Позакласний захід "Великий Кобзар"

Великий Кобзар

Мета:

- виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України.

- вшанування пам’яті видатного художника слова,

  патріота України - Т.Г.Шевченка.

- формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови.

 

 

 

 

На сцені – рушник і вислів “Не одцурайтесь своєї мови…”.

Біля сцени на столі рушник, портрет Шевченка, квіти, свічка.

 

Ведучий 1: Шановні гості! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.

 

Запалює свічку.

Ведучий 2:  Хай палає свічка.

   Хай палає,

   Поєднає нас вона в цей час.

   Друзів голоси нехай лунають,

   Слово й музика нехай єднають нас.

 

Звучить мелодійна музика та вірш М. Бригільського.

 

Учень 1:     Мова українська – то Шевченка слово,

  Лесі  Українки і Марка Вовчка.

Учень 2:     Мова українська – то дарунок Бога,

  Це барвисте слово генія Франка.

Учень 1:     Мова українська – це і степ широкий,

  Це сади вишневі, і гаї, й ліси.

Учень 2:     Мова українська – океан глибокий

  Мудрості народу – вічної краси.

Учень 1:     Мова українська – берегиня наша,

  Пісня материнська, голос немовлят.

Учень 2:     Мова українська – це достатку чаша

  І найбільше свято із відомих свят.

 

Ведучий 1: Рідна мово! У тобі щедрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу і безсмертя його.

 

Ведучий 2: Духовним батьком, творцем і рятівником української мови й всієї нації став Великий Кобзар – Тарас Шевченко.

 

То була дивовижна зоря.

На убогу і світом забуту,

Щоб її до життя повернути,

Бог послав Кобзаря.

 

Ведучий 1: Дякуємо Богу святому, що живемо не в такий вік, коли за слово правди людей на хрестах розпинали або на кострах палили. Не в катакомбах, не в вертепах зібралися ми славити великого чоловіка за його науку праведну: зібрались ми серед білого дня і всією громадою складаємо йому щиру дяку за його животворне слово.

 

Учень 1:     Щовесни, коли тануть сніги

  І на рясті засяє веселка,

  Повні сил і живої снаги

  Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Учень 2:     Ти, Тарасе, сьогодні

  Нас зібрав докупи.

  І зійшлися у цій залі

  Шевченка онуки.

 

Пісня “Одна калина”.

 

Учень 3:     Хліб і сіль тобі, Тарасе,

  Сьогодні підносимо…

(Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)

  Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

Учень 4:    Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

  Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

  У розкриллі земних і заобрійних трас

  Височієш над світом, великий Тарас.

Учень 5:     Твій голос – повнить пшеничний колос,

  Бо те, за що ми жили й боролись,

  Твій сон щасливий, зоря твоя,

  Велика, вольна, нова сім’я…

 

 Ведучий 1: Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

 

Ведучий 2: Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти:

 

Учень 6:     …Не одцурайтесь своєї мови

  Ні в тихі дні, ні в дні громові,

  Ні в дні підступно мовчазні,

  Коли стоїш на крутизні

  Один, чолом сягнувши птаха,

  Й холодний вітер попід пахви

  Бере і забиває дих,

   Щоб ти скорився і притих.

   Не одцурайсь, мій сину,

   Мови. У тебе іншої нема.

   Ти плоть і дух – одне-єдине

   Зі словом батьківським – Людина,

   Без нього – просто плоть німа.

   Без мови в світі нас – нема!

 

Учень 7:    Схаменіться,…

  Подивіться на рай тихий,

  На свою країну,

  Полюбіте  щирим серцем

  Велику руїну,

  Розкуйтеся, братайтеся!

  У чужому краю

  Не шукайте, не питайте

  Того, що немає

  І на небі, а не тілько

  На чужому полі.

  В своїй хаті своя й правда,

  І сила, і воля.

 

Учень 8: Учітесь, читайте,

  І чужому научайтесь,

  Й свого не цурайтесь,

  Бо хто матір забуває,

  Того Бог карає,

  Того діти цураються,

  В хату не пускають.

  Чужі люди проганяють,

   І немає злому

   На всій землі безконечній

   Веселого дому.

 

Учень 9:    Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, -

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

 

 

Учень 10:   І мене в сім’ї великій,

  В сім’ї вольній, новій,

  Не забудьте пам’янути

  Незлим тихим словом.

 

Пісня на слова Шевченка “Зоре моя вечірняя” .

 

Ведучий 1: “Незлим тихим словом” згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми?

 

Учень 11:   Залишим у спадок новим поколінням

  Свої ідеали й свої устремління,

  Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

  І геній Шевченка як нації крила.

 

Учень 12:   Залишим і те, що душею народу

  Зовуть недаремно від роду до роду,

  Як вищу красу і життєву основу,

  Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.