6 травня о 15:00Вебінар: Продуктивна робота наприкінці семестру: онлайн-тести, проєкти та творча діяльність

Конспект уроку із зарубіжної літератури для 11 класу на тему:"Людина створена не для поразок (Е.Хемінгуей. Повість «Старий і море»)"

Про матеріал

В даній методичній розробці представлено методику проведення лекції-занурення з використанням інформаційно – комунікативних технологій, які розкривають форми та методи, які сприяють реалізації комунікативної компетенції студентів та сприяють формуванню читацької компетентності.

Перегляд файлу

Дисципліна   Світова  література

 

Тема заняття:                            

 «Людина створена не для поразок»

 (Е. Хемінгуей. Повість « Старий і море»)

 

Вид заняття:   лекція – занурення 

 

Мета заняття

          Навчальна: розглянути основні віхи життєвого та творчого шляху Е.Хемінгуея, з’ясувати особливості та новаторство творчої манери письменника; опрацювати текст повісті «Старий і море», дослідити тематику, проблематику і символічний зміст повісті, охарактеризувати образ Сантьяго; пояснити особливість жанру твору, його притчовий зміст.

 Розвиваюча: роз­вивати у студентів навички проблемного аналізу твору з використанням цитатного матеріалу, асоціативне та образне мислення, уміння робити висновки, узагальнювати, проводити паралель.

Виховна: виховувати активну життєву позицію, уміння залишатися самим собою за будь–яких обставин;  увагу до людини та її проблем, формувати моральні якості студентів, свідоме ставлення до життя та гуманістичне ставлення до навколишнього світу.

 

Методична мета заняття: форми та методи, які сприяють реалізації комунікативної компетенції студентів

 

Ключові компетенції: навчальна, культурна, інформаційно-комунікативна,  громадянська.

Предметні компетенції

 Теоретичні (знати): основні дати з життя і творчості письменника, зміст повісті, символи повісті; визначення: повість, притча, екзистенціалізм.

Практичні (уміти):  виділяти характерні риси творчості письменника, характеризувати епічний твір, образи, пояснювати притчовий та філософський зміст повісті «Старий і море».

 

Міжпредметні зв’язки:

Всесвітня історія:  І та ІІ світові війни.

Філософія: Сучасна філософська думка.

Українська мова: Розвиток зв’язного мовлення.

Англійська мова: Аудіювання.

Українська література: Микола Хвильовий. Життєвий і творчий шлях.

   Новелістика В.Стефаника.

Забезпечення заняття

 

Наочні посібники:

  • Повість Е.Хемінгуея «Старий і море»
  • Портрет Е.Хемінгуея
  • Ілюстрації до твору
  • Комп’ютерна презентація заняття
  • Фыльм «Старий і море»

 

Роздатковий матеріал: опорні конспекти:

  • «Життєвий та творчий шлях Е.Хемінгуея»;
  • «Повість « Старий і море»;
  • ЛСК: «Повість « Старий і море» – як модерністський твір

Технічні засоби навчання:  мультимедійний проектор, комп’ютер.

 

Навчальні місця  Кабінет світової літератури

 

Література:

  • Бунина С.Н. Эрнест Хемингуей. – Х.: «Ранок». – 2002
  • Волощук Є. Зарубіжна література. Підручник для 11 кл. – К.: «Генеза». – 2004.
  • Жарська Л. Думки з приводу // Зарубіжна література в школі. – 2005. – 

№ 3.

  • Затонський Д.В. Зарубіжна проза ІІ пол..ХХ ст.. – К.: «Навчальна книга». – 2002
  • Козорог О.В. Е.Хемінгуей «Старий і море». Художньо-лінгвістичний аналіз // Зарубіжна література в школі. – 2006. –  № 10.
  • Логвін І.П. «Боротьба за життя…» // Зарубіжна література в школі. – 2005. –  № 3.
  • Сидорова О.В. Двобій зі світом…// Зарубіжна література в школі. – 2006. – № 10 Травень.
  • Шутько Р.Б. Е.М.Хемінгуей. «Старий і море». Посібник для 11 кл. – Х.: Ранок. – 2002

 

 

 

 

 

 

Хід заняття

 

  1. Організаційний момент.
  • Перевірити наявність студентів на занятті.
  • Встановити психологічний контакт.
  • Мобілізувати студентів до праці, активізувати їх увагу, створити робочу  атмосферу.

Читання духовного заповіту Марії Терези:

Життя – це шанс. Скористайся ним.

Життя – це мрія. Здійсни її.

Життя – це обов’язок. Виконай його.

Життя – це любов. Насолоджуйся нею.

Життя – це цінність. Цінуй його.

Життя – це боротьба. Почни її.

Життя таке чудове – не загуби його.

Це твоє життя. Борони його.

         

 

  1. Підготовка студентів до вивчення нового матеріалу.
    1. Повідомлення теми, мети, плану заняття.

В усі часи людина прагнула знайти своє місце в навколишньому світі, здобути гармонію з природою, осягнути сенс свого життя, буття ... Ці «вічні» проблеми довгі роки хвилювали і відомого американського письменника Ернеста Хемінгуея. Результатом його моральних шукань стала повість «Старий і море». Цю книгу назвуть вершиною творчості Хемінгуея. За неї в 1954 році письменник отримає Нобелівську премію. А ми сьогодні спробуємо наблизитися до розуміння її змісту.

 

Тема заняття:

 «Людина створена не для поразок»

 (Е. Хемінгуей. Повість « Старий і море»)

 

Епіграфи до заняття

…ХХ століття здається полем величезного експерименту…

Л.Андреєв

Кожна людина народжується для якоїсь справи.

Е.Хемінгуей

План

1. Е. Хемінгуей – людина-легенда.

2. «Старий і море» – повість –притча про людину.

2.1 Жанрові та сюжетні особливості твору.

2.2 «Я – не звичайний старий» (образ старого рибалки Сантьяго).

2.3  Проблематика повісті «Старий і море».

2.4 Підтекст повісті, її символічне та ідейне звучання .

 3. Значення творчості митця.    

 

Е.Хемінгуей стверджував: «Гарна проза подібна до айсберга, 7/8 якого приховано під водою». Сьогодні ми проведемо лекцію-занурення, завдання якої наступні:

  • дослідити ланцюжок: історія – епоха – життя – творчість – сучасники.
  • розгадати таємницю повісті «Старий і море», розкрити її високий гуманістичний пафос.
  • розкрити філософсько-символічний зміст повісті Е.Хемінгуея «Старий і море»;
  • шляхом аналізу тексту повісті, визначити її художню своєрідність;
  • виявити виховний потенціал твору.

 

  1. Актуалізація опорних знань.

Методи: «Думки вголос»,

 словникова робота

  • Е.Хемінгуей продовжив традиції реалізму у літературі ХХ ст. Дайте визначення «Реалізму».
  • Поруч з цим він використовував набутки літератури ХХ ст.. Який напрям домінував ? Дайте визначення «модернізму».
  • Що характерним було для реалізму та модернізму?
  • Що вам відомо про притчу? Які твори – притчі ви знаєте?

 

  • Зверніть увагу на словникову роботу в опорному конспекті. З’ясуйте, що таке «ефект айсбергу», який широко використовував Е.Хемінгуей.

 

  1. Мотивація навчальної діяльності.

Метод: розповідь, демонстрація,

«Гронування», проблемна басіда

 Е.Хемінгуей – відомий письменник, власник Нобелівської премії, відчайдушний журналіст, відзначений Пулітциревською премією. Той, який сміливо кинувся в обійми І світової війни і безстрашно працював у гарячих точках. Завжди сповнений життя та важких депресивних станів, песимізму та нескінченної надії, він точно знав, що життя ставить перед людиною безмежну кількість задач та запитань, які вона має розв’язати.

 Е.Хемінгуей – один із світових письменників ХХ ст., які причетні до перевороту в світовому мистецтві, який ввів зі свого власного життя нові життєві цінності, викликані складністю доби:

  • своєрідний стиль;
  • авторське і людське бачення;
  • традиції реалізму (прагнув зафіксувати і відобразити динаміку дійсності).

Народився в ХХ ст., писав у ХХ ст.

  • ХХ століття: яке воно?

 

 

  • Чи може журналіст і письменник бути осторонь?!
  • Хто він Хемінгуей?

 

Дивлячись на портрет, на перший погляд – це звичайний чоловік. Але в його очах ми бачимо впевненість, мудрість, погляд в майбутнє. Не даремно Ф.Моріак писав: «Хемінгуей – синонім непереможної фізичної сили, любові до життя».

Ознайомившись з твором «Старий і море», ви з’ясуєте для себе сенс свого життя, важливість взаєморозуміння старшого і молодшого покоління, винесете свій моральний кодекс:

  • бути завжди чесним і справедливим,
  • нікого не кривдити,
  • залишатися Людиною.

3.   Вивчення нового матеріалу.

1питання: Е. Хемінгуей – людина-легенда.

Методи: випереджувальне завдання,

 лекція – розповідь з елементами бесіди,

пояснення, робота з опорним конспектом,

«коло думок», демонстрація.

Творчість Е. Хемінгуея протягом десятиліть привертає увагу читачів і критиків. Вони відкривають у ньому все нові й нові риси. Сьогодні і ми маємо нагоду доторкнутися до творчості Е. Хемінгуея.

На могильній плиті письменника викарбовано слова: «Більше за все він любив осінь. Листя, що стрімко несеться гірською річкою навперейми з фореллю, яка блищить на сонці. А тепер він навіки злився з усім цим». І цьому злиттю передував постріл…

 Яким же було життя Е.Хемінгуея? Що спонукало художника до добровільного зведення рахунку із життям? Це було свідченням незвичайної мужності людини кодексу чи проявом слабкості?

Повідомлення студентів з презентаціями:                      

  1. Дитячі роки.
  2. Перша світова війна «Тема втраченого покоління.»                

 «Світ – гарне місце, і за нього треба боротися.»

   - серйозне осмислення подій

  - власна участь у І Світовій війні

Студенти самостійно роблять висновок: письменник живе стрімко, як час, палко кохає, як звичайна людина, і пише швидко, ніби боїться, що забуде, те що бачив.

  1. «Кодекс честі».

Викладач:

  • Прочитайте кодекс честі. Які б правила ви взяли у своє життя?
  • Про які риси характеру говорить Хемінгуей у кодексі честі?

Висновок: у стані розчарувань, зневіри, Хемінгуей та його герої намагаються знайти опору в собі, зберегти людську гідність.

  1. Іспанський період.
  2. ІІ Світова війна. роман «Острови в океані»
  • Хемінгуей – чесний боєць – проти фашизму.
  • З кораблями американського флоту на перехоплення німецьких підводних човнів.
  • Разом з ІІ фронтом – висаджується у Нормандії,  Франції, як кореспондент.

Висновок: Хемінгуей та  його герої – люди нової епохи, генерації: героїв його творів,  як і Хемінгуея, неможливо виміряти дюймами, вони мужні, незламні, благородні.

  1. Куба в житті Хемінгуея
  • створення повісті-притчи «Старий і море»
  • «Старий і море» - золота зернина,  яка схилила шальку терезів на користь Хемінгуея.
  • Присудження Нобелівської премії.
  1. Останні роки письменника.

 

  • Пригадайте, хто із українських письменників, так само як і Е.Хемінгуей, не сприйнявши дійсності, будучи відомим, покінчив життя самогубством? Що ще є спільного у М.Хвильового та Е.Хемінгуея?

Додаток 1, 2

Митець пройшов тяжкий шлях життя: був поранений під час війни, отримав каліцтво внаслідок авіакатастрофи в Африці, а далі – тяжку хворобу,  –і все це не зломило стійких моральних устоїв письменника. Саме тому крізь усю його творчість проходить культ людини сильної, мужньої, хороброї, яка намагається знайти опору в собі і, незважаючи ні на що, жити далі. Жити і творити.

Міні-лекця: Особливості стилю Е. Хемінгуея.

Уже в першій збірці  оповідань виявилися головні риси літературної манери письменника: лаконізм, психологічна майстерність, чіткість і виразність описів природи чи людської діяльності.

З іменем Хемінгуея пов’язане і поглиблення поняття підтексту в літературі, тобто прихованого змісту. Не лише у словах, а й у мовчанні, натяках, паузах письменник ніс до читача те, що хотів сказати.

Власний стиль Хемінгуея був своєрідним (містким, свіжим і мужнім), відповідав гіркому світосприйняттю людей повоєнної доби. Героїв Хемінгуея часто називають «героями кодексу». Його герої мають певні усталені правила поведінки, які ніколи не зраджують. Вони живуть за такими принципами: над усе цінити особисту незалежність і свободу; йти назустріч небезпеці і не боятися  смерті; захищати слабких, вступати в боротьбу зо свої переконання; бути вірним і відданим у дружбі і коханні; ніколи не скаржитись на несправедливість долі і не чекати на жалість; знати свій фах і володіти навичками та вміннями справжнього майстра.

 

Твори Хемінгуея – це школа художньої майстерності. Він розробив власну манеру психологічного письма, залишив чудові зразки оригінальної побудови прозових творів. Його твори – приклад служіння митця ідеям справедливості та людяності, приклад особистої чесності і мужності в боротьбі зі злом.

Великий реалістичний талант Хемінгуея, гуманістична спрямованість його творів, самобутність художнього стилю закріпили за письменником репутацію найвизначнішого американського прозаїка ХХ століття.

(Додаток 3,4)

 

2 питання: «Старий і море» – повість–притча про людину.

2.1 Жанрові та сюжетні особливості твору.

Методи: бесіда аналітичного характеру, «Асоціативний кущ»,

«Лінгвістичне дослідження», робота з текстом,

випереджувальне завдання, робота з опорним

конспектом та ЛСК, випереджувальне завдання,

тестове опитування, «Мозкова атака»

 

«Лебединою піснею» Е.Хемінгуея стала повість - притча «Старий і море».

Письменник писав: «Схоже, що я врешті-решт, досяг того, над чим працював усе своє життя». Багато людей впізнавали себе у творах Хемінгуея. Його герої не мають внутрішньої гармонії, спокою. Письменник шукає героя, який би жив у ладу із самим собою. Тому зявляється образ Сантьяго, який можна піднести до міфу про людину переможену і водночас непереможну. Ми спробуємо, заглибившись у зміст, філософські проблеми, орази-символи твору довести сам вислів письменника – «Людина створена не для поразок».

 

Студент повідомляє про історію написання твору

(Додаток 5)

Письменник про свою повість і героїв:

«Я намагався випустити усе зайве, щоб передати свій досвід читачам так, аби після читання він став частиною їхнього досвіду і все видалося таким, що насправді сталося… Цього разу мені надзвичайно пощастило: я зміг передати свій досвід цілком, до того ж такий досвід, який ніхто нікому не передавав.»

«Мені пощастило, що у мене були хороший старий і хороший хлопчина, а останнім часом письменники забули, що такі існують».

  «Океан заслуговує, щоб про нього писали як про людину. Так що і в цьому пощастило.» 

«Мозкова атака»

  • Про що розповідає Ернест Хемінгуей у творі «Cтарий і море»?
  • Чи легко було читати повість?
  • Які роздуми викликав твір?

Перевірка знання тексту.

Прийом «Так чи ні»

1 Старому рибалці не щастило в морі 84 дні (так)

2. Старий навчав хлопця рибалити і його батьки з радістю відпускали в море з Сантьяго (ні, перевели до іншого рибалки)

3. У старого и хлопця було спільне захоплення – футбол (ні, бейсбол)

4. Сантьяго жив у старій хижі, де були лише ліжко і стіл і стілець (так)

5. На світанку старий відправився в море  разом з Моноліно (ні, сам)

6. Перший улов старого – невеликий тунець (так)

7.  Велика рибина тягла старого у відкрите море (так)

8. На корму човна сіла велика пташка перепочити і старий  зігнав її (ні, пташка маленька, розмовляв з нею)

9. Старий переміг рибу і затягнув на човен (ні, вона не поміщалася в човні)

10. Двобій з першою акулою старий виграв (так)

11. Старий справився із цілою зграєю акул (ні, він лишився беззбройний))

12. Повернувшись додому, старий заснув і йому снилися леви (так)

 

Робота над сюжетом повісті «Відтвори події»

Слова викладача: 

Вершиною «айсберга» повісті «Старий і море» є її сюжет. Відновити основні події нам допоможе дайджест (короткий зміст).

 

Студентка зачитує твір мовою оригіналу, а решта стежить за перекладом у підручнику.

(Додаток 6)

Дайджест повісті Е.Хемінгуея «Старий і море»

Уже 85 днів старий рибалка безрезультатно намагається зловити велику рибу. Удача відвернулася від нього, тим більше що рибалити доводиться одному, без хлопчика, який раніше допомагав йому. Але старий не здається і продовжує свою справу. Завзятість винагороджено: гігантський марлін взяв його приманку. Три дні триває поєдинок старого з довгоочікуваною великою рибою. Він здобув перемогу: рибу вдалося загарпунити і убити. Тепер належить доставити її додому. Під час зворотного шляху на човен з прив'язаним до неї марліном нападають акули. Старий мужньо бореться з ними, але що він може зробити сам зі зграєю стерв'ятників?! Акули залишають від прекрасної риби тільки скелет. Старий, знесилений боротьбою, але не зломлений, повертається додому ні з чим. Хлопчик втішає його й говорить, що вони знову будуть рибалити разом.


Підсумок. Як бачимо, сюжет повісті досить простий, життєподібний і, здається, не містить у собі особливої мудрості. Вершина «айсберга» не відкриє секретів. Починаємо занурення.

         

Визначення жанрової специфіки повісті:

Почнемо наше занурення у твір із визначення жанрової специфіки повісті,  для цього перечитаємо перші два речення.

Бесіда (полілог):

  • У чому, на вашу думку, незвичайність початку повісті?
  • Що ви знаєте про Гольфстрім?

Образ старого, самотньо покинутого в Гольфстрімі, виростає в якийсь казковий образ сміливого рибалки, чиї сили гідні цієї теплої течії. Автор точно називає, скільки днів старий виходив у море. Атмосфера незвичайності посилюється тим, що старий за ці 84 дні не спіймав жодної риби... Це початок не оповідання XX століття, а притчі.

  • Згадайте, у чому особливості притчі як літературного   жанру?

Студенти дають своє визначення жанру притчі, порівнюють його з визначенням .

 

Дослідження особливості жанру твору.

За жанром – це повість-притча.

  • Назвіть ознаки притчі у творі.

В повісті «Старий і море» можна виділити два плани:

  • Конкретний – розповідь про пригоду із життя старого рибалки;
  • Філософський – розповідь про людину, сенс її буття і долю у світі.

«Старий і море» має філософсько-символічний зміст, автор порушує загальнолюдські проблеми: як треба жити, як бути лю­диною, як ставитися до природи; як знайти свій сенс буття, як сприймати поразки.

Твір, має повчальний характер, Хемінгуей утверджує, високі гуманістичні ідеї, Важливі для всього людства.

Найважливіше автор ховає у підтексті – внутрішній додатковий зміст, висловлення думок, які вкладаються в текст. Це «ефект айсберга», розрахунок на домисел читача.

Е. Хемінгуей говорив:«Літературна творчість нагадує мені айсберг. Видно лише сьому частину того, що знаходиться у воді».

 

Визначення назви повісті

У притчі використовується символічний сенс предметів, дій, імен, про які ми будемо говорити далі.У повісті «Старий і море» символічна вже сама назва. «Розшифруємо» її .

      Завдання 1. «Асоціативний кущ»:

 

 

                                                        і

 

 

 

 

  • Чому перекладач  вибрав для заголовка не слово «старик», а «старий»? Словник української мови ці слова тлумачить так:

старик (крім інших значень) – людина, що має ве­ликий досвід у чомусь, давно займається чим-небудь;

старий – людина, яка прожила багато років.

Очевидно, що це значення більше відповідає змісту повісті.

  • Друге слово в заголовку – «море». Чому саме море, а не, скажімо, риба? Адже саме боротьбі з нею присвячено твір.

Мабуть, письмен­ник мав на увазі не лише частину океану, а й житейське море. Старий і море – це рівноцінні, рівноправні по­няття, саме тому вони з'єднані сполучником сурядності. Не в морі, не на морі й не серед моря, де слова залежні одне від одного, а «старий і море».

 

  • Доповніть дану схему можливими змістовними парами-асоціаціями (вашими уявленнями), які викликає у вас назва повісті .

 

Орієнтовні відповіді: (смислові пари-асоціації: «людина й природа», «смертне і вічне», «потворне і прекрасне», «людина і Всесвіт», «людина і суспільство»).

 Отже, бачимо, що в центрі твору людина і не просто людина, а – старий, який береться за свою вдачу, за своє життя.

2.2  «Я – не звичайний старий» (образ старого рибалки Сантьяго).

Методи: міні-дослідження, робота з текстом,

 «асоціативне малювання», бесіда проблемного

характеру, рольова гра, демонстрація фільму

           

Дослідження. Незвичайність героя Сантьяго.

(у процесі бесіди складається таблиця)

Дані ключові слова допоможуть вам відновіть минуле і сьогодення героя. Минуле Сантьяго: юнга на човні; берега Африки; це були дні перемог і досягнень; Чемпіон; переможе будь-якого супротивника; не знав, що таке самотність.

Сьогодення Сантьяго: скінчилися дні перемог і досягнень; немає домашнього вогнища; спогади про Африку; сни про левів; глузування; надія; хлопчик Манолін; море.

Перелік запитань та завдань

  • Сантьяго називає себе «незвичайним» старим. Що було «незвичайного» в його житті, вигляді, поведінці?
  • Знайдіть опис зовнішності рибалки. Яка деталь була «незвичайною» в портреті? З'ясуйте її роль для характеристики героя.

 

«The old man was thin and gaunt with deep wrinkles in the back of his neck. The brown blotches of the be­nevolent skin cancer the sun brings from its reflection on the tropic sea were on his cheeksEverything about him was old except his eyes and they were the same color as the sea and were cheerful and unde-feated».

 

  • Які епітети розкривають надзвичайну силу старого?

Перегляд фрагменту відеофільму «Старий і море»

  • Як жив старий Сантьято? Що для нього було важливим у житті?
  • Як він ставився до моря і як сприймали море інші рибалки?
  • Розкрийте ставлення Сантьяго до невдач. "Чи відчував він себе переможеним?
  • Для чого Старий хотів спіймати велику рибу? Порівняйте його ставлення до риболовлі з позиції інших рибалок.
  • Що ще робив старий не так, як інші?
  • Чому Сайтьяго розмовляв у морі, хоча рибалки вважали, що розмовляти в морі не можна?             
  • Як розкриваються «незвичайні» якості Сантьяго під час двобою з великою рибою?
  • Як він сприймає небезпеку з боку акул? Чому він не полишив велику рибу, щоб врятуватись самому? Як ви Думаєте, як би вчинили інші рибалки?
  • Які сни бачив старий рибалка? Як Це розкриває внутрішній світ Сантьяго?.
  • Схарактеризуйте ставлення старого до природи, до тварин у зіставленні з іншими рибалками його селища.

Рольова гра «Про що розповість море?..» (монолог від імені моря читає підготовлений студент на фоні шумів моря)

(Додаток 9)

  • Як доповнює монолог образ гоовного героя?
  • Який можна зробити висновок?

Незвичність героя

Аспекти порівняння

Звичайні рибалки

Сантьяго

Портрет, фізичні якості

Нічого особливого

«Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно»

Поведінка

Рибалки групами любили спілкуватися, обговорювати різні події

Жив дуже самотньо, сам виходив у море.

Ставлення до моря

«суперник, бездушний простір або, навіть, ворог»

«як до жінки, до живої істоти…»

Ставлення до тварин

Як  засіб виживання

Любив і жалів тварин, відчував єдність з ними

Ставлення до риболовлі

Засіб існування, збагачення

Його призначення, сенс буття, спосіб виявлення своєї людськості

 

Висновок. Розглянувши цей образ, можна скласти моральний кодекс честі Сантьяго:

Простота, гідність.

Воля та розум.

Ніколи не оглядатись на минуле.

Впевненість у своїх силах.

Віра в себе в людей.

Спокій, розсудливість.

Безкомпромісна готовність до боротьби.

Мужність, витримка.

Гордість.

Повага до братів наших менших.

Любов до життя.

Людяність.

Сенс буття.

 

 

 

2.3  Проблематика повісті «Старий і море».

Методи: гронування, «коло думок»,

робота в групах, робота з текстом

Сюжет повісті зовні не складний. Але річ у тім, що сама боротьба старого з рибою та акулами – це лиш видима частина сюжетного «айсбергу». Захована у підтексті частина говорить про важливіше і значніше: письменник розмірковує про стосунки людини і суспільства, людини і природи, Всесвіту і приходить до певних висновків. Яких же саме?

Проблеми твору:

- взаємовідносини людини і природи;
- сенс буття, життя і смерті;
- співвідношення добра і зла у світі і душі людини;
- місце людини в суспільстві і Всесвіті;
- непорозуміння між людьми.

  

«Робота в мікрогрупах»

1.    Людина і природа.

-         Доведіть, що Сантьяго усвідомлює природу як живу істоту.

2.    Злиття людини і природи.

-         Які монологи характеризують внутрішній стан старого?

-         Які ключові фрази допомагають нам  відчути рівність Сантьяго й риби?

-         Чи є гріхом убивство риби?

3.    Проблема життя і смерті. Перемога духовного начала людини.

-         Зверніть увагу на поєдинок Сантьяго з рибою, акулами, самим собою. З ким сперечається Сантьяго?

-         Старий повертається переможеним чи переможцем?

-         Як люди оцінюють результати рибацької праці Сантьяго?

4.    Старий і хлопчик.

-         Як зображені образи старого Сантьяго і хлопця Маноліна у повісті?

-         Що вони символізують?

«Був би зі мною хлопчик…»,  – рефреном звучить у повісті фраза старого, якого автор стверджує думку, що сила людства у його єдності. 

5. Образ щастя у повісті.

- Розкрийте символічний сенс фіналу повісті.

"Старому снилися леви” "найкраще в моєму житті”, символ юності, дитинства, щасливих миттєвостей, того, що допомагає жити.

Презентація роботи в групах.

 

2.4 Підтекст повісті, її символічне та ідейне звучання .

Методи: «коло думок», асоціативне мисленя,

робота з текстом, скадання таблиці, самостійна

робота, проблемна бесіда

Дослідження. Образи-символи в творі.

  • Образи-люди
  • Образи зі світу природи
  • Образи, що виникають у підсвідомості (снах, мріях)

 

  • Спробуйте самостійно встановити, які символи, що означають.

 

Студенти працюють самостійно, визначаючи символи твору.

 

            Образи- символи в повісті Е. Хемінгуея «Старий і море»:

1.Старий.              1.Успіх, перемога.
2.Море.                 2.Майбутнє.
3.Риба.                  3.Досвід людиниі в той же час його обмеженість.
4.Велика риба.     4.Мрії про щастя, відновлення життєвих сил.
5.Акули.                5.Життя.
6.Хлопчик.           6.Володіння світом.
7.Леви.                  7.Невблаганність  і верховна влада природи.

                        (Ключ: 1-3, 2-5, 3-1, 4-6, 5-7, 6-2, 7-4).

Отже:

  • Старий, Хлопчик, Риби, Акули, Океан – пишуться з великої літери, бо це символи.
  • Хлопчик – символ нового покоління, в нього чиста душа, його можна чогось навчити.
  • Океан, Риба – символи природи.
  • Акули – символи зла всього людського: заздрості, зради, злості.
  • Леви – символи краси, мужності, мрії.
  • Самотність старого – відчуження людей ХХ століття.

Асоціативне мисленя

  • «Прочитати» морально-філософський зміст повісті, допоможе робота  з розкриттям значень пар символів:


1. Людина і море (... властиве бажання ...).
2. Море і старий (в ... людина набуває ...).
3. Старий і риба (... допомагає людині домагатися ...).
4. Старий і велика риба (... обмежений, коли людина прагне до ...).
5.  Велика риба і акули (бажання ... тягне ...).
6 .Старий і хлопчик (..., якого потребує ..., наповнює життя людини сенсом).
7. Людина і леви (у людини завжди залишається ..., яка надає йому ...).

Результати роботи:

1. Людині властиве бажання жити.

2. В житті людина набуває досвід.

3. Досвід допомагає досягати успіху.

4. Досвід обмежений, коли людина прагне до володіння світом.

5. Бажання володіти світом викликає невблаганність природи.

6. Досвід, в якому потребує майбутнє, наповнює життя людини сенсом.

7. У людини завжди залишається надія, мрія про щастя, яка надає йому нові сили.)

Дослідження. Роль описів природи у повісті.

Але не лише ці символи є у творі. Мабуть, ви звернули увагу на те, я що у  творі багато описів природи. Хемінгуей є неперевершеним майстром пейзажу. Пейзаж у нього має не тільки суто природне значення, а й психологічне (розкриття внутрішнього світу людини), й філо­софське (розкриття філософських проблем: людина і природа, гармонія і мудрість природи та ін.), символічне (втілення пев­них ідей, які виражають сутність окремих явищ, наприклад: морене тільки водна стихія, а й символ, бурхливого життя; акулине тільки хижі тварини, а й символ зла, життєвих випробувань; рибане тільки засіб для існування рибалки, а й символ його вдачі, призначення в житті тощо.

 

  • Останній рівень нашого занурення –  визначення ідеї повісті Е.Хемінгуея «Старий і море». Сформулюйте її.

(Після відповідей студентів слайд зі словами Е. Хемінгуея: «Людина не для того створена, щоб терпіти поразки. Людину можна знищити, а здолати не можна».)

Проблемне запитання

  • Про що ж ця повість? Про поєдинок Людини та риби? Чи про гармонію людини й природи? Про силу чи без­силля людини?

Е.Хемінгуей на ці запитання відповів так: «Я намагався показати і справжнього хлопця, і справжнє море, і справ­жню рибину, і справжніх акул. І, якщо мені пощастило зробити це досить добре й правдиво, вони, звичайно, можуть бути витлумачені по-різному».

У повісті-притчі можна знайти такі ключові фрази:

«Як добре, що нам не потрібно вбивати Сонце, Місяць і Зірки. Досить того, що ми, вимагаємо їжу у моря і вбиваємо своїх братів».

« Акула нічого не боїться і чинить так, як їй заманеться».

«Людина не для того створена щоб бути переможеною. Людину можна знищити, але її не можна перемогти».

«Переможець нічого не здобуває».

  • Як ви їх розумієте?

Висновок: Даний твір не про старого, а про людину, що бореться з життям. В образі рибалки розкривається сила, дух людини, спроможної протистояти реальному життю. І саме поразка Сантьяго стала його перемогою, бо не зломила його духу.

 Людина повинна вірити у власні сили, адже самотність – це необхідність бути мужнім, знаходити в собі резерви сил і необхідно боротися за життя, за своє місце у світі, в якому не визнають невдах, і перемагати.

 

 

3 питання: Значення творчості митця.  

Методи: випереджаюче завдання,

робота з висловами

Ернест Хемінгуей як письменник-реаліст, талановитий митець та майстер своєї справи зробив величезний внесок у світову літературу. Ф.Юнг писав у своїй монографії: «Протягом останніх 25 років вплив Ернеста Хемінгуея на новітню прозу був такий великий, що його навряд чи можна виміряти». Дослідник творчості Хемінгуея К.Симонов зазначає: «Я не знав Хемінгуея, але Хемінгуей-людина для мене невіддільний від Хемінгуея-письменника, від його книг і героїв, точніше від тих із них, у яких він, не криючись, любив те саме, що любив у самому собі – силу, широту, хоробрість, готовність постояти за справу, яку вважаєш ти справедливою, правою, готовність ризикувати життям і впевненість у тому, що є речі й гірші за війну. Боягузтво гірше, зрада гірше, егоїзм гірше...»

  • Який же вплив мала творчість цього великого американця на літературу ХХ і ХХІ століття?

(виступи студентів)

  • Як вислови митців характеризують особистість Е.Хемінгуея? Наведіть приклади і відповіді аргументуйте.

(робота з висловами)

 

ІV.  Узагальнення та систематизація.

Метод: рефлексія, складання сенкану

Висновок викладача

  • Постать Хемінгуея дійсно пройшла крізь роки, століття. Він жив-писав, писав як жив.
  • Одні – відомі за життя, до інших слава приходить повільно, одним випадає пряма дорога, іншим стелиться зигзагами. Був свій шлях і у Хемінгуея з ХІХ – до ХХІ ст.,  а мабуть і далі, поєднуючи відомість з популярністю.
  • Йому ніколи не зраджувала сила волі, совість, дружба, мужність, він поважав чужу і гарантував свою.
  • І сьогодні, з відстані років, я вважаю, що  ви, студенти, не залишились байдужими до Хемінгуея – письменника, Хемінгуея – людини і з особливою вдячністю відчувається масштабність його внеску в світову літературу.
  • «Я не знав Хемінгуея, але Хемінгуей – людина для мене невіддільний від Хемінгуея – письменника, від його книг і героїв, від тих, у яких він, не криючись, любив те, що любив у самому собі – щирість, хоробрість, силу духу, вміння постояти за себе і за справу, яку вважав справою свого життя, за готовність ризикнути життям, і впевненість в том, що є речі гірші за війну: Боягузтво, зрада, егоїзм, самовпевненість».
  • Спробуйте дати відповіді за алгоритмом, підсумовуючи все почуте:

Я зрозумів…

Для мене було новим…

Я відкрив для себе, що…

Висновок:

Ми з вами дійшли висновку, що людина частина неосяжного Всесвіту. Вона відчуває себе добре лише в гармонії з усім, що її оточує: з небом, сонцем, морем, птахами, рибами. Вона не цар, не піщинка, вона рівна серед рівних.

Хемінгуей завжди зображував якісь актуальні соціальні конфлікти, проблеми сучасного йому життя, суспільства. Отже, там були зафіксовані лише миттєвості, а тут – вічна картина світу і людського буття.

Тому стають зрозумілими слова Хемінгуея з приводу закінчення ним повісті «Старий і море»: «Здається, я врешті-решт домігся того, над чим працював усе моє життя».

 

  • Складання сенкану про Е.Хемінгуея.

Сенкан – це творча робота, що має коротку форму вірша, складеного за наступною схемою:

1-ий рядок) – іменник;
2) – означення іменника;
3) – дія іменника
4) – сконцетрована думка у вигляді речення
5)  – висновок у формі іменника(асоціація з першим словом)

Бесіда зі студентами

  • Чи зміг би Хемінгуей жити серед нас?
  • Про що б ви йому розповіли?
  • Про що б його запитали?

 

V. Підсумок.

Рефлексія

  • Прочитайте ще раз завдання заняття. Чи зуміли ми їх вирішити?

Оцінювання

VІ. Домашнє завдання.

  • Виконати одне з творчих завдань (за вибором):
  1. Взяти інтерв'ю у одного з героїв повісті, використовуючи цитатний матеріал.
  2. Міні – твір-роздум: «Людина не для того створена, щоб терпіти поразки".
  • Дати розгорнуту відповідь на питання:

«Е. Хемінгуей назвав свою повість «Старий і море» «посланням молодому поколінню». Які цінні роздуми про життя і людину письменник адресував молоді?

 

 

Додаток 1

Ефект айсберга – художній прийом, за якого більша частина того, що хоче сказати автор, прихована «під водою». Письменник широко використовує натяки, підтекст, розраховуючи на читацький домисел. «Величність руху айсберга в тому, що він лише на одну восьму височить над поверхнею води» (Е.Хемінгуей).

Екзистенціалізм – напрям у філософії і течія модернізму, пред­ставники якої прагнули збагнути справжні причини трагічної не­влаштованості людського життя, розкрити таємницю буття взагалі. На перше місце представники напряму висували категорії абсурду буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті. Існування людини для письменників-екзистенціалістів – це «буття для смерті» як єдина мета і підсумок життя.

Повість – художній твір оповідного характеру, у якому зма­льовується історія життя людини у зіткненні з життєвими явища­ми та долями інших людей.

Притча – твір із чітко вираженою мораллю, з конкретною по­вчальною ідеєю.

Реалізм – художній метод, в основі якого лежить принцип життєвої правди у змалюванні соціального середовища; правдиве, об'єктивне відображення дійсності.

 

 

 

Додаток 2

Відомості про життя і творчість Хемінгуея

 

Ернест Міллер Хемінгуей народився 21 липня 1899 року в Оук-Парку, містечку біля Чикаго, в родині лікаря-місіонера. Мати його була співачкою і музиканткою. Діти виховувались у дусі високої моралі, стійкості, витривалості, вмінні постояти за себе.

Писати Ернест почав у школі, а в 18-річному віці вже був репортером газети «Канзас-сіті стар».

Під час Першої світової війни Хемінгуей пішов добровільно служити офіцером медичної служби італійської армії, брав участь у боях проти австрійських військ в Італії, мав тяжке поранення, був госпіталізований на тривалий час (під час операції лікарі витягли 227 осколків, замінили перебиту колінну чашечку, довго лікували шок і контузію). По війні Хемінгуей зі Штатів знову їде до Європи вже як журналіст. Але раптом припиняє свою журналістську роботу, вирішивши стати письменником. З цією метою декілька років, нічого не друкуючи, зазнаючи матеріальної скрути, наполегливо займається літературними пошуками, працює над стилем, мовою.

Збірка оповідань «У наш час» (1925) не 1ааме оцінена ні читачами, ні критиками відразу. Лише коли ім’я письменника стало відомим, критики оцінили перший доробок Хемінгуея.

У 20-ті роки у світі, зокрема у США, з’явилося поняття «втрачена генерація» воно трактувалося так: «З’явилося покоління, яке зросло на те, щоб знайти всіх богів мертвими, всяку віру в людину – 1ааме11ова».

У літературу ввійшов Хем (так його називали) в 1926 році, коли з’явився його перший твір «І сходить сонце», який широко відомий під назвою «Фієста». В цей час Хемінгуей уже жив у Парижі (він належав до численного угрупування американців, котрі шукали життєвих і мистецьких вражень за межами своєї Вітчизни, тоді відсталої в культурному відношенні).

Спрямування наступного роману Хемінгуея «Прощавай, зброє!» (1929) – гуманістичне заперечення війни, антимілітаристський характер. У 30-х роках він видав також художньо-нарисові книжки: «Смерть пополудні», «Зелені узгір’я Африки». А свій соціально-психологічний твір про рибалку Гаррі Лефгана, котрий намагається боротися з ворожим йому світом багатіїв, «Маєш і не маєш» Хемінгуей пише під впливом подій економічної кризи. У США.

У роки громадянської війни  в Іспанії Хемінгуей провів багато місяців в оточеному у Мадриді і на фронті, написав низку нарисів та статей про героїчних іспанських республіканців, п’єсу «П’ята колона» і роман «По кому подзвін» (1940), в яких розповідав про криваві та трагічні роки громадянської війни. Герой цього твору (як і в більшості творів письменника) – американець, який 1ааме і діє на чужині.

Хемінгуей був людиною неординарною, фізично витривалою, мужньою, сильною. У 60-річному віці він мав зріст 185 см, 90 кг ваги, міг поцілити з пістолета на відстані півсотні метрів у цигарку, яка 1ааме в роті когось із знайомих; в молоді роки він вистояв раунди чемпіона важкої ваги; входив у клітку з левами; був непоганим спринтером, умів, ніби справжній матадор, убити бика, був прекрасним яхтсменом, гірськолижником, плавцем, снайпером, рибалкою (одного разу впіймав риба вагою 468 футів).

У роки другої світової війни Хемінгуей у чині майора мав свою «армію» (100 багнетів), з якою він бував у тилу у німців далеко від армії; одного разу звільнив французьке місто, ввійшов у Париж скоріше за командуючого, за що мало не потрапив до військового суду, бо згідно із Женевською конвенцією кореспонденти не мали права брати в руки зброю, а Хемінгуей багато писав про війну європейських народів проти фашизму. Під час цієї війни разом із друзями він плавав на своїй яхті «Пілар», вистежуючи німецькі підводні човни і викликаючи літаки США. Навіть думав зустрітися з таким човном, пришвартуватися до нього і підірвати себе разом із ним.

У повоєнний час письменник видав оповідання і невеликий роман про другу світову війну «За рікою у затінку дерев». У цей період американська література 1ааме в занепаді, її виводить із цього стану 1ааме Хемінгуей – 1952 році він пише філософську повість «Старий і море», за яку отримує Нобелівську премію. Цей твір мав неминучий успіх, він розпродався за 48 годин у кількості 5 мільйонів 435 тисяч примірників.

Довгий період Хемінгуей жив на Кубі (1939-1960) в містечку Сан-Франциско де Паула, неподалік від Гавани. Тяжка хвороба, неможливість плідно працювати, невдоволення політичною ситуацією США на початку 50-х років – так званою «холодною війною» - призводять письменника до депресії. В 1960 році він повертається у США. Його лікують, але невдало, і в 1961 році у пориві відчаю він пострілом із вінчестера покінчив із життям. По смерті Хемінгуея виходили твори, які лишилися в рукописах: «Свято, яке завжди з тобою» - книга спогадів, незакінчений роман «Острови в океані». 

 

Додаток 3

До цих но­ваторських знахідок Е.Хемінгуея належать:

1)   Використання ідеї «точки зору» – знаходження такого героя, який би сприймався дуже реалістично і за своїм характером був макси­мально наближений до автора.

2)   Створення власного «героя ко­дексу». Такими героями пись­менник вважав професійних то­реро, боксерів, мисливців – вони ті, кого, власне, герой намагаєть­ся наслідувати у дотриманні «ко­дексу». Його можна охарактери­зувати приблизно таким чином: «Будь дужим, навіть жорстоким, умій відповісти ударом на удар. Не чекай від когось співчуття, не нарікай на" долю  – мовчи, бо найнебезпечніше – показа­ти себе невпевненим і смішним, тоді тебе зневажатимуть й пере­стануть боятися. Не піддавайся почуттям: краще холодність, ніж душевна розхристаність, краще самотність, ніж беззахисність. Тільки так ти, можливо, фізично вцілієш у страшному, кривавому, беззаконному світі, в якому тобі випало нещастя жити – тільки якщо кожної миті будеш гото­вий до бою з ним, тільки якщо, вирушаючи у дорогу, не візьмеш із собою ніякого зайвого ванта­жу любові й віри. Але будь муж­ній, чесний, справедливий. Не нападай – обороняйся... Тільки так ти збережеш шанс уціліти морально, не даси зруйнувати свою особистість...»

3)   Відмова від описовості у прозі: «я прагну у всіх своїх оповіданнях передати відчуття справжнього життя – не описувати його, а пе­редати справжню сутність».

4)   Використання «принципу айсбер­га» – точного відтворення види­мого і відчутного поверхневого рівня. Для творчості Хемінгуея післявоєнних років надзвичайно важливою стає метафора айсберг га, до якої він неодноразово звертався. намагаючись сформулю­вати сутність власної «техноло­гії», спрямованої на відтворення правди життя: – Якщо письмен­ник добре знає все, про шо йдеть­ся в його творі, він може обми­нути багато з відомого йому, але в тому разі, коли написане відпо­відатиме правді життя, все про­пущене буде домальоване уявою і сприйматиметься не менш емо­ційно, ніж тоді, коли письмен­ник сам про все розповідає. Ве­лич руху айсберга в тому, шо над поверхнею води ми бачимо одну восьму його частину. Саме так і у прозі: значну роль у творі письменника повинен ві­дігравати підтекст, сам текст має складати тільки 1/8 частину від того, що має уявити читач.

5)   Психологізм прози: опора на здо­бутки у галузі психології першої декади XX століття («потік сві­домості» Дж. Джойса, принцип асоціативності людської пам'я­ті М. Пруста, система повторів і лейтмотивів).

6)   Зближення жанру роману і но­вели.

 

Додаток 4

 

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ Е.ХЕМІНГУЕЯ

«Людину можна знищити, але не можна перемогти»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 «Старий і море»

                                    (1964р. нагородження

                                     Нобелівською премією)

 

 

 

 

Додаток 5

Історія створення та публікації повісті.

Ще 1936 р. Е. Хемінгуей надрукував у журналі «Есквайр» нарис «Блакитна вода», де розповів про те, як один старий рибалка, доклавши майже героїчних зусиль, спіймав велетенського марлина. Втім, похвалитися своєю здобиччю йому не вдалося, оскільки на рибину напали акули. Коли старого знайшли у морі, від марлина залишився майже один кістяк. У розпачі рибалка невтішно ридав.

1950 р. Хемінгуей повернувся до цього сюжету, поклавши його в основу художнього твору. Так виникла повість, що згодом дістала назву «Старий і море». Звісно, вона суттєво відрізнялася від колишньої журнальної публікації. Адже за чотирнадцять років, що минули з часів оприлюднення нарису, письменник значно збагатив свій життєвий і мистецький досвід. Не випадково, розповідаючи в інтерв'ю про процес роботи над «Старим і морем», Хемінгуей наголосив на тому, що за межами повісті залишився величезний масив матеріалу: «Повість «Старий і море»,  зауважив він,  – можна було розтягнути більш як на тисячу сторінок: там були б описані всі мешканці Села, їхнє життя, де вони народилися, як вони росли, як вони виростили своїх дітей тощо. Інші письменники роблять це бездоганно. Коли ви пишете, ви обмежені досягнутим у вашій царині. Ось чому я спробував піти іншим шляхом. Спочатку я викинув усе, без чого міг передати читачеві свій досвід. Я хотів, щоб прочитане здавалося йому пережитим, щоб у нього склалося враження, ніби це відбулося насправді. Завдання було дуже важким, і мені довелося багато попрацювати».
 Важливу роль у вирішенні цього завдання відіграв власний життєвий досвід письменника. Хемінгуей був завзятим рибалкою і добре розумівся як на радощах, так і на труднощах цього ремесла. Нін мав серед рибалок чимало друзів, знав їхні родини та побут, часто виходив разом з ними у море, разом з ними випивав у маленькій корчмі, що її стіни були завішані фотокартками найбільших рибин, годинами слухаючи розповіді про море та рибу.

  Одного разу, розповідає біограф Хемінгуея Б. Грибанов, йому «далося зловити туну вагою 514 фунтів. «Боротьба з нею тривала сім годин, і за весь цей час він втратив біля семи фунтів власної ваги. Незадовго до того у цю місцевість приїхав якийсь багатий старий з молодою нареченою, який зухвало заявив, що ловити туну не важко. Коли «Пілар»  надвечір входила у гавань, все населення зібралося подивитися на здобич Хемінгуея – рибина була одинадцять з половиною футів завдовжки. На палубі «Пілар» поруч із рибиною стояв Хемінгуей, веселий, п'яний. Своїм басом він загримів на всю гавань: «Де ж той, який говорив, що це легко?»

1 вересня 1952 р. з'явилося число журналу «Лайф», у якому була надрукована повість «Старий і море». Успіх цієї публікації був воістину феноменальний: упродовж 48 годин було розпродано 5 318 655 (!) примірників. Критики зустріли твір оваціями. Бурхливою була і реакція пересічних читачів: протягом трьох тижнів Хемінгуей щодня отримував 80-90 листів від прихильників, які радісно вітали його з новим досягненням. Високу оцінку здобула повість і серед найавторитетніших майстрів слова. Так, американський письменник, Нобелівський лауреат В. Фолкнер проголосив: «Час, можливо, покаже, що це – кращий твір будь-кого з нас. Я маю на увазі Хемінгуея і моїх сучасників». Фолкнер мав рацію: сьогодні, через півстоліття після «буму», що вибухнув навколо перших публікацій «Старого і моря», цей твір зберігає славу нетлінного шедевра XX ст.

 

Додаток  6


 «The old man was thin and gaunt with deep wrinkles in the back of his neck. The brown blotches of the benevolent skin cancer the sun brings from its re­flection on the tropic sea were on his cheeks. The blotches ran well down the sides of his face and his hands had the deep-creased scars from handling heavy fish on the cords. But noneof these scars were fresh. They were as old as erosions in a Ashless desert.

Everything about him was old except his eyes and they were the same color as the sea and were cheerful and undefeated…»

  «In the fish forty days a boy had been with him. But after forty days with­out a fish the boy's parents had told him that the old man was now definitely and finally salao, which is the worst form of unlucky and the boy had gone at their or­ders in another boat which caught three good fish the first week. It made the boy sad to see the old man come in each day with his skiff empty and he always went down to help him carry either the coiled lines or the gaff and harpoon and the sail that was furled around the mast. The sail was patched with Hour sacks and, furled, it looked like the flag of permanent de-feat».

 

 

Додаток  7

 

Перелік запитань та завдань до тексту

 

1. Яким постає перед читачем старий рибалка Сантьяго (пор­третне змалювання)?

Старий був кощавий, виснажений, потилицю його поорали гли­бокі зморшки, на обличчі темніли коричневі плями, що з'явилися від гарячого сонячного проміння. У нього були дивовижні міцні плечі і міцна шия. Долоні старого були посічені глибокими поперечними рубцями від плетеної жилки, якою він витягував рибу. Сорочка на ньому була така сама латана-перелатана, як і його вітрило. Геть усе на ньому було старе, але очі кольору моря блищали весело і непереможно.

2. Сантьяго навчив Маноліно рибалити і той був дуже при­в'язаний до старого. У чому ж причина того, що хлопець рибалив тепер не з ним?

Старий за своє життя виходив у море багато разів, він був досвідченим рибалкою. Уперше він узяв хлопця в море, коли тому було п'ять років, і та перша рибина, яка трохи не рознесла на друз­ки все, запам'яталася і хлопцеві, і старому рибалці. Але ось уже вісімдесят чотири дні Сантьяго не щастить — не впіймано жод­ної рибини. Перші сорок днів з ним був хлопець, та після невдалої риболовлі батьки забрали Маноліно від невдахи і звеліли перейти до іншого рибалки, з яким хлопець першого ж тижня упіймав три великі рибини.

З. Які стосунки склалися між Маноліно і Сантьяго?

Старий навчив Маноліно рибалити, і той любив його. Хлопець бачив Сантьяго і в кращі часи, коли тому таланило. Він нагадує старому, як вони колись удвох три тижні поспіль ловили щодня по величезній рибині. Маноліно завжди допомагав старому нести снасть, гарпун та інші нехитрі рибальські лаштунки. Старий Сан­тьяго знав: малий пішов до іншого рибалки не тому, що зневірив­ся в ньому, а за наказом батьків, і вважав це рішення правильним. Обидва вірять у рибальське щастя, намагаються підбадьорити один одного, підтримують теплі стосунки. Перевага і сила на боці Ма­ноліно, який почав вдало рибалити, він навіть може почастувати старого пивом, але не хизується цим, він радий, що може допомог­ти Сантьяго у скрутний час.

4. Які висновки можна зробити про Сантьяго, судячи з його житла?

Сантьяго жив у хатині, що була зліплена з цупких брунько­вих щитків королівської пальми. У нього було ліжко, стіл, стілець, а просто на долівці було вогнище, де старий розпалював деревне вугілля і варив собі їсти. На стіні висіли два кольорових зображення святих, колись поряд з ними висіла і фотографія дружини, але ста­рий згодом зняв її, бо вона вигоріла і, головне, нагадувала йому про самотність. У нього не було навіть подушки — «штани він згор­нув і, вклавши всередину газету, підмостив під голову». Спав він на ліжку, пружини якого прикривали газети. Сантьяго був бідним рибалкою. Певно, змолоду йому щастило більше і він гарно рибалив, але ніколи не дбав про багатство і статки. Він зберіг дитяче ставлення до природи, до життя, зумів залишитися просто людиною, але забезпечити себе не зумів. Така доля бідних кубинських риба­лок — не дивина. Людина мала постійно працювати, заробляти на життя, але тільки найспритнішим і найзаповзятливішим з них вдавалося вирватися з лабет злиднів. Старий таким не був...

5. Про що можуть розповісти нам сни Сантьяго?

Раніше йому снилися шторми, жінки, якісь визначні події, велика риба або бійки, до яких він устрявав, змагання силачів, його дружина — усе це снилося йому, бо це було його життя. Тепер він став старий і самотній, і йому снилися тільки далекі краєвиди та ще леви на березі, що гралися у вечірніх сутінках, немов кошеня­та. Леви символізують силу й молодість. Певно, душа старого за­лишилася чистою і молодою, і він марить цією молодістю і лев'я­чою силою у своїх снах.

6. Як ставився старий до природи, до птахів, звірів, риб?

7. Згадайте, яку відмінність в іспанській мові має чоловічий і жіночий рід слова «море».

8. Яким чином Хемінгуей досягає того, що у читачів скла­дається враження, ніби вони знаходяться поряд із Сантьяго, допо­магають йому тягти з води туго натягнену жилку?

Письменник непомітно втягує нас у хід подій. Поки старий не вийшов у море, усе відбувалося ніби відсторонено. Аж ось він на вранішній зорі закинув наживу і пустив човен за водою. Починає­мо напружено слідкувати, що буде далі, відчувається якась тривога і разом з тим надія на велику перемогу,— можливо, пов'язану зі смертельною небезпекою. Хемінгуей детально описує, як на морі закружляв птах, як старий, спостерігаючи за його поведінкою, дійшов висновку, що птах указує на макрель. Рибальський азарт передається й нам, коли Сантьяго, упіймавши чималого тунця, не вдовольняється цим, а вважає свою здобич тільки наживкою. Рап­том старий відчуває, як жилка напружилася від величезної, про­сто-таки неймовірної ваги рибини. Він знав, яке то мало бути громадисько, і уявляв собі, як рибина десь там пливе серед темряви з тунцем, що застряг їй посеред пащі. Письменнику вдається втяг­ти читача у вир подій і змусити напружено стежити за діями старого, бо письменник цей — великий талант. Він добре знає рибальське життя і може його детально змалювати, але ці де­талі — не механічний опис, а захоплююча, хвилююча, майже детективна історія.

9. Як повівся старий, коли зрозумів, що впіймана риба зав­дасть йому багато клопоту?

10. Як сприймав Сантьяго впійману рибину — як ворога, якого необхідно подолати, чи як достойного противника?

11. Сантьяго робить висновок, що у нього з рибою спільна доля. Яка саме?

І він, і риба не сподівалися на таку фатальну зустріч. Риба жила собі самотньо у темряві моря і з примхи долі мала потрапи­ти на гачок саме до нього, самотнього старого, який єдиний у цілому світі мав спіймати саме її. «Отож, тепер ми від самого полудня пов'язані спільною долею. І ніхто не зарадить ні їй, ні мені»,— думає старий. Він говорить, що не покине рибу, і вважає, що має здужати все, що може здужати ця велика і сильна рибина.

12. Старому нелегко у морі — німіють руки, роздерта щока, до крові розтерті долоні, він знесилений і виснажений. Чи здатен він в такий час сприймати красу природи?

Старий Сантьяго потрапив у вкрай небезпечне становище: риба тягне його маленький човен у відкрите море. Але він готовий до всього, й його сповнює не азарт, не жадоба наживи, а ліричний настрій, відчуття своєї спорідненості з усім сущим. Сантьяго звер­тає увагу на двох морських свиней, і думає, що вони нам брати так само, як і летючі риби. Коли до нього на човен сіла якась невеличка пташка, старий починає розмовляти з нею і співчуває пташиній долі. Розмова з пташкою навіть підбадьорила його — це було живе ство­ріння, яке теж потрапило у небезпеку, але намагається вижити.

13. Які думки старого Сантьяго доводять, що перед нами не просто рибалка, який ризикує життям заради заробітку, а людина-філософ?

Він роздумує про свою долю, постійно порівнюючи життя жи­вих істот в природі з людською поведінкою. До всього в природі він ставиться по-доброму, як лірик, як філософ, який розуміє, що між . людиною й усім, що є у Всесвіті, існує постійний зв'язок. Він вва­жає за братів морських свиней, летючих риб, має за друзів далекі зорі, що сяють у нього над головою. Він роздумує про те, що люди­на може полювати на все, але дуже добре, що їй не прийшло в голо­ву полювати на місяць. Тоді «і місяць тікав би від неї. Або коли б вона мусила щодня ганятися за сонцем, щоб убити його?» Та все-таки добре, вважає старий, «що нам не треба замірятися вбити сонце, місяць чи зорі. Досить того, що ми живемо біля моря й уби­ваємо своїх щирих братів». Безталанний бідний рибалка думає не тільки про примітивні речі, його хвилює й інше — можливо, доля всього Всесвіту.

14. Яким чином старий Сантьяго зберігає свої сили, готує себе до подальших випробувань?

15. Що собою являла риба, яку упіймав старий,— вона дійсно була надзвичайно велика, чи здавалася такою Сантьяго, бо йому вже було не до снаги займатися риболовлею?

16І. Чи вірив Сантьяго у свою перемогу над рибою?   

17. Які почуття виникли у старого, коли він здобув перемо­гу над рибою?

18. Чи можна вважати перемогу над рибою кульмінаційним моментом повісті?

Можна вважати і так, адже ми протягом трьох днів були з Сантьяго у морі, хвилювалися за нього, спостерігаючи за смер­тельним двобоєм з гігантською рибою, і ось нарешті — довгожда­на перемога. Але саме в цей момент виникає нова хвиля небезпе­ки, яка чатує на старого рибалку,— йому доводиться битися з акулами. Тут уже не можна залишатися байдужим, розвиток дії змальовується динамічно, гостро, із запалом. Тому кульмінаційними можна вважати два моменти повісті — перемогу над рибою і не­легкий двобій з хижими акулами.

19. Які якості характеру старого Сантьяго виявилися у його змаганні з акулами?

До зустрічі з акулами ми бачимо старого Сантьяго досвід­ченого рибалку, спокійного, витриманого, розумного, людину, яка добре розуміє і себе і природу. Напад акул відкриває перед нами нові риси вдачі старого. У нього, знесиленого триденним змаганням з рибою, хтозна звідки знаходяться сили для рішучого опору хижа­кам. Сантьяго діє чітко й продумано — він не просто відганяє акул, а намагається вбити їх, цілить прямо у мозок. Першу акулу він ударив навіть без надії, «сповнений рішучості і нестямної люті»,і убив. Старий не боїться акул, він дає їм наблизитися, навіть уче­питися зубами в рибу, а тоді вже б'є напевне. У нього не було со­кири, він втратив і ножа, але не впав у відчай: «Буду битися з ними, доки не помру». Боротьба з останньою зграєю акул, яка на­скочила на рибу, була марною, і старий це знав. Але він не без діяв вихопив румпель і «почав гамселити ним направо і наліво», «вга­тив акулу по морді», потім відчув, що гострий уламок румпеля увігнався у щось м'яке йому вдалося поранити акулу. Сантьяго був злий і рішучий, він бився не тільки за рибу і свій заробіток, а й за рибальську честь, за власну гідність.

20. Які відчуття сповнювали старого Сантьяго, коли він підпливав до берегів рідного селища, втративши все, що мав?

21. Чи вважав себе переможеним старий Сантьяго?

22. Сантьяго заплив надто далеко в море, але він говорив, що море велике, та в ньому заблудитися не можна, а коли хлопець ска­зав, що старого розшукували берегова охорона й літаки, той відповів: «Океан величезний, а човен малий, де там його побачити». Як по­яснити невідповідність його слів?

Певно, потрапивши у ситуацію, коли ніхто не міг йому допо­могти, крім нього самого, Сантьяго заспокоював себе тим, що море — його друг і не дасть йому загинути, бо він нічого лихого природі не вдіяв. Намагаючись вірити в це, він водночас знав, що його нелегко знайти навіть береговій охороні і літакам.

23. Хлопець став зовсім дорослим — він непогано рибалить, кожного дня має здобич, може тепер бути незалежним навіть від батьків. Чому ж тоді він не залишає невдаху-рибалку?

Хлопець подорослішав, це так. Але побачивши руки старого, який щойно повернувся додому, він усе зрозумів — і розплакався, як дитина. Плакав усю дорогу, поки ходив за кавою для старого, і не приховував своїх сліз. Можна сказати, що Маноліно багато в чому ще дитина, бо плаче, але він уже й дорослий, бо бере на себе відповідальність за власну долю і долю старого. Хлопець перекона­ний, що вони потрібні один одному: старому необхідна сила моло­дого, а молодому — досвід старого. «Я маю ще багато чого навчи­тись»,говорить старому хлопець.

24. Поясніть символічне значення зв'язку між двома обра­зами: старого Сантьяго і хлопця Маноліно.

Зв'язок між цими двома персонажами справді символічний. Старість і юність, досвід і незрілість, бажання навчити і бажан­ня навчатися усі ці загальнолюдські проблеми знайшли відобра­ження в образах Сантьяго і Маноліно. Досвід старого рибалки не може просто так відійти разом з ним у потойбічний світ після його смерті. Його знання, уміння він мусить передати молодому поколінню, яке вже щось знає, вміє, але не нехтує досвідченими людьми. Більше того, опікується ними, підставляє старості своє мужнє й сильне плече, на яке можна спокійно спертися. Письмен­ник символічно змальовує гармонійну зміну поколінь у житті, ак­центуючи увагу на гуманних стосунках між людьми старшого й молодшого поколінь.

25. Хемінгуей в образі Сантьяго представив «героя кодексу». Які головні риси героя хемінгуеївського типу виявляються у повісті «Старий і море»?

Для Хемінгуея «герой кодексу» це людина мужня, вольова, сильна. Вона не втрачає витримки у будь-яких життєвих ситуа­ціях, з яких завжди виходить, зберігши людську гідність і честь. В образі Сантьяго письменник змальовує хоч і стару, але сповнену високого духу життя, людину. Для цього рибалки не стали голов­ним у житті гроші, заробіток, статки, він не зумів забезпечити собі безбідну старість, можливо, й не дбав про це. Набагато важ­ливіше для нього було зберегти у собі людяність. Він самотній старий, та про нього не забувають люди в селищі, його любить і поважає хлопець Маноліно. Можливо, таких людей не кожен може зрозуміти, але вони сповнені внутрішньої краси і сили, які розкриваються тільки в їхніх вчинках. Старий прожив тяжке труденне життя не даремно: він залишився сильним духом, бага­тим душею, має любов до всього, що оточує людину, не байдужий до природи, до ясних зір і місяця. Він цінує усі створіння природи — і маленьку пташину, і велику рибину, з якою йому прийшлось змагатися за життя. Сантьяго не став хижаком за своєю суттю, добре його серце не закам'яніло у жорстокому світі ловів і нажи­ви. Повість «Старий і море» — це оповідь про мужність людини, про її перемогу у поразці.

26. Спробуйте навести докази того, що твір Хемінгуея мож­на вважати: мариністичним, екзистенціалістським, символічним.

Як видно з самої назви твору, і «Старий і море» це повість і про старого, і про море. Письменник віддає данину своєму захоп­ленню морськими просторами, виразно і точно відтворює величні Карибські пейзажі. Описи хвиль, вітру, вранішнього й вечірнього сонця на воді такі яскраві, що створюють у читача відчуття влас­ної присутності на морі. Старий добре знає природу, за різними прикметами вміє визначити погоду не тільки на наступний день, а й на декілька найближчих. З любов'ю описує письменник мор­ських тварин, змальовує небесний простір, який відкривається лю­дині у нічному морі. Тому твір з повним правом можна віднести до творів літературної Мариністики. Прояви екзистенціалізму у повісті — це змалювання трагічності людської долі, зображен­ня драми самотньої людини, що вступила у двобій зі сліпою сти­хією. Людина одинока у світі, її справи майже безнадійні, але вона не скоряється долі. Назвати повість цілком екзистенціалістським твором не можна, бо на перший план у ній виступає життєстверджуючий пафос, а не песимістичні мотиви. Людина не вважає себе переможеною. Навіть якщо цього разу й перемогла стихія, у люди­ни ще залишається шанс утвердитися в житті.                                        

 Що стосується символічності твору, то сам письменник був проти такого тлумачення. Він сказав журналістам: «Не було ще гарної книжки, яка виникла б із заздалегідь задуманого символу, за­печеного в книжку, як ізюм в солодку булку. Солодка булка з ізю­мом гарна річ, але простий хліб краще. Я намагався подати справ­жнього старого і справжнього хлопчика, справжнє море, і справжню рибу, і справжніх акул. І якщо мені пощастило зробити це досить добре і правдиво, вони, звичайно, можуть бути витлумачені по-різному». Літературні критики знаходили різні тлумачення: в акулах вбачали то критиків, то символи добра і зла, у рибі — людську долю; звертали увагу на символістські числа «три» і «сім» протягом трьох днів відбуваються події у повісті, тричі відбивається старий від акул; сім разів він згадує про хлопця, якого б хотів бачити у цей час поруч із собою. У самому Сантьяго кри­тики побачили образ Христа він був розіп'ятий, знищений, але лишився непереможений, усе втратив, але воскрес внутрішньо, виріс духовно.

27. Який літературний метод є визначальним у творчості письменника?

Хемінгуея слід вважати реалістом. Він говорив про себе: «Я знаю лише те, що бачив». За характером репортерської роботи йому було близьким фактичне змалювання дійсності, відображення у ху­дожніх творах справжніх реалій життя. А саме правдиве відобра­ження дійсності, додержання принципу правдивості у змалюванні соціального середовища, побуту, людських стосунків лежить в ос­нові такого художнього методу як реалізм.

28. Чи можна стверджувати, що Хемінгуей у своїй творчості використовує такий художній засіб як «потік свідомості»? Доведіть власну думку.

На прикладі повісті «Старий і море» можна довести, що Хе­мінгуей застосовує засіб «потоку свідомості». Це спосіб розповіді, за якою автор намагається зобразити психічний процес докладно, з найточнішою фіксацією думок, почуттів, внутрішніх емоцій, не додержуючи певної послідовності, а так, як вони виникають, спливають у свідомості. Картина світу може розпадатися на безліч епізодів, але зрештою вони зводяться в єдине ціле, створюючи кон­кретну модель чи образ. Старий у морі думає про різне: про те, як йому побороти рибу, про хлопця, про малу пташину, про зорі, місяць і сонце. Між цими думками виникають й інші: про необхідність поїсти, поспати, аби підтримати свої сили, підготуватися до важ­кого бою з акулами. Але читач не сприймає ці думки окремо усі разом вони поступово допомагають зрозуміти душу Сантьяго, пе­реконатися в його моральній непереможеності.

29. Дехто з літературних критиків називають повість Хемін­гуея притчею. Що дає підстави для такої думки?

Притча це твір із чітко вираженою мораллю, з конкретною повчальною ідеєю. Багато притч містить Біблія. Деякі критики вбачають в образі старого Сантьяго, який стоїчно, спокійно й муж­ньо переносить свої страждання, символічний образ Христа. Ста­рий три дні був у відкритому морі, він лише силою духу і розуму зумів перемогти супротивників, які були стократ сильніші від нього. Повість має повчальний зміст, вона змушує замислитися над багатьма етичними поняттями: добро і зло, жага наживи і благо­родство, юність і старість. Переміг старий Сантьяго чи став пе­реможеним — на це питання не можна дати однозначної відповіді, але ясно, що дух його лишився незламним. Головна повчальність, «притчевість» цієї повісті навіть не в тому, що людина зуміла вистояти, а в тому, як вона це робила...)

 

Додаток 8

«Старий і море»

 

Жанр: повість – притча.

Творчий метод: поєднання реалістичного і фантастичного.

Тема: доля самотньої людини, її непереможність.

Ідея: оспівування волі, мужності, героїзму буденного життя людини.

Герої: старий рибалка Сантьяго, хлопчик Моноліно, море, риба.

Висновок:

Даний твір не про старого, а про людину, що бореться з життям. В образі рибалки розкривається сила, дух людини, спроможної протистояти реальному життю. І саме поразка Сантьяго стала його перемогою, бо не зломила його духу.

 Людина повинна вірити у власні сили, адже самотність – це необхідність бути мужнім, знаходити в собі резерви сил і необхідно боротися за життя, за своє місце у світі, в якому не визнають невдах, і перемагати.

 

 

Символи повісті – притчі

МОРЕ

 

Стихія

Прекрасна

Мінлива

Повна несподіванок

 

 

ЖИТТЯ

СТАРИЙ

 

Досвідчений

Працьовитий

Сильний

Мужній

Знавець природи

Психолог

 

ЛЮДИНА-БОРЕЦЬ

РИБА

 

Мінлива

Слизька

 Сліпа

Важко впіймати

Важко тримати

 

УДАЧА

ХЛОПЕЦЬ

 

Вірний друг

Захисник

 

 

 

 

 

НОВЕ ПОКОЛІННЯ

Самотність старого – відчуження людей ХХ століття;

Акули – навколишнє зло.

 

Незвичність героя

Аспекти порівняння

Звичайні рибалки

Сантьяго

Портрет, фізичні якості

Нічого особливого

«Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно»

Поведінка

Рибалки групами любили спілкуватися, обговорювати різні події

Жив дуже самотньо, сам виходив у море.

Ставлення до моря

«суперник, бездушний простір або, навіть, ворог»

«як до жінки, до живої істоти…»

Ставлення до тварин

Як  засіб виживання

Любив і жалів тварин, відчував єдність х ними

Ставлення до риболовлі

Засіб існування, збагачення

Його призначення, сенс буття, спосіб виявлення своєї людськості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Філософська повість «Старий і море»

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Старий і море» як модерністський твір

Риси модернізму

Приклади з тексту

1. Особлива увага до внутрішніх переживань особистості

Глибоко показані почуття й переживання Сантьяго, найменші порухи його почуттів, його думки й почуття.

2. Людина – унікальний і неповторний світ

Сантьяго створює власну концепцію світу, що відображає його погляди на стосунки з природою, людством, на призначення людини, її зміст життя.

3. Проголошується пріоритет людини, її цінність.

Сантьяго – звичайний рибалка, але він викликає великий інтерес автора, котрий визнає унікальність кожної людини.

4. Злиття філософії та літератури

У повісті в художній формі порушуються актуальні філософські питання, одвічні проблеми людства.

5. Пошук нових шляхів у мистецтві

Психологізм, символіка, поєднання конкретного і філософського планів, оновлення жанру притчі тощо.

 

 

Додаток  9

Монолог моря

 

Я – безмежне і вільне море. Мільйони років я кочу свої хвилі, розбиваючи їх в бризки, до земної суші. За ці мільйони років я збагнуло безліч загадок і таємниць нашого світу. А ще я багато дізналося про дивну істоту, яка називає себе «Людина» і бачить себе центром Всесвіту. Але є серед цих людей один, який здивував навіть мене. Це старий ибалка Сантьяго.Ми знайомі вже не один десяток років. Він –  незвичайний. Подумки старий кличе мене lamar, як звуть мене по-іспанськи ті з людей, які відчувають до мене любов: як жінку, в жіночому роді. Рибалки молодші називають мене elmar, тобто в чоловічому роді, і говорять про мене як про простір, як про суперника або навіть ворога.

      Старий же постійно думає про мене як про жінку, яка дарує великі милості або відмовляє в них, а якщо і дозволяє собі необдумані або недобрі вчинки, що поробиш,така ж її природа. «Луна хвилює море, як жінку» - так часто думає про мене старий. 

Старий Сантьяго називає мене добрим і прекрасним. Він любить зелених морських черепах, відчуває ніжнуприхильність до летючих риб, вважаючи їх кращими своїми друзями тут, в морі. Він розмовляє з рибами, яких ловить. Він шкодує птахів, особливо маленькихі крихких ластівок, які вічно літають у пошуках їжі і майже ніколи її не знаходять. Що ж,старий прав, кажучи про те, що я буваю жорстоким для птахів, адже вони, дійсно, надто крихкі для мене. До старого я теж буваю жорстоким. Але я ніколи не чуло від нього ремствування. Довіряючи мені, старий зробив мене свідком своїх розмов із далекими зірками і місяцем,  яких називає своїми друзями. Це дивовижний старий, і іноді я ним по-справжньому захоплююся.

 

 

Додаток  10

Проблематика повісті – притчі

 

Людина і природа

Герой повісті «Старий і море» не шукає порятунку в природі, він належить до неї. Старий не тільки проживає довге життя в єднанні з природою, з морем - він частина цього світу при­роди. Сантьяго любив летючих риб то були його найперші друзі в океані, а от птахів жалів, особливо малих і тендітних морських ластівок.

Про море старий думав, як про жінку, про живу істоту, що може і подарувати велику ласку, й позбавити її. Йому було жаль і гігантських морських черепах, серце яких б'ється ще кілька годин потому, як їх заб'ють. Він жаліє і захоплюється вели­кою рибою, що була у нього на гачку, називає її чудовою, не­звичайною, любить її й поважає. Логічна схема відображає суть цієї проблеми.

Дійсно, людина частина природи. І всі вони птахи, че­репахи, риби її брати і сестри. А що їм може протиставити людина? Лише єдину зброю волю та розум. Так вважає Сан­тьяго і доходить висновку, що «людина доволі нікчемна істота проти дужих птахів і звірів». Чому він так сказав? Мабуть, через те глобальне розуміння людяності, яке здатне було обійняти все достойне і прекрасне в житті.

 

 

Людина і суспільство

Сантьяго живе серед людей. Він старий, але все ще ходить у море. Це справа його життя, його покликання. І риба йому по­трібна лише для того, щоб вижити, причому для Сантьяго битися за рибу  значить битися і за своє місце в людському суспіль­стві, яке не визнає невдах, адже вже пішов слух про те, що його човен «нещасливий», оскільки вісімдесят чотири дні він виходив у море і не піймав жодної рибини. Вітрило його човна було пола­тане мішковиною і «скидалося на прапор безнадійної поразки». Та і сам старий думає про те, що йому не щастить останнім часом. Але розраховувати він повинен лише на себе: «Воно-то й добре мати талан. Та краще бути справним. Тоді щастя не захопить тебе зненацька». Турбується про старого лише хлопчик Манолін. Проте старий думає про людей, які чекають його на березі.

Добре: «Сподіваюся, там за мене не дуже тривожаться. Власне, тривожитися буде тільки хлопець. Одначе я певен, що він вірить у мене. Тривожитимуться старші рибалки. Та й інші теж. Люди в Нашому селищі добрі».

З опорної схеми, видно, що Сантьяго частина людського суспільства, яке штовхає людей на постійну боротьбу за існу­вання і на самотність.

У повісті-притчі Хемінгуей порушує проблеми, які хвилювали і старого, і автора, і все суспільство: про вірність обов'язку, ви­соку майстерність, життєве покликання тощо.

 

 

Людина і всесвіт

Місяць, сонце, зорі вони для старого його далекі друзі, любі брати й сестри. Вони як люди: і відпочивають так, як люди, просто сплять. Сантьяго залишився один у безмежному світовому просторі. «Людина й океан — вони друзі, і вітер нам усе-таки друг, і небо, і хмари», їх так розумів Сантьяго, умів читати по них погоду. І чи не найбільшим визнанням величі всесвіту є слова старого рибалки про те, що «все-таки добре, що нам не треба замірятися вбити сонце, місяць чи зорі. Досить і того, що ми живемо біля моря і вбиваємо своїх щирих бра­тів». У ході розповіді відтворюється логічна схема, що відобра­жає цю проблему.

Так неосвічений рибалка відчуває свій зв'язок із цілим сві­том, У душі поет, він одухотворяє все, що його оточує, і тися­чами невидимих ниток зв'язує його з небом, зорями, космосом, з усім, що існує вічно. У праці  боротьбі з незвичайною рибою, акулами, в перемозі над тілесними недугами розкривається мужній характер старого.

 

ПРОВІДНІ МОТИВИ, ПРОБЛЕМАТИКА ПОВІСТІ

 Повість Хемінгуея через побутову основу оповіді та повільний розвиток сюжету нагадує біблійну притчу. Одним із провідних у творі є мотив незвичайної риби, про яку так довго мріяв і нарешті спіймав старий рибалка. Спіймав, доклавши для цього надлюдських зусиль, але його здобич відняли акули, і старий повернувся додому лише з обідраним скелетом риби.               Деякий час Сантьяго вважав, що «тепер він переможений остаточно і безнадійно», бо для нього гігант­ська риба –  це не тільки сите спокійне життя, а й можливість до­вести всім, і в першу чергу, самому собі, що він ще на щось зда­тен. Хемінгуей сповна використав у повісті свій знаменитий «ефект айсберга», змалювавши тільки видиму частину «льодової глиби».               Видима частина –  двобій старого із силами природи; у невидимій, підводній частині айсберга, криються роздуми автора про найваж­ливіші проблеми життя: людина і суспільство, людина і природа, людина і Всесвіт.

«Історія рибалки переростає в історію трагічної долі старого, приреченого життям і суспільством на самотність і жорстоку бороть­бу за виживання».               Автор, зображуючи ситуацію людини, яка, на­чебто, програла двобій з Природою, однак, не вдається до песимізму. «Ти, старий, краще сам будь безстрашний і впевнений», –  наказує сам собі герой твору Сантьяго. Людина має вірити у власні сили, зневіра і песимізм не допоможуть їй вийти із скрутного становища. За будь-яких обставин треба не здаватися, не опускати руки, праг­нути перемоги. Зрештою старий вийшов переможцем у жорстокій битві за життя, за право зватися людиною. Так вважає хлопець Маноліно, який, безперечно, висловлює думку самого письменни­ка. Мотив перемоги втілений, зокрема, у образах левів, що часто сняться старому, і хлопчика, який не залишає його у скрутну го­дину. Ці образи символізують силу, юність, любов до життя і віру в перемогу.

 

 

Додаток  12

 

ОБРАЗИ ПОВІСТІ

 Сантьяго –  один з найбільш «філософічних» героїв Хемінгуея. Цей самотній мужній старий зважується сам на сам вийти на двобій зі стихією. Старий кубинець - рибалка втілює в собі узагальнені риси людей «нерозкритих можливостей», які за певних обставин можуть показати, на що здатна людина.

 Сантьяго – миролюбна людина, але він з породи тих, хто не звик здаватися і тримається, поки живий. Спіймавши велику ри­бину, яка несе його в море, старий не впадає у відчай, а намагаєть­ся точно розрахувати свої сили і сили риби, готується до нелегкого двобою. Не один раз він жалкує, що поряд з ним немає хлопця, який би міг йому допомогти. Сантьяго звертається і до Бога, хоча, мабуть, не дуже вірить у силу молитви. Попри смертельну небезпеку, яка загрожує йому з боку риби, він залишається витриманим і спокій­ним, поважаючи в ній достойного противника.

 Від початку до кінця книги Сантьяго веде розмову з рибою і з са­мим собою. Старий помічає життя природи навколо себе, щиро радіє пташці, яка сіла відпочити на його човен під час свого нелегкого перельоту: «Спочинь трохи, маленька, а тоді лети і борись за своє життя, як борються усі птахи, і риби, і люди». Сантьяго думає про кашалотів і дельфінів: «Вони славні... Вони нам близькі, як і летю­ча риба». У цієї людини своє, особливе сприйняття світу. Довго­ждана величезна риба йому дорожча за брата, він прирівнює її до далеких друзів    до «сестер моїх зірок», до місяця, радіючи з того, що людина не вбиває сонце, місяць, зорі.

 Сантьяго добре знає рибальську справу, вміє передбачити пове­дінку риби. Щоправда, іноді впадає у зневіру, його пригнічує дум­ка про неминучу поразку, він хотів би купити хоч трохи щастя, «але на що ти купиш його, старий? На дві покалічені руки?»

 Він мріє про велику рибу, яку убив би не просто, щоб продати її, а тому, що він справжній рибалка. Треба лише забути про вісімде­сят чотири дні суцільної невдачі, зібрати свої сили, пустити в хід усю свою майстерність –  і перемогти. І Сантьяго все зробив правиль­но, він вистояв у двобої з марліном та з акулами... І хоч акули розтягли всю рибу, хоч йому вдалося привезти з собою лише її вели­чезний обгризений скелет, переможцем у цій боротьбі вийшов він. Це він, старий, не маючи доброї снасті, зумів спіймати гігантську рибу, це він, знесилений і голодний, відчайдушне боровся з акулами. Саме тому Маноліно вважає, що йому ще багато чого треба на­вчитися у старого.

 Для Сантьяго битися за рибу –  це значить битися за життя, не просто за їжу, а за своє місце у жорстокому світі, який не визнає не­вдах. Він самотній серед людей, самотній у своєму двобої з рибою, морем, акулами і по суті – із самою долею. Але в мотиві самотності немає песимістичної ноти, навпаки, старий по-філософськи сприймає реальність, він знає, що розраховувати в житті треба тільки на самого себе. Оптимізму й сили старому в його самотньому існуванні додає дружба з хлопцем Маноліно – втіленням доброї сили і молодості.

 Сантьяго – справжній хемінгуеївський «герой кодексу», кот­рий постає тут на весь зріст, набуває вагомості й рис героїчного стої­цизму. Його слова: «Людина не для того створена, щоб зазнавати поразки. Людину можна знищити, але її не можна перемогти» –  слід розуміти не лише як вираження гуманістичного пафосу повісті, а й як квінтесенцію творчості письменника, його моральної філо­софії «мачизму» – культу мужності, непохитної волі до життя.

 Маноліно – хлопець, який опікує старого, допомагає йому у його справах. Хоча рідні тепер уже не відпускають хлопця на риболов­лю зі старим невдахою, Маноліно відчув внутрішню силу Сантья­го, його волю до перемоги. Він не залишає старого на самоті, розуміє, що у Сантьяго багато чого можна навчитись, бо це справжній друг і справжня людина. Старий не почувається одиноким: разом з ним хлопець, якому можна передати все, що надбав за свій довгий вік Сантьяго. Маноліно символізує юність, молодість, яка переймає досвід старшого покоління і не дає зникнути тому, що варто ціну­вати й зберігати. «Рід проходить, і рід приходить», – саме так можна сказати про зміну поколінь, яку символічно зображено у творі.

 

 

 

 

Додаток  13

 

Е. Хемінгуей – людина і письменник

«Хемінгуей – синонім непереможної фізичної сили, участі у війні у двадцятилітньому віці, гарячих захоплень коханням... Але цей боксер, трапер, заядлий мисливець написав видатні речі і зро­бив дещо більше, ніж просто їх створив: він жив разом з народом Іспанії, який взявся за зброю, з народом, що його він так любив».

                                                                                                        Ф. Моріак

«Його стиль вироблено з гарно виточених металічних елементів. Елегантність досягається завдяки тому, що він зовсім не намагається бути елегантним».

                                                                                                         А. Моруа

«Рано в житті обравши метод, за допомогою якого писав, він ніколи не відхилявся від цього методу, що добре йому слугував, і він блискуче його застосовував».

                                                                                                        У. Фолкнер

«Він завжди був веселий, завжди бадьорий і завжди за роботою».

                                                                                                       Л. Стеффенс

«Я не знав Хемінгуея, але Хемінгуей-людина для мене не­віддільний від Хемінгуея-письменника, від його книг і героїв, точ­ніше, від тих з них, у яких він, не криючись, любив те саме, що любив у самому собі, –  силу, широту, хоробрість, готовність посто­яти за справу, яку вважаєш ти справжньою, правою, готовність ризикувати життям і впевненість у тому, що є речі й гірші за війну. Боягузтво гірше, зрада гірше, егоїзм гірше...»

                                                                                                          К. Симонов

«Фіцджеральд вважав свого друга одним із геніїв десятиліття, протиставляючи його самобутній, мужній і чесний талант творчості багатьох відомих в Америці письменників».

                                                                                                                3. Маянь

Е.Хемінгуей і Україна

Питання впливу творчості Е.Хемінгуея до сьогодні вивчалося українським літературознавством досить фрагментарно. Першими спробами з’ясувати особливості сприйняття творчості Е.Хемінгуея українською літературою стали статті А.Кондратюка (1969), який розглянув загальний стан у галузі перекладу творів прозаїка, та Р.Доценка (1971), який дійшов висновку про відставання у сприйнятті доробку Е.Хемінгуея. Наступний крок у вивченні рецепції був здійснений лише у 1989 році Т.Денисовою. Від попередників, що висвітлювали лише один аспект рецепції, її статтю відрізняв комплексний аналіз наукової проблеми. Дослідниця вказала на особливості сприйняття творчості Е.Хемінгуея в Україні в 60-х роках ХХ століття, відзначила хемінгуеївський бум, а також ознайомила читачів із критичною рецепцією та перекладами.

Доробок українського літературознавства з рецепції творчості Е.Хемінгуея українським літературним процесом, по суті, вичерпується трьома згаданими статтями, що свідчить про наукову необхідність спеціального вивчення цієї проблеми. На актуальність нового її дослідження вказує і той факт, що історичні умови для поглибленого наукового аналізу склалися лише в останнє десятиліття. Хоча перші спроби заторкнути рецепцію творчості Е.Хемінгуея українською літературою з’явилися ще наприкінці 60-х років, проте тоді, у період тоталітаризму, неможливо було відкрито вказати на всі причини тих чи інших особливостей процесу сприйняття, оскільки значною мірою вони були наслідком втручання влади у міжлітературні взаємодії. Таким чином, вивчення рецепції творчості Е.Хемінгуея українським літературним процесом є на часі.

Єдність світового літературного процесу, необхідність з’ясувати загальносвітові закономірності розвитку національних літератур та особливості, що становлять їхню самобутність, стимулюють розвиток типологічних досліджень. Особливо привабливою у плані типологічного вивчення української та американської літератур ХХ століття є творчість Е.Хемінгуея, оскільки він завжди був яскравим виразником настроїв західного світу першої половини століття, а тематичне розмаїття його доробку, унікальна стилістична палітра, новий тип персонажів, кардинальні світоглядні зміни дозволяють проводити зіставний аналіз на різних рівнях.

Цими обставинами пояснюється зростання інтересу до творчості письменника як об’єкта порівняльного вивчення. В українському літературознавстві перші спроби зіставлення були зроблені дослідником діаспори О.Тарнавським, що вказав на близькість світоглядних позицій В.Стефаника та Е.Хемінгуея, основними спільними рисами яких є стоїцизм, індивідуалізм, приреченість і трагізм життя людини, а також її висока моральність.

Прагнення відтворити внутрішнє життя людини і вплинути на емоції читача зумовлює подібність сюжетно-композиційної побудови творів. Несподівані закінчення не характерні для новелістики Е.Хемінгуея та В.Стефаника, адже їх мета не здивувати читача, а викликати у нього сильні емоції. Експозицію подекуди складає опис природи, погоди чи оточення, функція якого не лише вказати місце і час дії, а й підготувати читача емоційно, налаштувати його на ті почуття, які є ключем до розуміння стану персонажів. Нерідко початковий опис стає основою лейтмотиву, який підтримує чи посилює навіяний ним настрій. Одним із найбільш типових принципів побудови творів Е.Хемінгуея та В.Стефаника є градація, яка дозволяє прозаїкам створити новели й оповідання гострої напруги і провести читача до самого піку пристрастей.

У вітчизняному літературознавстві перше порівняльне вивчення було здійснене у 1989 році Т.Денисовою, яка, аналізуючи творчість Е.Хемінгуея та Миколи Хвильового, аргументувала думку про подібність світовідчуття представників „втраченої генерації” та „розстріляного відродження”. Пошуки аналогій у творчості Е.Хемінгуея та українських прозаїків продовжив О.Бойченко (1999), який, зіставивши роман американського митця „І сонце сходить” („Фієста”) та роман Ю.Андруховича „Рекреації”, з’ясував, як проявляється в обох творах архетип карнавалу, свята. В ході аналізу О.Бойченко зіставляє також світовідчуття представників „втраченого покоління” та двох ґенерацій українців – доби режиму та незалежності. Порівняльно-типологічне вивчення художніх систем антивоєнних романів Е.Хемінгуея та О.Гончара провела Н.Яремчук (2003), яка розглянула жанрову й стильову специфіку творчості майстрів.

Водночас зіставлення творчої спадщини Е.Хемінгуея з доробком українських прозаїків дозволяє виявити нові, ще не знані грані таланту американського письменника, творчість якого вивчалася як в Україні (Т.Денисовою, Д.Затонським, В.Кухаренко, Ю.Лідським), так і за її межами (К.Бейкером, Б.Грибановим, Я.Засурським, І.Кашкіним, М.Старцевим, Е.Стентоном, І.Фінкельштейном, Ф.Янгом та іншими).

 

Додаток  14

Завдання для самоперевірки


1. Розповісти про життєвий і творчий шлях письменника.
2. Що вплинуло на формування характеру Е. Хемінгуея?
3. Як Е. Хемінгуей ставився до війни?
4. Розповісти про історію написання повісті-притчі “Старий і море”.
5. Чому повість “Старий і море” ще називають притчею?
6. Знайти портретну характеристику старого у повісті “Старий і море”, простежити, як письменник змальовує свого героя залежно від ситуації.
7. Як характеризують героя його роздуми? Яку рису характеру найяскравіше вирізняють?
8. Яку роль відіграє пейзаж у повісті? Розкрийте кольорову гаму твору.
9. За що хлопець поважає і любить рибалку?
10. Яким ви уявляєте собі Сантьяго у час випробування, поєдинку з рибою?
11. Як жителі селища сприймають успіх і водночас поразку Сантьяго?
12. Визначте “моральний кодекс” старого за повістю Хемінгуея.
13. Як ви розумієте вислів Хемінгуея: “Я знаю лише те, що бачив”? Чи стосується цей вислів творчості митця?
14. Назвіть основні мотиви повісті “Старий і море”, поясніть, яку роль вони виконують у творі.
15. Що таке підтекст? Який підтекст повісті “Старий і море”?
16. Яким вам уявляється старий Сантьяго?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рецензія

на методичну розробку

 «Людина створена не для поразок»

(Е.Хемінгуей. Повість «Старий і море»),

розроблену викладачем Риженко М.В.

 

Методична розробка відкритого заняття  з дисципліни «Світова література» складена у відповідності з методичними вимогами, висвітлює всі етапи проведення заняття лекції – занурення.

Людина повинна вірити у власні сили, адже самотність – це необхідність бути мужнім, знаходити в собі резерви сил і необхідно боротися за життя, за своє місце у світі, в якому не визнають невдах, і перемагати. Саме про це йдеться у повісті – притчі «Старий і море » Е.Хемінгуея.

Дана методична розробка розкриває методику проведення лекції – занурення, що в свою чергу формує у студентів активність, ініціативу, допитливість, творчу уяву, уміння зосереджуватися, спонукає до самостійної пошукової діяльності. Таким чином занурення у світ Е.Хемінгуея, його новаторський творчий світ, у філософсько-символічний зміст повісті «Старий і море» студентів формує їх пізнавальні здібності, розумові сили і творчі вміння.

 В ході заняття викладач використовує як традиційні, так і інноваційні форми і методи навчання, вони є логічно пов’язані між собою. Це проблемно – аналітична бесіда, міні – лекція, робота з текстом, «думки вголос», «ґронування», «коло думок», «лінгвістичне дослідження», випереджаюче завдання, робота за опорним конспектом та ЛСК, творче завдання та рольова гра. Серед них можна виділити широке застосування технічних засобів навчання – демонстрація фільму, показ слайдів з текстовим та ілюстрованим змістом.

 Методична розробка містить багато цікавого матеріалу, який розкриває символічний зміст повісті – притчі, пояснює «ефект айсберга», розробленого Е.Хемінгуеєм.

 Методична розробка може бути використана викладачами як на занятті, так і в позааудиторній роботі.

 

 

 

 

 

Рецензент                        О.П.Ільєва

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Nepiuk Lesya
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
11 березня 2018
Переглядів
37511
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку