Тема. Моя земля чарівна, наче казка!

Мета: розкрити красу природи за допомогою поетичного слова, формувати навички виразного читання, вміння сприймати і відчувати емоційний зміст слова, збагачувати словниковий активний запас; розвивати вміння бачити красу рідного краю, оберігати і збагачувати природу, прищеплювати бажання берегти і захищати українське довкілля;виховувати почуття відповідальності за стан навколишнього середовища, любов до рідної природи.

 

Ведуча1: Доброго дня, наша велика шкільна родино! Сьогодні ми запрошуємо вас до поетичної вітальні на свято поезії. Тема нашого свята  «Моя земля чарівна, наче казка!». Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю викликає спілкування з природою. Красу природи можна сприймати зором, слухом, а ще більше – серцем. Про красу природи можна розповісти словом, яке лине з душі.

Моє Полісся голубе й зелене,
Усе в озерах, ріках, джерельцях.
У цілім світі ти одне для мене,
Моє Полісся, в вікових лісах.

Тут небо найрідніше і ласкаве,
Тут всі дороги і стежки мої.
Гнучка верба схилилася над ставом,
В кущах бузкових вічні солов’ї.

І пишний кущ калини під віконцем,
Де пташечка своє гніздечко в’є.
На цій землі усе під щедрим сонцем
Найкраще в світі, рідне і моє.

Тут журавель стоїть біля криниці
І воду п’є живу із джерела.
Живе джерельце чистої водиці —
Б’є для життя, любові і тепла.

Моє Полісся рідне, калинове,
Заквітчане в казкових рушниках.
Джерельне, солов’їне і вербове,
Живе в піснях і житиме в віках.

 Н.Красоткіна

 

Ведуча 2: Природа завжди хвилювала і хвилює, чарувала і чарує людину. Шум голубої води, шепіт зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це викли­кає дорога серцю, ні з чим незрівнянна природа рідного краю. 

Рідний край – це сонце і весна,

Рідний край – це пісня голосна,

Рідний край – полісська сторона.

                                    М. Никончук

Україна - рідний край,

Поле, річка, рідний гай.

Гарно стежкою іти-

Тут живемо я і ти.

                                А.Камінчук

Ведуча 1: Природа! З дитячих років ми звикаємо до її чарівної краси. Любимо бувати в лісі, в полі, радіємо спілкуванню з природою.Людина - це частина природи. І саме природі ми зобов’язані своїм існуванням, своєю досконалістю, своєю могутністю.

 

Стоять замислені дуби

над тихою водою...

Люби природу, о, люби,

щоб буть самим собою!

Люби ці трави, озерце

до щастя, до нестями!..

І соловей тобі за це

подякує піснями.

Усе чарує зір кругом:

роса, і луг, і води...

Десь по ковадлу молотком

дзвенить коваль, мій родич...

Обійми мов сплели свої

земля і сонце в згоді...

І все складають солов'ї

блаженний гімн природі…

                                    В.Сосюра

 

Ведуча 2: Яка прекрасна природа! Скільки дивовижного і незбагненного знаходиться зовсім поряд із нами. Не ходіть по землі навмання. А звертайте увагу на кожну стеблинку, робіть для себе відкриття, і ви інакше зрозумієте життя, відчуєте себе в чарівному світі природи.

 

Послухай, як струмок дзвенить.

Як гомонить ліщина, -

З тобою всюди кожну мить

Говорить Батьківщина.

Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами, 

І як веде розмову степ

З тобою колосками.

Послухай, як вода шумить –

Дніпро до моря лине –

З тобою всюди кожну мить

Говорить Батьківщина.

                                       Петро Осадчук

 

Ведуча 1: Природа — це велике і незбагненне диво, яке людині треба розгадати про­тягом свого життя. І, мабуть, немає дивовижнішої і таємничішої казки за саму природу. А скільки у ній непізнаного, нерозгаданого, величного і диво­вижного! Лише будь уважний, умій роздивитися і прислухатися, збагнути і здивуватися. Природа — це справді велике диво! 

 

Дивосвіт

Дивосвіт, дивосвіт…

Хто придумав оцей світ?

Землю красну, отаку

у зеленому вінку?

Всі ці квіти і ліси,

і пташині голоси?

Ліс, і річка, і поля —

це ж усе моя земля!

                            Л. Забашта

 

Ведуча 2: Природа щедро обдарувала нашу земля. Вона — вірний друг й неоціненне багатство, джерело здоров'я й радості. Ми із задоволенням милуємося золотими нивами пшениці, широкими луками, густими лісами, могутнім Дніпром. Дихаємо п'янкими ароматами квітучих садів та квітів.Людина закохана у природу. Щастя – це бути з природою, бачити її, розмовляти з нею.

 

Природа

Все, що довкола тебе є:

Поля і гори, й ріки –

Все на святій землі твоє

Від роду і довіку.

Це ліс, що піснею дзвенить,

Коли весна прилине.

Метелик, що на цвіт летить

До кущика калини.

Гаряче сонечко вгорі,

А в нічку зорі ясні.

І клен крислатий угорі

Моря і океани…

І небо, холод і тепло,

І дощики, й тумани.

Верба, що сумно до ставка

Спустила довге гілля.

А в небі хмаронька легка –

Все це і є природа!

Он звір, он пташечка летить,

Жучок заліз на зілля.

Усе прийшло у світ, щоб жить,

Усе це є природа!!!

                                  Н.Красоткіна

 

Ведуча 1: Краса природи має здатність робити людину доброю, співчутливою і турботливою. Людина здатна багато чого робити, але без любові і доброти вона може стати жорстокою і бездушною, а краса робить її чуйною і ніжною. Завдяки красі серце людини стає добрішим, здатним відчувати найніжніші й найтонші порухи душі. Краса — це велика сила.

Коли де бачу квітки очі,
«Люби!» — вона мені шепоче.
Повз деревце іду зелене,
«Привіт!» — схиляється до мене.
В гніздечку пташку стріну в гаї,
Питає пташка: «Як ся маєш?»
«Спочинь» — з болота жаба просить.
«Всміхнись» — цвіркун сюркоче в просі.
Який же цвіт кругом чудовий!
Додому йду в добрі й любові.
                                            С. Павленко

Краса природи- справжнє диво.

Все неповторне і живе,

Де не поглянь: скрізь так красиво!

По небу сонечко пливе,
Навколо височіють гори,
Між горами дзюрчить вода,
А ліс зелений, наче море,
І всюди казка вигляда.

                                       Н.Красоткіна

 

Ведуча 2: Придивляйтеся до природи, прислухайтеся до її звуків, вдихайте аромат її пахощів, і вона вам відкриє чарівний і дивовижний казковий світ, подарує надзвичайну красу. Адже краса природи безмежна, вона здатна наділяти людину таємничою силою, що западає в душу і робить її безсмертною. А людина — це невіддільна частина природи, що без неї їй не прожити.

Яка краса дісталась нам

Чарівний ранок в білому тумані.
Роса, як перли, хоч іди й збирай.
І почуття у серці полум’яні,
Бо все навколо, наче справжній рай.
Така краса під сонечком іскриться!
Чарівні краєвиди навкруги.
Десь грім далеко, в хмарах блискавиця,
Тече ріка, у квітах береги.
Ось хмари відпливли за видноколо
І синява у небі виграє.

Яка краса! Яка краса довкола!
Це рідний край і диво це моє.
І я іду, з трави росу збиваю,
Радію світу, кожній дивині.
Бо кращого, напевно, не буває,
І щастя це дісталося мені.
Яке, насправді, щастя — просто жити,
Радіти сонцю, травам і квіткам…
І дивуватися, чарівний світ любити…
Яка ж, таки, краса дісталась нам! (Н.  Красоткіна)

Ведуча 1: У світі є 185 країн. Кожна країна приваблює нас по-різному. Але жодна країна не стане нам так само рідною, як та, де ми народилися, зросли, де почули лагідний спів материнської колискової пісні та побачили чарівні неповторні куточки природи.

 

Буває часом сліпну від краси,
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво.
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо.
Усе як є – дорога, явори,
Усе моє, все зветься України,
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори.

Л.Костенко

 

Ведуча 2: Світ навколо нас дуже привабливий і цікавий. Живемо в ньому, немов у рідній домівці, бо ми теж частинка цієї природи. А щоб тобі було тут затишно і добре, то треба поводитися мудро, оберігати природу, бо без неї ми не зможемо жити. Треба допомагати природі відновлювати свої сили.

 

А я люблю цю землю — білий світ.
Усе на ній мені і рідне, й миле.
І вишеньки весною ніжний цвіт,
І заметілі білої вітрила.

А влітку — спеку й дощики рясні,
Малі струмочки, й ріки гомінливі.
Чарівні квіти, трави запашні,
Пісні пташині теж мені важливі.

Люблю осінню дивовижну мить,
Коли земля від золота ясніє.
А листячко летить собі й летить...
Щемить серденько і про весни мріє.

Уся природа — загадка жива.
Ну, як, скажіть, цю землю не любити!
Тому про неї всі мої слова,
Бо ж раз на ній нам довелося жити.

                                 Н. Красоткіна

 

Ведуча 1: Усе, що ми називаємо словом «природа», - це синє небо, швидкі води, рівнини і гори, родючі грунти, рослини і тварини. Природу називають ненькою. А ми всі – діти природи. І повинні бережно ставитись до неї і примножувати. Недаремно кажуть: «Природа – наш  дім, а ми – господарі в нім». 

 

Звернення

До вас, мої рідні, звертаюся я —

найменший у нашій сім’ї,

стоїть на узліссі ялинка моя —

 не зрубайте її!

На озері плаває пташка моя —

не убийте її!

                                    Д. Павличко

 

Ведуча 2: Варто берегти все живе хоча б тому, що воно дуже красиве, неповторне, щоб нам, і нашим дітям, і нашим онукам гарно і щасливо жилось на планеті Земля, в нашій рідній Україні. 

 

Не хочу!

 Метелика ловити я не хочу,

 він — квітка неба, хай живе собі!

 Хай крильцями барвистими тріпоче,

 щоб радісно було мені й тобі.

 І квітку лісову не стану рвати,

її додому я не понесу,

 бо вдома їй джмеля не погойдати

 і не попити ранками росу!

І не стеблинку, гілку чи травинку

 я не ображу — це страшний гріх!

Бо в кожній з них живе тремка живинка,

що світиться довірою до всіх.  (А. Костецький)

 

Ведуча 1: То який же найдорожчий скарб у світі? (Природа)
Чому саме природа є найбільшим багатством? Що вона дає нам, людям? Давайте пограємо у гру: дайте відповіді на ці запитання, починаючи з таких слів «Природа нам дає …, щоб..»

 

1. Повітря, щоб дихати.
2. Воду, щоб пити, купатися.
3. Рослини, щоб їсти.
4. Сонечко, щоб грітися.
5. Дерева, щоб ховатися у тінь іщоб повітря було чистим.
6. Каміння, щоб будувати житло, дороги.
7. Сніжок, щоб кататися на санках.
8. Лікарські рослини, щоб бути здоровими.
9. Пташки, щоб співали і знищували шкідників.
10. Травичку, щоб бігати по ній.
11. Тваринок, щоб ми їх любили і доглядали.
12. Ліси, парки, квіти, щоб ми милувалися їх красою.
13. Пшеницю, жито,щоб ми їли хліб.
14. Зорі, щоб світили нам вночі.
15. Корисні копалини, щоб зручно було жити людям.

 

Ведуча 2: Природа України чудова. Дбаймо про неї, примножуймо її багатства, будьмо мудрими й добрими у ставленні до природи, прислухаймося до всього живого, вивчаймо, шануймо, будьмо уважними, чуйними, дбайливими.

 

Бо в нас на всіх одна Земля

Краса Землі така велика сила,
Що надихає, радість нам дає,
Легкі і надзвичайно дужі крила.
В красі і щастя, і натхнення є.
І нам потрібно щиро це любити
Та берегти і ріки, і поля.
В гармонії із цілим світом жити,
Бо в нас на всіх одна, одна Земля.

                                                Н. Красоткіна

 

Ведуча 1: Діти, я надіюсь, що ви завжди будете любити і охороняти природу, навчитеся її чути і бачити не тільки очима, але й серцем, ніколи не будете робити їй зла. Природа – наш дім. Давайте будемо жителями, які примножують, а не руйнують багатства свого дому!