чаю лиха не буває».

3. Книжкова виставка.

Проведення заходу

Ведучий 1:

Сьогодні ми поговоримо в вами про один чудовий напій. А про який, ви дізнаєтеся, відгадавши загадку:

«Заливаємо окропом, п'ємо з лимоном сахарком!»

Чай дуже популярний напій у всьому світі і у нас в Україні. Це один з найулюбленіших і найпоширеніших напоїв. Про нього складають пісні і вірші:

Ведущий 2:

Чай горячий ароматный

И на вкус весьма приятный.

Он недуги исцеляет

И усталость прогоняет,

Силы новые дает,

И друзей за стол зовет.

С благодарностью весь мир

Славить чудо – эликсир!

Ведучий 1:

Зараз ми вирушимо в коротку подорож по країнам, любителям чаю. Індія здивує нас своїм рецептом Масали і порадує відсутністю строгих правил. Найчастіше молоко і воду змішують навпіл, і варять чай, додаючи в нього, не економлячи, різні спеції. Перець, бадьян, кориця, мускатний горіх, імбир. Масала чай варять і п'ють прямо на вулицях.

Учень 1:

У Монголії сутей-цай варять в казані з додаванням солі, молока, тваринного жиру, підсмаженого сала і борошна. Використовують найчастіше зелений чай. Подібні рецепти можна знайти і на Тібеті, а також в деяких азіатських країнах.

Учень 2:

У Швеції п'ють чай Седер: чорний чай з шматочками фруктів і квітами.

У Північну Америку чай потрапив разом з першими переселенцями з Європи, які дуже його цінували. Але все ж у американців немає культу чаю. Багато хто любить пити його охолодженим з додаванням льоду і, наприклад, шматочків апельсина. Також поширений холодний чай в пляшках.

У Сполучених штатах Америки найчастіше використовується термін «Високий чай», але стосовно до післяобіднього чаю; традиція його подачі існує в ряді елітних готелів і чайних. Термін «чайна вечірка» використовується для урочистих званих заходів, на яких подавалися бутерброди, тонкі тістечка і чай в фарфорових чашках, а відвідувачі повинні були мати строго діловий одяг.

Учень 3:

Трохи південніше, ми знайдемо не тільки чорний чай, а й мате, що готується з листя падуба парагвайського і чаєм, насправді, не є. Але рецепт дійсно цікавий! Напій п'ють з келихів, додаючи в чай цедру і сік лимона, а також просочені ромом і присипані цукровою пудрою шматочки ананасів. Звичайно, такий чай п'ють холодним. Ще можна зустріти незвичайний чай ройбос (ройбуш), що готується з листя однойменної рослини. На смак цей напій відрізняється від чаю, а ось заварюють його просто окропом. Ройбуш багатий вітамінами і дуже корисний.

Учень 4:

На півночі Африки, в Єгипті, п'ють міцний чорний чай, до нього навіть подається стакан води. А ось холодний марокканський чай в цьому не має потреби. Чай п'ють з м'ятою і цукром. Напій наливають з витонченого чайника, тримаючи його високо над склянкою, щоб чай дзюрчав і пінився.

Учень 5:

Індонезія зобов'язана своїми чайними плантаціями Голландії, яка на початку 18 століття заснувала на острові Ява першу плантацію. Пізніше чай стали вирощувати також на островах Суматра і Сулавесі. Традиції чаювання в Індонезії різняться від регіону до регіону. У західній частині Яви п'ють чай без цукру і подають його в кафе і ресторанах безкоштовно замість води. Чай тут дешевий, а некип'ячена тропічна вода небезпечна. Тому, запропонувати гостю чаю замість води означає запрошення покуштувати чистого та безпечного напою.

У центральній і східній Яві п'ють чай з цукром. У цій місцевості розташовані цукрові заводи і плантації, тому цукор тут дешевий і додається в чай для поліпшення його смаку.

Учень 6:

Тайський чай, - це напій, який являє собою міцно заварений червоний чай, куди додають аніс, інші спеції, цукор, іноді молоко, а також червоний і жовтий барвник. Подають такий чай охолодженим у високій склянці. Тайський чай популярний в Південно-Східній Азії, а також практично у всіх ресторанах тайської і в'єтнамської кухні по всьому світу.

Зелений чай також популярний в Таїланді, як в чистому вигляді, так і в поєднанні з різними сумішами і добавками, наприклад, зелений ячмінний чай, зелений рожевий чай, зелений лимонний чай і т.д. Однак, тайський зелений чай сильно відрізняється від зеленого японського. На смак він міцніший, але має приємний солодкий присмак, на відміну від гіркуватого і терпкого японського чаю.

Учень 7:

Австралія і Нова Зеландія. Багато австралійців і новозеландці називають прийом їжі раннім вечірнім «чаєм», інші ж цим словом називають обід. Назва прийому їжі «чаєм» відображає звичаї північної Англії, Уельсу і Шотландії, де цим словом може називатися будь-яка вечірня їжа. Протягом робочого дня «чай» або «перерва на чай» може означати як ранковий і денний чай, так і просто денну перерву на обід. Подається він зазвичай в спеціальних чайних кімнатах.

Учень 8:

Гонконг.  Гонконгський чай дещо відрізняється від прийнятого в інших англомовних країнах: чай подається з лимоном або молоком, часто замість чаю подається кава з молоком. Закускою служать бутерброди, тости або навіть більш складні страви: мнихи (французькі тости), смажена курка, локшина.

Учень  9:

Німеччина. У Німеччині їжа другої половини дня відома як «кава», «післяобідній кави» або «кава з тістечками». До даного прийому їжі подаються зазвичай тільки солодкі продукти, найчастіше вершкові і кремові торти), також можуть бути і інші торти, фруктові пироги і тістечка. У зв'язку з тривалістю сучасного робочого дня найчастіше цей

Традиційно місце чаю займав кави, як правило, з вершками, згущеним молоком або цукром, хоча популярність чаю останнім часом зростає; крім того, в Німеччині є області, в яких чайна культура має глибокі історичні традиції.

Учень 10:

Франція, Бельгія, Швейцарія. У франкомовній Європі під чаєм зазвичай розуміють легкий прийом їжі о 16:00 у дітей, які повернулися зі школи. Існує безліч його варіантів, але в цілому ця закуска може містити багет або булочку з маслом і джемом, шоколадний крем або шоколадне печиво і супроводжується гарячим шоколадом або апельсиновим соком, але не чаєм або кавою (кава з молоком або чай з молоком подаються на сніданок, чай і кава розглядається як занадто сильні напої для дітей в кінці денного часу). Чай для дорослих може складатися з фруктових сиропів з водою або мінеральною водою, легких бісквітів (печива) або випічки. Звичай в даний час стає дуже модним у Франції.

Ведучий 1:

А яка країна вважається батьківщиною чаю? Чайна церемонія - це обряд, що зародився в Китаї ще до нашої ери. В даний час в чистому вигляді він зберігся тільки в Японії, де є спеціальні чайні будиночки для чаювання і живуть знавці стародавніх звичаїв. Невід'ємною частиною чайного будинку є маленький і тихий сад (тянива). Його відрізняють густа рослинність, стежки з плоских каменів для відокремлених прогулянок, кам'яний ліхтар і кам'яні судини для води. Входячи в будиночок, людина залишає всі турботи за його стінами і залишається тільки з добрими думками і роздумами. За чаюванням ведуться спокійні бесіди на філософські теми, в результаті чого знімаються стреси, люди заспокоюються і стають більш здоровими і життєрадісними, що звільнилися від повсякденних дум. Людині, що побувала  в чайному будинку, здається, що вона  побувала в іншому світі.

Ведучий 2:

Про появу чаю існує безліч легенд. З однією з них нас познайомить наша гостя з Китаю.

Китаянка (в національному костюмі):

За переказами, китайський імператор Шень-нун подорожував в пошуках цілющих трав з котлом на тринозі, в якому кип´ятили воду для цілющих відварів. У 2737 році до н. е. в котел з окропом впали кілька листочків чайного дерева. Відвар здався смачним і викликав бадьорість. З тих пір Шень-нун не пив інших напоїв.

Складалися і інші легенди про народження чаю, але кожна з них підтверджує, що батьківщина чаю - Китай. Дана колись чаю назва "китайська травичка" - невірна і помилкова. Чай роблять зовсім не з трави, а з листя, від яких він отримав свою назву. Молодий листочок по-китайськи називаєте "тцай-йе". Звідси і походить слово чай ".

У нього є ще визначення "байховий": Це теж китайське слово. "Бай-хоа", що в перекладі означає "біла вія". І дійсно, одна сторона чайного листа покрита тоненькими сріблястими волосками, схожими на білі вії. Майже 5000 років відомий китайський чай.

Ведучий 1:

Як ви думаєте, а корисно пити чай для здоров'я? Давайте запросимо до нашої розмови фахівця, лікаря.

Лікар-спеціаліст:

Чай містить корисні біологічно активні речовини: кофеїн, танін, мінеральні солі, майже всі вітаміни, ефірні масла. Вони зміцнюють судини мозку, покращують роботу серця, обмін речовин, підвищують розумову та фізичну працездатність людини. З чаєм легко засвоюються білки, жири, вуглеводи. Навіть при надмірному харчуванні не буває ожиріння, якщо воно супроводжується чаюванням. Бідне харчування, але з чаєм підтримує сили людини.

Чай посилює протидію застуді, інфекційним хворобам, різним запаленням. Чай знімає головний біль. Танін, що міститься в чаї, запобігає розладу шлунку. При отруєнні дається настій міцного чаю. Настій зеленого чаю нормалізує підвищений артеріальний тиск. При запаленнях очей, їх промивають міцним охолодженим розчином чорного та зеленого чаю, взятих порівну, або кладуть чайний компрес. При сонячних опіках допомагають компреси та примочки із теплого чаю.

А чи знаєте ви, що в свіжому листі чаю міститься в 4 рази більше вітаміну С, ніж в лимоні, а в зеленому чаї в 10 разів більше, ніж в чорному. Кожен раз вживаючи чай, ви насичуєте організм вітамінами. Тому, я авторитетно, як лікар, рекомендую вам вживати чай вранці.

Ведучий 1:

- Дякую, шановний лікар, за дуже пізнавальну інформацію. Я думаю, всі учні тепер віддаватимуть перевагу чаю, а не лимонаду. - А зараз ми подивимося, хто краще знає прислів'я і приказки про чай:  

Склади прислів'я:

Ведучий 2:

А хто знає, яка країна є рекордсменом по кількості випитих чашок чаю на рік?

Це, звичайно ж, англійці. У рік кожен англієць випиває 4,5 кг чаю. Причому чоловіки п'ють його більше, ніж жінки.

Британець:

Англійська традиції чаювання відомі у всьому світі. Англійці незмінно починають ранок з чашки хорошого чаю. Ця традиція бере свій початок від сирого холодного клімату Англії. Англійці прокидаються о 6-7 годині ранку, і щоб бути бадьорими і свіжими, їм звичайно необхідна чашка чорного чаю.

Відомо англійське чаювання о 5 годині вечора ( "five-o-clock") вперше з'явилося в 1840 році. Герцогиня Анна Бедфордська Сьома запропонувала вгамовувати легкий голод, що виникає між сніданком і пізнім англійським обідом чашкою чаю з легкими закусками. Ця традиція збереглася і до цього дня.

Британка:

Типовий британський чайний ритуал може проходити в такий спосіб: Чай розливають в підігріті чашки, куди спочатку наливають молоко або гарячі вершки. П'ють чай, використовуючи чашку і блюдце. Чашка і блюдце повинні бути взяті зі столу разом, лівою рукою блюдце, а правою - чашку. П'ють маленькими ковточками. До чаю прийнято подавати маленькі булочки, мармелад, кекси, печиво. Хороша музика.

Ведучий 1:

Ми познайомилися з традиціями чаювання в Китаї, в Англії. А коли чай з'явився в Україні?

Ведучий 2:

Які ж традиції чаювання в Україні?

Українське чаювання. Звичні побутові речі нерідко здаються нам вічними. Важко уявити, що колись люди обходилися без них.

Учень 1:

Переказ про перший самовар у Києві: кияни вперше побачили тульський самовар десь у 1810-их або на початку 1820-тих років на Хрещатику, у будинку, який наймав під квартиру якийсь генерал. О третій годині дня денщик виносив на балкон самовар, що кипів. Навколо невеликого столу влаштовувалася родина генерала. А простодушні кияни, оточивши балкон, спостерігали це чаювання. Багато отих простих городян не мало ані найменшого уявлення про смак чаю та цукру, бо то була справді царська розкіш, дари казкового Сходу, доступні лише для обраних.

Учень 2:

Символ домашнього вогнища Масово чаювати почали лише після 1812 року. Війна навчила цінувати життєдайний напій, його чудову властивість поліпшувати настрій, знімати втому й схиляти до душевної розмови. Війна ж навчила користуватися самоваром. Самовар став у центрі події, прикрасивши собою стіл, надавши чайній церемонії блиску й театральності. Навколо самовару збиралися цілою родиною або дружною компанією. За самоваром зустрічали гостей, відпочивали, вели ділові розмови, сперечалися, читали газети й співали пісень. Самовар був доречний у будь-якій життєвій ситуації. Тому і став він з часом центром хатнього життя, символом домашнього вогнища XIX століття.

Учень 3:

Київ був третьою самоварною столицею Європи Проте чаювання було суто світською втіхою, якій кияни віддавалися так само пристрасно, як лондонці й москвичі. Городяни не розлучалися з самоварами й під час прогулянок у передмістях, поїздок у Межигір’я. Але найбільше полюбляли затишну атмосферу хатнього чаювання. Воно відбивало усі зміни міських смаків і уподобань. Різні верстви мали свої самоварні звички. В середині століття в родинах багатих городян уже широко практикувався пишний чай-сніданок: на стіл ставили самовар, печиво, торт, тістечка, всіляку смаженину, ковбаси, сир, вино, цукерки, фрукти. Кожний вибирав собі щось до смаку, але про чайну церемонію не було й мови.

Учень 4:

Серед бідного міщанства та студентства виробилася класична форма «чаювання вприкуску», – з грудочкою литої «цукрової голови». Вона була дуже солодка й повільно танула в роті. Майстри «чаювання вприкуску» випивали з нею понад десять склянок чаю, а в разі фінансової скрути – з такою ж кількістю гарячої води з самовару.

Учень 5:

Київська чайна церемонія була цікавою ще й своєю здатністю трансформуватися в інші форми гостинності. Людині, що з’являлася з візитом, пропонували чашку чаю, можливо, з цитриною, можливо, з булочкою чи тістечком. Якщо зав’язувалась жвава розмова, до чаю подавали коньяк, ром чи вино. Далі більше: з’являлася горілка, холодні закуски. Нерідко така «розширена» чи «поглиблена» чайна церемонія оберталася на імпровізований бенкет. З’являлися гарячі страви, короп чи щука, курчата, ковбаси, всіляке пряжене й смажене. Це був теж «чай», але артистично імпровізований.

Завершальний етап заходу. (Традиційне частування гостей. Учні в національному одязі сервірують стіл,  на якому з’являється гарячий самовар, чашки з блюдцями, цукор, печиво, тістечка) . Лунають українські пісні.

Підведення підсумків заходу.