Позакласний захід "Веснянки"

                До трьох весняних свят.

Не можна уявити виховання духовності, національної гідності без вивчення культурних традицій та фольклору. Велике місце у шкільному курсі музики та народознавства займає вивчення духовного скарбу українського народу. Багато різноманітних форм та методів учбової та позакласної роботи існує в цьому напрямку, але нічого не залишає такого глибокого сліду в душі кожної дитини, як відтворення глибоко народних обрядів в атмосфері свята, яке підготували та відтворили самі діти.

  Я пропоную сценарій народного свята «Веснянки», яке вивчає та пропагує зразки народної творчості, які виконуються у народно- пісенному стилі. Метою цього свята є виховання любові до народної пісні, формування художнього смаку, розвиток вокального слуху та співацького голосу, набуття навичок вокально- хорового виконавства в народній манері, розвиток творчих здібностей, навичок імпровізації. Музичний матеріал цього свята близький дітям, тісно пов’язаний із розмовними інтонаціями. Пісні с танцювальними рухами та інсценізація нескладні у вокальному відношенні, бо під час їх виконання  увага учнів, крім співу, зайнята щей танцями та акторською грою. Це свято залучає до підготовки та проведення не тільки школярів, а й батьків, тому є чудовою нагодою не тільки для національного та естетичного, а і родинного виховання. Свято розраховано на учнів різних вікових категорій, тому може бути використано як для проведення в окремому класі, так і як свято для учнів усієї школи.

  «Веснянки»- це ще одна нагода сформувати в школярів бережне ставлення до народної музики у всіх її жанрах, пробудити в них бажання виступати пропагандистами народних традицій.

Якщо колядки та щедрівки оспівують людину (кращих серед них), то заклички веснянки оспівують весну та закликають весну, її прихід.

                                             Благослови, мати,

                                             Весну закликати,

                                             Весну закликати,

                                             Зиму проводжати…

Діти співають  «Ой минула вже зима» (це один гурт):

• Ой минула вже весна,

Снігу льоду вже нема,

Ой нема, ой нема,

Снігу льоду вже нема…

І вже до них поспішають (другий гурт) і співають «А вже весна»:

                                                    А вже весна, а вже красна.

                                                    Із стріх вода крапле-3р

                                                    Молодому козаченьку

                                                    Мандрівочка пахне-3р…

Ведучий:

            Мета весняних свят - зібрати весь рід перед посівною.

Дівчинка:

                                                    Варим кашу, родино,

                                                    Щоб нам житечко родило,

                                                    І житечко й овес,

                                                    Щоб зібрався рід весь…

Ведучий:

 Люди співали пісню Духові Весняного Сонця – Ярилові. Заряджуючись енергією від Сонця, люди звертались до Ярила (гурт дітей стають так, щоб ноги були на ширині плеч, руки підняті долонями догори). Співають пісню «Вийди, вийди, сонечко»:

                                                 Вийди, вийди, сонечко,

                                                 На дідове полечко,

                                                 На бабине зіллячко,

                                                 На наше подвір’ячко.

                                                 На весняні квіточки,

                                                 На маленькі діточки.

                                                 Там вони граються,

                                                 Тебе дожидаються.

Дівчинка промовляє:

                                  Весно, весно, весняночко, наша люба паняночко,

                                  Вийди з-за гори крутої, обігрій нам ліс і поле.

                                  Завітай в міста і села, де гурток дітей веселий.

Увесь гурт співає «Весняночка – паняночка»:

                                   Весняночка – паняночка, де ти зимувала:

                                   У садочку на кілочку пряла на сорочку.

                                   Що виведу нитку, горобцю на свитку,

Що остануться кінці, горобцеві на штанці,

                                   Остануться торочки, горобцеві на сорочки.

Дівчинка промовляє:

                                    Прийди, прийди, весно,

                                    Прийди, прийди, красна,

                                    Принеси нам жита,

                                    Принеси нам цвіту

                                    В наші хороводи,

  Щоб сплести віночок!

Далі гурт дівчаток співає «Скочила коза з воза»:

                                    Скочила коза з воза, крикнула до стоража:

                                  - Стороже, стороженьку, подай мені сокироньку

                                    Полонку рубати, гаївки добувати.

                                    Як гаївку добудем, радуватися будем.-

Другий гурт дівчат співають «Збиралися дівки гукати весну»:

                                    Збиралися дівки гукати весну,

                                    Гукати весну з-за далеких гір:

                                 -  Ой прийди, весна, ой прийди, весна,

                                    Принеси до нас тепле літечко.

                                    Принеси до нас густії дощі,

                                    Густії дощі, шовкову траву.

                                    Ой прийди, весна, ой прийди, красна,

                                    Та пригрій поля, щире сонечко.

 Защебетали пташечки мої,

                                    Повеселіли сумні діброви.

                                    Ой прийшла весна, ой прийшла красна,

                                    Принесла мені щастя радості.

Одна з дівчат каже: Збирайтеся, дівчата, гаївки співати,

                                    Щастя- долі прохати та хлопців викликати.

Дівчати співають веснянку «Вийди, вийди, Іванку»:

                               - Вийди, вийди, Іванку,

                                     Заспівай нам веснянку,

                                     Зимували, не співали,

                                     Весну дожидали.

                                     Весна, весна, наша весна,

                                     Та що ж ти нам принесла?

                                     Старим бабам – по кийочку,

                                     А дівчатам по віночку…

Одна з дівчат каже:

                               - Усі зорі у купочці,

                                    Одна зоря різно.

                                    Збирайтеся, парубочки,

                                    Хоч різно, хоч пізно.

(Виходить Весна з трьома місяцями, з квітами):

Ведучий:

                Весна, за народним уявленням, була прекрасною молодою дівчиною     

                або молодицею, тому зверталися до неї як до живої істоти, щоб був

                добрий урожай.

Далі гурт дівчаток співає величальну Весні:

                               -  Ой, Весна, ти красна,

                                   Що ти нам, Весна, принесла?

Дівчина (у ролі Весни) відповідає:

                                -  Я вам принесла літечко,

                                   Ще й червонеє житечко,

                                   Ще й зелененький садочок,

                                   А в садочку тім соловейко,

                                   Гарну пісню виводить.

Ведучий:

             Звертання до трьох місяців (Березень, Квітень, Травень) і їх прихід

символізує «цветіння весни», «зав’язь літа», а також «жнивну дорогу»

            та шлюбну тривогу.                 

Гурт дівчат (по черзі дає квіти Весні на віночок. Коли квіти зібрані, всі стають парами і проходять через подвійну арку Весни з Місяцями, а потім Весна навпаки віддає квіти кожному від весняного вінка. Цю гілочку бережуть до свята Івана Купала)  на цю дію співають пісню «Розлилися води на чотири броди»:

                                  «Розлилися води на чотири броди

                                    Та й захвилювалися.

                                    А в першому броді соловейко щебетав,

                                    Зелені сади розвивав.

                                    А в другому броді зозуля кувала:

                                    Літечко казала;

                                    А в третьому броді коник заіржав,

                                    Він косовицю почав;

                                    В четвертому броді дівка стояла,

                                    Весільний вінок жала.

Дівчинка промовляє:

                                    Весна красна, рясна,

                                    В квітчаній сорочці,

                                    У квітчаній хустині,

                                    У квітчаних стрічках,

                                    Де ти спочивала?

Весна відповідає:

                                   У тіньочку, в колосочку

                                   Тепла я чекала.

Потім Весна і Місяці сідають на почесне місце.

Далі з гурту дівчинка співає «Встала весна»:

                                    Встала весна, чорну землю сонну розбудила,

                                    Уквітчала її рястом, барвінком укрила.

                                    І на полі жайворонок, соловейко в гаї

                                    Землю, убрану весною, вранці зустрічають.

Ведучий:

              Першим святом зустрічі весни в природі було свято 40 святих

             (22березня). В цей день, в народі казали, прилітають з вирію 40          

              жайворонків, сорока кладе на своє гніздо 40 галузок.

              Господині в цей день пекли 40 тістечок у вигляді пташок і роздавали їх

              дітям, «щоб птиця водилася».

              З цим печивом діти вибігали на околицю села і співали.

Гурт дівчаток співають:

                                    Пташок викликаю з теплого краю.

                                    Летіть, соловейки, на нашу земельку,

                                    Спішить, ластівоньки, пасти коровоньки.

Ведучий:

              22 березня поверталися з вирію жайворонки, в пору весняного

               рівнодення, починається Новий хліборобський рік.

               Ось наш прадавній гімн першому вісникові нового хліборобського

               року, посланців з Вирію – Раю – жайворонкові. Люди вірили, що він

               добро множить.

Гурт хлопчиків та дівчаток промовляють:

                                     Чом ти, жайворонку, рано з Вирію вилетів?

                                      Іще по гороньках сніженьки стояли.

Хлопчик (у ролі жайворонка) відповідає:

                                      Не сам же я вийшов, Даж-Бог мене вислав,

                                      З правої ручейки ключики видав.

                                      З правої ручейки літо відмикати,

  З лівоє ручейки зиму замикати.

                                      А тії сніги ніжками потопчу,

                                      А тії криги крильцями поб ‘ю.

                                      І кубелечко я собі зів’ю,

                                      І в кубелечці діток наведу.

Далі гурт співає «Ой ремезе»:

Ой ремезе, ремезоньку,

                                      Не вий гнізда на льодоньку,

                                      Буде льодок розтавати

                                      Твоє гніздо забирати…

                                      Ой ремезе, ремезоньку,

 Увій собі на сосноньці:

                                      Сосна завжди зеленіє,

                                      Твоє гніздо рум’яніє…

Дівчина з гурту каже:

                 А заспіваймо пісню до дикого голуба-вісника Духа Сонця?

Гурт співає пісню «Вилети, гулю, на пісок»:

                                      Вилети, гулю, на пісок - (двічі)

Винеси весну на часок, на часок.

                                      Вилети, гулю, горою,- (двічі)

                                      Винеси літо із собою, з собою.

                                      Ой ти, веснянко веснися,-(двічі)

                                      А ти, дівчино (ім’я дівчини) краснися,

 краснися…

Ведучий:

             По весні люди зверталися до зозулі, яка рахує  увесь рід людський.

Дівчинка співає:

                              Ку-ку, ку-ку,- в гаї  гучить, скрізь хвилювання,

                              Всюди рушання, всім нам весна радість приносить.

                              Ку-ку, ку-ку,- чути в гаю. Нумо веселиться,

                  Співати, гратися, дня весняного хвалить красу.

Ведучий:

             7 квітня – велике весняне свято Благовіщення, свято воскреслої Землі,

            пробудженої життєвої сили в природі. Цього дня Всеєдиний Дух Світла

             Лад через свого посланця – Духа Весняного Сонця Ярила-Урая

             благословляє Землю і все живе на ній на продовження життя.

             На Благовіщенняприлітає з Вирію ластівка (провісниця Духа Світла,

             звана божою птицею). Слідом з’являються лелеки й журавлі – веселки-

             вістуни весняних Духів – посланців Усеєдиного ДухаСвітла. В Україні

             здавна вірять: хто перший побачить журавлів або лелек і покличе їх

             веселиками, у того цілий рік буде веселий і щасливий.

Дівчина співає пісню «Налетіли журавлі»:

Налетіли журавлі – двічі

                                 Сіли впали на ріллі- двічі.

                                 Де журавка ходила,- двічі

                                 Там пшениця вродила.- двічі

                                 Де журавль походив,- двічі

                                 То там кукіль уродив…- двічі

Ведучий:

              Ці птахи священні, тому руйнувати їхні гнізда – великий гріх. Цим

              птахам  народ присвятив найбільше пісень.

Співають дітки «Щебетала пташечка»:

                                 Щебетала пташечка під віконечком,

                                 Сподівалась пташечка весни з сонечком.

                                 Приплинь, приплинь, чаронько, весна красная,

                                 Як легенька хмаронька в небі ясная.

                                 Вбери степи травами, вквітчай ніжками

                                 Потоки купавами білосніжними.

                                 Осип луки перлами, вкропи росами,

                                 Розлийся джерелами стоголосими.

Ведучий:

 За повір’ями усіптахи несуть на крилах тепло, тому по весні усе

розквітає і малеча співала та гралась.

Гурт дітей грають в гру- пісню «Мак».

Ходить гурт по колу, побравшись за руки,у якому сидить дівчина,

і співають:

                                     «Ой на горі мак,

                                       Під горою так;

                                       Маки ж мої, маківочки,

                                       Золотії голівочки,

                                       Станьте ви так,

                                        Як на горі мак!

Проспівавши раз, питають у дівчинки:

              «Козачок, чи виорав ти мачок?»

Дівчинка одмовляє:    «Виорав».

Тоді знову ходять навколо і співають те саме. Питають знову:

               «Козачок, чи посіяв мачок?»

Дівчинка:  «Посіяв».

Знову співають, а потім питають:

                «Козачок, чи посходив мачок?»

Дівчинка:  «Посходив».

Співають, а потім питають:

                «Козачок, чи пора полоть мачок?»

Дівчинка:  «Пора».

Співають, питають:

                 «Козачок, чи цвіте мачок?»

Дівчинка:  «Цвіте».

Знову ходять навколо і співають, а потім питають:

                  «Козачок, чи поспів мачок?»

Дівчинка:  «Поспів».

Знову співають і питають:

                  «Козачок, чи пора брать мачок?»

Дівчинка:  «Пора».

Тоді всі гуртом кидаються до неї, трусять ту дівчину, в вуха

              турчать,   дівчинкапручається, поки не розірве чиїхось рук і не

втече з кола.

Ведучий:

              Разом з дітьми виходили зустрічати весну і дорослі дівчата та жінки.

              Слухали, чи заспіває вівсянка-птаха, яка перша сповіщала прихід

              весни. Якщо чули, то говорили:

                                         «Кидай сані – бери віз,

                                           Викинь шубу – з печі злізь».

Дівчата співають пісню «А вже красне сонечко»:

                                А вже красне сонечко припекло, припекло.

                                Ясне щире золото розлило, розлило.

                                На вулиці струмені воркотять, воркотять.

                                Журавлі курликають та летять, та летять.

                                Засиніли проліски у ліску, у ліску.

                                Швидко буде Земленька вся в вінку, вся в вінку.

                                Ой сонечко-батечку, догоди, догоди,

                                А ти Земле - матінко,уроди, уроди!

Після співу до цих дівчат підходять другі дівчата з  вишиванками.

Ведучий:

Ця традиція є демонстрування роботи, виконаної в зимові дні, а її

             «засвідчення» на сонці – це здійснення бажань, що їх замовляли під

              час вишивання: «щоб я була здорова», «щоб ми були нерозлучні»,

              «щоб моє дитя було здорове» тощо. Сонце засвічує для того, щоб

               пітьма не відібрала. Крім звертань до сонця, є замовляння до пташок.

               Птахи – символи єднання живої і не живої природи.Три птахи – то

               три місяці, які дають пульс життя: у повітрі – калина, у води – водиця,

               на землі – землиця. Вони з’єднують шовковою ниткою  людину і

               природу. Оберігати все живе на землі – читаємо у символі шовкової

 ниточки, ось чому ниточка і передає на тканині красу природи.

Під текст пісні  дівчата і хлопці ходять, узявшись за плечі по троє,

 по шестеро, відходячі та підходячі від одної до іншої шеренги і

 обертаючись навколо себе… Потім на останні слова «…Летіли три

 пташечки через ліс…» ідуть дві шеренги назустріч одна одній, при

 зустрічі вклоняються:

    А сороки – у садочку,

                             А ворони – на пеньочку,

                                    А лебеді – у тіньочку

                                    Ткали ниті на сорочку.

                                    А сороки оснують,

                                     А ворони витчуть,

                                     А білі лебеді ще побілять на воді;

                                     А лугові пташки та пошиють рубашки.

                                     Радій, весно! Квітуй, весно!

Далі дівчата промовляють:

                                     Летіли  три пташки через ліс,

                                     Через поля, через тиночки;

                                     Сіли вони на калині,

                                      Сіли вони на водиці,

                                      Сіли вони на землиці,

                                      Стали вони співати,

                                      Стали вони глас подавати,

                                      Шовковою ниткою чоловіка дарувати.

Потім  хлопчик каже:

                                      Віє легким духом вільним,

                                      Прийшла весна красна,

                                      Із-за моря з ластівками

                                      Прилинула, ясна.

                                      Весна – весняночка,

                                      Прегарна паняночка.

                                      Прийшла нас вітати,

                                      Гаївку співати.

Дівчинка з гурту каже:

                                      Мов струмочок березневий наш таночок в’ється,

                                      Нумо з нами танцювати, най серденько б’ється.

Заводять  «Кривий танок» і виходять.

Одна дівчина каже:

                                      Закопали горщик каші,

                                      Ще й кілком прибили,

                                      Щоб на нашу вулицю

                                      Парубки ходили.

Ведучий:

               Після Благовіщення настає Вербний тиждень, коли розпускається і

               квітне верба. Дівчата плетуть з вербових гілочок віночки, дорослі й

               діти хльоскають одне одного вербовими прутиками й промовляють:

Хлопчик:                     Гей, як то було на початку Світла,

                                                                                   Ладу наш!

                                      Гей, не було там ні Неба, ні Землі,

                                      Гей, лиш там були Темні Моря,

                                      Гей, на тих Морях Золота Верба.

Другий хлопчик каже:

                                      Верба, хлись, бий до сліз!

                                      Не я б’ю, верба б’є.

                                      За тиждень – Великдень:

Усі промовляють:

                                      Будь великий, як Верба,

                                      А здоровий, як Вода,

                                      А багатий, як Земля.

Ведучий:

              Предки вірили, що завдяки цьому ритуалу, биттю вербою, людина

              Долучається до Всесвітньої Гармонії, бо верба – Світове дерево.

              За прадавнім віруванням довкола Золотої Верби зародився Світ.

Дівчата співають( і вкрашають стрічками вербу) «Не стій, вербо»:

                                       Не стій, вербо, над водою рано – рано.

                                       Не стій, вербо, над водою та ранесенько.

                                       Розвий, вербо, сімсот квіточок рано – рано.

                                       Розвий, вербо, сімсот квіточок та ранесенько.

                                       Що всім хлопцям по квітоньці рано – рано.

                                       Що всім хлопцям по квітоньці та ранесенько…

Далі  дівчинка каже:

                                       З – під землиці визирає трава невеличка,

                                       На гаївку летять дівки, як перепілочки.

Дівчата співають «Вербовая дощечка»:

                                       Вербовая дощечка, дощечка,

                                       По ній ходить Насточка, Насточка.

                                       На всі боки мліє, мліє:

                                       Звідки  милий приїде, приїде?

                                       Він Настуньці привезе, привезе

                                       Жовтенькії чобітки, чобітки…

Ведучий:

              О цій порі розквітає ряст. Дорослі й діти ходять по ньому й

              промовляють:

                                       Топчу,топчу ряст, ряст.

                                       Бог здоров’я дасть, дасть.

                                       Дай, Боже, потоптати

                                       І того року діждати.

Ведучий:

              Вербний тиждень завершується Великоднем – Святою Неділею.

              Перед Великоднем прибирають подвір’я, білять хату. В Чистий Четвер

              люди гарно вимиваються весняною водою і вдягаються в білий одяг.

              Печуть паску і жайворонків з тіста, розписують писанки. У Великдень

              неможна робити ніякого діла, аби не порушити Ладування Духа.

              Люди ходять одне до одного в гості, обмінюються гостинцями. Діти й

              дорослі качають по землі крашанки, грають ними навбитки. Яйце

              символізує першопочаток усього сущого у Світі. Червоне яйце – знак

              пробудження Першозародку Життя ( під цей текст ведучого хлопці

              качають по землі крашанки, а потім до них долучаються дівчата).

Дівчина каже:

                                       Ой, вдягну я у неділю вишиту сорочку.

                                       Візьму крашаночку в руку

                                       Й піду по садочку.

                                       А хто крашаночку має? Хто навбитки грає?

Дівчинка співає:

                                      Будем весну стрічати,

                                      Та віночок сплітати,

                                      А віночок сплетемо,

                                      Хороводом підемо.

На спів дівчинки хлопці та дівчата,які грали навбитки, уходять.

З іншого боку йде гурт і співає гаївку «З-за гаївки»:

З-за гаївки та з-за гаївочки.

                          Приспів:     

                                            Та нікуди з-за гаївки ані вискочити.

                                            Та нікуди з-за гаївки ані виглянути.

                                       З-за гаївки – скоки в боки.

                          Приспів.

                                       З-за гаївки синця в колінця.

                          Приспів.

                                       З-за гаївки плечима мечи.

                          Приспів.

Хлопчик каже:

                А ну ж бо, поллємо на дівчат, щоб росли здорові (обливають дівчат).

               А водиця у цей день має дивну силу – радість і добро несе всім, кого

               полили.

Ведучий:

Після Благовіщення і Великодня хлібороби виїздять у поле сіяти.

              Сіячам бажають доброї сівби.

                                         Віл бушує, весну чує.

                                         Не бушуй, воле,

                                         Бо поїдем в поле:

                                         Поле орати, хліба засівати.

Хлопчики співають величальну Орлові – віснику Сонячного Духа Ора,

«Орел поле ізорав»:

                                        Орел поле ізорав, пшеницю засіяв,

                                         Крилечками зволочив, дрібний дощик примочив.

                                         Щоб косарі скосили, молодиці згребли,

                                         А дівчата зв’язали, на каравай держали…

Ведучий:

              І ось наставало завершення весняних обрядових дійств – свято Ярила

              (Урая, Урія), а по церковному Юрія. Його відзначали 6 травня.

              Це свято повного сходження на Землю Весняного Сонця, коли вже

              вповні розвинулась природа:  виросла трава, піднявся озимий  і

              яровий хліб. Предки наші вірили, що Ярило – Урай відмикає золотими

             (сонячними) ключами Райську Браму й випускає на Землю Весну,

              розкриває Небо на дощ, на росу. Тому роса того дня має цілющу силу.

              На Ярила – Урая вперше виганяли на пастівень худобу.

Хлопчики промовляють:

                                         Вийду, вийду я на поле

                                         Землі поклонюся:

                                         Хай травичка процвітає,

                                         Хай земелька пробуждає,

                                         Сонцю поклонюся.

                                         Та Урай Матку кличе:

 Та подай, Матко, ключа,

  Одімкни Небо,випусти росу.

Ведучий:

              Ярила – Урая  ще називають воротарем або Володарем – Вородаєм –

              Сонцедадаєм, бо він відчинає Небесну Браму  - Сонячні Ворота.

Дівчата співають гімн – молитву до Воротаря - «Воротарю»:

                                          Воротарю, воротарю, воротарчику,

                                          Нам втвори, нам втвори воротечка.- двічі

                                          Ой що ж там, ой що ж там за пан іде?

                                          Ой що ж там, ой що ж там за дар везе? – двічі

                                          Найкраще, найкраще горняточко,

                                          Красне, красне дитяточко...- двічі

Дівчинка каже:

                                          Гелело, гелело,

                                          Жеб зиму одмело, жеб літечко було,

                                          Червоне яєчко – дітьом забавонька,

                                          А усім людьом теплая веснонька,

А ось озиваються й хлопчики:

                                          Святий Урай як ся затрубив,

                                           Всю кригу розбив, дерево розвив.

Ведучий:

              Настала тепла, світла пора, всі виходили на осонцений простір.

              Батьки працювали в полі, по господарству, а діти та молодь славили

              весну обрядовими іграми та співами.

Співають: «Сонечко, сонечко»:

                                   Сонечко, сонечко, глянь нам у віконечко,

                                    Усміхнись до діток малесеньких

                                   Своїм ясним личиком повернись.

                                   Сонечко, сонечко, глянь,

                                   Щоб наша вишенька розвилась,

                                    А в полі травиченька, житечко,

                                    Пшениченька піднялась.

                                    Сонечко, сонечко, виглянь у віконечко, привітай.         

                                    Золотою волею, таланом та долею рідний край.

Вибігає гурт дівчат і одна з них каже:

                                   Дівчатка – вороб’ятка, радьмося

                                   Та виходим на вулицю – граймося!

                                   Та виходим на травицю в добрий час.

Далі співає дівчинка:

                                  Подумаю, подумаю, так собі думаю,

                                  Нема кращих співаночок, як в нашому краю.

А потім ця ж дівчинка каже:

                                    Гей ви, хлопці молодії,         

                                    Збирайтеся геть усі.

                                    Ходіть до нас пожартуєм.

Друга  дівчина каже:

                                    Будьте добрі та ласкаві,

                                    Приставайте до забави!

Хлопчик каже:

              Давайте пограймо в гру «А ми просо сіяли»!

Співають і танцюють:

                                    А ми просо сіяли, сіяли.

              Приспів:

                             Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт.

                                   А ми поле оремо, оремо.

              Приспів.

                                   А ми жито сіємо, сіємо…

              Приспів.

Дівчина з гурту питає:

               «Андрійко, а де ж це твоя Наталка? Ходімо до неї додому та

                 заспіваймо!

Співають пісню «Ходить сорока коло потока»:

                                   Ходить сорока коло потока

                                   Та й кряче, та й кряче,

                                   Та й кряче, серденько,

                                   Та й кряче, рибонько, та й кряче.

                                   Ходить Андрійко коло віконця

                                   Та й плаче, та й плаче.

                                   Та й плаче, серденько,

                                   Та й плаче, рибонько, та й плаче.

                                   Вийди, Наталко, вийди, серденько,

                                   Та й вийди, та й вийди,

                                   Та й вийди, серденько,

                                   Та й вийди, рибонько, та й вийди…

Серед гурту дівчина питає:

              «А де ж це наш Гриць, парубок моторний? Нумо ходім та й покличемо

                його, дівчата?!

Дівчата співають закличну пісню «Вийди, Грицю, на вулицю»:

                                     Вийди, Грицю, на вулицю

                                     І ти, коваленку,

                                     Заграй мені в свистілочку

 Стиха – помаленьку…

Гриць відповідає:

                                    Хоч винесу свістулечку,

                                    То не буду грати.

                                    Нема тої лівчиноньки,

                                    Що мені кохати.

Дівчина каже:

                    «А ось і парубок, дівчата!».

Друга дівчина каже:

                    «Що за красень, дивись який бравий. А чий ти, хлопче?

Гриць каже:

                    «Батьків та материн».

Дівчина:

                    «Ти дивись який він пихатий, а чи до роботи ти жвавий?

                     Мабуть він як у тій пісні, такий роботящий…

Дівчата співають пісню «Грицю, Грицю, до роботи»:

                                    « Грицю, Грицю, до роботи» -

                                       В Гриця порвані чоботи.

                                      «Грицю, Грицю, до телят!» -

                                        В Гриця ніженькі болять.

                                     «Грицю, Грицю, молотити!» -

                                       Гриць нездужає робити.

                                      «Грицю, Грицю, врубай дров!» -

                                        А Грицько щось нездоров…

Дівчата:

                    Ну, як? Гарна пісня?

Хлопець:

                   Та годі вже дівчата глазувати, давайте краще пограємось.

Хлопці спочатку починають стрибати один через одного, а дівчата

співають «Скакали дики кози»:

                                       Скакали дики кози через зелені лози.

                                       То в гору, то в долину, то в ружу, то в калину.

                                       За ними козенята поломили ноженята.

Дівчата стають попарно і роблять ворота, обернувшись до ряду лицем.

Ряд біжить попід їх руками й співає «Ой довгої лози»:

                                       Ой довгої лози, лози

                                       Поскакали терном кози   – двічі

                                       А маленьки козенята

                                       Поломили ноженята…    - двічі

Дівчина з гурту каже:

                                       Ой дівоньки гожі,

                                       Кидайте ті кози.

                                       В кривім танцю походжаймо

                                       Та ніженьки зігріваймо…

Друга дівчина:

                 Побіжу на галавину. Там дівчата кривого танцю виводять. Гайда

                 усі до дівчат плести «Плетуницю»:

                                      Плету, плету плетуницю,

                                      На парубків шибеницю.

                                      Грай, жуче, грай, поки вийде край!

                                      Плету, плету гай, гай, на дівочок рай, рай.

                                      Грай, жуче, грай, поки вийде край!

                                      Об падушку геп, геп, на парубків леп, леп.

                                      Грай, жуче, грай, поки вийде край!..

Ведучий:

              Так розпочинаються обрядові ігри – забави – гулі з веснянками –

              молитвами – ягілками, гагілками на славу сонячного Духа свіжої

              весняної парості – Ягілками або Якіла.

Гурт дівчат співають пісню «Ягілочка» з проведенням гри. Під спів дівчата стають у коло. Одна дівчина – Ягілочка – ходить і рухами відтворює те, про що розповідається в пісні. При останніх словах пісні нахиляється, мов над водою, а потім, підводячись, вибирає нову Ягілочку. Знову грають:

                         Ягіл, Ягілочка, Ягілова дочка

                                       Устала ранесенько, вмилася білесенько.   – двічі

                                       Голівоньку чесала, стьожки понадівала,

                                       Квіточки позбирала, віночок заплітала.    – двічі

                                       На вулицю вийшла, як зіронька зійшла,

                                       Взялася попід боки, показала вискоки.     – двічі

                                       Пішла по Дунаю, там рибонька грає,

                                       Вибери собі дівоньку, як калинову квітку. – двічі

Ведучий:

              Відгомін обожнювання природи простежується у пісні «Шум…»,

              це подано персоніфікований обряд шуму зелені весни, Зеленого

              Шума – Духа гомону весняної зелені.

Хлопці співають «Ой нумо, нумо, в Зеленого Шума»:

                                      Ой, нумо, нумо, в Зеленого Шума,

 А в нашого Шума зеленая шуба.

                                      Ой Шум ходить, по воді бродить,

                                      А Шумиха рибу ловить.

                                      Що наловила – все зварила,

                                      В гості громаду запросила.

                                      Громада чекає, а Шума немає.

                                      Де ж це він, справді, досі блукає?..

                                      Ой, нумо, нумо, заплетемо Шума.

                                      Шума заплетемо, гуляти підемо.

Один із хлопців каже:

                                     Хто попереду, той пасе череду,

                                     Хто позаду, той пасе жабу.

                                     Хто в посерединці, той у золотій скринці.

Після цих слів хлопці починають штовхатись та лізти всередену гурту.

Далі дівчата співають «Ви, хлопці – безштаньки»:

Ви, хлопці – безштаньки!

                                     Заспівайте веснянки!

                  Приспів:

                                Ой дівки, весна красна,

                                Зілля зелененьке.

                                     Ой у саду, саду

                                     Зозуля кувала.

                  Приспів.

Зозуля кувала,

                                     Сади розвивала.

                  Приспів.

                                    Соловей щебече,

                                    На ліс красу несе.

                   Приспів.

Дівчина каже:

                                  А ми – дівочки отцевські  - двічі

                                  Гулять не гуляли, полотна напряли.

Хлопці співають:

                                 Що на нашій вулиці побиті кілочки,

                                 А на нашій вулиці вередливі дочки.

Дівчата співають:

                                 Що на нашій вулиці барвінок розслався,

                                 А на тії вулиці парубок злякався.

Хлопці:

                                Що на нашій вулиці верби та осоки,

                                А на тій вулиці дівчата великі.

Дівчата:

                                А на тій вулиці побиті пені,

                                А на тій вулиці шкодники сини.

Хлопеці:

             Щось тут, мабуть, не так. Ой, дівчата, а кращої пісні заспіваєте?

Дівчата:

                «Заспіваємо!».

Дівчата співають «Янчику - подолянчику»:

                         Янчику - подолянчику,

                                Поплинь, поплинь по Дунайчику!

Розчеші си русу косу,

Та візми си за підбічки,

                                Поскачи си товаришки,

                         Янчику - подолянчику!..

Далі дівчата беруться за руки попарно, дріботять, крутячись то вправо, то

вліво і співають:

                               Дрібу,дрібушечки,

                               Наївшися  петрушечки,

                               Наївшися лободи,

                               Гала, гала до води!

                               А я вержу качурика

                               По долі водою.

                               Пливи, пливи, качурику,

                               А я   за тобою!

На цьому руки пускаються і треба утриматись на ногах.

Хлопець каже:

                               Танцювать не хочеться, так чоботи просяться!

Ведучий:

              По весні співали пісні про кохання, які співали як веснянки. Бо весна –

              пора кохання, мрій і сподівань.

Співають «Ой за гаєм, гаєм»:

                                 Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,

                                 Там орала дівчинонька воликом чорненьким. – двічі

                                 Орала, орала, не вміла гукати,

                                 Та й наняла козаченька на скрипочку грати.   – двічі

Козаченько грає, бровами моргає…

                                 Вража ж його матір знає, нащо він моргає.    – двічі

Ведучий:

              Провідне місце у веснянках належить темі кохання. «Нещасливе

              кохання, зародження почуттів, вибір пари, побачення: все відбувалось

              це у піснях – веснянках. Скромна, ніжна, роботяща дівчина –

              улюблений образ веснянок і гаївок, що виконувались хороводом під

              «кривий танець».

Дівчата співають «Сосновая кладочка лежала»:

                                  Сосновая кладочка лежала, лежала;

                                  По ній дівчинонька ходжала, ходжала,

                                  Буйного вітроньку жидала, жидала.

                                  Звідки буйний вітерець повіне, повіне,

                                  Звідтам мій миленький приїде, приїде…

Ведучий:

              Дуже поширені в Україні обрядові ігри, які імітують висівання і догляд

польових та городніх культур.

Дівчата починають гру – танок «Любі наші огірочки» (дівчата ланцюжком

ідуть, узявшись за кінці хусток, та при співі заплетаються, а потім

розплетаються):

                                    Любі наші огірочки завиваються,

                                    А молоді молодички женихаються.

                                    Огірочки ізродили, а ми продавали,

                                    А передня не змилила, ми сі не сміяли.

                                    Та би ми вам, легінчики, по писанці дали,

                                    Каби-сте нам огірочки не переривали…

Потім  танець продовжується на другу музику і дівчата співають

«Питається мати дочки»:

                                    Питається мати дочки: «Де посієм огірочки?»

                                 -  Сієм, мамо, над водою, заскородимо бороною,

                                    Поливатимемо».

                                    Посіяли огірочки рівнесенько в два рядочки,

                                    Від морозів укривала, водицею поливала щоб

                                    Приймалися…

Під ці слова дівчата те ж то заплітаються, то розплітаються.

Ведучий:

              А ось ще одна ігрова народна пісня «Соловеєчку, сватку, сватку».

             « під текст пісні дівчатка та хлопчики стають в коло і показують

             все те, про що вони співають, а одна дівчина в колі відповідає):

                                    Соловеєчку, сватку, сватку,

                                    Чи бував же ти в нашім садку?

                                    Чи видав же ти, як мак сіють?

                                    Ось так, ось так, ось так сіють мак…

Ведучий:

              Через сім тижнів після Великодня настає Зелена Неділя – Зішестя

              Духа Ладу на оновлену землю. Цим святом продовжується весна й

              стрічають літо, закінчують веснянки.

Гурт співає «Помощу кладочку вербову»:

                                    Помощу я кладочку вербову, вербову, вербову, вербову.

                                    Ой час вам, дівчата, додому, додому, додому, додому…

Далі дівчина каже:

                                     Моя мила гаївко,

                                     Ой же ж тебе тілько.

                                     В неділю сі зачила,

                                     В вівторок сі скінчила.

Друга дівчина каже:

                                     Співали дівоньки, співали,

                                     У решето пісні складали,

                                     Та поставили на вербі:

                                     Де взялися горобці,

                                     Завалили решето до долу.

                                     Час вам, дівоньки, додому.

Усі співають «ой вулиця та широкая»:

                                     Ой вулиця та широкая,

                                     Чом трава не зеленая?

                                 -   Як же мені зеленій бути,

                                     Коли мене гуси збили, - тричі

                                     Молодиці побродили, - двічі

                                     Козловими чобітками,

                                     Залізними підківочками… -двічі

Дівчина каже:

                                    Котилось яблучко з гори додолу;

                                    Час вам, дівочки, із гуляння додому.

Друга дівчина каже:

                                    Зійшла зірка з підвечірка,

                                           та впала додолу,

                                  зійдемося, подружечки,

                                           та ходім додому.

Усі хлопці та дівчата виходять та вклоняються.

Ведучий:

              Ми віримо, що сьогоднішне свято залишитьсянадовго у вашій

              пам’яті, бо сьогодні ви вперше відтворили глибоко народні обряди.

              Ми познайомилися з весняними обрядами, веснянками, гаївками і

              бачимо, яка багата культурна спадщина нашого народу. Ми не

              повинні це загубити, тому що це є наша духовність, наша культура,

              пам’ять нашого народу.