Робота містить сценарій позакласного заходу до Дня української писемності та мови "Лунай, прекрасна наша мово!". Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. знайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності.
«ЛУНАЙ, ПРЕКРАСНА НАША МОВО!»
Хід заходу
1 -й ведучий. Доброго дня вам, шановні друзі! Вітаємо вас на святі рідної мови! Віримо, що у цій залі зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля рідного слова.
2-й ведучий. 9 листопада — День української мови та писемності. Ми хочемо долучитися до урочистого відзначення цієї славної дати, спробуємо переконати своїх ровесників, що мова — це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину..
1-й ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.
2-й ведучий. Земля українська стародавня, така ж давня, і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.
1-й ведучий. У світі налічують приблизно 3 тисячі мов. Для кожного народу своя мова найдорожча, найкраща, наймиліша.
1-уч. О слово рідне! України слово!
Богдана мудрість і Тараса заповіт,
І гул століть, і сьогодення гомін
В тобі злились, як дужий моноліт.
2-уч. О слово рідне! Подарунок мами,
І пісня ніжна, і розрада нам.
Я всім на світі поділюся з вами,
Та слова рідного нікому не віддам!
3-й учень
О слово рідне! Пращура молитво,
Громи Перуна, Велеса поля,
Софія Київська — творіння Ярослава —
Слов'яномовна праведна земля.
4-й учень
О слово рідне! Мудре і прадавнє,
Ти виросло з могутньої землі!
Тебе жорстоко розпинали,
А ти возносилось і не корилось — ні!
2-й ведучий. У народі кажуть: «Скільки я знаю мов, стільки разів я людина». Але опановувати скарбницями інших наук не може та людина, яка не знає своєї мови, її краси й багатства.
1-й ведучий. Для нас рідною мовою є українська. Це мова нашої землі, що нас гріє, годує, землі, з якої ми проросли.
2-й ведучий. «Мова — духовне багатство народу», — наголошував Панас Мирний. «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», — казав В. Симоненко.
1-й ведучий. Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця українська.
2-ий ведучий. Мова! А що таке мова? Народ говорить, що слово до слова — зложиться мова, а Тарас Шевченко ось як про неї сказав:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого,
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!..
1-ий ведучий. Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.
(Слайд про Кирила та Мефодія)
2-ий ведучий. Це свято було засноване на честь літописця Нестора, якого возвели в ранг преподобного. Він був послідовником знаменитих Кирила та Мефодія — творців слов'янської писемності.
1-ий ведучий. Сьогодні українські вчені вважають, що Нестор Літописець став прабатьком української писемної мови. Існують версії, що раніше на території України застосовували декілька видів писемності. Деякі з них використовували грецьку абетку або латиницю. Сучасний алфавіт української мови в основному складається з аналогів грецьких літер та декількох слов'янських знаків, однак раніше, крім кирилиці, використовувалася так звана глаголиця. Але її, очевидно, знали не всі, оскільки до наших часів дійшов лише один зразок такого письма.
Пропонуємо переглянутми відео про славетного Нестора Літописця
(Перегляд відео про Нестора Літописця)
2-ий ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т. Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.
1-й ведучий. Я цілком згодна з тобою, бо нещодавно прочитала слова Ушинського: «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».
2-й ведучий. А мені спало на думку, що недаремно стільки літ чужинці старалися заборонити нашу мову, нав'язували свою культуру і свою владу.
1-й ведучий. Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную пригадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.
Звучить мелодія Т. Петриненка «Україно»
* 1720 р. — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.
* 1769 р. — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.
* 1775 р.— зруйновано Запорозьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
* 1862 р.— закрито українські недільні школи.
* 1863 р.— указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
* 1876 р.— указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.
* 1884 р.— закрито всі українські театри.
* 1914 р.— російський цар Микола II ліквідовує українську пресу.
* 1938 р.— сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
*У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.
Із глибини сцени виходить дівчинка із запаленою свічкою і читає вірш Ольги Яворської «Молитва». Дівчата повертаються обличчям до глядачів. У кожної в руках також горить свічка.
Гріховний світ вирує неспроста,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.
О Господи! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи!
О Господи! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію.
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
Ти все знесла: насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжелюдей,
Та, сповнена любові і відваги,
З-за ґрат летіла птахом до людей!
Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров, пролита в боротьбі,
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
(О. Яновська)
2-ий ведучий. Рідна мово! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики, квіткових пахощів, ти підвелася з колін, як піднялася й наша Україна.
1-ий ведучий. Українська мова — це невичерпна скарбниця м’якого гумору, тонкої іронії. Гуморески, смішинки, анекдоти, співомовки свідчать, що наш народ має жартівливу вдачу. І ви зараз у цьому переконаєтесь.
2-ий ведучий.
На жаль, не всі наші співвітчизники цінують своє рідне слово, не бажають його вивчати. Духовно вбогою постає перед нами продавчиня з гуморески «Кухлик».
3-й учень
Дід приїхав із села.
Ходить по крамниці,
Має гроші й не мина
Жодної крамниці.
Попрохав він:
— Покажіть кухлик той, що скраю.
Продавщиця:
— Што? Чєво? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
— Да какой же «кухлик» здесь,
Єслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови.
— На Вкраїні живете
Й не знаєте мови...
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик,
Ні к чему мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика
І не знає мови.
2-ий ведучий. Поряд з мовою йде пісня. Як говорив Дмитро Білоус, «мова — це пісня душі, покладена на слова».
1-ий ведучий. «Пісня — це чудове поєднання слова й музики, вона є духовним обличчям нації, її своєрідною візитною карткою.
Олександр Довженко писав: «Українська пісня — це бездонна душа українського народу»
2-ий ведучий. Пісня — найдобріша, найвиразніша мова. Вона вміщує в собі палку любов до Вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні запахи рідної землі.
1-ий ведучий. В Україні кажуть: «З піснею дружити — у навчанні та роботі не тужити».
У мене вмить заб’ється в грудях серце,
Коли до болю рідна й чарівна
Десь українська пісня розіллється
І жайвором над нами залуна.
Виконують пісню «Рідна мова».(В. Бондаренко)
1-ша учениця
Щира втіхо, рідна мово,
Краю отчого окрасо,
Є в тобі вогонь Тараса,
Щира втіхо, рідна мово!
Всі ми любим нашу мову,
Наче пісню вечорову,
І служити будем їй,
Нашій мові дорогій.
2-й учень
Я знаю, мова мамина — свята.
В ній вічний, незнищенний дух свободи.
Її плекали душі і вуста
Мільярдів. Це жива вода народу.
3-тя учениця
Зневажить мову мамину — біда,
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калини сушить.
4-й учень
Зневажить мову — зрадити себе.
А зрадників хто може поважати?
5-та учениця
Зеленіє ліщина, зацвітає калина.
Степом котиться диво-луна.
Це — моя Україна, це — моя Батьківщина,
Що, як мама і тато, одна.
Номер під пісню Тіни Кароль «Україна –це ти»
2-ий ведучий. Любов до батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям своєї родини.
1-й учень
Будемо навчатись мови золотої...
У трави-веснянки, у гори крутої.
2-й учень. В потічка веселого, що постане
річкою,
3-й учень. В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
4-й учень
Будемо навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криниці.
5-й учень. В кореневищі пружному ниви колоскової.
6-й учень. В леготі шовковому пісні колискової.
Усі
Щоб людському щастю
Дбанок свій надбати,
Щоб раділа з нами
Україна-мати.
Всі виходять на сцену
Пісня «Мова єднання»
1-ий ведучий. - Ось і підійшло до кінця наше свято. Хотілося б, щоб від сьогоднішнього дня ви залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови, щоб ви завжди пам'ятали, про те багатство, яке є у кожного з нас, і багатство це - наша рідна мова.
То ж вивчайте рідну мову
Вже тепер з маленьких літ.
Українське наше слово
Хай звучить на цілий світ!
Хай лунає мова в світі
Повна сили і тепла,
Не цурайтесь мови, діти,
Не замутьте джерела
Вже закінчилося свято
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні
Разом
Щастя, миру і добра!