Позакласний захід "Зустріч з поетесою Демчик О.І."

Тема.  Презентація книги О.Демчик «Цілюще джерело».

            Зустріч з поетесою

Мета: ознайомити учнів з творчістю закарпатської поетеси О.І.Демчик;

            розвивати навички виразного читання поезій; формувати естетичні

            смаки; виховувати пошану до рідного слова, краю.

 

Епіграф:                                Ідуть роки, летять століття,

                                                Міняються живущі тут –

                                                Та Слово буде жити,

                                                Його століття не зітруть.

                                                                 О.Демчик

 

Обладнання: виставка книг О.І.Демчик, мультимедійна дошка.

 

                            ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

 

     Звучить пісня «Зеленеє жито, зелене…»

 

   Учитель. Доброго дня, дорогі гості, шановні учні та вчителі! Щиро запрошуємо вас на свято поетичного слова, що відбувається в рамках Тижня української мови. Сьогодні незвичний день. До нас завітала Олена Іванівна Демчик, книжку якої ми презентуємо. Олена Іванівна радо йде на зустріч з молоддю. Презентації її видань вперше проводилися в с.Заріччя на Іршавщині, звідки родом наша гостя (на слайдах – зустріч). А сьогодні ми радо вітаємо її у нашій школі. Разом з нею до нас прийшли артисти театру «Шарж», автори-виконавці Роберт Голованенко та Сергій Соболь.

 

   Учениця.             Цілюще джерело

                            Як джерело нестерпну спрагу

                            Тамує у спекотну днину,

                            Так ця нова, чудова книга

                            Напоїть мудрістю людину.

                                Отут ви знайдете поради,

                                Як в світі оминати зло,

                                Як страждущим допомагати,

                                В житті творити лиш добро.

                            Ми всі замислюємось часто,

                            Чи правильним шляхом ідем,

                            Чи приведе він нас до щастя,

                             І що з собою ми візьмем.

 

   Учениця.         На запитання ці одвічні

                            Шукаєм відповіді скрізь,

                            Як осягнути Життя Вічне

                            І велич Істин зрозуміть.

                               Вам допоможе, безумовно,

                               Оце «Цілюще джерело».

                               Ідіть ви, спраглі, всі до нього,

                               Щоб легше далі йти було.

                           В життєві бурі, негаразди

                           Воно поможе вам знайти

                           Дорогу до Життя, до Правди

                           І душі свої зберегти.

                                          Оксана Матьола

 

    Ведуча 1. Олена Іванівна Демчик – авторка поетичних збірок: «Ріка життя» (2005), «Во славу Господню» (2006), «Струни серця» (2007), «Осінній зорепад» (2011) (слайди видань).

 

  Ведуча 2. «Цілюще джерело» - п’ята збірка поетичних творів авторки. До книги увійшли духовні, громадянські, пейзажні, інтимні, гумористичні вірші. Збірка охоплює найбільш актуальні теми сучасності: призначення людини на землі, моральні цінності, доля рідного слова й України, краса природи.

 

    Ведуча 1. Сьогодні ми спробуємо поговорити про цю чудову збірку і зупинимося на деяких віршах.

 

   Виступ Р.Голованенка (пісня «Мати Божа» на сл.О.Демчик).

 

  Ведуча 2. Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі материнської лагідності і доброти, мудрості земної, закладеної ще славними предками вільнолюбними! Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?

 

    Ведуча 1. Мова – то не просто звуки. Це – голос народу. Втрата мови веде до зникнення самої нації. Тому наш народ упродовж віків вів боротьбу за її збереження.

 

  Ведуча 2. Мова – це найдорожче, що є в нашого народу, це безцінний дар.  І сьогодні до цього дару  Божого, до мови ми звертаємося, віддаємо їй шану.

 

   Учениця.                 Вічне Слово

                              Усе підвладне плину часу,

                              На всьому є його печать.

                              Лиш тільки Слову вічно жити,

                              Його часу не подолать,

                              І не змести ніяким силам,

                              Сіятиме повік воно

                              І сіятиме в людські душі

                              Моралі вічної зерно.

                              На мудрості високій дуже

                              Ті заповіді на горі

                              Укладені рукою Бога,

                              Їм вічно жити на землі,

 

                              За віком змінюється вік.

                              Світити Слово Боже буде,

                              Неначе сонце, всім повік.

 

 

  Учениця.                  Бережи рідне слово!

                              Чари барвінкові

                              Мови золотої,

                              Що з дитинства мати

                              Научала нас,

                              По життю ведуть нас,

                              Світять серед ночі

                              І у благодатний,

                              І в негожий час.

                              Слово нас тримає

                              На життя бистрині,

                              Нам дає наснагу,

                              Радість у житті.

                              З милим, рідним словом

                              Ми шляхи рівняєм,

                              Щоб нащадкам легше

                              По життю іти.

                              Пронеси крізь бурі

                              Ти його, ласкаве,

                              Захисти від грому,

                              Бур і блискавиць!

                              І тобі всміхнеться

                              Щастя веселкове,

                              І як рідна мати,

                              Слово захистить.

 

 

 Учениця.                     Мова гине

                               Мова гине…

                               Слово рідне –

                               Чуже в своїй хаті.

                               А чи буде

                               Господь милий

                               Нам оце прощати.

                               Що ми, злії,

                               Позабули

                               Рідну нашу

                               Неньку,

                               Барвінкову,

                               Веселкову

                               Ту зорю

                               Ясненьку?

                               Що за нас

                               Колись

                               Страждала,

                               За нас і

                               Молилась,

                               Щоб Україна,

                               Мов мати,

                               Словом

                               Захистилась

                               Од ворогів,

                               Од напастей,

                               Од чужого

                               Слова –

                               В землі нашій

                               Українській,

                               Родині

                               Святковій.

 

   Учениця.           А  ми тепер

                              Віддаємо

                              Мову на поталу,

                              Собі ж

                              Слави

                              Шукаємо,

                              А впадем

                              В неславу.

                              Які ж бо ми

                              Українці?

                              Коли не

                              Шануєм

                              Мову рідну,

                              Слово рідне,

                              А мовчки

                              Плюндруєм

                              Його в землі

                              Своїй славній,

                              Єдиній

                              У світі.

                              І нащадкам

                              Доведеться

                              За гріх цей

                              Платити –

                            Не грошима,

                            Не багатством, 

                            А родом

                            Козацьким,

                            Кров’ю, потом

                            І сльозами –

                            За мову,

                            Що дав Ти

                            Нам, Господи,

                            Як народу.

                            А ми зреклись

                            Мови,

                            Так і зрадили,

                            Як і Христа,

                            Диво калинове.

 

      Звучить пісня у виконанні Р.Голованенка «Віра відродилася».

 

    Ведуча 1.  Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина. Вона для всіх, хто її поважає і любить, вона – вічна надія на волю і кращу долю. Справді, не треба більшого щастя, щоб лиш Україна розвивалася, зміцнювалася, а ми, її громадяни, робили все для того, щоб вона якнайшвидше стала в ряд з передовими країнами світу.

 

     Ведуча 2.  Нема життя без України, бо вона – це мати, яку не вибирають, бо вона – це доля, яка випадає раз на віку, бо вона – це пісня, яка вічна на цій землі.

 

   Учень.           Боже, сохрани Україну!

                      Коли тобі усе проститься,

                      Народе зболений, сумний?

                      Чи іскра Божа твою душу

                      Не спопелить в столітті цім?

                      Чи стане в світі краще жити

                      Синам і дочкам на землі

                      Моїй, єдиній, незрівнянній,

                      Де клали голови свої

                      Діди за волю до останку?

                      Вони ішли в той грізний час

                      І віддали за її долю

                      Життя, аби добро у нас

                      Посіло. Але час минає,

                      А долі нашої нема.

                      Можливо, десь вона блукає,

                      Можливо, не знайде вона

                        Шляху, що приведе до Храму,

                        Народ знедолений зцілить.

                        Бо нині ниють серця рани

                        За час змарнований, а їх,

                        Чеснот отих, не назбирати,

                        Якщо від Бога їх нема.

                        І в’ється від тернів дорога,

                        Немилосердно палить жар,

                        Каміння голі босі ноги

                        Пече і коле. А терни

                        Усім іти нам заважають

                        До Храму Твого. Сохрани,

                        Ти збережи нам Україну,

                        Умий святу її в добрі,

                        Щоб щастя наше усміхнулось

                        У цій блаженній стороні.

 

  Учень.               Дай долю Україні!

                        Боже, Твоїми

                        Словами

                        Спаси нас,

                        Лукавих,

                        Щоб у гріхах

                        Не сконали,

                        Аби не пропали.

                        Поможи

                        Убогим душам

                        У лиху годину,

                        Дай нам щастя,

                        Дай і долю,

                        Аби Україну

                        Злі вороги

                        Не топтали,

                        Її не сквернили,

                        А у себе,

                        Боже, вдома

                        Та лад наводили.

                        Бо народ

                        Усюди простий

                        Терпить і страждає,

                         Можновладці

                         Собі ж в тому

                         Вигоди шукають.

 

 

     Учень.             Земле рідна!

                        Жовте листя несе

                        Вітер – злий суховій,

                        Укриває стежки і дороги,

                        Синє неба шатро

                        Над землею висить,

                        Чисті роси, мов перли коштовні.

                        Позолотою взявсь

                        На вершині лісок,

                        Вітер грається листям барвистим,

                        І летять журавлі,

                        Покидають наш край,

                        Бо той вирій до себе їх кличе.

                        Сумно землю свою

                        Покидати тепер,

                        Поки сонце ще лагідно гріє,

                        Та настануть уже

                        Ті холоднії дні,

                         І тумани все небо укриють.

                        Земле рідна моя!

                        Безсловесні, вони

                        Відчувають тепло твоє й ласку

                        І кружляють тепер

                        У ясній висоті,

                        Бо розлука з тобою – нещастя.

                        Може, бурі, шторми

                        В перельоті у них

                        Заберуть і життя в кого й сили…

                        Нам лишатися тут,

                        Де родились, росли,

                        Де найкращії дні проводили,

                        Пити соки твої,

                        Відчувати тебе,

                        Земле рідна, всією душею,

                        І радіти, що ти,

                        Чарівна, у нас є, -

                        Земле радості, цвіте рожевий!

 

               Звучить пісня «Дай, Боже» у виконанні С.Соболя.

 

       Ведуча 1. Кажуть, найвища наука життя – мудрість. А найвища мудрість – бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це завжди було в характері нашого українського народу. У наших традиціях споконвіку зберігалася звичка наділити прохаю чого, прихилити подорожнього, надати допомогу немічному, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.

 

    Ведуча 2. Але що потрібно зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте всенародне милосердя, що здавна було властиве нашому народові, зберегти на віки?

      Напевне, треба менше говорити про добро, а просто проявити милосердя до тих, хто бажає підтримки. Саме до цього закликає всіх небайдужих і шановна Олена Іванівна.

 

   Учень.                Будь людиною

                         Ти не згуби чарівний цвіт душі,

                         Який тобі подарувала доля,

                         А через роки чесно пронеси

                         Усе найкраще, наче в небі зорі.

 

                         Оту душевну щиру теплоту,

                         Добро, що в серці розквіта твоєму,

                         Ти не згаси негодами життя,

                         А чесно, прямо йди в житті своєму.

 

                         Будь гідним подиву для всіх отих,

                         Які в житті ідуть з тобою поруч,

                         Підтримай  їх і віру в них всели,

                         Бо ж на землі людина ти, не покруч.

 

   Учень.          Допоможи слабким, безсилим дай

                         Хоч крихітку і віри, і надії.

                         Життя ж твоє так буде мати сенс

                         Й душа твоя безмірно тут зрадіє.

 

                         А там дістане нагороду ту,

                         Якої справді варта на тім світі.

                         Добро примножуй, ласку, благодать,

                         Аби в житті тобі раділи діти.

 

                         І прямо йди, під власним тягарем

                         Не гни в покорі низько свою спину.

                         Бо ти – людина, Божий посланець.

                         І хай негідне все в житті загине!

 

 

  Учень.                   Любити

                         Любов до рідної землі,

                         Любов до ближнього свойого,

                         Любов до Бога – цінність та,

                         Яка гріхів покриє много.

                             Як любиш ти – не скривдиш вже

                             І зла не принесеш нікому.

                             Зів’яне гріх, зійде зоря

                             В житті твоєму суєтному.

                          Люби – й тебе полюблять теж,

                          Прощай – то і тобі проститься,

                          Живи у світі для добра,

                          Як в Книзі Книг тій говориться.

 

   Учень.            І не суди – ти не суддя,

                           Ти – виконавець волі Його.

                           Пройди дорогою життя

                           З любов’ю до всього отого,

                              Що Бог створив для грішних нас,

                              Для нас, таких недосконалих,

                              Аби відчули ми добро,

                              Що нам дано, а ми в печалях

                           Не просимо Його прийти,

 

                           А проклинаєм часом дні,

                           В які ми народились. Горя

                               Збираємо багато ми,

                               Примножуємо гріх у світі.

                               Та Він створив усе для нас,

                               І ми могли б по правді жити.

 

 Учень.                  Кожен вродить своє

                            А виноград вже стиглі грона

                            Хитає на гілках гнучких,

                            Їх пестить вітер, ласі бджоли

                            Спішать на запах цей п’янкий,

                                Гудуть і в’ються кругом нього.

                                А соковиті, запашні

                                Янтарні ягоди налиті

                                І соком, й сонцем восени.

                            Який митець їх тут розвісив?

                            Звідкіль набралися тепла,

                            І запаху, і соку того?

                            Чи рідна їм земля дала

                                Оцю красу, оцю чарівність –

                                Усе, на що вона сама

                                Багата? Виноград дозрілий

                                Хвалиться, що його пора

   Учень.           Настала нині. Заздро вишні

                          Із саду заглядають вже

                          На виноградник, бо час вийшов,

                          Вони вродили вже.

                               Так кожен в пору свою зможе

                               Принести користь на землі:

                               Хто ще весною, а хто влітку,

                               І осені п’янкі плоди

                         Лишилися. А в ночі темні

                         Зітхають яблуні в саду,

                         Бо їх гілки тримаються сильні

                         Дозрілі яблука. Яку

                              Приносиш користь ти, людино?

                              Яким буде твій урожай?

                              Щоб пустоцвітом тут не жила,

                              Про те усе життя ти дбай.

 

         Звучить пісня «Круговорот» у виконанні С.Соболя.

 

         Ведуча 1. У збірці «Цілюще джерело» авторка вперше презентує  поезії для дітей, які, безперечно, їм сподобалися. У цьому зараз переконаємося. Слово надаємо маленьким читачам.

 

  Учень.              Зажурилась курочка

 

                          Зозуляста курка знесла

                          Вже перше яєчко.

                          Хизується і скликає

                          Всіх, хто недалечко:

• Ідіть, гляньте,

Полюбуйтесь,

Що я народила

На світ білий!

Сама себе,

Немудра, хвалила

Та й не вздріла,

Коли мимо

Мишка пробігала,

Хвостиком своїм

Махнула – і вже

Біда сталась.

Розбилося те яєчко,

А курочка плаче,

Бо згубили таку красу.

А тепер, одначе,

Уже такого не буде!

Та півник втішає,

Що яєчко завтра краще

Вона ще придбає.

 

 Учень.                   Лічилочка

                        Я лічилочку складаю,

                        Діток в гості закликаю:

• Нумо, разом рахувати.

                         Квочка вивела із хати

                         Своїх діток, тих клубочків,

                         А травиця вже сорочку

                         Розстелила, щоб м’якенько

                         Було цим клубочкам, тепло.

                         Вийшли білі, зозулясті,

                         Чорні, сиві, червонясті,

                         Жовті, ніжні і м’якенькі

                         Згуртувались біля неньки,

                         А вона їх пригортає

                         І ласкою укриває.

 

 Учень.                  Равлик

                          Равлик повзе по доріжці,

                          Дуже утомився,

                          Бо від вишні до малини

                          Проповз. Зупинився,

                          Оглядає: який довгий

                          Шлях пройшов сьогодні!

                          І спочива, бо півметра

                          Не жарти проповзти.

                          Мимо півник біг моторний,

                          Равлик задивився:

                          Який спритний.  

                          Де ж він такий

                          На світ уродився?

 

 Учень.               Ледачий котик

                          На осонні лежить котик,

                          А сонячний зайчик

                          З ним грається у піжмурки,

                          Той муркоче завше.

                          Лапки білі, подушечки

                          Рожеві, а кігті

                          Витягає, хоче того

                          Зайчика зловити.

                          Та, ледачий, сам не хоче

                          Піднятись й хвилинку,

                          Гріє мовчки на сонечку

                          Тут пухнасту спинку.

                          Звідкись узялась хмаринка,

                          Сонечко закрила,

                          Стало сумно: ні з ким гратись…-

                          Нудьга причепилась.

 

     Ведуча 2.  Є у презентованій нами збірці цікавий й веселий розділ «На веселій хвилі». Як вважає Олена Іванівна,

                           …сміх                

                          Помагає жити,

                          Підносить, лікує…

                         …………………………

                         Це ковток

                         Водиці чистий,

                        Помічник в роботі.

                        Посміятись

                        З недоліків

                        Нікому не шкодить…

 

   Ведуча 1.

                       …Сміх бадьорить,

                       Підтримує,

                       Жити помагає.

                       Прочитайте

                       Оці вірші,

                       Цікаві й смішнії, -

                       І пропаде сум

                       І смуток,

                      Розквітне надія…

 

    Інсценування «Не догодив»

                       Задумав раз

                       Один дідок

                       Грамоти учитись

                       І вирішив піти в школу.

                       А що мав робити?

                       Прийшов вчасно,

                       Як всі учні,

                       А учитель каже:

• Чого ж прийшли

                       Ви у школу?

                       Спізнились, одначе…

                       І вирішив він назавтра            

                      Ще раніше встати.

                      Прийшов в школу

                      Опівночі

                      І став виглядати

                      Учителя.

                      Отой прийшов.

                      Дід хитро сміється,

                      Що цим разом

                      Перехитрив –

                      Вчитель же від серця

                      Йому каже:

• Дуже рано

                      Ви прийшли у школу.

                      Йдіть додому.

                      І похнюпив

                      Дід голову свою.

                      Йде додому

                      Й собі каже:

• Що оце за люди?

                       Ніяк, бачу, не догоджу –

                       Неграмотним буду.

 

      Інсценування «На пляжі »             

                       Лементує

                       Одна пані

                       На пляжі.

                       Народу

                       Кругом повно,

                       Вона ж

                       Увійшла

                       Скраєчку

                       У воду

                       І голосить:

• Ой, рятуйте,

                       Бо я потопаю!

                       А чоловік

                       Старий,

                       Лисий,

                       До неї

                       Гукає:

• Постривайте,

                       Я вже біжу!

                       Вона ж

                       Вередує:

• Я ж не

                     До вас

                     Оце кричу!

                     А нехай

                     Рятує

                     Мене отой –

                     Молоденький,

                     На артиста

                     Схожий.

                     А ви стійте,

                     Як стояли –

                     Нехай він

                     Поможе!

 

        Інсценування «А якби не біг?»

 

                    Біжить один перехожий,

                    Зустрічні питають:

• Куди ж бо ви так спішите?

                    А він не зважає.

                    Біжить, спішить,

                    Ніг не чує,

                    Нічого не бачить.

                    Добігає. Ось станція

                    Нарешті. Добряче

                    Натрудився. Зупинився,

                    Ледве-ледве дише,

                    Захекався, але радий

                    І не біжить більше.

                    А з присутніх хтось питає,

                    Чого біг так швидко.

                    Усміхнувся він і каже:

• А хіба ж не видко?

                     Запізнився я на поїзд

                     Лиш на півгодини,

                     Якби ж не біг,

                     То спізнився б

                     На цілу годину.

                     Правду кажуть,

                     Що голова

                     Дурна мучить тіло.

                     Отож, будьмо мудрішими,

                     Беручись за діло.

 

         Звучить пісня «Українка» у виконанні С.Соболя.

 

          Ведуча 1. Безперечно, найціннішим, що є у житті у кожного, - це родина.

     Мати і батько… Найближчі й найрідніші люди для кожного з нас. Скільки ночей недосипає мати, доглядаючи свою дитину, скільки сил докладає батько, щоб забезпечити дітей, сім’ю всім необхідним.

 

    Ведуча 2. Ніколи не стане благородною, великою людиною той, хто ще змалечку не вмів бути хорошим сином, ніжною, доброю донькою. Подумайте, як багато зробила для вас мама, скільки безсонних ночей провела над вашим ліжком. Вона готова пожертвувати всім, тільки щоб добре було її дітям. Не оминула цю тему і наша гостя.

 

 

  Учень.                         Найменший онучок

 

                                   Найменший онучок

                                   У школу пішов

                                    І виріс з дитячого віку,

                                   Йому б іще гратись,

                                   Возити візок,

                                   Колеса машинам крутити,

                                   Але вже рюкзак

                                   За плечима повис,

                                   Не просто хлопча він – школярик.

                                   Наука чекала

                                   Його вже давно,

                                   Й нарешті пора ця настала!

                                   Тримайтеся, букви

                                   І цифри у ряд,

                                   Бо учень за партою всівся,

                                   І вивчити хоче

                                   Усе – що і як,

                                   Та й гратись, напевно, хотів ще.

                                   Та друзів багато

                                   У школі його,

                                   Вони не дадуть сумувати.

                                   Лиш тільки здоров’я

                                   Щоб мав у житті

                                   Науку опанувати.

                                   Приймай, рідна школо,

                                   Їх нині, малих,

                                   Що вийдуть дорослими з школи,

                                   Тебе не забудуть

                                   Вони у житті,

                                   Не зрадять, ніколи, ніколи.

                                   І парта шкільна,

                                   І предмети нові

                                   Замінять їм іграшки любі.

                                   Учіться, міцнійте!

                                   Хай Бог береже

                                   Вас завжди від бід і розлуки!  

 

      Учениця.                    Мати

                                  Квіти

                                  Тягнуться

                                  До сонця,

                                  Діти –

                                  До матусі,

                                  Яка вміє

                                  Попестити,

                                  Болі відвернути,

                                  Попросити

                                  Для дитини

                                  Долі і здоров’я,

                                  І трудитися

                                  Для неї

                                  З ласкою,

                                  Любов’ю.

                                  Своє життя

                                  Дітям рідним

                                  Усе присвятити,

                                  В Бога долі

                                  Щасливої

                                  Для них

                                  Попросити.

                                  Заступить

                                  Од негараздів,

                                  Зняти біль,

                                  Утому,

                                  Щастя,

                                  Радість

                                  Мати в рідних,

                                  А про себе

                                  Саму

                                  І забуде:

                                  Помолиться,

                                  Молодість

                                  Згадає

                                  І, щаслива

                                  Щастям діток,

                                  Так спати

                                  Лягає.

 

 

 

            Звучить «Пісня про маму» у виконанні Р.Голованенка.

 

 Учитель.  А зараз слово надаємо Олені Іванівні Демчик.

 

                    Виступ О.І.Демчик.

                   Запитання дітей  до поетеси.

 

          Звучить пісня «Мости» у виконанні Р.Голованенка.

         Звучить пісня «Є, була і буде» у виконанні С.Соболя.

 

    Учитель. Дякуємо гарно нашим гостям. Нашу зустріч хочу завершити такими словами:

                          Про все в світі Ви писали,

                          Про все говорили,

                          А ми, вдячні читачі,

                          Висновки зробили:

                          Треба в світі добре жити

                           І людей любити,

                           Тоді буде нам гладенько

                           По шляху ходити.

                           Не судити нам нікого,

                           То і нас не будуть,

                           Рано Богу помолитись

                           І подяку скласти.

                           Ваші вірші ще читають

                           І читати будуть,
                           добре слово про них скажуть,

                           Та й вас не забудуть.

                           Живіть довго ще на світі,

                           Нам радість приносьте.

                           Творчих успіхів, натхнення

                            Щиро Вам бажаєм.

 

 

     Заключне слово Роберта Голованенка.