Тема. Учнівська конференція «З вогнем батьківської духовності» (присвячена вшануванню пам’яті Івана Франка).

Мета: поглибити та підсумувати знання учнів про  життєвий і творчий  шлях   письменника, створити його літературно-психологічний    портрет, розкрити жанрове й тематичне розмаїття його творчості,багатогранність його таланту в  найрізноманітніших галузях творчості, культури й політичного життя; стимулювати учнів до самоосвіти ; формувати власне ставлення до таких особистостей, як

І. Франко; сприяти  вихованню  інтересу до творчості письменника, почуття патріотизму.

Обладнання: портрет І.Франка, виставка творів письменника, фотоальбом, ілюстрований  матеріал із життя І.Франка, вислови відомих людей про письменника,  відеофільм

Форма проведення: учнівська конференція  

Вступ.

Учитель. 

"На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь... 
Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною 
в свою душу на далеку мандрівку життя",  — писав той, хто висвітив цим вогнем найтемніші куточки життя народу, змалював їх перед цілим світом. Крім того, він

збагатив своєю працею багато галузей європейської науки.

 «Невеликий, хоч сильний мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди енергійне, уперте. Рудувате волосся непокірливо пнеться, вуса стирчать. Скромно одягнений, він тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить – і вас здивує, як ця невисока фігура росте і росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло і ясно від світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри. Сильна, уперта натура, цілою вийшла з життєвого бою» (М.Коцюбинський).

Це – Іван Франко.

Завдання  -  створити  літературно-психологічний портрет титана праці, сформувати власне ставлення до  такої особистості, як Франко.

Повідомлення теми. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Сьогодні ми проведемо учнівську конференцію «З вогнем батьківської духовності», присвячену вшанування пам’яті Івана Франка,  спробуємо створити  літературно-психологічний    портрет письменника.

Сьогодні ми будемо говорити про І.Франка – найбільш потужну  й інтелектуально багату творчу особистість ІІ половини ХІХ ст. не лише Західної України, а й усієї Європи, письменника-мислителя і енциклопедиста, визначного вченого.

Перегляд  відеофільму   «Обличчя української історії.  І.Франко»                   

 (https://www.youtube.com/watch?v=liSCZtXwqBw)

Обговорення ключових питань

Слово вчителя.

Якщо Т.Шевченко, згідно формули Є.Маланюка, став могутнім явленням національної емоції, то І.Франко – національного  інтелекту.

Творчість галицького поета, прозаїка і драматурга – потужне завершення українського

нового письменництва ХІХ ст. і водночас високий початок новітньої літератури вже ХХ віку. У цьому сенсі І.Франка можна зіставити з великим Данте Аліг’єрі,  останнім митцем старого часу та першим – нового.

Кажуть, щоб зрозуміти письменника, треба піти у його рідний край. Адже, де можна дізнатися більше про митця, як не на його батьківщині?

Репортаж «Франковими стежками».

Кутаються у хмари сиві Карпати, про щось весело гомонять гірські потічки, а стрункі смереки слухають тиху зажуру вітру. Підгір’я … Мальовничий куточок України. Тут, у Нагуєвичах, 27 серпня 1856 народився Іван Франко. У цьому селі промайнуло його дитинство, тут він часто бував, коли навчався у Дрогобичі та Львові, сюди приїжджав зі своєю сім’єю, тут знайшов притулок після другого арешту.

Садиба Франків знаходилася на горбі у нижньому кінці села Нагуєвичі, яке розтягнулося вздовж річки Збір. У будинку – дві кімнати ( долішня та світлиця) і сіни. У долішній кімнаті – велика піч. Посередині кімнати стоїть довгий дерев’яний стіл. Навколо нього збиралася уся сім’я Франків. На центральній стіні рядочком  - образи.

У великі сіни виведено димник. За комин на хаті треба було платити податок-подимне, тому й виводили димник у сіни, і коли в хаті палилося, вони наповнювалися димом (хата була напівкурна). У світлиці Іван Франко працював, коли приїжджав до села.

Востаннє відвідував рідне село у 1910 році. Ще кілька років тому В Нагуєвичах стояла церква, де хрестили малого Франка. Тут зберігалося Євангеліє у срібній оправі, яке Яків Франко подарував церкві. На жаль, храм у 1996 році згорів, вогонь знищив і книгу.

  Поруч Нагуєвичів розташувалося село Ясениця Сільна, звідки була родом мати Франка. Тут малий Івась навчався у початковій школі (1862-1864рр.). Жив він тоді у свого дядька Павла Кульчицького, хата якого була поряд зі школою.

З 1902 по 1916 рік жив у власному будинку у Львові. У дворі ростуть посаджені ним дерева: чотири яблуні, груша і два горіхи. Ділянку під будівництво І.Франко купив у 1901 році за 5852 крони. На спорудження будинку пішов посаг дружини Ольги Федорівни, гроші, подаровані йому прогресивною  громадськістю до 25-річного ювілею літературної діяльності, а також 12000 крон довелося взяти в борг в банку. Цей борг письменник не зміг повернути до кінця  життя.

Минають роки. Час змінює вигляд міст і сіл, зникають під асфальтом і бруківкою стежки, якими ходив Франко, та зберігається пам'ять.

                      О краю мій! Підгір’я  ти прекрасне,

                      Як я люблю, як я люблю тебе!

                      Мов зірка та, що світить і не гасне,

                      Так та любов в душі моїй живе.

Хвилинка цікавої інформації

10 маловідомих фактів про Івана Франка.

1. Відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо). Щороку видавав по 5–6 книжок.

2. Став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею.

3. У гімназійні роки, залишившись без батьків, заробляв на життя репетиторством. Із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку – понад 500 томів.

4. Уже в гімназії виділявся феноменальною пам’яттю. Володів 14 мовами. Поет, прозаїк, фольклорист, перекладач, публіцист, філософ, економіст, політик, громадський діяч. Сучасники називали його «академією в одній особі».

5. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоіндійської, давньоарабської, давньогрецької, східних. Перекладав також на німецьку українські народні пісні, допомагав Михайлу Грушевському з німецьким перекладом «Історії України–Руси».

6. Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Українська радикальна партія – та перший її голова, автор програми.

7. У 1915 році було розпочато процес висунення Франка на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури. Проте до участі в конкурсі не дожив.

8. Одним із перших спрогнозував крах ідеології марксизму, а соціалістичну державу назвав тюрмою: «Люди виростали б і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава сталась би величезною народною тюрмою».

9. Ледь не запізнився на власне весілля з Ольгою Хоружинською. У кабінеті батька нареченої знайшов стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша.

10. Помер Іван Франко 28 травня 1916-го на чужих руках – сини були у війську (легіон Українських січових стрільців), дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей ховали в чужій вишиваній сорочці, в «позиченій» ямі на шість домовин. В окремій могилі перепоховали Івана Франка через 10 років.

 

Прес-конференція

Слово вчителя.

Іван Франко дійсно титан праці, геній української літератури,  він досконало знав і користувався в письмі українською, російською, німецькою, польською  та німецькими мовами. Добре знаючи майже всі слов’янські мови, Франко перекладав  з болгарської, сербської, хорватської, чеської, словацької. Вільно володів поет грецькою, латинською, івритом, французькою.  

 Починаємо прес-конференцію, присвячену життєвому і творчому шляху унікальної постаті в історії України – Івану Франкові. Ми серйозно готувалися до зустрічі з вами і сподіваємося, що наша робота буда плідною. Запрошую  до розмови.

Поетична творчість І. Франка. Поеми

Літературну діяльність І. Франко розпочав поезією, яка посідає значне місце в його біографічній творчості.Величезне враження справила на нього поезія Т. Шевченка. Під її впливом формується матеріалістичний світогляд письменника, пробуджується інтерес до народної творчості. Перший вірш Франка, що знаменує початок його літературної творчості,— «Народна пісня», написаний у 1873 р. Ранні вірші молодого поета друкувалися протягом 1874–1876 рр. у журналі «Друг» і увійшли до першої його збірки «Баляды і росказы» (1876). Вірші цієї збірки переважно романтичного характеру. Поет оспівує героїчне минуле («Святослав»), малює образи сміливих, мужніх людей («Рибак серед моря», «Керманич»), реалістичні картини сучасного тяжкого народного життя («Ой чому ж ти мя, тяжко горенько»).

Пізніше друком виходять збірки «З вершин і низин» (1887), «Зів’яле листя» з підзаголовком «лірична драма», яку створював протягом десяти років (1886–1896), «Мій Ізмарагд» (1898), «Із днів журби» (1900), «Semper tiro» («Завжди учень») (1906), «Давнє і нове» (1911), «Із літ моєї молодості» (1914).

Поетична творчіть І. Франка вражає глибиною і багатством ідей, широким колом тем і сюжетів, великою різноманітністю форм. Своєю творчістю поет стверджує високу ідейність мистецтва, стверджує поезію громадську, народжену в політичній боротьбі, поезію широких соціально-філософських узагальнень.

В основному своєму вірші «Не мовчи», написаному в 1916 р., незадовго до смерті, Франко закликав передову молодь активно боротися проти соціальної неправди, не мовчати, а повстати протии неї: «Хоч би ушам глухим, до німої гори говори!».

Павло Тичина, характеризуючи поезію Франка, говорив: «Він так само, як і Шевченко, ніколи не переставав закликати народ до боротьби проти катів, проти тиранів, і коли прометеїзм Шевченка, згідно з характером його доби, для здійснення своєї програми міг дати в руки поетові лише селянські повстанські коси  та ножі,— прометеїзм Франка дав уже ковалевому сину в руки молот робітничий».

Художнє читання творів поета

У поемах І. Франко поглиблює провідні мотиви своєї лірики. Поет підносив актуальні питання з суспільного життя, будив визвольні думки у свого гнобленого народу, оспівував його творчі сили, моральну й духовну велич.

Його поеми умовно можна поділити на чотири групи: реалістично-побутові («Панські жарти», «Наймит», «Сурка»), філософсько-історичні («Іван Вишенський» «На Святоюрській горі»), філософські («Смерть Каїна», «Похорон», «Мойсей»), сатиричні («Ботокуди», «Мандрівка русина з бідою» та ін.). Окремі теми Франко опрацьовує і в поемах, і в прозових творах та в наукових студіях, наприклад: поема «Рибак» і оповідання «Рубач», поема «Похорон» і оповідання «Поєдинок», поема «Панські жарти» і стаття «Панщина та її скасування 1848 року», поема «Іван Вишенський» і низку наукових праць про цього видатного українського письменника.

Прозові твори

Прозові твори І. Франка — одне з найвидатніших явищ української класичної літератури. За тридцять три роки він написав близько ста десяти різного розміру прозових творів: повістей, оповідань, нарисів.

Матеріали для своїх творів письменник черпав безпосередньо з життя або з цілком достовірних документальних джерел. У листах і статтях Франка є чимало свідчень того, як не раз справжні події служили йому основою для написання творів. Письменник писав: «Ті «неприродні» образи — іменно не витвір моєї фантазії, а взяті мною живцем, майже дослівно чи то з усних оповідань очевидців… або з друкованих пам’ятників».

Глибоко вивчаючи народне життя, Франко вважав своїм обов’язком відображати його таким, яким воно було насправді, аналізуючи і типізуючи факти дійсності відповідно до своєї революційно-демократичної тенденції. Надаючи перевагу змісту, Франко водночас ставив високі вимоги щодо художньої форми твору. Його проза, різноманітна за своїми жанрами, надзвичайно багата художніми засобами і в зображенні характерів, і в описі різних верств суспільства, і в змалюванні картин природи.

Одним із перших в українській літературі І. Франко зобразив широкі картини праці, показав працю шахтарів, селян, лісорубів, мулярів, вуглярів тощо. Переживання, настрої, уподобання і прагнення його героїв тісно пов’язані з умовами їх життя й праці. Письменник проникливо розкривав внутрішній світ своїх героїв, психологію представників різних суспільних верств. У змалюванні природи Франко користувався не тільки зоровими враженнями, а й усією гамою почуттєвих образів. Він один із перших в українській літературі дав зразок виробничого й міського пейзажу.

Мова творів дуже багата лексичним складом, фразеологією. В основу її лягла загальноукраїнська літературна мова й народна розмовна мова карпатського підгір’я. Для відтворення певного колориту письменник використовував також діалектизми.

Як і в поезії, у прозі І. Франк був реалістом. Він виявляв особливу увагу до соціальних конфліктів, колізій, глибоко розкривав характери героїв. Це й зумовило силу, життєвість, переконливість його творів.

Драматургічна діяльність

І. Франко був не тільки великим поетом, прозаїком, а й драматургом. Його драматичні твори є визначним вкладом у розвиток реалістичної української драматургії другої половини ХІХ ст. у цьому жанрі він виступив як великий новатор драматичної форми, знавець театрального мистецтва й палкий борець за розвиток народного українського національного театру.

У статті «Руський театр» (1893) письменник надає великого значення театральному мистецтву як літературному засобові виховання народних мас, як засобові відображення історії життя народу, його культури, боротьби і прагнень. Разом із тим театр повинен своїм променем мистецтва вказувати шлях народним масам до дальшого культурного розвитку і розв’язування насущних соціальних і національних проблем. Франко викриває застій українського театру в Галичині й накреслює широку программу розвитку народного театрального мистецтва.

Драматургічна творчість Франка в основному припадає на дев’яності роки ХІХ ст. Одначе він ще на зорі своєї літературної діяльності під впливом «Слова о полку Ігоревім» написав історичну драму «Три князі на один престол» (1874), а роком пізніше «Славой і Хрузош» (драма залишилась незакінченою).

Найвизначнішими творами є «Украдене щастя», «Сон князя Святослава», «Рябина», «Учитель».

Іван Франко був видатним майстром діалога, динамічного, сповненого глибоких драматичних конфліктів сюжету. Його п’єси сценічні й прості у постановці й тому майже всі з успіхом ішли на сцені.

Публіцистична діяльність

Публіцистична діяльність Івана Франка — явище незвичайне в історії української журналістики. Та й не тільки української. Світова література навряд чи зможе назвати іншого діяча, який виявив би стільки універсалізму в цій галузі й справив такий могутній вплив на розвиток періодики. Він був організатором, керівником і провідним публіцистом газет та журналів у Галичині, першим істориком української преси.

Близько половини творчої спадщини письменника становить саме публіцистика. Вона являє собою не допоміжну, а цілком самостійну, надзвичайно важливу галузь його літературної діяльності. Увібравши кращі традиції української публіцистики, він збагатив її досвідом російської та західноєвропейської, утвердив науковий метод дослідження в публіцистиці, наповнив її новими ідеалами й виступив талановитим новатором у галузі літературної форми. Його творчість, що повно й всебічно втілює в собі основні риси й закономірності даного роду літератури, може служити новим еталоном при виробленні цілісної концепції публіцистики, а теоретичні судження становлять досить чітку систему поглядів на проблеми публіцистичної теорії й майстерності.

Першим і головним критерієм оцінки публіцистичного таланту він вважав світоглядну позицію автора, справді наукове розуміння ним законів суспільного розвитку. Здійснюючи головну функцію публіциста — формувати суспільну думку, Франко в кожному виступі ставив основним своїм завданням виробити в читача правильне уявлення про суспільні процеси, дати їм наукове пояснення, визначити шляхи практичного розв’язання складних суспільних проблем.

У багатьох статтях Франка повторюється думка про те, що факти повинні становити основу публіцистичного виступу. Ось кілька цитат, які підкреслюють важливість для публіциста мати фундамент з точних і незаперечних фактів: «Жадаєте від мене, дорогі браття, аналізу галицької інтелігенції на підставі тих фактів і тих документів публічних, котрі всім звісні і кожному доступні»; «Наведу деякі загальнознані факти» та ін.

Франко-публіцист ідеально поєднав у собі якості дослідника й пропагандиста, ученого й художника слова. Кожен його твір складається з логічної і образної підструктур, які взаємно збагачують і доповнюють одна одну, що є максимальним вираженням природи публіцистики. Тому вивчення журналістської спадщини Франка має неоціниме значення для практики української преси, створення теорії публіцистики.

Дослідник народнопоетичної творчості

Багатогранна діяльність І. Я. Франка-фольклориста розпочалася із збирання та записування художніх народних творів, насамперед пісень та приказок, які серед усіх

народнопоетичних скарбів чи не найсильніше його приваблювали. І не дивно: в особіФранка органічно зливались інтереси поета і вченого. Його захоплювала краса народної пісні, її тонкий ліризм і тональне багатство; у приказках та прислів’ях учений знаходив скарби істинної народної мудрості. Усі жанри народної творчості були для

І. Франка цінним джерелом, що допомагало пізнавати, осмислювати й реалістично відображати життя трудових мас.

Протягом усього свого життя він займався записуванням, систематизацією і публікуванням народнопоетичних творів. Усе це давало йому величезний матеріал для наукових досліджень і всебічно збагачувало його як письменника. Психологізм і ліризм народної пісенності, які так глибоко вражали І. Франка ще в дитинстві, пов’язані з його ніжною любов’ю до матері, з її «сумненькою піснею», які так відлунювали в його серці, сповненім кохання до О. Рошкевич, у часи написання «Лесишиної челяді»,— уперше знайшли яскраве творче засвоєння в образі Анни. Пізніше психологізм народної пісні й глибокі особисті переживання поета стали поштовхом до створення чудового жмутку «Зів’ялого листя», натхненних рядків про пісню в оповіданні «Дріада», у вступі до поеми «Мойсей» та ін.

Народна творчість, будучи складовою частиною того вогню, запас якого Франко ще дитиною взяв від трудових мас, уже в ранній період його літературної діяльності пробивалася яскравим променем крізь густі нашарування галицької літературної тра-

диції, що тяжіла над Франком-початківцем. Усебічне й постійне засвоєння у творчості І. Франка народнопоетичних надбань художнього слова трудових мас впливало й було обумовлене самою реальною дійсністю, яку відображав письменник, його суспільною діяльністю й естетичним світоглядом.

Вшанування пам’яті  Івана Франка

--  Ім'я Івана Франка сьогодні в ореолі слави і визнання. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 9 листопада 1962 року місто Станіслав, у якому час не стер ні слідів його ніг, ні його слів, ні «духа печать», перейменовано на Івано-Франківськ. У цій області іменем письменника названо 6 колгоспів, 34 вулиці, 2 школи, 2 бібліотеки, 5 кінотеатрів, обласний музично-драматичний театр.
     Рідне село І. Франка назване його іменем. Неподалік від музею-садиби, відбудованої до 125-річчя від дня народження письменника, пролягла через Франків гай «Стежка поета», пообіч якої стоять задумливі дерев'яні скульптури за сюжетами його творів. Ім'я І. Франка присвоєно Львівському університету, Дрогобицькому і Житомирському педінститутам. З іменем Каменяра на борту несеться по морських хвилях велетенський теплохід, який щороку перевозить понад 13 тисяч пасажирів. В одному з круїзів, що починався в Сіднеї, уперше в історії радянського пасажирського флоту «Иван Франко» зробив виток довкола південноамериканського континенту. Корабель побував у зоні айсбергів і районах китового промислу, успішно пройшов відому своїми навігаційними труднощами, оповиту серед моряків легендами протокуДрейка.
    У Львові в будинку, де останні роки жив І. Франко, в 1940 р. відкрито літературно-меморіальний музей.

--  Він живе в мільйонних виданнях своїх книг. З 1917 до 1965 р. українською мовою твори І. Франка видавалися 480 разів тиражем понад 9 млн. примірників. Російською мовою було 70 видань його творів. За роки Радянської влади видано 5500 назв творів  І. Франка. З них  - 1020 художніх, біля 630 перекладів майже з усіх мов світу, 1200 наукових праць, 1650 публіцистичних статей та більше 1000 листів до вчених і товаришів по перу. На Україні в 50 -60-х роках було здійснено 20-томне видання творів І. Франка, в 70 -80-х - 50-томне. Чи не є це визнанням значимості 

І. Франка для нового поступального руху вперед, виявом величезної шани до його спадщини?

Урочисто відзначаються його ювілеї, які наближають Франка до нас, роблять нашим сучасником. У всьому світі урочисто відзначались сторіччя, стодесятиріччя, стодвадцятип'ятиріччя і стотридцятиріччя від дня народження видатного письменника, вченого і громадського діяча. Академія наук УРСР, Комісія УРСР у справах ЮНЕСКО і Український комітет Міжнародної асоціації по вивченню і поширенню слов'янських культур у вересні 1986 р. провели у Львові міжнародний симпозіум «Іван Франко і світова культура», матеріали якого опубліковані у збірнику під такою ж назвою.
           Після Жовтневої революції з'явилися перші пам'ятники на честь Каменяра. Починаючи з 1954 року, встановлено ряд пам'ятників в селах і містах (близько 60).

У 1964 р., ЗІ жовтня, відбулося урочисте відкриття чудового монументального пам'ятника І. Франку у Львові біля університету його імені (автори - В. Борисенко,

Д. Крвавич, С Мисько та ін.).

--  Цікавий матеріал про вшанування І. Франка за межами нашої Вітчизни в ювілейний 1986 рік можна знайти у статті Романа Лубківського «До ясноти вселюдських ідеалів» («Літературна Україна» від 28 серпня 1986 р., с. 6). «З калейдоскопа сучасної Франкіани,- пише письменник,- вибираю найхарактерніше. Успішно працює перший на американському континенті музей Івана Франка у Вінніпезі. До речі, в Канаді з цього року почнуться Франківські читання за участю відомих письменників, франкознавців України. Поповнюється список лауреатів премії імені Івана Франка, яку щорічно в серпні присуджує президія правління Спілки письменників України зарубіжним пропагандистам, перекладачам української літератури. На сьогодні в цьому почесному списку: Десанка Максимович (Югославія), Петер Кірхнер (НДР), Ярослав Кабічек (ЧСФР), Станіслав Едвард Бури (ПНР),

Марія Скрипник (Канада)...

Премію імені Івана Франка встановила також Академія наук УРСР, Франківською літературною премією щороку відзначаються кращі твори українських письменників Чехо-Словаччини. Та особливо радує перекладна Франкіана: тут і нові видання російською та білоруською, грузинською, естонською (чудовий двотомник у перекладі Геральда Раяметса) мовами, болгарський однотомник у серії «Світова класика» і книги, які нещодавно з'явилися в Польщі й Чехо-Словаччині.

Привертає увагу ґрунтовна стаття про І. Франка, яку вмістила Велика Китайська енциклопедія. Або такі промовисті факти: видатний хорватський поет Радован Зогович бере епіграфом для свого гостропубліцистичного вірша рядки Івана Франка, серболужицький поет Кіто Лоренц у поетичній формі розповідає про свою уявну зустріч з І. Франком ...

--  Українські вчені розкривають широчінь і велич геніального таланту І. Франка.

2006-й рік дістав назву франківського, адже за рішенням ЮНЕСКО весь люд святкував 150-річний ювілей від дня народження геніального українського письменника і мислителя Івана Франка, який своєю титанічною працею збагатив вселюдську культуру й науку. праці. Залишити таку кількість  творів, таку велику спадщину за неповних 60 років -  це подвиг.

Цього року пам’ять Івана Франка вшановуватимуть на державному рівні

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №687/2015  

Президент України Петро Порошенко підписав Указ з метою вшанування пам’яті видатного українського письменника, вченого та громадського діяча Івана Яковича Франка, популяризації його літературної, публіцистичної, наукової спадщини, зважаючи на його вагомий внесок у становлення української нації, а також з нагоди відзначення у 2016 році пам’ятних дат – 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті Івана Франка.

Слово вчителя.

             Сьогодні митці вчаться у Івана Франка бути громадянами, всією силою таланту чесно служити своєму часові, сприяти своєю творчостю у розв'язанні пекучих проблем сучасності, все життя зміцнювати мости дружби між народами, ширити ідеї гуманізму.  Письменники вчаться у І.Франка , осмислюють секрети його творчості, дієвості його слова, але, як пише В.Коротич: «Поети лиш тоді стають Франками, Коли живуть, як він, Лиш так, як він...» 
            Сучасні письменники створили історико-біографічні повісті та романи про

І. Франка:

- П. Колесников «Терен на шляху», «Поет під час облоги»;

- П. Козланюка «Ніч на Личакові»;

- Р. Іваничука «Шрами на скалі»;

- Р. Горак «Тричі мені являлася любов», «Задля празника»;

І. Кирій «Ключі до щастя».

   В Україні народилася й розквітла літературознавча наука, ім’я якій — франкознавство.   

Заключне слово вчителя.

Франко - висококультурна освічена, ерудована людина, талановитий учений, що залишив багато цінних праць з історії, теорії літератури, літературознавчої критики, фольклору, економіки, філософії.  Недарма сучасники великого Каменяра називали його титаном праці. Залишити таку кількість творів, таку велику спадщину за неповних 60 років -  це подвиг.

Побажання І.Франка сучасникам

(Десять заповідей І. Франка народові України, які він дає в поемі «Мойсей»)

Шукай самого себе і вір в свої сили.

Люби свою землю, а не шукай раю у чужих краях.

Не заперечуй роль Вищої Сили у долі людини.

Майбутнє віддалене у просторі і невідоме.

Ідеал майбутнього людства лежить "поза межами можливого".

Кожна людина повинна прирівнювати себе до ідеалу (духовне вдосконалення ).

Нема обітованої землі, а рай на землі — це поступ, рух це боротьба за утвердження духовних цінностей.

Народ має пройти дорогами сумнівів і сподівань, які вже звідав І. Франко.

Твори добро.

Живи у мирі з усіма.

Чи не здається вам, що ці заповіді з часом не тільки не втратили своєї актуальності, а навпаки стали ще більш значимими.

Поміркуйте над кожною  з них!