Позакласний захід на тему: "Свічка, яка ніколи не згасне" (до дня народження Т.Г. Шевченка)

Свічка, яка ніколи не згасне

 

 

Мета: ознайомити з цікавими подіями з життя Т.Г. Шевченка, поглибити знання учнів про творчість Великого Кобзаря; розвивати навички виразного читання; виховувати почуття пошани та поваги до української історії.

Обладнання: портрет Т.Шевченка, проектор, екран, комп’ютер, презентація, прапор України

 

Хід заходу

Слайд 1

Вчитель:  Хто  то,  хлопче,  був  Тарас?

Учениця:
—  Це  поет  бездольних  мас,
Це  співець  і  наш  Кобзар,
В  серці  мав  любові  жар.

Вчитель: Що  такого  він  зробив?

Учениця:

—  Україну  полюбив!
І  за  це  пішов  в  кайдани,
Щоб  терпіти  муки  й  рани.
Що  за  це  йому  дамо?

—  Серць  маленьких  все  тепло!

Ум  розважний,  пильні  руки,
Що  так  прагнуть  до  науки,
І  до  праці  для  народу  —
Це  найкраща  нагорода!

Слайд 2 (ВІДЕО)

Відео «Дитинство Тараса»

 (Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик

Слайд 3

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати. Так, синочку, правда.

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик. Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.
Мати. Старайся, мій хлопчику.

Мати цілує голівку Тараса і помалу йде за лаштунки.

Слайд 4

 

Вчитель:                В похилій хаті край села,
Над ставом, чистим і прозорим,
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати, вбита горем.

Тарас: …Наша бідна, старенька біла хата з потемнілою солом’яною покрівлею і чорним димарем, а біля хати на припічку яблуня з червонобокими яблуками, а навколо яблуні квітник, улюбленець моєї незабутньої сестри, моєї ніжної няньки! А біля воріт стоїть стара гілляста верба із засохлим верховіттям, а за вербою стоїть клуня, оточена стогами жита, пшениці і різного всякого хліба; а за клунею, по косогору, йде вже сад.

Слайд 5 (ВІДЕО)

Відео Пісня «Садок вишневий коло хати»

Слайд 6

Тарас: В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло… Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодою – у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми       
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята.

Тарасик стоїть засмучений, потім швидко йде зі сцени. Виходить Тарас-підліток

Слайд 7

Тарас.

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи  так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога.

Уже покликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу… І не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

Чого так весело було?

Господнє небо і село,

Ягня, здається , веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось…

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята –

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати –

Нема в мене хати !

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози!..

Підходить до Тараса Оксана Коваленко у віночку

Оксана:Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх ти співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?
Тарас:Еге ж, малярем.
Оксана:І ти розмалюєш нашу хату.
Тарас:Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж пити хочуть!

Укрїнська народна пісня «Утоптала стежечку»

Слайд 8

Тарас. Ти  у вінку – найкраща за всіх панянок у світі. А я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківками.

Оксана. За що справиш?

Тарас. Одіб’ємось од злиднів. Тоді й усе буде.

І по дзвіночках угадаю – ти йдеш.

Оксана. Я без тебе - нікуди

Тарас. І я тебе не віддам нікому.

Оксана. А коли що – рішу сокирою!

Тарас. А я втечу до тебе звідки завгодно.

Оксана. А як закують? Мій вінок до тебе припливе.

Тарас. Оксано, не кажи цього. Може, й річки туди не буде.

Оксана. Докотиться через гори, байраки, долини.

Тарас. Ми в купочці колись росли,

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх . не вгадали.

Старі зарані повмирали,

А ми малими розійшлись.

Та вже не сходились ніколи...

Слайд 9

Вчитель: Велике значення для Тараса Шевченка мала зустріч із Іваном Сошенком, земляком із Богуслава, на той час учнем Академії мистецтв, який перший спостеріг талант у ранніх Тарасових малюнках і розпочав справу викупу Шевченка з неволі.

Сцена із повісті Т. Шевченка "Художник"
На сцені декорація - збільшена фотографія Літнього саду у Петербурзі.

На перевернутому догори дном відрі сидить хлопчик років п'ятнадцяти
(Шевченко) в халаті, на якому сліди від олійної фарби, хлопець дивиться
вглиб сцени і малює

Сошенко (підходячи ближче). А що це ти, молодий чоловіче, тут робиш?
Шевченко (зніяковіло ховаючи за пазуху папірець). Нічого недозволеного.
Іду на роботу і по дорозі в Літній сад зайшов (через паузу). Я малював.
Сошенко (лагідно). Покажи, що ти малював.
Шевченко (несміливо подає папір, виймаючи його з-за пазухи). Тільки де
смійтеся.
Сошенко. Чому ж, це не смішно. А ти часто ходиш сюди малювати?
Шевченко. Щонеділі. А якщо близько працюємо, то і в будень заходжу.
Сошенко. Ти вчишся малярній справі?
Шевченко. І живопису.
Сошенко. В кого ж ти знаходишся в науці?
Шевченко. У кімнатного живописця Ширяєва. Чули, може, про такого (збирається йти)!
Сошенко. Та чув, чув. Куди ж ти поспішаєш?
Шевченко. Хазяїн прийде, перепаде мені.
Сошенко. Бачу, що ти з України. А звідкіля ж?
Шевченко (стрепенувся). Із Звенигородщини. Чули про таку? З Кирилівки, я
кріпак пана Енгельгардта.

Сошенко. А я з Корсуня, земляче. Значить, сусіди? Зайди до мене в неділю.
за цією адресою. Та прихопи з собою які-небудь свої малюнки. Поговоримо.

Ведучий. Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що у пошані всього людства знаходять безсмертя. Відкрите серце народного співця щедро ввібрало в себе могутній волелюбний дух українського народу.

Слайд 10

Входить Шевченко уже старший, у вишитій сорочці. Довкола нього збирається гурт селян з серпами (граблями, косами). Кожен щось хоче сказати поетові

Дівчина 1: Тяжка наша доля в кріпацькому ярмі, Тарасе!

Дівчина 2: Пани-кати…латану свитину з каліки знімають, з шкурою знімають, бо нічим обуть княжат недорослих!

Дівчина 3: А он розпинають вдову за подушне… а сина кують… Єдиного сина, єдину дитину, єдину надію у військо оддають!

Дівчина 1: А онде під тином опухла дитина голоднеє мре, а мати пшеницю на панщині жне…

Дівчина 2: Чи Бог бачить із-за хмари наші сльози, наше горе?

Дівчина 3: Чи довго ще на сім світі катам панувати?

Шевченко: (задумливо) Пани, пани! Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших…

Дівчина 1: Ех, Тарасе, не доведуть тебе до добра такі вірші.

Шевченко: А що мені буде?

Дівчина 2: У москалі оддадуть…

Дівчина 3: Оддадуть, оддадуть…

Шевченко: Нехай!

Тарас стоїть  замислившись.

Пісня «Зацвіла в долині червона калина»

Тарас: Єсть на світі доля…    
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Єсть люде на світі –
Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають, −
Ні долі, ні волі!
Возьміть срібло-злото
Та будьте багаті,
А я візьму сльози –
Лихо виливати;
Затоплю недолю
Дрібними сльозами,                  
Затопчу неволю
Босими ногами!
Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти!
                           Тарас уходить                            

Вчитель: Далі заслання в окремий Оренбурзький корпус солдатом. Ось у чому причина нестерпних страждань. І до всього йому ще було заборонено малювати… Трибунал під головуванням самого сатани не міг би винести такого холодного, нелюдського вироку.

Учениця 

ТАРАСОВЕ СЛОВО

Снились Тарасові в чорній неволі
Гори дніпрові високочолі,
Де сокорина, пухом припала,
Віти на воду порозпускала.
Снилась веселочка в тихі години,
Що позичає в плесі краплини.
Снився щоночі сивий Славута,
Вся Україна, горем закута.
Рідний народ його, битий і гнаний,
Як він устане, зірве кайдани,
І розкувавши руки могучі,
Панство несите скине із кручі.
Все, що наснилось,— пісня сказала.
Пісня пророча — правдою стала!
Цвітом повиті Тарасові гори.
Поле безмежне з вітром говорить.
Слово Тарасове струнами б'ється.
Ходить між люди — з серця до серця.
Ходить між люди, лине світами —
Так йому жити й жити віками,
Поки, як море, в срібній обнові
Б'ються об берег хвилі дніпрові!

Вчитель: Слово Тарасове – пророче, сильне.

 

Народе мій, що встав з колін
І сяєш іменем Тараса,
Я чую голос твій, як дзвін,
Що непідвладний волі часу.

Слайд 11

Відео «Заповіти Шевченка вустами моїх односельців»

Вчитель: Свічка його життя догорала. Мрії про одруження, розраду в сім'ї, хатину над Дніпром залишились ілюзіями. Шевченкове могутнє слово, як і українська пісня, переступили всі меридіани та паралелі. І сьогодні, як ніколи, наші душі відкриті для нього. І свічка знов починає розгоратися, її полум’я яскраве освічує шлях. Наш шлях до Тараса, до правди, до волі.

Слайд 12 Звучить у записі пісня "Шлях до Тараса" у виконанні І. Зінченка (відео)

Учасники виходять на сцену по черзі, останні виносять прапор.