Позакласний захід "Стежками рідної землі"

Позакласний захід з географії “Стежками рідної землі”

Мета: повторити та поглибити знання учнів з географії України; формувати усвідомлення своєї приналежності до держави, краю; активізувати пізнавальну і творчу діяльність, розвивати інтелектуальні здібності; сприяти підвищенню інтересу учнів до вивчення географії рідної країни і рідного краю – Біловодщини; розширити світогляд, створювати умови для самовираження особистості учнів, стимулювати прагнення до самовдосконалення; виховувати  у дітей самосвідомість, почуття патріотизму, любові до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії навколишнього світу.

„Земля батьків – це слово, не умовність,

а істина велика і проста,

це вітчий дім невищерблена совість

могила діда в затінку Хреста,

і голос матері і запах рути-м’яти...

Зоря вишнева і любов

Це все, що ми не смієм забувати,

Як найдорожче в світі бережем”.

Учитель.

Добрий день вам,любі друзі,

Рада вас вітати,

Щастя, миру та добра

Щиро побажати.

Чудові слова про нашу рідну землю склала Віра Писаренко.

Земле моя!

Я знаю, що Земля уся жива…

В роздолі степу виростають квіти,

Жива,мінлива неба синява.

І весь у витівках

Хлопчак – зелений вітер.

Я знаю,що Земля уся жива.

Тому, як ми,

Вона стражда і любить,

І щоб в очах її

Не згасла синява,

Планету нашу, бережімо, люди.

Наша Батьківщина – це Україна. Мабуть,немає у світі жодної країни,яка була б настільки багата на родючі грунти, повноводні річки, рослинний та тваринний світ.

Для кожного з нас є і мала Батьківщина – місце, де ми народилися.

Сьогодні ми зібралися з вами незвичайно. Ми здійснемо подорож стежками рідної землі.

Ведучий 1.

На росах,на водах,

На всіх переходах

Курличеш мені в журавлиних ключах,

Моя Україно, країно,

Ясні небеса в материнських очах.

Ведучий 2.

Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос,

І душу мені засіває зерно.

Моя Україно, колиско-калино,

Пізнати тебе мені щастя дано.

Ведучий 1.
Родилася багата і вродлива,
Та обминали радісні роки.
Чужинські погляди обмацували хтиво

І рвали твоє тіло на шматки.
Ведучий 2.
А ти горіла соромом заграви,
Вкривалась попелом сполоханих надій,
І навіть промінь – сонячний, ласкавий –
Не осушив твоїх прекрасних вій.
Ведучий 1.
Плакучих верб печалі колихала
На перехрестях доброти і зла.
У розпачі молилась і благала
У Бога для дітей своїх тепла.
Ведучий 2.
І ось прийшла в наш день мільйоноокий,
За спільний стіл зібрала всю рідину.
А за тобою шлях життя широкий
Почервонів від крові та вогню.
Ведучий 1.

Твоя Батьківщина там, де ти народився. Де сонце сяє щодня, де шумлять зелені гаї, де течуть блакитні ріки, де людина живе повіки. У кожної людини в житті є щось таке сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, де вперше дитиною побачила світ, ясне сонечко, дрібні сльозинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця між міріадами зір, чисту зелену травичку і тисячі різних квіт, які радували серце своїм розмаїттям. Тут кликали в дорогу перші в’юнкі стежинки, які бігли від батьківського порогу у широкий світ.

Ведучий 2. Це та земля, по якій ми зробили свої перші кроки, земля наших батьків, дідів і прадідів, і вона найдорожча за все на світі. Вона єдина, де ми почуваємо себе вдома, затишно і привітно. І, де б людина не жила потім, а зі своїм краєм вона пов’язана невидимою пуповиною, яка не відпускає від себе, живить душу рідним теплом і дає наснагу.

Ведучий 1.Іноді люди, постійно живучи на одному місці, не задумуються над цим, вони у своїй стихії, вдома. Але варто покинути рідну місцину на деякий час, як затужить серце, болем озоветься душа і все те, чого й не помічав раніше, стане ріднішим, ближчим і дорожчим. Це і є та ностальгія, яка не дає щасливо жити у чужому краю. Недаремно ж люди кажуть, що в рідному домі і стіни допомагають, так воно і є. Тільки в рідному краї людина почуває себе захищеною, стійкою, впевненою, бо вона вдома. Тому і присвячено цій темі так багато людської творчості: віршів, пісень, картин, оповідань. І ця криниця ніколи не висохне, доки й існуватиме людство, адже людська душа не знає спокою, вона діяльна, жива, сповнена любов’ю і відданістю до рідної землі. Це велике і дуже сильне почуття, яке живить людину, не дає їй збайдужіти, робить активною і сильною.

Ведучий 2.
Україно, рідно моя, мила,
Хто тебе так лагідно назвав?
Хто, зібравши серця свого сили,
Душу ніжну в назву твою вклав?
Ведучий 1.
Може, сонні трави нашептали
Предковічне лагідне ім’я?
Може, в тебе зорі закохались
У колисці вічного буття?
Ведучий 2.
Може, я омився тим коханням
У бузково-місячній річці,
Щоб сьогодні вранці на світанні
Прошептать слова тобі оці?
Сценка «Туристичний похід»

Капітан.

У цей день веселий і величний

Ми розкажемо  про похід туристичний.

А де ж це Володя – фізрук  походу?

(Виходить учень у повному спортивному спорядженні.)

Фізрук.

Мене спорт підніс і зростив.

Ранкову зарядку робити навчив,

Від нього дістав нагороду:

Готовий завжди до походу!

Спорт – це круто, спорт – це клас!

Зі спортом дружу я повсякчас!

Капітан.

Наша Лариса кашу варить,

Усіх наділяє, мене обминає.

(Виходить учениця-кухар  із похідним відром і ополоником в руці.)

Кухар.

Вогник скаче по-заячи,

На привалі гомін і сміх.

Стіл широкий застелимо –

Я запрошую усіх!

Капітан.

Нас на пам'ять у поході

Знімає Тарас повсякчас,

Тепер на згадку про цю зустріч

Він зробить кадрик і для вас!

(Виходить учень із кількома фотоапаратами і фотографує присутніх.)

Капітан.

У поході лікує, допомогу надає

Наша медсестра.

(Виходить учениця у білому халаті і з медичною сумкою через плече).

 

Медсестра.

Я подруга ваша,

Супутниця вірна,

В поході без мене

Вам не обійтись.

Хто руку скалічить,

Чи ногу розіб'є –

Всім допомогу

Я першу надам.

Капітан.

Знайомтеся з нашими альпіністами.

Вони мужні, здібні, не прості,

Знання рельєфу в них на висоті.

(Виходять учні у повному альпіністському спорядженні.)

Альпініст 1.

В походи різні ми ходили,

Вершин багато підкорили.

Альпініст 2.

Про мінерали дізналися трішки,

Щоб їх розшукати ходили ми пішки,

Збирали, вивчали, стомилися вкрай,

Та нам необхідно пізнати свій край!

Капітан.

От і наші ласуни,

На привалі від добавки не відмовляться вони.

(Виходять двоє учнів із великими рюкзаками.)

Капітан.

Друзі, а що у вас у рюкзаках?

Турист  1.

Булочки рум'яні українські з маком.

Турист 2.

Мене мама проводжала,

У рюкзак багато ось поклала:

І солодких  булочок і рум'яних пампушок.

(Дістає  із рюкзака булочки і пампушки.)

Турист 1.

Ще у мене із собою спальний є мішок,

Заберусь швиденько в нього –

Й зразу на бочок!

Капітан.

І кожен вам скаже турист-альпініст:

Без синоптика в поході ніяк не обійтись!

(Виходить учень із картою, термометром.)

Синоптик.

Хто був у поході,

Той забути не в змозі

Страшенні блискавиці,

Гуркіт грому в дорозі,

Потоки дощу,

Вітру пориви –

Для туриста це звичні мотиви.

Капітан.

От і наш Вадим – завзятий рибалка.

(Виходить учень з вудкою і відром.)

Вадим трудився на світанку,

На юшку риби наловив.

Та пес-Бровко підкрався нишком

І схрумав тишком весь улов.

Рибалка.

Хитає вітер могутні віти,

Нам тільки сниться спокійний час.

Радіймо,друзі, співаймо,друзі,-

Мандрівка кличе в дорогу нас!

Ведучий 1.

Станьмо,друзі , на видноколі,

Заспіваймо всі навколо.

Ведучий 2.

Наша пісня, ніби море,

Розіллється на просторі.

(Виконується пісня «Як у нас на Україні».)

Ведучий 1.

 Українська духовна і матеріальна культура має глибокі історичні корені. Українці є автохтонними, тобто вони місцеві, корінні жителі, які живуть на своїй землі, там, де вони утвердились у процесі еволюційного розвитку. Кочовий спосіб життя їм не властивий. Їхніми прадавніми родичами визначають осілі племена трипільської культури (5 – 7 тис. років до Христа), що знали землеробство, мали приручених тварин, виробляли знаряддя праці, ліпну кераміку, прикраси. Незважаючи на багатолітнє гноблення войовничими сусідами, українці не тільки зберегли національну самобутність, але  й створили оригінальну культуру, розвинули свою мову.
Ведучий 2.
Ми вижили, ми по сьогодні є,
Не згинув, Україно, твій посів.
Тож хай імення святиться твоє
Серед усіх народів і часів.

Ведучий 1.
Крізь ночі і ранки радісних перемог Україна прийшла в наше сьогодення. Добре відомі нині кожному українцю обриси рідної землі на політичній карті не завжди були такими. Упродовж тривалого періоду конфігурація території, у межах якої жили наші пращури, змінювалися.
Ведучий 2.
Ми пропонуємо вам згадати  деякі історико-географічні землі України.

Учень1.

Галичина
Коли гучний потік татар
Наніс на Київ наш удар,
Цей край ядром держави став,
Його Данило-князь підняв,
Щоб світу всьому довести,

Що будемо ще й ми цвісти.
Учень 2.

Покуття.

 Карпати тут беруть в полон.
Стоїш і наче бачиш сон,
В якому дзвонить Черемош,
Як кришталевий в травні дощ.
І Прут уперто гомонить,
Щоб доказати, що кожна мить
То є краплиночка краси.
Її не візьмеш – віддаси,
Й повік тобі не відгадать,
Чом скелі Довбуша мовчать.
Учень3.

Волинь.

 «Де ще знайти красу таку,
Як в казці намальовану?..»
Любові нашої ріку
У пісні зачаровано.
Тут біла цнотливість лілей –
У темних тихих заводях.
Тут доброта людських очей –
Як свіжість літніх паводків.
Тут плеса мрійливих лісів
З чорницями й малиною.
Тут Українки Лесі спів
Насниться під калиною.
Учень 4.

Західна Україна.

Тут, народ весь молодий

Сильний, кріпкий, мирний,

Отців віри ся держить,

Рідним словом бога чтить.

Учень5.

Правобережна і Лівобережна Україна.

 Після відомої  в історії  угоди
Об'єднали  Україну два народи.
І синьоокий красень наш Дніпро
У цьому поділі долоні став ребром.
Учень 6.

Закарпаття.

 Тут Латориця шепче всім про те,
Як гарно виноград навкруг росте.
Як пахне сонце лагідним теплом
Під вулканічним звивистим хребтом,

Які Карпати-гори ніжно-сині,
Як важко їх землі тримать на спині.
Учень7.

Буковина.

Тут дружні гладкошкірі буки
До сонця тягнуть віти-руки,
Неначе дякують за те,
Що край цей пахне і цвіте,
Що тут, у глибину узорів,
Неначе синь хлюпнула з моря,
Щоб освіжити все оте,
Що з матінки землі росте,
Щоб задзвеніли, наче в сні,
Улюблені для всіх пісні.
Учень 8.

Поділля.

Тут середина України,
Тут Буг Південний легко плине
В обіймах пагорбів чорнявих.
Тут спів пташиний без угаву
В гаях, що стережуть поля.
Тут щедра матінка земля
Сади зростила ароматні,
Дерева й люди гарні, статні.
Тут верби мрійно заніміли,
І села зграями осіли
В долинах рік, що вдаль течуть
І пряжу часу тихо тчуть.
Учень 9.

Запоріжжя.

 Тут щира воля степова,
Тут аж  хмеліє голова
Від того неба й широти,

Через які вікам брести.
Тут дух козацький молодий,
Тут Січі погляд дорогий
Висвітлює із тьми віків
Усіх, хто в битвах відгорів.
Учень 10.

Слобожанщина.

Коли не стало  вже терпіти,
Вже допекло в неволі жити,
Сюди, стомившись, утікали,
В слобідках тихих осідали,
Щоб не забув ні внук, ні дід,
Що українці – вільний рід.

Ведучий 1.
Монологічна сценка « Сон в українську ніч».
(Дівчина в українському костюмі читає слова« Мальовнича Україна».)
Синє небо. Золоте сонце. Мені легко й тепло. Мов бабине літо, пливу я в блакиті. Піді мною ліси Полісся. Неозора рівнина. Сосни і берези. Дуби і липи. А між ними яскраво зеленіють поля льону, квітують луги по берегах поліських рік. Збоку в’юниться голуба широка стрічка Дніпра, до якої, мов діти до матері, збігаються з усіх сторін ріки і річечки, струмки і струмочки. Пливуть по великій річці кораблі від Чорного моря до древнього Києва.

 Я лечу на південь. Ось уже й лісостеп прослався піді мною. Тут ліси обнялися зі степами й утворили найчудовіші куточки природи. Які тут сади! Із заходу, з-за Карпат, віє вітер із теплої Атлантики. Кошлату хмару розриває блискавка, урочисто звучить грім, і теплий дощ сіється на поля. Який щедрий урожай зріє в полях! Ось дощ закінчується , і сонце знову обливає золотом смарагдову зелень землі…

Я лечу далі. Починаються степи. Сонячне золото впало з небі на землю. Це поля стиглої пшениці і квітучого соняшника. Від прогрітої сонцем землі пашить жаром. Хочеться прохолоди. Аж ось і вона. Чорне море. А поряд, на схід, - Азовське. Пінні хвилі, крики чайок і синя імла. А ось і знаменита «перлина біля моря» - матінка Одеса. У голубі простори морів і океанів пливуть кораблі.

Мій політ закінчується. М’яко опускаюся на прибережний пісок. За моєю спиною – погляд співвітчизників, а в імлистих просторах моря – далекі та близькі народи. Такі ж люди. Як і ми, з добрими, розумними очима. Шумлять хвилі, і на душі легко та затишно.

Ведучий 1.
Україно… крізь довгі роки покоління за поколінням ідемо до тебе. Переходимо ріки лукавства й забуття, долаємо тумани духовної невизначеності та самопокори. Поспішаємо назустріч тобі нерідко з відчуттям незрозумілої провини перед тобою.

Ведучий 2.
Україна сьогодні – самостійна суверенна держава українського народу, проголошена Актом про незалежність 24 серпня 1991 року. Цей Акт відновив українську державність, яка існувала ще в ХІ -ХІV ст.. за часів Київської Русі і її наступника Галицько-Волинського князівства, Козацької держави середини ХVІІ ст., Української Народної Республіки початку ХХ ст.

Ведучий 1.
Віками нас в ярмі душили
Зашморгом  посірілих літ,
Та ми знайшли у серці сили,
Щоб проростить свій сонцецвіт.

Ведучий 2.
Україна  - європейська країна. А чи знаєте ви Україну?

Давай спробуємо перевірити. Отже, ми пропонуємо вам  відповісти на запитання вікторини.

1. Яку площу займає Україна? ( 603,7 тис.км²)
2. З якою державою Україна межує на півночі?( з Білоруссю)
3. Назвіть найвищу вершину Кримських гір? ( Роман – Кош)
4. В якій області знаходиться географічний центр України? (у  Кіровоградській)
5. Назвіть крайню південну точку України ( м. Сарич)
6. Назвіть найбільший морський порт України ( Одеса)
7. Найбільший залізорудний  басейн України ( Криворізький)
8. Назвіть низовину на півдні України ( Причорноморська)
9. Найвищою рівнинною точкою України є ( г. Берда)
10. Льодовикові озера (Шацькі).
11. Найстаріший заповідник ( Асканія – Нова)
12. Найбільше за кількістю населення місто України ( Київ)

Ведучий 1.
Отже, площа України становить 603,7 тис. км², що становить 0,4 % площі суходолу. Майже кожен сотий житель Землі – українець. За кількістю населення Україна поступається в Європі лише Німеччині, Великобританії, Франції та Італії. Значна частина українців емігрувала з України в різні країни світу, де утворила українську діаспору, загальна кількість населення в якій становить близько 12 млн осіб.

Ведучий 2.
Таким чином, українство перетворилося на глобальну систему й чинники світового життя. Україна як держава зі столицею у древньому Києві стала ядром цієї системи.
Ведучий 1.
Як нас багато в цьому світі,
Де водоспад життя шумить,
Де сонцем волі обігріті
Зустріли ми щасливу мить.
Ведучий 1.
Україна – член ООН. Гербом України став тризуб – давній державний знак українства. Прапор України з'єднує в однаковій пропорції синю і жовту барви. Гімн держави – «Ще не вмерла України ні слава, ні воля», слова до нього написав у 1863 р. засланий в Архангельську губернію Росії вчений-географ і етнограф Павло Чубинський, музику скомпонував композитор, (Звучить музика)

Ведучий 2.

Чому сказати й сам не знаю

Живе у серці стільки літ

Ота стежина в нашім краї

Одним одна біля воріт.

Ведучий 1.

Кудись пішла не повертає,

Хоч біля серця стелить слід

Ота стежина в нашім краї,

Одним одна біля воріт.

Ведучий 2.

Немає ближче краю дорогого

Людині, птаху, квітці і траві,

Ніж той, де народилася людина,

Бо він і є дорога на землі.

Ведучий 1. Безмежно багата працьвитими і талановитими людьми Біловодщина. Тут народилися і починали свою трудову діяльність, а нині працюють і примножують славу свого рідного краю талановиті люди, закохані в свій рідний край, ентузіасти своєї справи.

Ведучий 2.

 На Біловодщині – родючая земля.

Мій рідний край,зростив і ти героїв

І викохав ти працю трударя.

На них, відомих й зовсім незнайомих,

Тримається оця свята земля!

Ведучий 1.Кінь і людина — вони тисячоліттями йдуть поруч. Жоден з «братів наших менших» не зробив для людини більше, ніж кінь. І на полі ріллі, і на полі брані.

Ведучий 2.Наприкінці XVIII — початку XIX ст. у степах південно-східної України було засновано кілька кінних заводів. Деркульському заводу доручили вирощувати чистокровну англійську верхову породу.

Ведучий 1.Успішність такого починання перевірили в 1906-ому. У тім році жеребець Гамурабі, вигравши Всеросійське дербі, відправився скоряти свою історичну батьківщину. Кажуть, англійці довго не могли повірити, що в придонецьких степах можна вирощувати таке диво.

Стукіт копит, з’являються вершники(музика в стилі кантрі).

Учень1.

 Де степ заграву в неба позичає

 В обіймах догораючого дня,

Над хмарами, над обрієм, над краєм

Мчить силует сріблястого коня.

Учень2.

Яке це щастя – мчати на коні,

а у лице тобі весняний вітер віє!..

А навкруги степи, як вільні мрії,

і вітряки у синій долині...

Учень3.

Куди не йду – за мною він, як тінь.

В містах  ночую – сниться степ і кінь.

Чи то від скіфів, чи від козаків:

у ритмах серця грім його підків.

 Учень4.

Тиша в конюшні…

Спокій вечірній…

Сінно і душно - літньо...

Смирне лошатко

вушками водить:

матінка поряд

ходить...

             (вершники уходять)

Ведучий 2. А тепер - конкурс. Я пропоную  створити шедевр образотворчого мистецтва присвячений рідному краю.

( запрошуються до мольбертів  2 учні, по закінченню конкурсу учасники отримають нагороди.)

Оскільки малювати ви будете не з натури, то зав’яжемо очі. Приготувалися і ваше завдання максимально точно зобразите те, що ви почуєте.  

 «В центрі нашої картини стоїть будівля школи. Вгорі над нею яскраво світить сонце. На нас привітно дивляться шкільні вікна, а із-за горизонту вигулькнула одинока хмаринка. З вікон школи видно усміхнені обличчя вчителів, а вдалині видніється ліс. Біля школи стоїть розкішна яблуня,  із-за тякої вилітає зграя горобців. У дворі школи з’явились перші учні, які з ранку прямують до знань » .

Як ви здогадалися це був невеличкий жарт, а зараз до вашої уваги виставка  малюнків «Рідний край очима дітей». Ось таким його  побачили, запам’ятали і намалювали  учні. І сподіваємося що він для них завжди буде самим рідним і самим найкращим.

Ведучий 1.

Мій край – це луки  і степ у росі,

І води річок  прозорі та сині.

Ведучий 2.

Ти ранок стрічаєш найперш від усіх

 І день посилаєш усій Україні.

Ведучий 1.

 Краю мій пшеничний,

Колосом любові

Світишся ти в мирному труді.

Ведучий  2.                               

 Мати Україно,

Сонце чорноброве,

Уклоняюсь танцем я тобі.

(Український танок)

Ведучий 1.

Немає ближче краю дорогого

Людині, птаху, квітці і траві,

Ніж той, де народилася людина,

Бо він і є дорога на землі.

Ведучий 2.

Подивіться, якеє у наших краях

Ясне небо й рожеві світанки,

Запах теплого жита в широких полях

І бузкові весняні серпанки.

Ведучий 1.

Я милуюсь веселкою після дощу

І ловлю запах стиглої вишні,

І в хвилини такі всім сказати хочу,

Що нема серцю краю миліше.

Ведучий 2.

Тут дзвіночки тебе зустрічають добром

І розливи пташиного співу,

Тут дитинство юнацтву війнуло крилом

І лелекою в небо злетіло.

Ведучий 1.

Тут широкі родючі пшеничні поля,

На яких урожаї найкращі,

Це гостинна плодюча і рідна земля,

Із якою не можна прощаться.

Ведучий 2.

Може, ти не бував ще у наших краях

І не бачив ні степу, ні поля,

То тоді завітай у широкі поля,

Може, знайдеш тут світлую долю.

Ведучий 1.

Країни - як люди, і люди – як країни. Різниця лише в тому, що кожній окремій людині судилося, народившись, здійматися крутими стежками добра над прірвами зла й досягти своїх вершин для того, щоб, догоряючи, востаннє спалахнути дивною зорею в гомінливому небі буття.
Країни теж народжуються і, як зорі в небі, ледве жевріють або розгоряються яскравими стожарами. Рідко вони гаснуть. Їм судилося сяяти вічно.

Учитель.

Наша мандрівка  закінчується. Вам ще рости і мужніти, мандрувати світом, дбати про добробут своєї Батьківщини. Україна має всі передумови, щоб стати в один ряд із країнами Європи тому що « ми не є сусідами Європи, ми є центром Європи».
         Я дуже сподіваюся, що ви , діти, завжди будете знати, любити свій рідний край і робити все для того, щоб він ставав рік у рік кращим і багатшим. Дякую всім вам за участь!