Позакласний захід "Маршрут «Кроки до безпечного Інтернету» (інтерактивно-пізнавальна гра)"

Про матеріал

Дана розробка призначена для проведення позакласного заходу з безпеки в Інтернеті. Маршрут розрахований на різні цільові групи. Сприяє розвитку здатності та бажанню молоді спілкуватися і ділитися з іншими знаннями та думками щодо питань безпеки в інтернеті.

Перегляд файлу

Маршрут «Кроки до безпечного Інтернету»

(інтерактивно-пізнавальна гра)

Інтернет – це безмежний світ інформації, «світ нових можливостей». В Інтернеті ти знайдеш багато цікавого і корисного для навчання та відпочинку. В Інтернеті можна спілкуватися і знаходити друзів. Але тим, хто тільки прийшов в цей світ, слід вести себе обережно і дотримуватися правил поведінки в мережі Інтернет. Адже в віртуальному світі є і погане. Неправильна поведінка може нанести шкоду не тільки тобі, а й твоїм близьким та рідним. Наш маршрут поєднує ряд комунікаційних та тренінгових напрацювань з інтерактивними іграми в рамках мобільного заходу. Це мандрівка важливими питаннями безпечного використання Інтернету.

Методологія «Маршруту «Кроки до безпечного Інтернету»
Методологія «Маршруту «Кроки до безпечного Інтернету» сприяє розвитку здатності та бажанню молоді спілкуватися і ділитися з іншими знаннями та думками щодо питань безпеки в Інтернеті. Завдяки дискусіям у групі однолітків, учасники розвивають здатність мислити критично та незалежно. Вони вчаться пов’язувати свої особисті поведінкові ризики із можливими наслідками та починають розробляти власні профілактичні стратегії.

Цільова група «Маршруту «Кроки до безпечного Інтернету»
«Маршрут «Кроки до безпечного Інтернету» розрахований на різні цільові групи, але переважно застосовується з профілактичною метою серед дітей та підлітків. Із запропонованих завдань можна обрати ті, які відповідають віку аудиторії.

Як проходить «Маршрут «Кроки до безпечного Інтернету»?
«Маршрут «Кроки до безпечного Інтернету» складається з п’яти станцій, на кожній з яких висвітлюється актуальна тема з безпечного використання Інтернету, загроз та небезпек, а також проблем захисту від них. Станції супроводжуються яскравими кольоровими матеріалами. Біля кожного стенду працює фасилітатор, який пояснює завдання відповідної станції, мотивує учасників до активної участі в запланованій презентації та пропонує висловлювати свої думки і обмінюватись особистісним досвідом, залучає до активної співпраці у групі. Основна мета дискусій – навчитись один від одного. Фасилітатори уважно стежать за дискусією та, при потребі, направляють її. Робота на кожній станції триває 10-15 хвилин. Коло із п’яти станцій дозволяє учасникам пересуватись з однієї до іншої за визначеним «маршрутом» та відкривати для себе нові аспекти тематики безпечного використання Інтернету.

Станція 1. «Анаграма»

Витягнути картку із запропонованих. Скласти із запропонованих букв слова-загрози, що надходять із Інтернету. Учасники отримують інформацію про поширені Інтернет-загрози. (Додаток 1)

Рекомендації фасилітаторам:

Привітання …

У найближчі 15 хвилин ми з вами дізнаємося, що означають слова, закодовані в анаграмах, які часто зустрічаються нам в сучасному житті. Бо для того, щоб розуміти небезпеку, треба володіти термінологією.

Після розгадування анаграми фасилітатор надає пояснення значення слова.

Анаграма	Пояснення
БІФОМОНІЯ	НІМОФОБІЯ – страх залишитися без Інтернету або без мобільного телефону. В результаті може виникати панічна атака, яку людина не може сам контролю-вати. Важливо своєчасно побачи-ти проблему і попередити її.
КЖІКААДР	КРАДІЖКА – в мережі Інтернет існує небезпека крадіжки особис-тої інформації, з метою вико рис-тання нанесення моральної чи матеріальної шкоди.
НТЛАЬЗЕІСЖ	ЗАЛЕЖНІСТЬ – Інтернет-залежність – це явище, яке в останні роки набуло вражаючого розмаху. Особливо небезпечною вона є для дітей і підлітків, адже їм набагато складніше самостійно впоратися з потягом до онлайн-життя і вчасно зупинитися.
ГНУГМІР	ГРУМІНГ – входження в довіру людини для використання її в сексуальних цілях. Злочинці встановлюють контакт в чатах або на форумах. Знаходять співрозмовників, входять в довіру і пропонують перейти в індивідуальне спілкування, втягуючи їх поступово в обговорення інтимних питань. Потім пропонують зустріч в реальному житті.
ТНСПВТІЯОТЯСЙИР	СВІТОСПРИЙНЯТТЯ – з одного боку Інтернет – це відзеркалення сучасного суспіль-ствва, а з іншого віртуальний світ впливає на формування певного світосприйняття. «В одне вікно дивилися двоє. Один побачив дощ і бруд. Інший — зелене листя, весну і небо блакитне.» (Омар Хайям) Дуже важливо вміти фільтрувати інформацію.
КОЕННТТ	КОНТЕНТ – це інформаційний зміст сайтів. В просторах Інтернету можна зустріти багато небажаного контенту.
ОРЕМОЯННІАБІКІ	КІБЕРОНІОМАНІЯ – прагнення здійснювати нові покупки в інтернет-магазинах без не обхід-ності їх придбання та урахування власних фінансових можливостей.
ББІКГУЛРЕІН	КІБЕРБУЛІНГ - КІБЕР-БУЛІНГ - це новітня форма агресії, що передбачає залякування, приниження, цькування, переслідування, компрометація людей з використанням особистих або підробних матеріалів, розміщених в Інтернеті, надсилання повідомлень з використанням різних сервісів, інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.
ВШХЙРАОСТА	Інтернет-шахрайство - Інтернет-шахраї вигадують все нові й нові методи, як ошукати користувачів соціальних мереж, форумів та сайтів для продажу.
ФІИГНШ	ФІШИНГ – вид інтернет-шахрайства з використанням соціальних сервісів для отримання особистої інформації, персональних даних
ІЕРБКНМБІБОГ	КІБЕРМОББІНГ - під цим терміном розуміються умисні образи, погрози і повідомлення іншим даних, що компрометують за допомогою сучасних засобів комунікації, як правило, протягом тривалого періоду часу.
ГВІНРФЕЕСБ	ВЕБ-СЕРФІНГ – технологія, яка дозволяє отримати відвідувачів на сайт, при цьому за допомогою переадресації відбувається розкрутка сайтів, на яких користувач наштовхується на різні кіберзагрози.
ІТГНРОЛ	ТРОЛІНГ - розміщення в Інтернеті (на форумах, у групах новин Usenet, у вікі-проектах та ін.) провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками, образи, війну редагувань, марнослів'я тощо.

інформаційна безпека в мережі інтернет

Станція 2. Ситуації

Рекомендації фасилітаторам:

Привітання …

Давайте з вами розберемо декілька життєвих ситуацій, що можуть трапитись з вами в Інтернеті, та з’ясуємо що ж треба робити в таких ситуаціях.

Ситуація 1.

Отримано лист 1. Привіт! Мене звати Сашко. Мені 14 років. Я живу в Києві. Шукаю друзів по переписці. Я полюбляю комп’ютерні ігри, читати книги, дивитися телевізор. Я мрію подорожувати. Хочу побувати в Лондоні ....

Ситуація 2.

Отримано лист 2. Привіт! Мене звати С. Я хочу з тобою познайомитися. Мені 30 років. Я живу в Сполучених Штатах Америки. Я маю власну фірму. У мене свій двохповерховий будинок. Я збираюся відвідати Україну. Може ми зустрінемося? Вишли мені свою фотокартку та домашню адресу.

Ситуація 3.

Отримано лист 3. Всім!!!

Наша організація займається збиранням коштів для потерпілих від повені в N. Ми купуємо їжу, теплі речі для тих, хто втратив домівки. Не будьте байдужими до чужого горя! Хто скільки може. Наш рахунок № 123456789. Вдячні діти Вас ніколи не забудуть. Дякуємо.

Ситуація 4.

Дві подруги: Оля і Катя.
Катя: - Олю, ти не уявляєш собі, як мені пощастило. Я тільки що стала мільйонером!!!
Оля: - Як? Що ти таке вигадала?
Катя: - Та ні, це не вигадки. Ось, дивись. Це повідомлення я щойно отримала на свою електронну пошту.
Оля (читає): - „Доброго дня, маємо честь привітати Вас з перемогою у щорічній Британській лотереї на честь королеви Єлизавети. Ви отримали 1 000 000 євро. Для того, щоб отримати винагороду, надішліть нам тільки свої паспортні данні, ідентифікаційний код та повну домашню адресу. Покваптеся, у Вас є три доби на відповідь. В іншому разі, Ваш приз переходить наступному учаснику. З повагою, Джон Сміт”

(здивовано): - Оце так!... А як ти дізналася про цю лотерею, і що треба було зробити для участі?
Катя (посміхаючись): - Та нічого, це фортуна. Мабуть моя електронна адреса якось попала до розіграшу, чи ще щось. Та це не головне. Зараз треба не гаяти часу і терміново відправити необхідні дані. Але є одна проблема: у мене ще немає паспорту. Що ж робити?
Оля: - Я знаю вихід. Давай надішлемо паспортні дані твоєї матусі, організатори лотереї все одно не знають твоє ім’я.

Катя (радісно): - Олю, ти геній!

Ситуація 5.

Дмитрик вирішив опублікувати в Інтернеті свою фотографію на якій він разом із однокласниками. Чи може він це зробити?

Ситуація 6.

На уроці біології учень отримав завдання знайти зображення змії. Він захотів завантажити зображення із Інтернету, натиснув кнопку "завантажити", але на екрані з'явилось повідомлення про відправку СМС на номер телефону. Що має зробити Вася?

Ситуація 7.

Коля є активним користувачем Інтернету. Він часто стикається із неприємною інформацією, що заважає працювати в мережі. Як Васі позбавитись непотрібної інформації?

Ситуація 8.

В січні цього року я познайомилась по ICQ з кіпріотом, який виступав ініціатором листування. Він був досить наполегливим у продовженні контактів. Написав, що він є 49-річним директором великого підприємства і вислав навіть адресу сайту підприємства. Майже зразу ж після нашого знайомства він почав говорити про те, що має намір приїхати в Київ, і попросив підібрати для нього найдорожчий готель та ресторани. Потім, нібито, з поїздкою в нього не вийшло і він активно почав запрошувати мене на Кіпр. Пропонував покрити всі витрати, пов’язані з проїздом та проживанням. Від такої пропозиції я відмовилась, оскільки вона здалась мені підозрілою, але листуватися з ним продовжувала, так як він писав цікаві та приємні листи. Тоді він запропонував поїхати з ним на конференцію дилерів „Вольво” в Стамбул. Я зайшла на сайт компанії „Вольво” і не знайшла ніякої інформації щодо проведення конференції, тому від поїздки знову відмовилась. Через декілька днів я розмовляла з своєю однокласницею, котра розповіла мені про кіпріота, з яким вона почала листуватися в Інтернеті. Виявилося, що це був той самий кіпріот, котрий писав і мені, оскільки писав він все те ж саме, що й мені – який він значний бізнесмен, яка в нього велика фірма, як він хоче, щоб вона приїхала до нього в гості. Він також надсилав ті ж самі компліменти та чарівні слова.

Чи завжди треба довіряти інформації в Інтернеті?

Чи треба робити те, до чого спонукає Інтернет-спілкування?

правила безпеки в мережі інтернет

Станція 3. Про авторське право

Учасники обговорюють і оцінюють питання дотримання авторського права при використанні матеріалів, розміщених в Інтернеті. (Додаток 2)

Виберіть хлопчика чи дівчинку, назвіть його (її).
Хлопчик (дівчинка) створив(ла) презентацію, в якій використав(ла) картинки та текст з різних сайтів. Помітивши на одному із сайтів знак ©,	Що він означає? Власник виключних авторських прав для оголошення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який розміщується на кожному екземплярі твору і складається з трьох елементів: латинської літери "С" в колі: C, імені (найменування) власника виключних авторських прав, року першого оприлюднення в мережі Інтернет чи в друкованому вигляді.
розмістив(ла) в своїй роботі адресу сайту-джерела зображення і тексту та автора.	Чи правильно він(вона) зробив(ла)? Будь-яка стаття, вперше оприлюднена в мережі Інтернет, як здобуток дослідження чи літературний твір є об'єктом авторського права. Факт попереднього чи наступного видання друком не відіграє ніякої ролі.
На іншому сайті такого знаку не було і тому посилання в своїй роботі хлопчик (дівчин-ка) не розмістив(ла).	Чи правильно він(вона) зробив(ла)? Наявність згаданого знаку на веб-сайті є необов’язковим. Авторські права виникають автоматично, як тільки робота створена. Для цього не вимагається дотримання будь-яких формальностей. Якщо стаття написана, то це означає, що вона комусь належить, і без дозволу цієї людини її роботу використовувати не можна. Те, що автор не поставив знак про належність авторських прав, зовсім не означає, що він дозволив використовувати свою роботу.
	Чи можна вважати, що він(вона) видав(ла) чужі матеріали за свої? Що таке плагіат? Плагіа́т - привласнення авторства на чужий твір або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора
Дізнавшись про авторське право хлопчик(дівчинка) розгубилася. Чи можна взагалі скористатися матеріалом, розміще-ним в Інтернеті?	Не доцільно бути категоричними у питанні використання електронних матеріалів. Авторські права не розповсюджуються на факти, ідеї, методи, процеси, системи, концепції, принципи, відкриття. Нікому не можуть належати ексклюзивні права на деякій факт. Авторські права захищають лише те, яким чином (якими словами) ці факти висвітлюються. Законами про авторські права передбачені ще кілька випадків, коли авторську роботу можна використовувати без дозволу автора. Наприклад, для певних цілей (критика, інформативні, наукові цілі) дозволяється цитування опублікованих робіт. Обсяг цитування повинен відповідати тій меті, з якою використовується чужа робота. Якщо можливості використання роботи від такого цитування постраждали, то автора цитування можна звинувачувати в порушенні авторських прав. Дозволено використовувати роботу в навчальних цілях. Наприклад, у школі вчитель має право розтиражувати статті (чи навчальний посібник) і роздати учням. Однак, при цьому не повинні страждати права автора. Наприклад, копіювання всього підручника, швидше за все, буде порушенням авторських прав.
Що ж треба робити?	Для використання статті необхідно запитати дозвіл у самого автора чи у правовласника друкованого видання на розміщення статті на своєму сайті. Причому, для уточнення, кому належать виключні права на використання даного матеріалу, ви можете звернутися як до самого автора, так і до видавця, у збірнику якого, розміщена, стаття, що вас зацікавила. Виключення для вільного використання становлять лише статті, правомірно надруковані в газетах чи журналах з поточних економічних, політичних, соціальних і релігійних питань. Такі статті можна розміщувати без згоди автора, але з обов'язковим вказуванням його імені і джерела запозичення.

Станція 4. Нетикет

Мета станції заохотити учнів дотримуватися мережного етикету. Зібрати пазл. (Додаток 3)

Вчіться пробачати помилки іншим	Кожен колись був новачком. Якщо ви помітили помилку, повідомити про неї краще приватно. Не будьте зарозумілими і гордовитими. Іноді можна демонструвати нетикет, порушуючи його.
Пам’ятайте, що Ви спілкуєтеся з людиною. Будьте ввічливі!	Поставте себе на місце людини, з якою говорите. Відстоюйте свою точку зору, але не ображайте Ваших співрозмовників. Коли ви використаєте телекомунікації, то маєте справу з екраном комп’ютера. Ви не можете жестикулювати, змінювати тон, і вираз обличчя тощо. Вашої особи не має ніякого значення. Слова, тільки слова - це все, що бачить Ваш співрозмовник. Коли ви спілкуєтесь по Інтернету можна дуже легко помилитися в тлумаченні слів Вашого співрозмовника. Коли Ви зв’язуєтеся з ким-небудь, пам’ятайте, що Ваші слова фіксуються.
Дотримуйтеся тих самих правил поведінки, що і в реальному житті	У реальному житті більшість із нас дотримуються певних законів, іноді через внутрішні обмеження, іноді через побоювання бути спійманим. У віртуальному світі менше шансів «спійматися», і люди часом вважають, що правила поведінки у Мережі менш жорсткі, аніж у звичайному житті. Це помилкове твердження можна пояснити, проте воно залишається помилковим. Стандарти поведінки можуть відрізнятися у різних точках мережевого простору, але вони не більш м'які, ніж в у традиційному спілкуванні. Краще дотримуватися закону як в реальному, так і у віртуальному житті.
Зберігайте особистість	Користуючись перевагами анонімності, інші можуть не бачити кольору Ваших очей, шкіри, волосся, – пам'ятайте, що враження про Вас складатиметься з Ваших висловлювань. Не зайвим буде згадати граматику, осмислювати семантичне наповнення висловлювань. Коли хочеться сказати щось, на зразок «мені здається...», «я чув, що...», запитайте себе – а чи не перевірити ще раз достовірніcть фактів. Недостовірна інформація здатна викликати бурхливий шквал емоцій в Мережі. Не ображайте інших. Будьте терплячі і ввічливі. Не використовуйте ненормативну лексику. Не йдіть на конфлікт заради самого конфлікту.
Допомагайте іншим там, де Ви спроможні це зробити	У Мережі дуже ефективно задавати питання, адже їх переглядає багато людей. Навіть якщо кваліфіковану відповідь дадуть лише кілька чоловік, загальний обсяг знань у Мережі збільшиться. Обмін досвідом у Мережі – захоплива справа. Та й сам Інтернет виріс з бажання вчених обмінюватися досвідом.
Не втручайтеся в конфлікти і не допускайте їх	Флейми – емоційні висловлювання, що часто не врахують думки інших. Це повідомлення, де такт – не найголовніше, а головна мета – викликати реакцію користувачів: «Ну, давай, скажи, що ти насправді про це думаєш?». Чи забороняє Інтернет флейми? Не зовсім. Флейми – стара традиція Мережі (а етикет не проти традицій). Флейми можуть нести задоволення як авторам, так і читачам. А ті, хто отримує флейми, цілком можуть на них заслуговувати. Але етикет проти флеймів, що переростають у війни – серії злобних повідомлень, що ними обмінюються два чи три учасники дискусії.
Пам’ятайте про безпеку	Особа, яка вільно, нехтуючи правилами безпеки, викладає на сторінках мережі приватну інформацію, може легко стати мішенню для он-лайн злочинців. Перед тим, як написати щось про себе, варто обов'язково перевірити, чи є безпечним сайт, на якому знаходиться користувач. Якщо адреса сайту починається з HTTPS (Hypertext Transfer Protocol Secure) – сайт безпечний. Систему було розроблено компанією Netscape Communications Corporation для того, щоб забезпечити захист з'єднання. HTTPS використовується в Мережі для чутливих до безпеки комунікацій (платіжні операції, корпоративні логіни тощо).
Поважайте право на приватне листування	Неповага до таємниці листування – це ознака поганих манер як у реальному, так і в віртуальному світі. Не забувайте, що навмисне читання електронних листів можна відстежити, а винного покарати. Скажімо, в бібліотечній практиці можуть виникати ситуації, коли недосвідчені відвідувачі самі просять співробітника Інтернет-центру відкрити їх скриньку і роздрукувати якусь інформацію. Наприклад, допомагаючи їм, Ви не читаєте чужих листів, не зловживаєте своїми знаннями, забуваєте довірену Вам інформацію, як тільки закрили чужу скриньку. Але не всі такі, як ви. Консультанту необхідно попередити людину про можливі ризики, спробувати показати, як самостійно можна відкрити скриньку і зберегти інформацію для її подальшого друку. У крайньому випадку, можна дати користувачеві пораду не довіряти нікому свого пароля і вводити його самостійно.
Пам’ятайте про авторське право	Не оголошуйте інформацію, завантажену з Інтернету, своєю власною. Звісно, Мережа містить величезний обсяг інформації, і спокуса безкарно взяти «шматочок» для себе величезна. Представляти скопійовану з Інтернету інформацію як авторську розробку не лише не чесно, а й незаконно. Крім того, не варто завантажувати і поширювати захищені авторським правом фото-, відеоматеріали, музику без належної оплати, адже це прирівнюється до крадіжки. Звертайте увагу на умови розповсюдження інформації, адже зараз понад 140 мільйонів веб-сайтів використовують ліцензії Creative Commons (СС), тобто «відкритого контенту». Це найвідоміші і найбільш вживані ліцензії, що поширюються на широкий спектр творчих робіт – аудіо (музика, звуки, промови), зображення тощо. СС пропонують простий шлях для авторів і митців самим обрати спосіб та умови публікації твору, а для користувачів – чіткі умови використання творчих робіт. Невід'ємний елемент такої ліцензії – засвідчення авторства (Attribution, BY). Надалі автор вже може сам обирати, чи дозволяє він створення похідних творів лише з некомерційною метою (Non-Commercial, NC), чи тільки на умовах, що похідні твори будуть ліцензовані такою самою ліцензією (Share Alike, SA), чи, може, взагалі забороняє створення похідних творів і дозволяє лише використання оригінального твору (No Derivatives, ND).
Не зловживайте своїми можливостями	Деякі користувачі відчувають себе професіоналами. Це аси в кожній мережевій грі, експерти в кожному офісі, системні адміністратори у кожній системі. Наділені більшими знаннями чи повноваженнями, ці люди автоматично отримують переваги. Однак це не означає, що вони можуть ними користуватися. Наприклад, системні адміністратори не повинні читати приватні поштові повідомлення, а модератори форумів чи спільнот – впливати на перебіг та результати конкурсів або опитувань.

Станція 5 «Ребуси»

Пропонуємо розгадати ребуси і розподілити слова за критеріями добре чи погано. Фасилітатори надають цікаву інформацію та рекомендації під час обговорення. (Додаток 4)

Слова:

Спам	Доступність
Вірус	Антивірус
Флейм	Фільтр
Обман	Погрози
Посилання	Злам
Троян	Залежність

Обговорення, що добре, а що погане. Чому?

Інформація для обговорення

СПАМ — масова розсилка кореспонденції рекламного чи іншого характеру людям, які не висловили бажання її одержувати. Передусім термін «спам» стосується рекламних електронних листів. Англійське слово «SPAM» раніше мало зовсім інше значення і з’явилося воно в далекому 1936 році. Така абревіатура SPAM розшифровувалася як SPiced hAM, що перекладається «гостра шинка». Це товарний знак для м’ясних консервів — ковбасного фаршу зі свинини.

Найбільш поширені види спаму:

Реклама. Деякі компанії, що займаються легальним бізнесом, рекламують свої товари або послуги за допомогою спаму. Привабливість такої реклами - низька вартість і (імовірно) велике охоплення потенційних клієнтів. Втім, така реклама може мати і зворотний ефект викликаючи відторгнення у одержувачів.

Реклама незаконної продукції. За допомогою спаму рекламують продукцію, про яку не можна повідомити іншими способами, - наприклад, порнографію, контрафактні товари (підробки, конфискат), лікарські засоби з обмеженнями по обороту незаконно отриману закриту інформацію (бази даних), контрафактне програмне забезпечення. Сюди ж відноситься і реклама самих послуг розсилки спаму.

Антиреклама. Заборонена законодавством про рекламу інформація - наприклад, порочить конкурентів і їх продукції, - також може поширюватися за допомогою спаму.

"Нігерійські листи". Іноді спам використовується шахраями, щоб виманити гроші у одержувача листа. Найбільш поширений спосіб дістав назву "Нігерійські листи", тому що велика кількість таких листів приходила з Нігерії. Такий лист містить повідомлення про те що одержувач листа може отримати яким-небудь чином велику суму грошей, а відправник може йому в цьому допомогти. Потім відправник листа просить перевести йому трохи грошей, наприклад, оформлення документів або відкриття рахунку. Виманювання цієї суми і є метою шахраїв. Вужча назва цього виду шахрайства - скам або скам 419 (по номеру статті в УК Нігерії).

Фішинг. "Фішинг" (англ. phishing від password - пароль і fishing - риболовля) - ще один спосіб шахрайства. Він є спробою спамерів виманити у одержувача листи номера його кредитних карток або паролі доступу до систем онлайнових платежів. Такий лист зазвичай маскується під офіційне повідомлення від адміністрації банку. У нім говориться, що одержувач повинен підтвердити відомості про себе, інакше його рахунок буде заблокований, і наводиться адреса сайту (що належить спамерам) з формою, яку потрібно заповнити. Серед даних, які вимагається повідомити, є присутніми і ті, які потрібні шахраям. Для того, щоб жертва не здогадалася про обман, оформлення цього сайту також імітує оформлення офіційного сайту банку.

Інші види спаму:

1. Листи щастя.
2. Пропаганда.

3. DoS і DDoS -атаки.
4. Масова розсилка від імені іншої особи, для того, щоб викликати до нього негативне відношення.
5. Масова розсилка листів, що містять комп'ютерні віруси (для їх початкового поширення).

6. Розсилка листів, що містять жалісну історію (як правило, про хворого, або постраждалої в результаті нещасного випадку дитини) з інформацією про те що за кожну пересилку листа деякий інтернет-провайдер нібито виплатить сім'ї потерпілого певну суму грошей "на лікування". Метою такої розсилки є збір e - mail адрес: після численних пересилок "усім знайомим" в тексті такого листа часто містяться e - mail адреси усіх, кому воно було переслане раніше. А в числі чергових адресатів цілком може виявитися і спамер, що ініціював її.

Є також два типи масових розсилок, які зазвичай не відносять до категорії спаму, тому що вони здійснюються ненавмисно.

1. Поштові черв'яки певного типу поширюють себе за допомогою електронної пошти. Заразивши черговий комп'ютер, такий черв'як сканує комп'ютер у пошуках e - mail адрес і розсилає себе по знайдених адресах.

2. Поштовий сервер, відкинувши лист може послати відправникові повідомлення про недоставку (англ. Non - delivery report, NDR). Оскільки в спамі адреса відправника підроблена, що не має відношення до розсилки користувач може отримати у свою адресу безліч повідомлень про недоставку. Англійський термін для цього явища - backscatter.

3. Аналогічну поведінку демонструють деякі антивірусні програми і спам-фильтри. Втім, така поведінка зустрічається тільки у дуже старих програм - випущених ще до того як проблема спаму в Інтернеті встала на повний зріст.

Боротьба зі спамом. Очевидно, що спам приносить економічну вигоду його замовникам. Це означає, що користувачі, незважаючи на неприязнь до спаму, все-таки користуються рекламованими за допомогою спаму послугами. Доти поки віддача від спаму перевищує витрати на подолання захисту, спам не зникне. Таким чином, найнадійнішим способом боротьби є відмова від послуг, що рекламуються за допомогою спаму. Зустрічаються пропозиції про застосування громадського засудження аж до припинення спілкування, проти осіб, що купують рекламовані спамом товари і послуги. Інші способи спрямовані на утруднення спамерам доступу до користувачів. Самий найнадійніший спосіб боротьби із спамом - не дозволити спамерам упізнати електронну адресу. Це важке завдання, але деякі запобіжні заходи можна зробити.

КОМП'ЮТЕРНИЙ ВІРУС (англ. computer virus) — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого саморозмноження. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системи комп'ютера. Розрізняють файлові, завантажувальні та макро-віруси. Можливі також комбінації цих типів. Нині відомі десятки тисяч комп'ютерних вірусів, які поширюються через мережу Інтернет по всьому світу. Малообізнані користувачі ПК помилково відносять до комп'ютерних вірусів також інші види шкідливих програм — програми-шпигуни чи навіть спам.

За створення та поширення шкідливих програм (в тому числі вірусів) у багатьох країнах передбачена кримінальна відповідальність. Зокрема, в Україні створення і поширення комп'ютерних вірусів переслідується і карається відповідно до Кримінального кодексу (статті 361, 362, 363).

Комп’ютерні віруси, отримали свою назву завдяки вмінню самостійно розповсюджуватися електронними мережами та, розмножуючись, наносити шкоду обчислювальним системам, також виникли на початку розвитку комп’ютерних технологій. І якщо прослідкувати історію зародження білкових вірусів з великим відсотком достовірності зараз вже не можливо, відповісти на питання, хто конкретно і навіщо придумав комп’ютерні віруси, відносно не складно. Як кажуть, історія пам’ятає своїх героїв. Зрозуміло, що багатомільйонна армія користувачів персональних комп’ютерів повинна пам’ятати тих людей, завдяки яким з’явилося на світі таке відоме сьогодні кожному школяру поняття, як комп’ютерний вірус.

Вважають, що ідея створення комп’ютерних вірусів належить письменнику-фантасту Т. Дж. Райну, який у 1977 р. в одній із книжок описав епідемію, що за короткий час охопила в США близько 7000 комп’ютерів. Спричинив епідемію комп’ютерний вірус, що переходив з одного комп’ютера до іншого, проникав до їх операційних систем і виводив комп’ютери з-під контролю людини. Коли вийшла книжка Райна, описані в ній події здавалися фантас тикою. Тоді мало хто міг передбачити, що вже наприкінці 80-х років XX ст. вигадані комп’ютерні віруси перетворяться на дійсність.

Автором ідеї, завдяки якій значно пізніше виникла технологія створення програмних вірусів, прийнято вважати американського програміста Боба Томаса.

У 1971 році обчислювальна лабораторія компанії Bolt, Beranek and Newman, в якій працював Томас, отримала замовлення на розробку розподіленого програмного комплексу для авіадиспечерських служб, керуючих рухом пасажирських літаків. Згідно вимог замовників, включені в комплекс програми повинні були автоматично передавати керування курсом літаків з одного комп’ютера на інший обчислювальною мережею, відображуючи на екранах всіх підключених до цієї мережі комп’ютерів інформацію про положення авіалайнерів в повітрі котра постійно змінювалася. Експериментуючи з системами передачі даних між різними обчислювальними машинами, Томас написав програму, котру назвав «Плазунцем». «Плазун» самостійно копіював себе з одного комп’ютера на інший, змінюючи таким чином своє положення в мережі, та виводив на екран кожного терміналу наступне повідомлення: «Я— Плазун! Якщо зможеш, впіймай мене!».

ФЛЕЙМ (від англ. flame — «вогонь») — це процес який, іноді виникає при спілкуванні в інтернеті «словесна війна». Це раптово виникше бурхливе обговорення в процесі якого учасники переважно забувають початкову тему, переходять на особистості і не можуть зупинитися. Переважно флейми виникають спонтанно, розвиваються дуже швидко і закінчуються лише при втручанні модератора або коли всі учасники остаточно втомляться. Це той самий вид суперечки в якій, істина не народжуєтья, а по закінченні флейму, як правило, всі учасники почувають себе не зручно і ніякого конструктивного результату флейм не дає.

Якщо трапилось так, що Ви стали невільним учасником флейму, найбільш розумна поведінка в цій ситуації - один раз максимально чітко, конструктивно і доброзичливо виразити свою позицію, і більше в дискусію не втупати. Тоді суперечка, скоріше всього, згасне сама. Якщо ж Ви будете пробувати переконати, що Ви "не верблюд" - флейм буде ставати все гарячішим і Ваше положення і імідж будуть лише погіршуватись.

ОБМАН. СПОСОБИ ОБМАНУ В ІНТЕРНЕТІ

Почнемо з одного з найшкідливіших операцій. Вона, по суті, не є шахрайством, швидше жебрацтвом. Вам приходить слізна прохання перевести хоч якусь суму на певний гаманець. У листі описуються причини, що штовхнули людини на «збір милостині», суми запитуються мінімальні.
Виграш у лотереї, конкурсі або раптове спадщину. Напевно з таким способом обману через інтернет стикався кожен власник електронного ящика. Для отримання призу потрібно сплатити тільки лише його доставку. Звичайно, після відправки грошей, зв'язок з благодійниками тут же втрачається.
Непогано діє і варіант загрози. Наприклад, вам приходить черговий лист, але вже не з поздоровленням, а з обвинуваченнями, мовляв, ваш комп'ютер використовувався для поширення заборонених матеріалів (наприклад, дитячої порнографії). У вас є можливість відкупитися миттєвим штрафом у кілька десятків або сотень доларів.
Популярність інтернет-магазинів призвела і до зростання обману на віртуальних торгових майданчиках. Шахрайство може полягати як у фактичній відсутності самого магазину, так і в пропозиції купити «митний конфіскат», крадену техніку, тобто, по суті, нелегальний товар. Ви ж не будете звертатися до органів із заявою, що вам прислали фантик замість краденого телефону? Проте один з найпоширеніших способів обману в інтернет-магазині – це заманювання клієнта вкрай дешевим товаром. Головне для шахраїв – зловити вас, як потенційного клієнта, при дзвінку виявиться, що товару немає на складі, зате «є відмінна пропозиція, теж за низькою ціною …». Якщо ви хоч раз намагалися знімати квартиру, то розумієте, про що йдеться. Це типова виверт ріелторів.

Хоча способи обману в інтернеті множаться з кожною хвилиною, в більшості вони розраховані на любителів безкоштовного сиру. Завжди тверезо оцінюйте будь привабливу пропозицію і будьте обережні.

ПОСИЛАННЯ Коли мандруєте Інтернетом, зявляється безліч повідомлень з підозрілими посиланнями. Хакер може використовувати порно сайти, сайти які пропонують невідоме програмне забезпечення, соціальні мережі і навіть форуми щоб завантажити «Троянського коня». Ця програма відкриває доступ до персональних даних.

ТРОЯНСЬКА програма була названа на честь всім відомого дерев'яного коня, за допомогою якого греки захопили і знищили неприступну Трою. Як і троянський кінь, однойменна програма виглядає нешкідливим і корисним подарунком, а на ділі виявляється підступним вірусом-сюрпризом. До установки розпізнати такий вірус практично неможливо. Деякі трояни навіть після установки продовжують виконувати функції програми, під яку були замасковані. Розмножуватися такий вірус не може, але, запускаючи його, користувач кожен раз відновлює руйнівну діяльність в своєму комп'ютері.

Джерело: http://faqukr.ru/komp-juteri/71859-trojanska-programa-abo-virus-sjurpriz.html

ОЗНАКИ ІНТЕРНЕТ ЗАЛЕЖНОСТІ Психологічно залежність виражається в наступному:

Ейфорія або просто гарне самопочуття при проводженні часу за комп’ютером;
Неможливість зупинитися і припинити проведення часу в мережі інтернет;
Збільшення часу, яку людина проводить за комп’ютером (у всесвітній павутині);
Людина віддає перевагу комп’ютеру, а не сім’ї і друзям;
При неможливості перебувати за комп’ютером людина відчуває депресію, відчуття порожнечі і роздратування;
Людина починає брехати про свою діяльність не тільки роботодавцю, але і членам сім’ї;
Залежність від інтернету супроводжується проблемами в навчанні або на роботі.

Фізичні симптоми:

Сухість в очах;
Головні болі;
Болі у спині;
Зміна режиму сну;
Розлади сну;
Недотримання особистої гігієни;
Пропуск прийомів їжі;
Об’їдання за комп’ютером;
Синдром карпального каналу, тобто тунельне ураження нервових клітин в руці (це пов’язано з перенапругою м’язів).

Все частіше зустрічається інтернет залежність в підлітковому віці. Якщо вчасно не провести її лікування, підліток із ще незміцнілою психікою стає психічно неповноцінною людиною, для якої реальність не приносить ніякої радості. Батьків має насторожити, якщо:

У підлітка спостерігається нав’язливе прагнення перевірити свою електронну пошту;
Перед сеансом онлайн дитина відчуває сильне передчуття;
Сеанси он-лайн стають тривалішими;
Кількість грошей, що витрачаються в режимі онлайн, збільшується.

Якщо ви помітили такі ознаки, зверніться до шкільного психолога. Він проведе з підлітком бесіду і з’ясує, чи необхідно йому лікування.

Залежність від всесвітньої павутини має свої наслідки. Так, залежні люди страждають депресією. У них розвивається і не пропадає почуття тривоги, соціальна фобія і нав’язливі стани. А починається все це з надмірного захоплення новою “іграшкою”, яку сьогодні звуть Інтернет.

Найнебезпечніша інтернет залежність в підлітковому віці. Залежність у дітей супроводжується соціальними проблемами в школі, з труднощами в навчанні. Такі діти частіше страждають ожирінням, вони більш схильні до розвитку фізичних захворювань.

Лікування інтернет-залежності

Залежність від інтернету сьогодні – це захворювання, лікування якого стало частиною доходів психіатрів і психологів. Нехай сьогодні ще не існує офіційного діагнозу “інтернет залежність”, але методи лікування існують вже давно. Так, в 2005 році в Китаї була відкрита клініка для боротьби з нездоровою тягою до інтернету. Лікування полягає в дії електрошоку на пацієнта. При цьому тіло хворого отримує напругу в 30 Вольт.

У Фінляндії залежність від Інтернету є причиною відстрочки від армії. У деяких країнах створені центри підтримки залежних людей.

Таким чином, скоро слід очікувати появи такого діагнозу, як “Інтернет залежність”. Лікування цього захворювання дуже важливе, так як до впливу всесвітньої павутини схильне сьогодні більша частина населення. Особливу увагу варто приділяти дітям з ще не зміцнілою психікою і не здатних самостійно впоратися з таким впливом.

ПОГРОЗИ У користувачів інтернету в Україні почалися проблеми з Законом за необережні коментарі в соціальних мережах. За свої слова потрібно відповідати незалежно від того, де, як і коли вони сказані. Довести складно - Інтернет давно пора прирівняти до інших засобів масової інформації і для цього є всі підстави. Ще не так давно бути анонімним в мережі було модно, вона дозволяла висловлювати свою думку без наслідків. На сьогоднішній день філософія анонімності програє інформаційній відкритості. Справжньої анонімності в інтернеті немає, а за будь-які дії людина повинна нести відповідальність. Будь-якого користувача можна вирахувати та притягнути до відповідальності, але для цього треба зібрати незаперечну доказову базу. Потрібно мати доступ не тільки в архіви провайдерів, а й до сайту, на якому вони зробили якусь дію. За Законом - Нецензурна лайка як на вулиці, так і в мережі, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, які порушують громадський порядок і спокій громадян, можуть бути розцінені як дрібне хуліганство, за що передбачено адмінвідповідальність (стаття 172 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Суд може призначити покарання у вигляді штрафу до 119 гривень або громадських робіт на строк від 40 до 60 годин, або виправних робіт до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку або до 15 діб адміністративного арешту. У будь-якому випадку за захистом честі і гідності людина може звернутися до суду в порядку приватного обвинувачення і вимагати публічного вибачення чи матеріальної компенсації за завдану моральну шкоду. Прямі висловлювання словесні, письмові чи за допомогою технічних засобів, які містять явно виражене неприязне ставлення, образу, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образу почуттів громадян, у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, кажуть у міліції, можуть стати підставою для порушення кримінальної справи, передбаченої статті 161 Кримінального Кодексу України. Якщо з'являються погрози вбивством - це також може потягти кримінальну відповідальність. Незалежно від того, яким чином вони отримані - через інтернет, третіх осіб, телефон чи особисто. Систематичне приниження людської гідності, вчинене, зокрема, і через інтернет, якщо це призвело до тяжких наслідків, може вилитися ще в одну статтю кримінального кодексу - стаття 120. Якщо людина вважає, що її життю загрожує небезпека, вона має звернутися у міліцію. В Україні вже зафіксовано ряд випадків, коли користувачі мережі понесли відповідальність за образи в соцмережах.

Посилання на джерело: https://vn.20minut.ua/Kryminal/za-layku-v-interneti-mozhna-sisti-yakscho-tse-osobista-obraza-10225475.html

ДОСТУПНІСТЬ до будь-яких ресурсів, дає можливість бути завжди проінформованим, але може включаючи доступ до небажаного контенту, кожен з яких становить реальну небезпеку й здатний спричинити негативний вплив на психіку.

АНТИВІРУСНА ПРОГРАМА (антивірус) — спеціалізо-вана програма для знаходження комп'ютерних вірусів, а також небажаних (шкідливих) програм загалом та відновлення заражених (модифікованих) такими програмами файлів, а також для профілактики — запобігання зараження (модифікації) файлів чи операційної системи шкідливим кодом.

Перші, найпростіші антивірусні програми з'явилися майже одразу після появи вірусів. Зараз розробкою антивірусів займаються великі компанії. Як і в творців вірусів, у цій сфері також сформувались оригінальні засоби;— але вже для пошуку і боротьби з вірусами. Сучасні антивірусні програми можуть знаходити десятки тисяч вірусів.

ФІЛЬТР Технічні засоби батьківського контролю - загальна назва додатків, програм і технологічних опцій, убудованих у браузери та операційні системи для обмеження контенту й часу користування інтернетом. Переважна більшість безплатна взагалі або протягом певного тестового періоду. Такі додатки існують окремо або в межах браузерів.

Контроль, убудований у браузери – веб-фільтр, який обмежує доступ дітей і підлітків до певних сайтів. Плагін аналізує контент сайтів на наявність небажаних слів і словосполучень і відповідно блокує їх. Однак навіть якщо плагін вирішить заблокувати сайт після аналізу, а ваше рішення буде іншим, то можна додати ресурс у білий список. Водночас існують і чорні списки, які можна формувати вручну (це можуть бути, для прикладу, соцмережі, якщо ви хочете не допускати дитину до спілкування в них).Такі фільтри захищено паролем, і його значок можна приховати з панелі. Тож це дає змогу приховати від дитини сам факт установлення цього розширення й не дозволяє їй зайти в налаштування та вимкнути плагін.

Інший вид фільтрів дає змогу штучно створити безпечний інтернет-світ, за межі якого випускати дитину ви поки що не хочете. Це дозволяє створити приватну сімейну сторінку, де можна контролювати й підтримувати діяльність ваших дітей в інтернеті. Такий вид фільтру надає ігри, чат, безпечний серфінг і службу Family Photo Timeline для завантаження, зберігання та обміну фотографіями в інтернеті.

Протилежний за своєю дією інший вид фільтрів відкриває весь інтернет, за винятком ваших чорних списків. На відміну від попереднього, він не додає автоматично сайти в список, це треба робити вручну. Лише фільтрує сторінки, використовуючи список недоречних слів та замінює їх зірочками (***). І цей плагін також має захист-пароль, аби дитина не зняла його в налаштуваннях.

Програми для інтернет-контролю Окремо від браузерів існують й інші програми для батьківського контролю. Інтернет-фільтри мають багато функцій, ідеться про фільтрування змісту, блокування порно, заборону сайтів і загалом доступ до інтернету за графіком, журнал відвідин сайтів, чорні та білі списки. Програми продуктивні в контролі часу, віддалений контроль за діяльністю дитини. Автоматично підраховують час, проведений за комп’ютером, і вимикає його по завершенні ліміту. Розклад можна сформувати самим, наприклад, «можна лише після 16-ї», «можна не більше як 15 годин на тиждень», «можна не більше як годину за раз, із перервою на дві години», «можна у вихідні з 11-ї до 20-ї, але не більше як п’ять годин на день». Якщо дітей кілька, то для кожного є змога робити профіль зі своїми обмеженнями.

Контроль, убудований в операційну систему У Windows 10 у налаштуваннях системи батьки можуть створювати обліковий запис дитини та керувати ним із будь-якого пристрою просто в інтернеті (забороняти певні сайти, ігри, програми), можуть дивитися історію веб-перегляду дитини, установлювати таймер роботи за комп’ютером (у певних межах уранці та ввечері або загальний ліміт на добу).