Позакласний захід "Засiдання клубу читачiв «Факел»"

Засiдання клубу читачiв «Факел»

Поезія - це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

                               Ліна Костенко

                                                 Хід заходу

І. Організаційний момент.

     1. Щовесни, коли тануть сніги

         І на небі засяє веселка,

        Повні сил й весняної снаги,

        Ми вшановуєм  пам`ять Шевченка.

    2. Відео «Вшанування пам`яті Шевченка».

ІІ. Оголошення теми й мети заходу.

1. Ведуча:

   Хотілося б, щоб в родинному колі чи в колі друзів і знайомих ми все частіше збиралися не за келихом вина чи за склянкою кави, а за книгою.

   З цією метою я пропоную вам захід – засідання клубу читачів, на якому головним атрибутом буде книга. Звісно, сьогодні важко обійтися без телевізора чи Всемережжя.

І тому поруч із книгою знаходиться телевізор. Але він буде помічником у спілкуванні з вічним джерелом знань..

   У мене в руках збірка віршів поета-шістдесятника Дмитра Павличка.

   Родом з Івано-Франківщини, син лісоруба-бідняка, Дмитро Павличко скуштував нужду, важку працю, бідненьку освіту і знущання за рідну мову та босі ноги…

  Початкову освіту майбутній поет почав здобувати в польській школі, де «за мову мужицьку не раз на коліна довелося у школі ставати…»

  Тому-то він, ставши поетом, одним із перших піднявся на захист рідної української мови.

  «рідна мова в рідній школі», «Ти зрікся мови рідної», «О рідне слово, хто без тебе я?» - ось далеко неповний перелік творів, пройнятих почуттям любові до рідної мови, до людей праці, до неньки України, бо, за словами самого поета, у його «дитячому серці жила Україна».

2. Вірш про мову.

3. Ведуча:

  Дмитро Павличко – автор відомих пісень: «Впали роси на покоси», «Лелеченьки», «Пісня про Україну», «Долиною туман тече». «Явір і яворина», «Я стужився, мила, за тобою», «Дзвенить у зорях небо чисте», «Розплелись, розсипались» тощо.

  А пісня «Два кольори», написана в 1949 році, давно вже стала народною. Її виконують Дмитро Гнатюк, Анатолій Мокренко, квартет «Явір», Василь Зінкевич,  Таїсія Повалій, Квітка Цісик, Ірина Білик, Олександр Малінін та інші.

  Я пропоную вашій увазі пісню «Два кольори» у виконанні сучасного українського співака Віктора Павлика.

4. Пісня «Два кольори».

5. Ведуча:

  Якби Дмитро Павличко написав тільки «Два кольори»,він і тоді був би популярним, адже майже 70 років ця пісня не сходить зі сцени.

6. Ведуча:

  Світ рятувало Слово. У Великобританії вже більше 50 років у шпиталях лікують поетичними текстами, поетичними записами. У стародавніх цивілізаціях поезія супроводжувала всі значимі для історії народу процеси: народження і смерть, війна і мир, ритуальні свята й наукові відкриття. А зараз хіба не так? Адже мова – це складова здоров`я людини, а відтак і здоров`я нації. 

7. Вірш Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать».

8. Ведуча:

  Останні два рядки вірша стали крилатими:

                                  Поезія – це завжди неповторність,

                                  Якийсь безсмертний дотик до душі.

  Саме такою є тема нашого сьогоднішнього засідання читацького клубу старшокласників.

   Ми продовжуємо мову про творчість поетів-шістдесятників.

  Із поезією Ліни Костенко ви вже знайомі. У 7 класі ви вивчали вірші: «Кольорові миші», «Чайка на крижині», «Крила»…

9. Відеопоезія «Крила».

10. Ведуча:

  Своєю творчістю Ліна Костенко повстала проти арештів української інтелігенції, стала на захист української культури, історії України.

  Цікавим і яскравим явищем в українській літературі став роман у віршах «Маруся Чурай».

  В основу твору ліна Костенко поклала відому майже кожному українцю пісню-баладу «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

11. Відео пісні «Ой не ходи, Грицю…».

12. За скоєний злочин Марусі Чураївні загрожує смертна кара. Але ось на захист дівчини виступив козак Іван Іскра.

13. Уривок із роману «Маруся Чурай» (починаючи словами:

                              Я, може, божевільним тут здаюся,

  І закінчуючи словами:

                               А як тоді співатиме Полтава,

                               Чи сльози не душитимуть її?

14. І справді, пісні Марусі Чурай відомі до цих пір, хоч минуло вже майже чотири століття: «Ой, не ходи,Грицю», «Віють вітри, віють буйні», «Летить галка через балку», «Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає», «На городі верба рясна», «В кінці греблі шумлять верби» і цілий ряд інших.

   Я пропоную вашій увазі відео пісні Марусі Чурай «Засвіт встали козаченьки».

15.Відео пісні «Засвіт встали козаченьки».

16. «Коротке життя не знає короткої пам`яті», - ці слова про Василя Симоненка, який прожив коротке, але славне життя. Його життєвий шлях  можна порівняти  з чорно-червоною ниткою.

  В Інтернеті ви можете знайти багато цікавого про життя Василя Симоненка: спогади його матері, першої вчительки, вчителя фізики й математики, директора школи, в якій вчився Василь Симоненко, університетських друзів тощо.

  У які б складні ситуації не потрапляв Василь Симоненко, він ніколи не забував, що він – людина. Не забувати про це радить поет своїм сучасникам та прийдешнім поколінням, тобто нам з вами.

17. Вірш «Ти знаєш, що ти людина?»

18. Спішив жити і Василь Симоненко. Бо що таке неповних 29 років?

  Ще тоді, коли ім`я Василя Симоненка було під забороною, його пісню – уривок з поезії «Лебеді материнства» залюбки виконували художні колективи, бо пісня ця стала народною, а її автор – народним поетом – лицарем на білому коні.

19. Відео пісні «Лебеді материнства».

20. Любов до батьківщини починається з любові до матері, до жінки.

21. Вірш «Як пощастили дівчинці в 16».

22. Бібліотекар пропонує присутнім поезію шістдесятників, про яких не було згадано.

23. Сучасна поезія не зовсім схожа на поезію 60-х років. Проте вона заслуговує на увагу, на те, щоб її знали, читали, співпереживали з її героями, черпали з неї щось невідоме, нове, цікаве, корисне і прекрасне.

24. Окремі вірші з «Молодої музи».

25. Бібліотекар коротко знайомить присутніх з молодими поетами ХХІ століття.

Пiдсумок заняття.

 То ж подружіться з книгою, з поезією, адже поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.