Позакласний захід для старщокласників . Мистецький салон " Історії кохання"

Про матеріал

Позакланий захід може бути проведений в розрізі Тижня зарубіжної літератури в школі або до Дня Святого Валентина.Учні познайомляться з історіями кохання видатних людей та творами, в яких оспівано їхне кохання.

Перегляд файлу

1

 

Вчитель світової літератури Каховської ЗОШ №1 Дуденко Н.Й., вища категорія, вчитель-методист педстаж 38 роки.

 

Позакласний захід  для старщокласників

( може бути проведений в розрізі тижня світової літератури або до свята Святого Валентина, Восьмого березня)

 

 Мистецький салон

                                               Історії кохання

 

Первинне сущого всього – любов.

У піснях молодих перше слово – любов.

Бідний вигнанцю дивного світу кохання,

Знай, що всього життя передмова – любов!

Омар Хайям

 

(Звучить пісня  «Як би не було тебе...»  в виконанні Дж.де Сена)

 

І ведучий заходу: Історії кохання...Скільки людей в світі, стільки і історій кохання: сумних і веселих,  щасливих і нещасних, незвичайних і несподіваних.

ІІ Ведучий заходу: Тайна кохання - вічна і незбагненна .Саме кохання надихає митців на створення  шедеврів,  якими захоплюється весь світ.

І Ведучий заходу: Багато життєвих історій стали основою для неповторних прекрасних творів мистецтва. І де життева правда, а  де фантазія митця вже  ніхто не намагається з′ясувати.  Сьогодні ми пропонуємо вам перегорнути декілька сторінок кохання, яке дало поштовх для сворення геніальних незабутніх творів.

ІІ ведучий: Тож запрошуємо в світ кохання. Історія перша.

(Звучить музика доби Відродження)

Перша група

І Ведучий: Великий  італійський поет епохи Відродження Франческо Петрарка ось уже шість століть своїми сонетами про кохання захоплює читачів. А історія його кохання незвичайна і вічна.

Петрарка: В літо Господне  1327-ме, в день 6-й місяця квітня , в церкві  святої Клари в Авіньоні, в час утріньої, моїм очам явилася вона, Лаура, славна своїми доброчинностями та оспівана в моїх віршах.

Лаура:  Хто ви такий і що вам від мене потрібно?

Петрарка :Я - Франческо Петрарка-канонік і збирач витонченої словесності.

  А як звуть Вас?

Лаура : Мене звуть Лаура. Проте, я забороняю вам надалі заговорювати  або шукати зустрічі  зі мною, бо я заміжня. (Йде зі сцени)

 Петрарка: Ми роздучились! Лаура, Лаурета, Ларета-в цьому імені зосереджене все моє життя і кохання. Я покохав заміжню. Без надії,без сподівань. І коли одного разу я підняв рукавичку зронену додолу Лаурою , то це було надзвичайною подією в житті . Рукавичка з її руки, рукавичка, що торкалася її ніжної шкіри. І мої сонети до неї..

(учні читають сонети)

ІІ Ведучий:Зла богиня долі-Парка –безжально перервала нитку життя донни Лаури у 1348 році. Вона померла під час епідемії чуми.До останнього подиху Петрарка залишався вірним пам′яті коханої. В листі до єпіскопа він писав:

Петрарка: (столом пише листа) В юності я стражлав від шаленої, але єдиної і шляхетної любові , і страждав би ще довго, якби вогонь пристрасті не погасила жорстока смерть.Моє кохання - це лабіринт, з якого виходу немає.Я кохав чужу законну дружину, потім любив померлу- і жив цим коханням. Любив на віддалі, без надії на взаєминість.

(Читається сонет)

І Ведучий: Сьогодні сонети Петрарки звучать як прекрасні листи до коханої. Проходять століття, а сонети, на які поета надихнула велика любов – безсмертні. Вони - символ всього світлого, одухотворенного, справжньої самопожертви в коханні. (Прослуховування сонету, покладеного на музику)

 

ІІ група

Ведучий: А зараз історія друга.  Італія, гаряче сонце, яскрава зелень,базарна площа, співуча мова... Та раптом зустрілись двоє.

Рафаєль: Хто ти- німфа чи богиня?

Маргарита: Я всього лише дочка булочник ,синьор.

Рафаєль:Виходить, ти- Форнаріна, тобто юна булочниця! А я..

 Маргарита :Ви - Рафаель Санті. Славитеся віртуозом пензля і є улюбленцем самого Папи Римського.

Рафаєль: Ти бувала в Римі, красуне?

Маргарита:Ні, сеньор. Це ж так далеко.

Рафаєль : А хотіла б?Я дуже довго не можу закінчити свою картину- все шукаю ту єдину дівчину, прекрасне обличчя якої осяє мої роботи ніжним  світлом, теплом сонячного промінням ; я довго шукав ту, чия усмішка може розтопити і черстве серце старого, і зігріти душу молодої людини. Поїдемо зі мною до Риму!

Маргарита: Але я бідна! Мій наречений- простий пастух. А я і за це вдячна Богу. У мене немає приданого, а Томазо заплатив моєму батькові п′ятдесят дукатів відступного. Мій батько та наречений ніколи мене не відпустять з Вами.

Рафаєль: Не переймайся. Я про все домовлюсь. Не допущу, щоб хтось перешкоджав мені малюватитаку перлину..

Маргарита: Перлину? Чому перлину?

Рафаєль : Твоє ім′я в перекладі з латини означає «морська перлина»

Маргарита: Тільки ти знайшов мене не в морі, а на березі Тибру.

Ведучий: Вони приїхали до Риму. Рафаєль зняв для неї прекрасний будинок. Позолочена стеля, м′які килими в кожній кімнаті, щоб ніжки коханої не мерзли.  Безумовно, гідна оправа для улюбленої перлини. Рафаєль був щасливим. Поглинений великою кількістю замовлень, він працював швидко і радісно. Ніколи творчисть не була для нього гіркою мукою, бо малював він тільки її, свою перлину.

Рафаєль : Ченці з монастиря святого Сікста в Пьянченце замовили мені вівтарну картину- Мадонну з немовлям. Зліва від неї я напишу покійного Папу Сікста, справа- святу Варвару, а внизу-двох янголяток.

Маргарита: І кого ти збираєшся писати з мене? Янгола?

Рафаєль : Ні! Мадонну.

Маргарита: (з жахом) Я не можу бути Мадонною! Я грішниця.Я знаю , яке страшне і жорстоке життя!

Рафаєль: Саме тому ! Ти бачиш, який страшний світ, але доведеться віддати цьому світові найдорожче - своє дитя.

(Слайд « Сікстинська Мадонна»)

Ведучий:В історії створення найвідомішого твору Рафаєля дотепер багато що оповите таємницею. Його Марія , наче проста селянка, на голові її не мерехтить корона, ноги босі, і дитя вона тримає так, як це робили прості жінки. Але цю босоногу жінку зустрічають, як царицю- володарку небес.Папа Сікст зняв перед нею тіару. Вона –божество, вдягнене в людську одежу. Обличчя її ще нагадує знайомі риси коханої Рафаєля- його перлини, його Фернаріни.

Ведучий: Багато відомих людей були в захоплення від цього витвору мистецтва. Не залишила байдужим ця картина і видатного українського поета Івана Франка, який присвятив їй свого вірша.

Учень читає вірш І.Франка «Сікстинська Мадонна»

Хто смів сказати, що не богиня ти?

Де той безбожник , що без серця дрожі

В твоє лице небесне глянуть може?

 

Так, ти богиня! Мати, райська роже,

О глянь, на мене з свої висоти!

Бач, я , що в небесах не міг найти

Богів- перед тобою клонюсь тоже.

 

О бозі, духом мож ся сумнівати

І небо й пекло казкою вважати,

Та ти й краса твоя –не казка ,ні!

І час прийде, коли весь світ покине

Богів і духів, лиш тебе , богине,

Чтить буде вічно- тут, на полотні.

ІІІ група

І Ведучий: Слідуюча наша історія про Людвига Ван Бетховена - музикального генія,сповненого бунтарського духу, автора багатьох музичних шедеврів.Один із творів великого неперевершеного Бетховена отримав вже після смерті композитора назву « Місячна соната».

ІІ Ведуча: Невже і цей твір був присвячений коханій жінці?

І Ведучий: Саме так.Цей твір був присвячений юній аристократці Джульєтті Гвіччарді. Дівчина підкорила серце молодого композитора ,а потім жорстоко розбила його.

Ось як все було.

ІІ ведучий: У 1800 році до Відня приїхала разом з батьком юна аристократка, італійка за походженням Джульєтта Гвіччарді, донька багатого й знатного графа.

Тоді їй не було й сімнадцяти, але життєлюбність і чарівність молодої панянки підкорили тридцятирічного композитора. Він одразу ж зізнався друзям, що закохався палко й пристрасно. Людвіг був упевнений: у серці глузливої кокетки зародилися такі ж ніжні почуття. У листі другові Бетховен підкреслював:

Бетховен: (за столом пише) «Ця чудова дівчина так сильно закохана в мене, така захоплена мною, що я спостерігаю зміни в собі саме через неї».

Джульетта: (входить )Людвиге! Я зачарована вашою музикою! Хочу теж так добре грати, як ви!

Бетховен: Пропоную вам свою допомогу.Я буду дуже радий давати вам уроки.

Джульєтта: О, так! За платню не переживайте!

Бетховен: Ніякої плати. Я буду  вам давати безкоштовні уроки.

Джульєтта:  Тоді прийміть від мене в подарунок. Цю сорочку я пошила і вишила для вас.

ІІ ведучий: Бетховен був суворим учителем. Коли гра Джульєтти йому не подобалася, роздратований, він кидав ноти на підлогу, демонстративно відвертався від дівчини, а та мовчки збирала зошити. Через шість місяців, перебуваючи на піку почуттів, Бетховен узявся за створення нової сонати, яку після його смерті назвуть «Місячною». Її маестро й присвятив графині Гвіччарді на знак великої любові, захоплення і надії.

І ведучий: Дописував же композитор свій шедевр у гніві, люті й великій образі: легковажна кокетка завела роман з вісімнадцятирічним графом Робертом фон Галленбергом, який теж захоплювався музикою і складав вельми посередні опуси. Проте Джульєтті Галленберг здавався геніальним, чим наївна дівчина не забарилася поділитися з учителем.

Джульєтта: Людвиге, я познайомилася з одним молодим композитором. Його твори дуже милі, мені здається він   талановитий.

Бетховен:  Хто ж цей юнак?

Джульєтта: Граф Робертом фон Галленберг.

Бетховен:  Ова! То його твори дуже милі? Я чув їх. Вони вельми посередні!

Джульєтта: Не говоріть так. Я серцем відчуваю, що він ще скаже своє слово в музиці. Він такий милий!

Бетховен: Твори в нього милі і він милий!  Але ж цього замало для того, щоб претендували на талановитість, для того, щоб твої твори   ввійшли в вічність.

Треба талант і праця,праця, праця, тяжка щоденна праця.А він здатний на це?

Джульєтта: Людвигу , ви сердитесь? Не ображайте його! Бо цим ви ображаєте і мене.

Бетховен:Джульєтто, ви не розумієтесь в людях.  Йдіть до нього,і більше до мене не приходьте. (Джульєтта йде)

Я знехтував нею. Адже якби я захотів віддати цій любові своє життя, що ж залишилося б для благородного, для вищого?»

І ведучий:А учениця-аристократка, ставши графинею Галленберг, покинула Відень і виїхала до Італії

ІІ Ведучий:

У душевному сум’ятті в жовтні 1802 року Бетховен покинув Відень і поїхав у Гейлігенштадт, де написав відомий «Гейлігенштадтський заповіт». Страх, крах надій породжують у композитора думки про самогубство. Але Бетховен зібрався з силами і вирішив почати нове життя. Майже зовсім глухий, він створив великі шедеври.

І Ведучий:

Минуло кілька років, і Джульєтта повернулася до Австрії. Вона приїхала на квартиру до Бетховена. Зі слізьми вона згадувала про чудовий час, коли композитор був її учителем, розповідала про убогість і труднощі її сім’ї, просила пробачити їй і допомогти грішми. Будучи людиною доброю і благородною, маестро дав їй значну суму, але просив піти й ніколи не з’являтися в його домі. Бетховен здавався байдужим. Але ніхто не знає, що коїлося в його понівеченому численними розчаруваннями серці.

ІІ Ведучий:

Намагаючись назавжди викреслити з пам’яті кохану, композитор зустрічався з іншими жінками .Восени 1826 року Бетховен захворів. Виснажливе лікування, три складні операції не змогли поставити композитора на ноги. Цілу зиму він, не встаючи з ліжка, зовсім глухий, мучився від того, що не міг працювати далі. 26 березня 1827 року великий геній музики Людвіг Ван Бетховен помер.

Після його смерті в шухляді письмового столу знайшли лист. «До безсмертної коханої» (Так Бетховен назвав лист сам):  

Бетховен:

«Мій янголе, моє все, моє я. Чому глибока печаль там, де панує потреба? Хіба наша любов може вижити тільки ціною жертв шляхом відмови від повноти, хіба ти не можеш змінити ситуацію, коли ти не цілком моя і я не цілком твій? Що за життя! Без тебе! Так близько! Так далеко! Яка туга і сльози по тобі – тобі – тобі, моє життя, моє все».

І Ведучий:

Багато хто потім сперечатиметься про те, кому саме адресовано послання. Але маленький факт указує саме на Джульєтту Гвіччарді: поряд з листом зберігався крихітний портрет коханої Бетховена, яку виконав невідомий майстер.

 ІІ Ведучий: Пройшли роки, століття. А пам′ять про кохану Бетховена

        залишилась в неймовірному           творі       « Місячна соната»

 

       ( читається вірш  «Місячна соната»)

 

 Зіграй мою улюблену сонату.

 Любов моя втомилася від слів.

 Ти вже і так сказав мені багато,

 можливо навіть те, що не хотів.

 Зіграй для мене "Місячну сонату".

 Сріблясті звуки, музика легка...

 Я все на світі зможу подолати,

 коли на клавішах твоя рука.

     ( Звучить «Місячна соната»)      

 

 

ІV група

( На фоні музики  до пісні Р.Паулса “ Миллион алых роз»)

І ведучий:

Жил был художник один,

Домик имел и холсты,

Но он актрису любил,

Ту, что любила цветы.

Он тогда продал свой дом,

Продал картины и кров,

И на все деньги купил

Целое море цветов.

 

ІІ ведучий:

Миллион, миллион, миллион алых роз

Из окна, из окна, из окна видишь ты,

Кто влюблен, кто влюблен, кто влюблен и всерьез,

Свою жизнь для тебя превратит в цветы.

 

ІІІ ведучий:

Утром ты встанешь у окна,

Может сошла ты с ума?

Как продолжение сна,

Площадь цветами полна.

Похолодеет душа,

Что за богач здесь чудит?

А под окном чуть дыша,

Бедный художник стоит.

 

І Ведучий:

В березні 1909 року на тумбах в  Ортачальськом саду з′явилась афіша:

 “Новина!  Театр “Бель Вю”. Тільки 7 гастролей красуні Маргарити Де Севр в Тифлісі. Унікальний дар співати шансон і одночасно танцювати кек-уок!” Розповідають, що, побачивши  Маргариту на сцені, Ніколай Піросманішвіліазяїн молочной лавки, який у вільний час захоплювався живописом ) закохався в неї всим сердцем.

ІІ ведучий:  Кохання Ніко не підкорило Маргариту. Серце її було зачинено для всіх. Вона була непристопною, гордою, холодною.

ІІІ ведучий:Цей ранній літній ранок був такий, як завжди.Шуміла річка, звеніли  напівпусті трамваї, спали невисокі дерев′яні будинки. В одному з таких будинків на другому поверсі були відчинені вікна, там спала Маргарита. Все було як завжди, якщо не вважати, що то був день народження Ніко Піросмані.

І Ведучий: Та раптом на тихій вулиці , де жила Маргарита, з′явилися арби з незвичним вантажем. Вони були наповнені квітами. Біля будинку Маргарити арби зупинились, і аробщики почали кидати квіти до дверей її будинку. Цілі озера запахів- свіжих, яскравих, радісних і сумних запахів, які були подаровані квітам водою, сонцем і землею, наповнили всю вулицю.

ІІ Ведучий: На вулиці почали збиратися люди. Вони дивилися на незрозумілу їм картину. Яких квітів тільки там не було! Але найбільше було троянд, всіх розмірів, кольорів-від чорної до білої, від золотої до рожевої.

Маргарита: Це свято зроблене для мене! Але ким?  І чому? ( розмірковуючи) Сьогоді день народження Ніко Піросмані. Можливо це він прислав мені квіти в пам′ять цього забутого мною дня?  І чому саме в його день народження, а не в мій? Що він цим хотів сказати?

 ( На сцену виходить Піросмані )

Маргарита: Де ти взяв стільки грошей , щоб купити таку гору квітів? Чому ти подарував мені стільки квітів?

Ніко:  Ти –перлина з дорогоцінної скриньки.Кожен шматочок землі, куди не ступала твоя нога, здається мені пусткою.Але там, де збереглися твої сліди, кожна піщинка горить, як алмаз.Я намалював твій портрет. Ти прекрасна. ( Дарує букет білих троянд)

Маргарита: Але які вони духмяні. В мене від них болить голова.О , ці південні квіти! (Йде зі сцени)

Ніко: Вона так і не покохала мене. А люди подумали, що моє кохання нарешті знайшло шлях до серця Маргарити. Та, дійсно, навіщо я їй? Негарний, бідний художник. Скоро вона знайде собі багатого та й поїде з ним з Тифлісу. (Йде зі сцени )

І Ведучий: Як би сумно не було, але романтична історія кохання грузинського художника до французької актриси - лише легенда. Історію про « миллион алых роз» написав російський письменник Констянтин Паустовський, який побував в Тифлісі через декілька рокві після смерті художника  і закохався в його картини, особливо- в той самий портрет актриси Маргарити, де вона зображена з букетом білих троянд, які за легендою, подарував їй закоханий Ніко.

ІІ Ведучий: Один чудовий епізод з життя Піросмані надихнув К.Паустовського на створення новели про кохання художника до актриси, а пізніше  поет

 А. Вознесенський написав вірш, який став піснею « Миллион  алых роз ».

ІІІ Ведучий: У 1969 році в Луврі відбулася виставка картин Піросмані.

Маленька акуратно одягнена дама зі зморшкуватим, наче печене яблуко, обличчям ось уже декілька днів приходить до Лувру тільки для того, щоб провести пару годин , розглядаючи одну-єдину картину­−портрет актриси Маргарити.

Мало хто впізнав би в цій старій жінці прекрасну мадам де Севр...

І Ведучий: Вона згадала давні гастролі в Тифлісі, чудакуватого художника, закоханого в неї, який завалив її горою квітів. Жаль, що вона не може згадати його обличчя.

ІІ Ведучий: Мадам озирнулась, переконавшись, що в величезній залі  до неї

нікому немає діла, підійшла і поцілувала картину. Нехай пробачить  художник Ніко Піросмані  її, актрису Маргариту, яка виявилась невартою його кохання.

 

ІІІ Ведучий: Як було на справді-ніхто не знає. Справжня ця історія чи видумана-ми не знаємо, і її героїв давно вже немає. Але поезія кохання залишилась нам у спадок в прекрасному портреті « Актриса Маргарита» видатного грузинського художника Ніко Піросмані, в новелі К.Паустовського з книги «Повість про життя» та в прекрасній пісні «Миллион  алых роз » на вірші А.Вознесенського, музику до яких написав  композитор Раймонд Паулс    ( звучить пісня «Миллион  алых роз » у виконанні  А.Пугачової або в виконанні учнів)

V група

І Ведучий:  Історія п′ята. Початок ХІХ ст. Росія. Видатний російський мандрівник і державний діяч Резанов Микола Петрович у 1806 році здійснив подорож до Каліфорнії, де сприяв налагодженню торговельних зв′язків між російсько-американською компанією і іспанськими колоністами. Про своє рішення він повідомляв імператора:

Резанов:Ваше величество! Готов буду преобрести на собственные средства две шхуны на Санк-Петербургской верфи и, придав им соответственно наименования « Юнона» и «Авось», готов буду отправиться к берегам Нового Света.

ІІ Ведучий: Роійські кораблі були  зустрінені ворожо. Комендант Сан-Франциско дон Хосе Аргуельо заборонив будь-що продавати росіянам.Резанов використав весь свій дипламатичний талант.І на допомогу йому прийшла донька коменданта Марія дела Консепсьон, яку близькі називали Кончитою.

Резанов: "Она выделяется величественной осанкой, черты лица прекрасны и выразительны, глаза обвораживают. Добавьте сюда изящную фигуру, чудесные природные кудри, чудные зубы и тысячи других прелестей. Таких красивых женщин можно сыскать лишь в Италии, Португалии или Испании, но и то очень редко".

Кончита: Я полюбила Резанова с первого взгляда. Да и как его было не полюбить? Красавец, камергер императора далекой, могучей таинственной державы, образованный, умный, мужественный, отважный.              Я сделаю всё, чтобы изменить мнение отца о русских моряках и о нем.Я  искренне, страстно, по-настоящему полюбила.

(Резанов и Кончита подходят друг к другу и берутся за руки)

Резанов : Наша помолвка состоялась перед отплытием и была тайной. Но не в том смысле, что она была секретом для окружающих. Нет! Просто я не имел права ее совершать. Я – обер-камергер двора Его Императорского Величества – не мог вступить в брак без  разрешения императоа России.

Кончита: Я была католичкой, и для брака с православным  мне нужно было разрешение Папы Римского.Эта помолвка не имела ни религиозной, ни юридической силы – только нравственную.

Резанов:  Кончита! Мне надо торопиться  – на Аляске люди ждут продовольствие. Затем предстоит долгий путь в Петербург через Сибирь. Будешь ли ты меня ждать?

Кончита:Я буду ждать тебя, каждый день буду всматриваться в морскую даль и думать о тебе. Возвращайся побыстрее.

( чтение стихотворения А.Вознесенского « Сага»)

 

 

Резанов: Ты меня на рассвете разбудишь,

Проводить необутая выйдешь.

Ты меня никогда не забудешь.

Ты меня никогда не увидишь.

 

Заслонивши тебя от простуды,

я подумаю: "Боже всевышний!

Я тебя никогда не забуду.

Я тебя никогда не увижу".

 

Эту воду в мурашках запруды,

это Адмиралтейство и Биржу

я уже никогда не забуду

и уже никогда не увижу.

 

 Кончита: Не мигают, слезятся от ветра

безнадежные карие вишни.

Возвращаться — плохая примета.

Я тебя никогда не увижу.

 

Даже если на землю вернемся

мы вторично, согласно Гафизу,

мы, конечно, с тобой разминемся.

Я тебя никогда не увижу.

 

И окажется так минимальным

наше непониманье с тобою

перед будущим непониманьем

двух живых с пустотой неживою.

 

 Резанов:  :И качнется бессмысленной высью

пара фраз, залетевших отсюда:

 

Кончита: Я тебя никогда не забуду.

 Резанов:  Я тебя никогда не увижу.

І Ведучий:  На шляху до Росії  Резанов  тяжко захворів, пішов з життя 1 березня 1807 року в Красноярську. Далося узнаки підірване в кругосвітній подорожі здоров′я. Пройшло декілька років, поки до Кончити дійшло повідомлення про смерть Резанова.

Кончита: Я отказываюсь верить. Я буду ждать. Буду ухаживать за стареющими родителями,заниматься бдаготворительностью. Я отказалась от самых выгодных предложений о замужестве. Вновь и вновь  доходили известия о его гибели , но я   отказывалась верить и ждала. Ждала, даже когда осталась сама, похоронив родителей. Ждала и верила в новую встречу с ним, моим любилым.

ІІ Ведучий « Консепсион оказалась не только внешне прекрасной, своевольной и страстной женщиной. Она оказалась сильной духом, способной вынести все с гордо поднятой головой и без жалоб и компромиссов прийти к своему горькому концу», - так напишет о первой красавице Калифорнии Гектор Шевиньи в романе « Утраченная империя ».

І Ведучий: Лише на початку 40-х , 35 років потому в Каліфорнію прийшли офіційні документи, які підтверджували смерть Резанова. Тільки тоді Кончита стала монахинею Домініканського Ордена під ім′ям Марія Домінга і отримала прізвище Бєата( Благословенна), дала обітницю мовчання.

ІІ Ведучий: Продовжувала займатися благочинністю, організовувала школи для дітей туземців. Вона пішла з життя в 1857 році , переживши Резанова на 50 років.

Поряд з її могилою історичне товариство  Каліфорнії спорудило стелу в пам′ять про це романтичне кохання, про цю сильну, енергійну, горду жінку, яку не зломила розлука та чекання.

І Ведучий: Восени 2000 року відбулося сисволічне поєднання двух закоханих. Шериф каліфорнійського містечка Бешиса, де похована Кончита, привіз до Красноярську жменю землі з її могили та троянду, щоб покласти до білого хреста на могилі Резанова, на якому з одного боку написано: «Я тебя никогда не забуду»», а з іншого: «Я тебя никогда не увижу.»

ІІ Ведучий: Ця романтична історія вразила поета Адрія Вознесенського,який написав поему «Юнона».  Була створена зонг-опера «« Юнона» і «Авось», музику до якої написав композитор Олексій Рибніков, постановку здійснив відомий режисер  Марк Захаров у 1980 році. Ось уже понад 30 років на сцені живе

велике кохання Кончити та Миколи Резанова.

 

(звучить пісня з опери  «Юнона і  «Авось» на слова А.Вознесенського « Сага»)

 

 

І Ведучий заходу: Ось і перегорнули ми сторінки історій кохання

ІІ Ведучий заходу: .  Кохання наших героїв не пішло в вічність, воно залишило по собі незабутній слід на Землі, зворушило душу і серце, сподвигло  на створення   прекрасних шедеврів мистецтва.

І ведучий: Тож хай живе вічно кохання!

ІІ ведучий: Хай закохані складають вірші, пишуть картини, співають під вікнами коханих серенади, хай присвячують їм своє життя!

Фінал («Аллілуя любові» )

 

 

Література:

1 Данченко. В. Т. Петрарка в русской литературе  — М.: Рудомино, 2006. — Т. 2. — 447 с.

2. Истомин А. А. «Два варианта письма Н. П. Резанова графу Н. П. Румянцеву от 17/29 июня 1806 г. Сравнительно-текстологический анализ и легенда о великой любви» // Русское открытие Америки. М., 2002. С. 388—401.

3. Кириллина Л. В. Бетховен. Жизнь и творчество : В 2-х т. — М.: Московская консерватория, 2009

4. Корганов В. Д. Бетховен. Биографический этюд. — М.: Алгоритм, 1997. (djvu-книга на www.libclassicmusic

5. Кузнецов Э. Д. Пиросмани / Художники серии: М. Аникст, С. Бархин.. — Л.: Искусство. Ленингр. отд-ние, 1975. — 168, [58] с. — (Жизнь в искусстве).

6. Романчук А. Роль Франческо Петрарки в формировании образа сомневающегося интеллигента // Франческо Петрарка и европейская культура. — М.: Наука, 2007. — С. 92—96

7. Стам С. М. Флорентийские мадонны Рафаэля: (Вопросы идейного содержания). — Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1982. — 80 с.

8. Элиасберг Н. Е. Рафаэль. — М.: Искусство, 1961.

 

 

 

doc
Додано
1 березня 2018
Переглядів
1042
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку