Позакласний захід "Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності"

Позакласний захід: « Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності»

                                                                         (Конституція України, ст. 68)

Мета: Ознайомити здобувачів освіти із особливостями  адміністративного і кримінального права України, його статтями щодо відповідальності за

скоєння правопорушеннь неповнолітніми; розвивати правову культуру здобувачів освіти;

 виховувати у підлітків розуміння людських вчинків і поведінки, правопорушення, вміння проаналізувати їх, попереджувати їх скоєння.

Форма проведення: розповідь з елементами бесіди та диспуту.

                                      План

1. Злочин та інші правопорушення.
2. Адміністративні правопорушення та адміністративна відповідальність.

3. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

- 1 -

Класний керівник: Усі людські вчинки умовно можна поділити на суспільно корисні і шкідливі. суспільно корисні вчинки узгоджуються із нормами права, а суспільно шкідливі, як правило, порушення правових норм. Протиправна поведінка є антиподом правомірної поведінки і породжує правопорушення.

Правопорушення – це суспільно шкідливий вчинок, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність. Юридична відповідальність містить у собі елементи кари.

     Кожен громадянин України повинен неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших громадян. Ці норми регулює адміністративне та кримінальне право України.

 Адміністративне право – це самостійна галузь права за допомогою якої держава регулює суспільні відносини у сфері державного управління.

  Кримінальне право – це система юридичних норм, прийнятих ВР України, у яких визначається, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання мають застосовуватися до осіб, що їх вчинили.

              Уперше про кримінальне право згадується у творах римських юристів. Викладати  кримінальне право почали в Італії  у Болонському  університеті  в кінці XII.

               Початок українського кримінального права пов'язаний з виникненням давньоруської держави.  На території України першими правовими актами були договори з Візантією київських князів Олега (911) та Ігоря (944), у яких можна знайти окремі норми кримінального   права. Але найбільше  значення серед правових пам'яток того часу має << Руська правда >>. У Запорозькій Січі своїх кримінальних законів не було. Покарання призначалися на підставі звичаєвого права. Царські закони, які надсилалися на Січ, не виконувались.

Злочин – це передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне діяння, вчинене суб’єктом злочину. Кримінальне законодавство злочином визнає лише конкретну поведінку, вчинок людини у формі суспільно небезпечного діяння або бездіяння.

      Чотири ознаки злочину:

1. суспільна небезпечність – головна ознака злочину;
2. протиправність;
3. винність;
4. карність ( якщо діяння за законом не карається, то не може вважатися злочином)

Кримінальне законодавство визначає такі види злочину:

• особливо тяжкі ( покарання - понад 10 років позбавлення волі);
• тяжкі злочини ( не більше 10 років);
• менш тяжкі злочини (не більше 5 років);
• злочини, що не становлять великої суспільної небезпеки (не більше 2 років або менш суворе покарання).

Запитання до здобувачів освіти: Яку протиправну поведінку можна вважати злочином? Які злочини ви можете назвати?

             Поняття злочину має давню історію, і ставлення суспільства до нього було різним. У багатьох країнах Європи в період Середньовіччя злочином оголошувалася єресь. Кровна помста розглядалася в одних країнах як обов’язок, а в інших – як злочин. У роки царювання московського царя Олексія Михайловича злочином вважалися такі дії, як порушення обов’язку ходити до церкви, недотримання посту.

-2-

         Класний керівник  знайомить здобувачів освіти із Кодексом України про адміністративні правопорушення

.

Адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, яка застосовується за вчинення адміністративного правопорушення і полягає в покладанні на винну особу обмежень матеріального і морального характеру.

Ст. 24. Види адміністративних стягнень:

• попередження;
• штраф;
• оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;
• конфіскація предмета ( грошей), одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
• позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (н-д: права керувати транспортними засобами);
• виправні роботи;
• громадські роботи;
• адміністративний арешт (15 діб ).

Ст.24-1 Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх.

• зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення в потерпілого;
• застереження;
• догана або сувора догана;
• передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Ст. 173 КУпАП – ( дрібне хуліганство ) – нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян – тягне за собою штраф від 3 до 7

         неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або виправні роботи від 1 до 2-х місяців з відрахуванням 20% заробітку, якщо заходів недостатньо – адмінарешт до 15 діб.

Ст. 175.1 – (паління в громадських місцях)-тягне за собою попередження або штраф від 1 до 5 неоподаткуваних мінімумів доходів громадян, повторно протягом року- від 5 до 7 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ст. 178 - (розпивання спиртних напоїв у громадських місцях чи поява у нетверезому стані в громадському місті)- тягне за собою попередження або накладання штрафу від 1 до 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, повторно – від 3 до 7 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, двічі протягом року – від 6 до 8 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а також виправні роботи від 1 до 2 міс. з відрахуванням 20% заробітку, а якщо недостатньо – адмінарешт на 15 діб.

Ст.180 - доведення неповнолітнього до стану сп’яніння – тягне за собою штраф від 6 до 8 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ст. 181.1 – заняття проституцією – тягне за собою попередження або накладання штрафу від 5 до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, повторно протягом року – штраф від 8 до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ст. 184 – невиконання батьківських обов’язків щодо виховання дітей- тягне за собою попередження або накладання штрафу від 1 до 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, повторно протягом року – від 2 до 4 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

- 3 -

               Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

              Вчинення неповнолітнім віком від 14 до 16 правопорушення, передбаченого цим Законом – тягне за собою накладання штрафу на батьків та осіб, які їх замінюють від 3 до 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітнім діянь з ознаками злочину, передбачених Кримінальним кодексом до 14 років – тягне за собою накладання штрафу на батьків та осіб, які їх замінюють від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

             Неповнолітні несуть кримінальну відповідальність на тих самих засадах, що і дорослі злочинці. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.

             Особи, які вчинили злочин у віці 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності за окремі види злочинів: вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров’я, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, злісне і особливо злісне хуліганство та інші.

Згідно зі ст. 105 КК України, неповнолітнім, який учинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання,якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі що застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи вихованого характеру:

• застереження;
• обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
• передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
• покладання на неповнолітнього, який досяг 15-го віку і має майно, кошти або заробіток обов’язку відшукування заподіяних майнових збитків;
• направлення неповнолітнього до спеціальної навчально – виховної установи для дітей і підлітків для його перевиховання, але на строк, що не перевищує трьох років, умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

Відповідно до ст. 98 КК України, до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види:

• штраф (в межах 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян);
• громадські роботи (30-120 годин, не більше 2-х годин на день);
• виправні роботи (від 2-х місяців до одного року);
• арешт (15-45 діб)
• позбавлення волі на певний строк ( до десяти років, в окремих випадках – до 15 років).

  Суб’єктом злочину є фізична особа, яка досягла певного віку: чотирнадцять років – знижений вік кримінальної відповідальності, шістнадцяти років – загальний вік кримінальної відповідальності (ст.ст. 18, 19, 20, 22 КК України).

  Законодавець зазначив, що неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості,може бути звільнено від кримінальної відповідальності,якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд  застосовує до неповнолітнього примусові виховні заходи (ст. 97 КК України):

• безпосередня передбачуваність їх кримінальним законом;
• застосування їх лише судом;
• застосування їх лише до неповнолітніх;
• те, що вони не є видом кримінального покарання.

               Неповнолітні, засуджені до позбавлення волі, відбувають його в спеціальних виховних установах, максимально пристосованих для цих осіб.

              При призначенні покарання неповнолітньому суд враховує, зокрема, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього (ст.  103 КК України). Щодо неповнолітнього може бути застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у разі його засудження до позбавлення волі. Іспитовий строк установлено тривалістю від одного до двох років,  в той час як для дорослих – від одного до трьох років (ст. ст.75, 104 КК України).

      Щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років встановлені такі строки давності:

• 2 роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;
• 5 років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
• 7 років – у разі вчинення тяжкого злочину;
• 10 років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Класний керівник знайомить здобувачів освіти із статтями кримінального Кодексу України:

Ст. 115 – умисне вбивство – карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі.

Ст. 152 – зґвалтування – карається позбавленням волі на строк від 3 до 5 років, повторно – від 5 до 10 років, групою осіб або зґвалтування неповнолітньої особи – від 7 до 12 років, зґвалтування,  що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої особи – від 8 до 15 років.

Ст. 185 – крадіжка (таємне викрадення чужого майна) – тягне за собою штраф до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними  роботами до 2-х років, або позбавлення волі до 3-х років.                               

     Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від 7 до 12 років.                                                                                                          

Ст. 186 – грабіж (відкрите викрадання чужого майна) – тягне за собою штраф від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або виправні роботи до 2-х років, або позбавлення волі до 4 років. Термін позбавлення волі залежить від обтяжливих обставин – максимум по ст. 186 – від 8 до 13 років позбавлення волі.

Ст. 187 – розбій – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, - карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років. Розбій в особливо великих розмірах або вчинений організованою групою, поєднаний з тяжкими тілесними ушкодженнями – карається позбавленням волі від 8 до 15 років із конфіскацією майна.

 Ст. 289 – незаконне заволодіння транспортним засобом – карається штрафом від 1000 до 1200 неоподаткованих доходів громадян або позбавленням волі від 3 до 5 років.

Найпоширеніші види злочинів неповнолітніх:

• ухилення від призову на строкову військову службу;
• крадіжка приватного, державного, колективного майна;
• хуліганство;
• умисні тілесні ушкодження.

Запитання до здобувачів освіти:

1. Що таке амністія та помилування?
2. Що ви знаєте про відстрочку виконання вироку?

Підведення підсумків:

             Здобувачі освіти висловлюють своє ставлення до злочинів неповнолітніх та пропонують свої ідеї щодо попередження злочинності серед молоді. Свої ідеї записують на дошці або листку паперу, підготовленому завчасно.

Класний керівник підсумовує відповіді здобувачів освіти.