Позакласний захід до вшанування творчості Івана Франка на тему: Багатогранність таланту великого Каменяра"

Про матеріал

Мета: збагатити знання учнів про І. Франка; допомогти зрозуміти його роль в історії української та світової культу­ри; заповнити серця учнів гордістю за те, що вони — зем­ляки Великого Каменяра; виховувати патріотизм, наполе­гливість, працьовитість, бажання займатися самоосвітою, бути досконалою людиною.


Перегляд файлу

Багатогранність таланту великого Каменяра

Мета: збагатити знання учнів про І. Франка; допомогти зрозуміти його роль в історії української та світової культу­ри; заповнити серця учнів гордістю за те, що вони — зем­ляки Великого Каменяра; виховувати патріотизм, наполе­гливість, працьовитість, бажання займатися самоосвітою, бути досконалою людиною.

Обладнання: портрет І. Франка, вишитий рушник, українська піч, ліжко, декорації для лісової галявини, річки, кузні; парта з книгами, виставка творів І. Франка, магнітофон, записи звуків лісу та річки.

Хід заходу

Ведучий:

У 2016 році виповнюється 160 років від дня народження та 100 років від дня смерті величного українського письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, громадського і політичного діяча Івана Яковича Франка.

Тож  2016 рік в Україні проголошено роком Івана Яковича Франка.

 

Ведучий:

Галичина дала світові багато визначних людей. Серед них яскравою постаттю є Іван Франко - класик української літератури, геніальний письменник, перекладач, публіцист, громадський і просвітницький діяч, який своєю невтомною працею будив і зміцнював національну свідомість українців. 

 

Ведучий:

Іван Франко - європейський геній - встає сьогодні з нами за збереження Української держави, яку він будував своєю титанічною, каменярською працею. За обсягом знань, багатством лексичного запасу він був енциклопедією, а за працьовитістю, результативністю та глибиною мислення його величають титаном думки і праці. Людству він залишив понад 5 тисяч оригінальних і перекладних творів, статей, рецензій. 

Перегорнімо ж сторінки книги життя Івана Яковича Франка. 
 

Сторінка І. ВІД ОТЧОГО ДОМУ...

Читець:

27 серпня 1856 року и с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині в родині відомого на всю округу коваля народився ясноокий хлопчик. Зростав Іванко розумним і допитливим, роботящим, добрим і товариським. Дитинство Яся (Ясем або Мироном часто тоді звали Івана в родині) минуло в селах мальовничого Підгір'я - Нагуєвичах та Ясенині Сільній - в селянському оточенні. З рідним селом в'яжуться спогади письменника про дитинство: “Неначе ві сні, виринають перед моєю душею забуті тіні давньої минувшини, рисуються виразними силуетами на тлі крайообразу мойого рідного села і промовляють до мене давно нечутими, простими, тихими словами.” 
 

 

Читець:

У долині село лежить, 

Понад селом туман дрижить, 

А на горбі, край села 

Стоїть кузня немала. 

А в тій кузні коваль клепле, 

А в коваля серце тепле, 

А він клепле та й співа 

Всіх до кузні іззива. 

 

Ведучий:

Так згадував Іван Франко батьківську кузню, що будила в пам'яті світлі та щасливі спогади. Там він слухав розповіді селян про тяжку працю, злидні та неврожаї, бачив нужденних заробітчан. У дитячу душу глибоко запало побачене і почуте. Він зрозумів, як тяжко живеться людям, і усвідомив, що за кращу долю треба боротися. Вогонь кузні та батьківська любов зігрівали душу великого письменника: "На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь... Се вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною у свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі". 

 

Ведучий:

На шостому році життя Івася віддають до школи в с.Ясеницю Сільну. Тут навчався два роки. Пізніше навчається в школі при монастирі М.Дрогобича, Дрогобицькій гімназії. Протягом усіх восьми років навчання в гімназії Іван був одним з найкращих учнів. Охоче вчився малювання, теорії музики, брав участь в гімназійному хорі. Він жадібно читав усе, що потрапляло йому до рук, на нужденні копійки купував книги, збирав власну бібліотеку. На час закінчення гімназії в ній було вже понад 600 книг. Згадуючи роки навчання, писав: "Шевченка я вивчив майже всього напам'ять..."

 

Ведучий:

Першою розбудила в дитячому серні Івана поетичні струни, любов до пісні його мати - Марія Кульчицька. Вона любила співати і знала багато пісень; співані нею синові народні пісні вводили його в світ поезії і багато заважили в розвиткові майбутнього митця слова. Вони навчили його переживати виспівані з сумом людські турботи, недолю і незгоди, ненавидіти зло і кривду. З голосу матері він запам'ятав чимало задушевних ліричних пісень, коломийок, повний цикл весільної пісенності, ряд епічних балад і співанок. Найсердечнішими словами згадував поет матір і її пісні, силу яких відчував усе ясніше й глибше зі зрілістю. Дуже багато дав отой ласкавий материн спів майбутньому поетові, а через нього і українській літературі. Народні пісні стали улюбленими піснями Франка. Недаремно ж свою любов до пісень поет називав прекрасним віном, придбаним у батьковій хаті. 
 

Сторінка ІІ. У СВІТ ШИРОКИЙ...

 

Ведучий :

Склавши на "відмінно" іспити на атестат зрілості, І. Франко вступає до Львівського університету на філософський факультет. Він одразу активно включається в студентське життя, стає співробітником журналу "Друг", в якому друкує свої вірші і перші оповідання. Навколо Франка групується талановита студентська молодь. І. Франко ґрунтовно вивчає давню українську писемність. Протягом першого року навчання в університеті він перечитав усю бібліотеку студентського товариства, кілька тисяч томів. Разом з товаришами він здійснює кілька мандрівок по Галичині, поширює заборонені в Австро-Угорщині книги і журнали. 

 

Читець:

Заглиблений у книг нових і давніх стоси, 

Він слухав голоси з низин і з-понад хмар, 

І хоч хитався він, та мав високий дар 

Гніт ненавидіти і люд любити босий. 

Максим Рильський “Франко”.

 

Ведучий:

"Вогонь в одежі слова" Франковими словами найкраще можна назвати Франкову творчість, полум'яну й пристрасну, роздмухану найголовнішими вітрами життя і звернену сяючими сполохами своїми вперед, в наступне, в завтра. Пильним, активним вгляданням в майбутнє с вся творчість геніального українського мислителя-письменника - вченого, прокладача шляхів, рубача нетрів і знищувача скель – того, кого народ заслужено назвав славним іменем "Великого Каменяра". 

Лиш діло робіть! 1 Не по ваших словах 

Колись вас судитимуть люди; 

Лиш трудом запічним мурований шлях 

Заслугою вашою хай буде! 

Іван Франко 

 

Сторінка III. ТРИЧІ МЕНІ ЯВЛЯЛАСЯ ЛЮБОВ

 

Читець:

Тричі мені являлася любов. 

Одна несміла, як лілея біла, 

З зітхання й мрій уткана, із обнов 

Сріблястих, мов метелик, підлетіла. 

Купав її в рожевих блисках май, 

На пурпуровій хмарі вранці сіла 

1 бачила довкола рай і рай! 

Вона була невинна, як дитина 

Пахуча, як розцвілий свіжо гай. 

Я вилась друга - гордая княгиня, 

Бліда, мов місяць, тиха та сумна, 

Таємна й недоступна, мов святиня. 

Мене рукою зимною вона 

Відсунула і шепну латаєм но: 

"Мені не жить, тож най умру одна!" 

І мовчки щезла там, де вічно темно. 

Явилась третя — женщина чи звір? 

Глядиш на неї - і очам приємно, 

Впивається її красою зір. 

То разом страх бере, душа холоне 

І сила розпливається в простір. 

І дармо дух мій, мов у сіті птах, 

Тріпочеться! Я чую, ясно чую, 

Як стелеться мені в безодню шлях 

І як я ним у пітьму помандрую. 

 

Ведучий:

З невимовного болю Франкової душі постала збірка" Зів'яле листя". А тому й пісні в ній - "то голосні ридання", "підстрелені пташки", зойки враженого серця. Під тягарем життєвих обставин поет втомився, знесилився, почувався "зраненим звіром", що тікає в нетрі, щоб у своєму барлогу вмирати. 
Любовна драма надломила його морально, переповнила все його єство нестерпною мукою. Тричі йому "являлася любов", тричі "в руці від раю ключ держала" і тричі поет втрачав надію на щастя. Нерозділене кохання залишило по собі "невтишиму тоску", засипавши снігом сподіване: "Замерзли в серці мрії молодечі, ілюзії криниця пересохла". Іван Франко знесилився, відчув неймовірну втому і пекучий біль, з якого й постали оті "ридання голосні" - пісні. 

 

Сторінка IV. Я РАДО ЙДУ HА ЧЕСНЕ, ПРАВЕ ДІЛО!

 

Ведучий :

...Доля ніколи для нього не була матір'ю. Завше мачухою – від народження до гробової дошки. Від того часу, коли став до громадської праці на рідній ниві, не на словах, а на ділі став організовувати народ, аби боротись за свою державність. 

 

Ведучий:

На другому році студентського життя Франка арештували і кинули до Львівської в'язниці за соціалістичну пропаганду. 9 страшних місяців в переповненій злочинцями камері тільки зміцнили революційний дух поета. Він друкується в прогресивних часописах, бере активну участь у громадському житті, виступає на мітингах. Одна за одною виходять збірки його творів. Ще двічі заарештовували Франка, одного разу три місяці він був ув'язнений в Коломиї, де і написав гімн волелюбному духові мільйонів людей "Вічний революціонер": 

Вічний революціонер – 

Дух, що тіло рве до бою. 

Рве за поступ, щастя й волю, - 

Він живе, він ще не вмер. 

 

Ведучий:

Ні арешти, ні тюрми, ні злидні не зламали Франка. Він здобуває визнання, як видатний український письменник і вчений. В колі його наукових інтересів філософія, історія, політекономія, етнографія, фольклористика. 
Франко самостійно завершив освіту, захищає при Віденському університеті докторську дисертацію, мріє про викладання літератури у Львівському університеті. Проте австрійський уряд не допустив його до університетської кафедри, боячись вплину на молодь його демократичної творчості. 
Франко не випустив з рук пера, не зігнувся перед ворожими нападами. Його ім'я стало відоме далеко за межами Галичини. 
 

Сторінка V. І ОСТАННЯ ЧАСТЬ ДОРОГИ

 

Ведучий:

Не хотів бути гетьманом. Не чув себе покликаним для цього. Не хотів бути керманичем, не був сотворений для проводиря. 
Любив іти в лавах, добре пам'ятаючи, як казав Наполеон про того генерала, котрий, коли йде в строю, то виглядає на Доброго солдата, а як випхається наперед то чистий ідіот. Хотів іти зі всіма рядами. Але такого ряду не було. Це було, як зізнається, його нещастям: "Я крутився, як вівця, і замість іти уже протертою дорогою, сам мусив про І прати її. У нас було і є замало людей і до найпростішої роботи". 

 

Ведучий:

Злигодні, урядові переслідування підірвали здоров'я Франка. Він тяжко захворів. Не маючи змоги писати свої праці власноручно, були паралізовані руки, він диктував їх синові, студентам. Щоденна праця була девізом його життя аж до самої смерті. 28.05.1916 р. Івана Франка не стало. Похорон перетворився на велику демонстрацію. Це був всенародний сум за великим письменником. 

 

Ведучий:

На могилі Франка на Личаківському кладовищі у Львові височить надгробок - каменяр, що молотом розбиває гранітну скелю. Великим Каменярем називають нащадки 1. Франка, письменника, що своїм полум'яним словом ламав скелю неправди і гніту в ім'я правди і волі. 

 

Сторінка VI. У МАНДРІВКУ СТОЛІТЬ...

 

Ведучий:

Понад 40 років працював Іван Франко на терені української і зарубіжної літератури і науки. Якби зібрати всі твори, перекладені; Франком (знав 15 мов і робив з них переклади) можна, було б укласти багатотомну антологію світової поезії. За обсягом перекладених творів з різних літератур; Іван Франко не має собі рівного у зарубіжній літературі. 

 

Ведучий :

Народившись в звичайній сім’ї коваля, він являється єдиним українським поетом, щодо якого доступними є відомості на здобуття Нобелівської премії з літератури.

Життя Івана Яковича не було одноманітним, він завжди рухався вперед маючи невичерпну жагу до життя. Його називають письменником, поетом, публіцистом, перекладачем, вченим, громадським та політичним діячем, оскільки в кожній з цих сфер має місце величезний слід, що залишила по собі ця проста на перший погляд людина.

 

Ведучий:

Через свої переконання, Франка заарештовували три рази, у 1877, 1880 та 1889 роках, що однак не зломило сили духу цієї величної постаті.

Саме Іванові Франку належить ініціатива вживання в Галичині назви «українці». Так, в «Одвертому листі до галицької української молодежі» (1905) Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…».

Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності, доробок Франка, написаний українською, німецькою, польською, російською, болгарською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя письменника окремими книгами з’явилося понад 220 видань у тому числі більш ніж 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Як поет, він автор 10 прижиттєвих книг віршів, а прозова література налічує понад 100 оповідань, новел і казок, які склали 18 збірок малої прози та 10 творів великих прозових жанрів (повістей та романів). Іван Якович переклав українською мовою близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур, включаючи зразки вавилонської, єгипетської, староіндійської, староарабської словесності, античного письменства, ліричної та епічної поезії народів світу, твори класиків зарубіжжя.

 

Ведучий:

Підтвердженням любові українського народу до свого діяча стало перейменування у 1962 році Верховною Радою УРСР назви обласного центру на Івано-Франківськ, а області із Станіславської на Івано-Франківську.

 

Ведучий:

Та попри все-Франко запишається Франком. Стоїть у нашій культурі-як людська совість, як наш національний докір. Він був і залишається нашим Вічним Революціонером. Для нас, що вічно бунтуємо і ніяк не можемо заспокоїтись. Для всіх скривджених і принижених. Навіть сьогодні. 

 

Ведучий:

Які знайдемо слова виправдання перед тими, що прийдуть після нас, за спалену церкву в Нагуєвичах, за зникле при цьому Євангеліє, за сплюндровану могилу батька Івана Франка на місцевому цвинтарі і наругу, вчинену над нею, за спалений музей-садибу Івана Франка? 

 

Ведучий:

На шляхах нашої суверенності Іван Франко повинен бути з нами. Він вчить нас бути людьми серед людей. 

Завершилася наша мандрівка сторінками життєвої дороги Івана Франка. Сьогодні його ми ще знаємо мало. Дуже непросто осягнути глибину і вишину, панорамність, передбачливість і пересторогу, які живуть у творах Каменяра. 

Приспані не так роками, як запопадливими чиновниками, рядки Франкових книг стоять на чатах, готові прислужитися спадкоємцям його ідей. Тільки істинних, а не перекручених ідей.

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
10 лютого 2018
Переглядів
736
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку