23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

Позакласний захід дослідження краєзнавчого гуртка "Історія пожежної частини Звенигородки"

Про матеріал

Краєзнавч дослідження гуртка "Спадщина" учнів 8-го класу історії пожежної частини міста Звенигородка у вигляді позакласного заходу і презентації. Створений з метою популяризації краєзнавчої і дослідницької роботи, виховання у учнів любові до Батьківщини і патріотизму.

Зміст слайдів
Номер слайду 1

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПОЖЕЖНОЇ ОХОРОНИ НА ЗВЕНИГОРОДЩИНІ

Номер слайду 2

На варті безпеки стоять завжди. Щоб не траплялось У світі біди. У світі багато професій значних. Але рятувальник – найкраща із них.

Номер слайду 3

.. В дореволюційній Росії пожежі були звичним стихійним лихом. Дерев’яні будинки в містах, хати під солом’яними стріхами в селах – все це зводилось без відповідного нагляду, з легкозаймистих матеріалів, з порушенням протипожежних вимог

Номер слайду 4

Ще в 1689 році, дним з указів Петро І зобов’язав московських стрільців, сотських, старост і посадських людей гасити пожежі.

Номер слайду 5

Наше місто має давню історію. Забудова його розвивалась досить повільно. Ще в середині ХІХ століття в Звенигородці було всього 600 будинків, з них лише 6 – цегляних.

Номер слайду 6

Наприкінці 19 століття біля міської управи (колишнє приміщення райвідділу внутрішніх справ, по вул. Кримського, 35) будується пожежне депо на п’ять виїздів і каланча.

Номер слайду 7

Пожежна команда Звенигородки на початку 30-х років На початку 30-х років на озброєнні пожежної команди міста було 7 коней, лінійок- 3, бочок парокінних -1, бочок однокінних-3, пожежних насосів -3, багрів різних –10, кирок –9, ломів-2., стволів мідних-4, драбин розсувних-1, забірні і викидні рукава, сани, віз та інше.

Номер слайду 8

За мужність і відвагу Батьківщина відзначила орденами і медалями 31 882 працівника пожежної охорони. Суворим випробуванням для пожежників як і для всього радянського народу були роки Великої Вітчизняної війни.

Номер слайду 9

Після звільнення Звенигородщини від німецько-фашистських загарбників у лютому 1944 року знову була сформована пожежна команда.

Номер слайду 10

Повоєнні роки відбудови були складними, але країна завжди знаходила кошти для зміцнення і розвитку пожежної справи. З кожним роком вдосконалювалася протипожежна техніка.

Номер слайду 11

В 90-х роках, незважаючи на тяжкий фінансовий стан, в частинах ведуться будівельні та реконструкційні роботи, зміцнюється матеріально-технічна база підрозділу.

Номер слайду 12

В 2005 році створений Районний відділ Головного управління МНС України в Черкаській області

Перегляд файлу

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПОЖЕЖНОЇ ОХОРОНИ НА ЗВЕНИГОРОДЩИНІ

 

Ведучий 1 Пожежі  з   давніх   давен були одним із найтяжчих народних лих. Полум’я не тільки перетворювало на попіл окремі будинки та селища а й знищувало цілі міста: Рим- у 64 р.н.е., Лондон – у 1666-му році, Москву- у 64 р.н.е, Гамбург – у 1943р. Історія розвитку пожежної справи- це до певної міри, і відображення історії розвитку економіки, суспільних і виробничих відносин, соціального і культурного рівня населення. Не випадково, що одним з перших декретів Радянської влади був підписаний В.І.Леніним 17 квітня 1918 року „Про організацію державних заходів по боротьбі з вогнем.

 

Ведучий 2 Здавна боротьба з вогнем вимагала певних організаційних заходів. В дореволюційній Росії пожежі були звичним стихійним лихом. Дерев’яні будинки в містах, хати під солом’яними стріхами в селах – все це зводилось без відповідного нагляду, з легкозаймистих матеріалів, з порушенням протипожежних вимог. Розвиток капіталізму, промислове будівництво, збільшення міського населення вимагало створення відповідної професійної пожежної охорони, належним чином підготовленої та оснащеної.

 

Ведучий 3 Проте створювалась вона не відразу. Ліквідацією пожеж спочатку займались військові гарнізони, солдати, і переважно, саме місцеве населення. Так,  ще в 1689 році, одним з указів Петра І зобов’язав московських стрільців, сотських, старост і посадських людей гасити пожежі. Та необхідність вимагала наявності відповідно підготовлених людей, об’єднаних в спеціальні підрозділи – пожежні команди Почали будувати і спеціальні приміщення для пожежних частин, так звані пожежні депо. 1873 року, в зв’язку з припиненням комплектування пожежних частин солдатами, широко створюються вільнонаймані команди., підпорядковані міському самоврядуванню і утримані на кошти міста.

 

Ведучий 1 Такою була і Звенигородська пожежна команда. Хоч і має наше місто давню історію. Забудова його розвивалась досить повільно. Ще в середині ХІХ століття в Звенигородці було всього 600 будинків, з них лише 6 – цегляних. За даними Л.Похилевича в  «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии»- ще на початку ХХ століття, в місті переважали невогнестійкі споруди: «В  горорде числится домов 2219, из них каменных – 9, деревяных -2037.»

З цього ж джерела довідуємось і про склад пожежної команди міста та про її матеріальну базу: „пожарная часть города находится в следующем состоянии: пожарных частей – 1, каланчей – 1. робочих – 12, лошадей – 12, труб - 3 , рукавов – 3, бочек – 8, лестниц -  3, Багров – 6, топоров – 6, багровых ходов – 1, ломов – 4, лопат железных – 10. Содержание пожарной части обходится в 3308 руб. 50 коп. В год”. Звенигородка, як повітове місто, мала в складі пожежної частини 12 осіб.

Ведучий 2 Наприкінці минулого століття біля міської управи (колишнє приміщення райвідділу внутрішніх справ, по вул. Кримського, 35) будується пожежне депо на п’ять виїздів і каланча. Деякі відомості про пожежну охорону міста  знаходимо у  невеликій книжечці, автором якої був Ю.Кримський – батько академіка А.Ю.Кримського: „... обоза пожарного: 1 брандмейстер, 1 староста, 1 трубник, 15 пожарных служителей и 16 лошадей...” Як бачимо, склад пожежної команди лишався практично без змін. Низьким був рівень пожежної охорони  і в селах Звенигородського повіту

 

Ведучий 3 Таким був стан пожежної охорони на Звенигородщині до Великої Жовтневої соціалістичної революції.  З перших днів Радянська   влада приділяє велику увагу  розвитку пожежної  справи на Україні.        З 1923 року  по 1928 рік число добровільних пожежних дружин в селах республіки збільшилось вдвічі і досягли в 1928 році понад 6500.  Зросла і пожежна охорона міст. Якщо в 1923 році професійних пожежних команд було 96, добровільних –21 і мішаних-12, то в 1927 році  число  їх складало  відповідно 114-48-28 .

 

Ведучий 1 На початку 30-х років на озброєнні пожежної команди міста було 7 коней,  лінійок- 3, бочок  парокінних -1, бочок однокінних-3, пожежних насосів (помп)-3, багрів різних –10, кирок –9, ломів-2., стволів мідних-4, драбин  розсувних-1, забірні і викидні рукава, сани, віз та інше. Начальником пожежної команди і пожежним старостою Звенигородського району був С.А. Лячинський. До 1938 року пожежна команда розміщувалася в спеціально пристосованому приміщенні, яке знаходилось на подвір’ї колишньої міської управи ( вулиця Леніна,35) і мало  5 виїздіврозраховані. Висока каланча  нового депо здійнялась над містом. Тут цілодобово чергували пожежники. Приміщення для особового складу знаходились на другому поверсі. По тривозі пожежники через спеціальні люки в підлозі швидко і спритно спускалися вниз по жердині.                     

 

Ведучий 2  З початком Великої Вітчизняної війни частина особового складу пішла на фронт, а інша приховавши пожежне озброєння розійшлась. В період тимчасової окупації Звенигородки німецько-фашиськими завойовниками пожежна команда була знову організована на базі того озброєння, яке залишилось і було приховане від завойовників. Начальником команди був Мороз І.К.  Суворим випробуванням для пожежників як і для всього  радянського народу були роки Великої Вітчизняної війни. За мужність і відвагу Батьківщина відзначила орденами і  медалями 31 882 працівники пожежної охорони.             

 

Ведучий 3 Після звільнення Звенигородщини від німецько-фашистських загарбників  у лютому 1944 року знову була сформована пожежна команда. ЇЇ начальником був призначений Микола Максимович Погорілий. На той час в команді було 42 особи. З пожежного озброєння- лише найнеобхідніше: дві однокінні бочки, два насоси на кінних ходах та 6 коней.. Крім того команда мала дві  трофейні  автомашини. На одній з них було встановлено ручний пожежний насос і цистерну ємністю 900 літрів. .  Повоєнні роки відбудови були складними, але  країна завжди знаходила кошти для зміцнення і розвитку пожежної справи. З кожним роком вдосконалювалася протипожежна техніка, форми і методи боротьби з вогнем.                   

 

Ведучий 1 В 90-х роках,  незважаючи на  тяжкий фінансовий стан в  частинах ведуться будівельні та реконструкційні  роботи, зміцнюється матеріально-технічна база  підрозділу. В цей час будується навчальна газодимокамера. В 2003 році було майже повністю ліквідовані підрозділи (частини) професійної пожежної охорони,  через відсутність коштів в державному бюджеті на їх фінансування.

 

 Ведучий 2  В 2005 році створений Районний відділ Головного управління МНС України в Черкаській області, до його складу входять дві пожежні частини (СДПЧ-12, м.Звенигородка – начальник Благовісний П.П, , та ППЧ-24 м.Ватутіне – начальник Могила В.В.), В 2007 році на озброєння СДПЧ-12 надходить сучасний автомобіль першої допомоги на базі  шасі автомобіля „ГАЗЕЛЬ” .

zip
Додано
30 серпня 2018
Переглядів
207
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку