Позакласний захід з української мови "Мова - ДНК нації, прізвище -ДНК роду"

Навчально- виховний комплекс  «Звенигородський загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів –дошкільний навчальний заклад Олександрійської міської ради Кіровоградської області»

 

 

 

 

 

 

 

 

 «МОВА-ДНК НАЦІЇ, ПРІЗВИЩЕ- ДНК РОДУ»

 

 

 

 

                                                Позакласний захід з української мови

                                                  Вчитель: Колінько  Наталія  Юліївна

 

 

 

 

 

2021 рік

 

 

 

                                                            

 

 

 

 

Позакласний захід з української мови

Тема : «Мова - ДНК нації, прізвище –ДНК роду»

Мета: розширити поняття про зв’язок мови народу з родоводом кожної  особистості, про походження та творення українських прізвищ; вчити  розуміти історію свого роду, сім'ї, нації; розвивати критичне мислення, творчу думку дітей; з'ясувати значення понять «прізвище», «прізвисько», «рідня»;  виховувати  шанобливе ставлення до рідних, родин та повагу до сімейних традицій.

Обладнання: запис піснень «Україно, моя Україно» Вікторії Сорочик;  «Родина»  Назарія Яремчука ; «Україна –це ти» Тіни  Кароль та «Голос. Діти», презентація  «Походження українських прізвищ».

 

Хід заходу

І. Організаційний етап

 

Ведучий 1

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.

Ведучий 2

Що в імені і прізвищі твоїм,

Вкраїнцю мій, чи древо роду знаєш?

Ким предок був в стражденнім світі цім:

Звитяжцем вольниці козацької святої,

А чи холуй, запроданець, стукач, злодюга,

Кат рідного народу, кар’єрист, бандюга,

Чи суверенної Вкраїни мужній воїн?!

Тож відроди козацьку силу й вроду,

Шануй, примножуй честь свойого роду, –

Кріпімо єдність, силу волі й права,

Бо з міці роду, а не виродків, будується держава

                          (А.Поповський http://er.dduvs.in.ua/handle/123456789/4965)

.

Звучить пісня  «Україно, моя Україно» Вікторії Сорочик (https://www.youtube.com/watch?v=PBXK80Ut5lQ)

ІІ. Основний етап

Ведучий 1

Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Ми - українці,  тому  любимо свою землю, свій рідний край, з його багатющими народними традиціями, славною історією, мальовничою природою, багатою мелодійною мовою.

Ведучий 2

Своєрідна риса неповторного менталітету кожного народу закарбована у прізвищах. І як добре, коли їх носії не тільки знають глибину закодованого значення минулих часів, а й зберігають древні витоки родоводу в переказах, легендах, передаючи з покоління в покоління достовірну інформацію спадкового набутку історії свого народу                                                         (А.Поповський http://er.dduvs.in.ua/handle/123456789/4965)

Ведучий 1

Українська мовна традиція сягає докняжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та своїх панів.

Ведучий 2

Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.

Звучить пісня «Родина»  Назарія Яремчука (https://www.youtube.com/watch?v=2pdwTRi4V9k)

Ведучий 1

Сьогодні перед українською нацією особливо гостро постало питання: хто ми є, яке наше минуле. Нині лише відбувається становлення свідомості справжнього українця, тому дослідження свого коріння є нагальною проблемою для сучасників. І саме в прізвищах відбито життя і побут українців, мудрість і дотепність, а також це своєрідний зв‘язок з пращурами. Тому в наших прізвищах закладена могутність українського роду.

Ведучий 2

Пропоную всім присутнім назвати власне прізвище (Здобувачі освіти по черзі називають прізвища). Дякую.

Ведучий 1

«Без минулого немає майбутнього» – ця народна мудрість є популярною упродовж багатьох століть. Якщо замислитися над цими словами, то все стане зрозумілим. А й справді людину, котра не знає минулого своєї сім‘ї, не можна назвати повноцінною.

Ведучий 2

Пам‘ять предків, традиції, звичаї – все це приходить до нас із минулого, передається з покоління в покоління від прадіда до діда й нам. Минуле – це початок усього сьогодення.

Ведучий 1

За «Словником української мови», прізвище – це найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість.

 

 

Ведучий 2

Головне і перше значення цього слова було значення ― «сім‘я», «сімейство», а також ― «рід», «коліно»,  «покоління». Слово ― «прізвище»  у нашому сучасному розумінні є родовим іменем, тобто іменем родини (сім‘ї). Таким було і первинне призначення цих особливих слів – іменувати все сімейство в цілому. Пізніше, коли великі патріархальні сім‘ї майже повсюди перестали існувати, слово ― «прізвище» стало відноситися  в першу чергу до індивідуального іменування окремої людини.

 Ведучий 1

Українське прізвище чи не найстаріше в Європі. В XVII століття мало чи не всі українці носили прізвища. Деякі українці мали прізвища, які дали їх предкам ще в князівські часи. Початково на Русі застосовували лише прізвиська.

Прізвисько – це неофіційне особове іменування, яким середовище індивідуалізує або характеризує особу (наприклад, Штиря, Харман, Сторчак, Підвечеря, Кабанець, Корж).

Ведучий 2

 Як за періоду Київської Русі, так і набагато пізніше, коли ще не було прізвищ, князі київські, крім імен, мали прізвиська, зокрема київського князя Володимира у народі прозвали Великим за великі діла на благо Вітчизни: це й об‘єднання руських князівств навколо Києва, що сприяло укріпленню могутності Київської Русі у боротьбі із зовнішніми ворогами та утвердженню її авторитету на міжнародній арені, це й хрещення Русі, і широкомасштабна просвітницька діяльність тощо, а його син, київський князь Ярослав, був влучно прозваний у народі Мудрим за великий розум, освіченість та любов до книг.

 

Ведучий 1

Перші найменування, схожі на прізвища з‘явились десь у ХІV ст. Спочатку родові прізвища мали переважно багаті люди, які мали статки. До такої категорії належали купці, власники земель, гетьмани. А вже в XVII ст. ледь не всі українці мали власні прізвища, щоправда прізвища часто трансформувалися, на їх основі могли створюватися нові прізвища, наприклад, син людини з прізвищем Коваль міг отримати прізвище Коваленко (син Коваля).

 

Ведучий 2

 Багато прізвищ з‘явилися в часи Запорозької Січі, оскільки під час вступу на Січ козак змінював своє старе прізвище на нове. Стабільності прізвища набули лише в XIX ст. Поширеною також була заміна старих прізвищ на аристократичний (шляхетсько-панський) лад, хоча шляхтичі та пани в певні періоди намагалися протидіяти цьому через заборону приймання певних прізвищ простолюдинами. Паралельно співіснували офіційні прізвища та неофіційні прізвиська, які знаходили своє відображення в українській діловій та художній літературі.

Ведучий 1

 Для порівняння, французькі простолюдини отримали прізвища лише на початку ХІХ століття завдяки указу імператора Наполеона Першого. Російські селяни отримали прізвища лише після реформи 1861 року. Тому у росіян так багато прізвищ Іванов, Петров, Сидоров. Імена Іван, Петро, Сидір на той час були найпоширенішими в російських селах. Єдиним народом Європи, в якого немає до сих пір сталих прізвищ, є ісландці. У них ім‘я батька автоматично стає прізвищем для дитини. Тому чоловіки мають прізвища на кшталт Петерсен (син Петера), а жінки Петердоттір (дочка Петера).

Ведучий 2

Українське прізвище, як це властиво для більшості європейців, формувалося від імені батька, дуже рідко від імені матері. Численні Петренки, Іваненки, Романенки, Лученки, Луценки, Уляненки тому яскраве підтвердження.

Ведучий 1

Пропоную присутнім переглянути презентацію щодо походження прізвищ.

Перегляд презентації до виховної години

ІІІ. Підсумоковий етап

Ведучий 2

   Отже, ви ознайомилися з історією походження українських прізвищ.  Дослідники стверджують, що у прізвищі людини закодовано завдання роду, ім’я по батькові розшифровує завдання цієї особи, а ім’я – інструмент для виконання завдання. Якщо людина виконує завдання, для якого послана в цей світ, вписується в ритм природи – життя складатиметься щасливо, і вона не хворітиме.

Ведучий 1

На жаль, не кожна українська сім’я може похвалитися родинною хронікою бодай до шостого покоління у зворотному порядку.  Хто ми?.. Чиї сини? Яких батьків? Ким є?  Цю прогалину у свідомості громадян суверенної України необхідно заповнити повноцінними знаннями, проявляючи інтерес до родинної історії, рідної мови та її генетичного найменування.

Ведучий 2

 Пропонуємо вам дослідити історію походження власного прізвища. Дякуємо за увагу!

Звучить пісня «Україна –це ти» Тіни  Кароль та «Голос. Діти»

( https://www.youtube.com/watch?v=HBLzV2P2y_s)