Позанавчальна робота "Українські говірки на Закарпатті"

Перечинський професійний ліцей

Учнівське дослідження на тему:

«Українські говірки на Закарпатті»

Роботу виконала:

Ірина Куприч,

учениця І курсу

 Перечинського професійного ліцею

Керівник:

Скубенич Ярослава Ярославівна,

викладач німецької мови

Перечинського професійного ліцею

Перечин - 2020р.

Анотація

Розвиток творчого мислення учнів, їх пізнавальної діяльності, прагнення до пошуків досліджень - одна з важливих проблем оптимізації навчання і комплексного підходу до освітнього процесу. Чим досконаліші методи викладання тим активніші на уроці самі учні - їх думки, здібності, уявлення, тим реальніша потреба продовження пізнавальної діяльності в гуртках, клубах за інтересами, аматорських об'єднаннях, громадських організаціях, наукових товариствах.

Гурткова робота - це сприятливий простір творчого та особистісного вдосконалення здобувачів освіти, поглибленого розвитку їх здібностей, реалізації можливостей та прагнень.

Цінність гурткової роботи полягає в тому, що вона, в деякій мірі, вирішує проблему організації вільного часу учнівської молоді, задовольняє їх різноманітні інтереси, активізує пізнавальну діяльність тощо.

При вивченні німецької мови особливий інтерес викликають дослідження міжмовних контактів, які відбуваються між неспорідненими мовами. Серед актуальних проблем сучасних мовознавчих студій одне з провідних місць займає питання взаємодії мов, адже загальновідомо, що міжлінгвальні контакти викликають зміни у мовних підсистемах і призводять до низки лексичних запозичень, вивчення яких має велике значення для з’ясування словникового складу мови.

Контакти закарпатських українців з іншими етносами (у нашому випадку з німецьким населенням, яке проживає на території краю понад три століття і говірка якого відірвана від основного континууму німецької мови) сприяли лексичним запозиченням у різних сферах (сільське господарство; виробничо-професійна галузь; побутова сфера; торгово-економічні відносини; соціальні й родинні зв’язки; військова справа; суспільно-політичні взаємини тощо).

Метою роботи є дослідження взаємопроникнення побутової лексики з німецьким етимоном в українські говірки краю. У нашому випадку йдеться про внутрішньо-регіональні перманентні контакти мов. Сучасне говіркове мовлення мешканців Закарпаття являє собою синтез різномовних елементів. Українські говірки Закарпаття, окрім власне українського лексичного складу, містять значну кількість запозичень із поширених тут говірок угорської, румунської, німецької, словацької та інших мов.

Завданням цієї роботи є: визначити чинники впливу німецької мови на українські говірки Ужгородського району Закарпатської області; дослідити взаємопроникнення побутової лексики з німецьким етимоном в українські говірки краю.

Однак, незважаючи на низку публікацій, все ще залишається чимало недосліджених німецьких запозичень у різних тематичних групах українських говірок Закарпаття.

ЗМІСТ

Вступ

Мова завжди дуже чутливо реагує на зміни в житті народу, а це призводить до певних зрушень у її лексичному складі. Хоча проблема міжмовних контактів та інтеграції мов має на сьогодні солідне наукове підґрунтя, однак залишається актуальною й досі.

У цій царині ще існує чимало наукових проблем, детальне вивчення яких дасть змогу пролити світло на питання збагачення словникового складу шляхом запозичень. Дана робота є продовженням досліджень авторів з проблем німецько-українських міжмовних контактів на Закарпатті. Наявність німецьких запозичень в українських говірках Закарпаття зумовлена насамперед заселенням краю німецькими колоністами (перша хвиля німецької колонізації тривала у ХІІ–ХІІІ ст., а друга – впродовж ХVІІІ-го до середини ХІХ ст.).

Дослідження українсько-німецьких мовних контактів на Закарпатті дає підстави констатувати різноплановість запозичень із мови-джерела. Тут простежено динаміку німецьких запозичень у складі українських говірок Закарпаття на фонетичному, граматичному та семантичному рівнях. Розглянуто шляхи проникнення німецьких запозичень в українські говірки Закарпаття та їх типи. Відзначено, що в чужому мовному середовищі німецькі лексичні запозичення, як правило, асимілювалися і частково уподібнилися до фонетичних, морфологічних моделей мови-позичальника. На конкретних прикладах проілюстровано семантичні зміни німецьких запозичень в українських говірках Закарпаття.

Відомо, що більшість мов має змішаний характер з огляду на міжмовні контакти, які відбуваються як на рівні літературних мов, так і на рівні діалектів. Хоча проблема міжмовних контактів та інтеграції мов має на сьогодні солідне наукове підґрунтя, однак залишається актуальною й досі.

Різні аспекти мовних контактів ґрунтовно досліджували У. Вайнрайх [1], Ю. Жлуктенко [11], М. Кочерган [13] та ін. Поглиблена увага до цієї проблеми пояснюється тим, що мова завжди дуже чутливо реагує на зміни в житті народу, а це призводить до певних зрушень у її лексичному складі.

Германізми в українській мові мають досить давню історію. Вплив німецької мови на різні українські говори вивчали Д. Костюк [12], М. Кочерган [13], В. Лопушанський [14], і Н. Нечаєва [15] та ін. Вагомий внесок у вивчення розвитку та функціонування німецьких говірок Закарпаття в умовах іншомовного оточення зробили вчені Ужгородського національного університету Л. Владимир, С. Штефуровський, Й. Шрамл, М. Шін, Г. Меліка, М. Медвідь, Е. Стародимова, Ф. Куля, І. Чолос, Л. Шмідзен та ін., які провели глибокий аналіз історії та сучасного стану німецьких говірок Закарпаття.

Мета дослідження  – простежити динаміку німецьких запозичень у складі українських говірок Закарпаття на фонетичному, граматичному та семантичному рівнях.

Виходячи з вище сказаного, я поставила перед собою завдання дослідити наступні питання:

• взаємопроникнення побутової лексики в українсько-німецько-угорських міжговіркових контактах Закарпаття;
• на основі прикладів показати, які значення запозичень з німецьким етимоном збереглися в українських говірках Закарпаття.

РОЗДІЛ І

Історичне поселення німецьких народів на Закарпатті

Як відомо, в Україні німці проживають, окрім Донецької, Дніпропетровської, Одеської областей та Криму, і на Закарпатті. Перші німецькі поселення з’явилися тут у XII–ХIII ст. Від німецьких колоністів тих часів залишилися сліди у топонімах та антропонімах українського й угорського автохтонного населення краю.

Німці, які дотепер зберегли свою мову, звичаї, традиції, з’явилися на території Закарпаття у XVIII–XIX ст. Колонізація здійснювалася різними шляхами. На подарованій графському дому Шенборнів території Мукачівсько-Чинадіївської домінії, що належала Ференцу Ракоці II, оселилися вихідці зі східної Франконії, південної Богемії, південної Баварії та Швабії. У верхів’ях ріки Тересви поселилися вихідці з верхньої Австрії. Німці зі східної Галичини, Угорщини утворили невеликі німецькомовні поселення в Ужгороді, Мукачеві, Рахові, Т.-Бистрій, Т-Реметі, Перечині, Кобилецькій Поляні та ін.

Після переселення на Закарпаття, німці жили спочатку замкнуто, залишаючись більше століття одномовними, і тільки опосередковано контактували з місцевим українським та угорським населенням. В основному німецькі колоністи мали контакти з іншими етносами через торгівлю. По селах, з огляду на обмежені релігійні, етнокультурні й господарські контакти, майже не укладалися міжетнічні шлюби, за винятком тих місць, де німецьке населення вже через 3-4 покоління асимілювалося з навколишнім міським населенням і помітно не відрізнялося від нього своїм культурним розвитком.

Інтенсивнішими були контакти між чоловіками різних етносів, які працювали на графських заводах і фабриках, у солекопальнях, на лісорозробках тощо. Спільна служба в австро-угорській армії також сприяла контактуванню між чоловічим різно-етнічним населенням. Із появою механічного транспорту, зокрема залізниці, коло самоізоляції етнічних груп поступово розмикалося. Значних змін у міжетнічних стосунках зазнає населення краю після приєднання Закарпаття (тоді Підкарпатської Русі) до Чехословацької республіки. На цей період припадає поява й розвиток багатомовності не лише в містах, але й у сільській місцевості, серед усіх етносів і соціальних прошарків, зокрема й серед німецького населення. Таким чином, у період Чехословацької республіки на Закарпатті коло самоізоляції народів зовсім розімкнулося. Настав інтенсивний процес міжетнічних взаємин.

Контактуючи, українці запозичували разом з реаліями культури, побуту й назви цих реалій, тобто іншомовні слова. У рамках цього дослідження аналізуємо лише взаємодію українських говірок Закарпаття з німецькою мовою. До уваги не беремо запозичення з інших уживаних на Закарпатті говірок (угорських, словацьких, румунських).

РОЗДІЛ ІІ

Дослідження українсько-німецькомовних контактів на Закарпатті

Дослідження українсько-німецькомовних контактів на Закарпатті дає підстави констатувати різноплановість запозичень із мови-джерела. Німецькі запозичення, які Н.Го-ловчак відносить до «діалектних українізмів» [10, с. 16], – це лексеми, що позначають назви предметів побуту; сільського господарства; ремісництва; будівництва; одягу, взуття, аксесуарів; кулінарії; торгівлі, грошей, міри; характеристики людей за свояцтвом, внутрішніми якостями; назви флори і фауни; військової справи; суспільно-політичних понять; ознак і дій тощо).

Більшість германізмів проникли в українські закарпатські говірки усним шляхом унаслідок щоденних, безпосередніх мовних контактів місцевого українського населення краю з німцями, угорцями, словаками та іншими етносами.

2.1.Запозичення, які потрапили в українські говірки Закарпаття.

Виділяємо два типи запозичень: прямі та опосередковані До перших належать запозичення, які потрапили в українські говірки Закарпаття як результат безпосередніх мовних зв’язків українців із німецькими колоністами. Це переважно побутова, сільськогосподарська та будівельна лексика.

 Наприклад:

Прямі запозичення з німецької мови в українських говірках досліджуваної території, пов’язані переважно зі службою чоловіків у австрійській армії, наприклад:

Більшість німецьких запозичень потрапили в українські говірки Закарпаття через посередництво угорської мови і належить до другого типу запозичень, наприклад:

Частина німецьких запозичень проникла в українські говірки Закарпаття через чеську та словацьку мови:

У чужомовному середовищі німецькі лексичні запозичення пройшли трирівневу динаміку (адаптацію): фонетичну, морфологічну і семантичну.

Фонетичний процес адаптації відбувається шляхом фонетичної субституції – заміни невластивих українським говіркам Закарпаття звуків німецької мови подібними звуками української мови / говірки:

Переважна більшість германізмів українських говірок Закарпаття іменники:

У чужому мовному середовищі німецькі лексичні запозичення, як правило, асимілювалися і частково уподібнилися до морфологічних моделей відповідної частини мови.

Зокрема, деякі німецькі запозичені іменники чоловічого та середнього роду отримали в українських закарпатських говірках жіночий рід:

Запозичені з німецької мови іменники (переважно жіночого роду) отримали в українських закарпатських говірках флексії (окремі й суфікс -к-) жіночого роду -а:

Значна частина запозичених іменників чоловічого і середнього (рідше жіночого) роду отримала в місцевих українських закарпатських говірках суфікси - ик, -ок:

Іменники з кінцевим приголосним основи оформилися за чоловічим родом:

На другому місці за кількістю запозичень із німецької мови є дієслова:

Вагоме місце серед германізмів у закарпатських говірках посідають дієслова, які виражають конкретні дії, безпосередньо пов’язані з побутовою сферою діяльності людини:

Запозичені дієслова отримали закінчення початкової форми українських дієслів -ти (пуцувати (putzen), вінчовати (wünschen), біґльовати (bügeln)) та відмінюються за типовими правилами української граматики (вінчую, вінчуєш, вінчує, вінчуєме, вінчуєте, вінчують).

Крім того, всі запозичені дієслова стали твірною базою для продуктивних префіксальних, префіксально-суфіксальних, постфіксальних та ін. похідних утворень, наприклад: випуц(у)овати, випуц(у)оватися, нагайц(у)овати, пролуфт(у)оватися, замелд(у)овати, замелд(у)оватися тощо.

Серед німецьких лексичних запозичень прикметники та прислівники трапляються досить рідко, наприклад:

Німецькі запозичені прикметники отримали в українських закарпатських говірках суфікси -ий(-ый), -а, -оє (в окремих говірках зрідка -е, -ой). Наприклад:

Іменники та прикметники з німецьким етимоном відмінюються за парадигмою української мови (шалка, шалки, шалці, шалки, шалков, на шалці; файний, файного, файному, файним ,файніший, найфайніший або майфайний).

 2.2 Моносемічні та полісемічні запозичення.

Розрізняють моносемічні та полісемічні запозичення. Під моносемічними запозиченнями розуміємо запозичені лексеми, які в німецькій мові мають тільки одне значення. Залежно від того, які відтінки значення або розширення значення ці запозичення отримали в українських закарпатських говірках, виділяємо такі підгрупи:

1. Запозичення, які повністю зберегли в українських закарпатських говірках своє первинне значення без зміщень у понятійному змісті. Сюди належить переважно термінологічна лексика та чимало слів побутової тематики:

2. Деякі запозичення з німецьким етимоном в українських говірках Закарпаття зазнали семантичних змін. Виділяємо три типи відношень запозиченого слова зі словом-етимоном:

• моносемантизація запозиченого слова: нім. Zug у мові-джерелі має такі значення: 1. рух, перехід, переліт (птахів); 2. процесія, колона, взвод; 3. ключ (птахів), косяк (риб); 4. потяг; 5. струмінь (повітря), протяг; 6. ковток; 7. вдих, затяжка; 8. риса (характеру, обличчя); 9. схильність, потяг. В українські говірки Закарпаття це слово увійшло з одним значенням – протяг;
• нова конотація (стилістичне забарвлення): нім. Freier наречений – укр. гов. фрáйир (фрáєр) коханець, зарозуміла людина;
• стилістична зміна: нім. handeln торгувати, діяти – укр. гов. гандльовáти займатися спекуляцією.

3. Запозичення з узагальнюючим значенням, у яких обсяг значення в українській закарпатській говірці ширший, ніж у мові-оригіналі: лумп “негідник, гульвіса” (Lump). У досліджуваних говірках це слово отримало додаткові значення: алкоголік; недалека, несерйозна, легковажна людина; шпіцлик шпиг, провокатор (Spitzel). В українських говірках Закарпаття цим словом називають низькорослу людину, а також учня, який доносить учителеві.

У цій групі запозичень не йдеться про різницю між значеннями, оскільки нове значення не розвинулося стосовно основного. Відмінність полягає тільки у сфері вживання.

2.3 Німецькі лексичні запозичення.

Проведений аналіз німецьких лексичних запозичень дозволяє констатувати, що семантика запозичених слів дуже часто не збігається з семантикою їх етимонів у мові-джерелі. Ми зафіксували такі випадки:

1.Лексема, запозичена тільки в одному або кількох значеннях, при її широкій полісемії у німецькій мові:

ґешéфт - 1. справа, заняття, діяльність, бізнес; 2.угода; торговельна операція;3. фірма, підприємство, магазин (н. Geschäft). В українських закарпатських говірках запозичення ґешефт зафіксовано тільки у першому значенні. З семи значень, властивих німецькому Karte  українські говірки Закарпаття перейняли тільки два: географічна карта і карта гральна.

2. Запозичена лексема розширила свою семантику, розвинувши нові значення, які відсутні в мові-джерелі: шпíндель 1.веретено; 2.техн. шпиндель (Spindel). У досліджуваних говірках зафіксовано додаткове (переносне) значення для позначення малого верткого хлопчика.

Розширення семантики характерне і для лексеми шáйта -  поліно (Scheit). Зокрема, в закарпатських говірках ця лексема означає також незграбну людину.

3.Запозичена лексема вживається у значенні, якого немає у мові-джерелі: шпіц лезо, кінець, шпиль (Spitze) підківка на передній частині підошви взуття (у марамороських говірках).

Зауважимо, що семантика багатозначних німецьких лексичних запозичень характеризується на досліджуваній території неоднаковими ареалами поширення. Частина проаналізованих лексем побутує тільки в населених пунктах, населення яких безпосередньо контактує з німцями Закарпаття. Так, наприклад, німецьке запозичення фрíшний (frisch) у мові-джерелі має шість значень, а в українських закарпатських говірках – чотири: 1. свіжий, незіпсований; 2.свіжий,чистий; 3. здоровий, свіжий; 4. свіжий, прохолодний. Усі чотири запозичені значення поширені на території Мукачівщини, а тільки четверте – на всій території.

Результати нашого аналізу засвідчують, що населення краю використовує частину німецьких запозичень як лексичні дублети до українських слів. Наприклад:

Що стосується сучасного процесу запозичень із німецької говірки в українську, спостерігаємо припинення впливу німецької мови на українські говірки Закарпаття. Багато тих німецьких запозичень, які раніше вживалися людьми 70 різних вікових категорій, архаїзувалися (бáмбет «дерев’яний розсувний тапчан», рýсликы «маринована сардина», потáш «питна сода») або замінені українськими чи запозиченими словами. Напр., бíґлязь → утюг, áнцуґ(к) → костюм, блóвдарь → духовка, шлáєр → фата, кýфер → чемодан, шпайз → комора, штрíмфлі → носки, бýда → туалет, цáйґер → стрілка, дéкунок → окоп, штрéк(а) → залізниця. Нині значну частину німецьких лексичних запозичень вживає переважно старше покоління, рідше середньовікова генерація і майже не вживає молодь.

РОЗДІЛ ІІІ

Адаптація запозичень з німецьким етимоном в українські говірки  Закарпаття на фонетичному рівні

На території сучасного Закарпаття здавна взаємодіють говірки української, угорської, німецької, румунської і словацької мов, які тут перманентно функціонують протягом кількох століть. Міжетнічні культурні взаємини та їх мовне вираження знаходимо передусім у взаємних говіркових запозиченнях мов, що поряд функціонують на одній території. Німецькі запозичення в українській мові (у нашому випадку, українських говірках Закарпаття) займають одне з важливих місць. Питанню засвоєння німецьких запозичень у мові-реципієнті присвячені праці І.В. Шаровольського, В. Шелудько, Л.П. Крисіна, І.І. Огієнко та ін. вчених-мовознавців.

На думку Л.П. Крисіна, необхідно принципово розрізняти фонематичну субституцію (тобто передачу іноземного слова фонемними засобами мови, яка запозичує), яка є неминучою при лексичному запозиченні, і фонетичне засвоєння запозиченого слова, пристосування до фонетичної системи мови-запозичувача, яке спостерігається уже в процесі функціонування іноземного елементу в мові і не є ознакою, яка характеризує всяке запозичене слово [7].

Звукова форма слів, запозичених з німецької мови, на українському ґрунті зазнає, безсумнівно, певних змін. Ці зміни, на думку С. Олексієнко, «… спостерігаються не лише в період їх входження, але й протягом дальшого існування запозичених слів у мові, оскільки фонетична адаптація і стабілізація звукової форми слова є тривалим процесом» [8, 41].

Явище інтерференції, як наслідок їх міжкультурних контактів, спостерігаємо в областях, де проживає багатомовне населення. В переважній більшості іншомовні слова переймаються із одної мови і пристосовуються більш або менш до фонологічної системи нової мови. Кількість запозичень залежить від економічного, політичного і культурного розвитку народу в певний період і роду його політичних, економічних і культурних зв’язків з сусідніми народами.

Освоєння запозичених слів мовою, що їх сприймає, супроводжується неодмінно і зміною їх матеріальної оболонки: звукового складу, морфологічної і словотворчої форми. При цьому причиною цих змін виступає не лише система приймаючої мови, до якої пристосовуються запозичені слова, а й вплив інших мов, зокрема мов-посередників.

Чималий науковий інтерес представляє аналіз фонетичної сторони запозичень з німецьким етимоном в українських говірках Закарпаття, оскільки дослідження у цій царині показують шляхи асиміляції і ступінь змінюваності звукового складу запозиченого слова у новому для нього іншомовному середовищі.

Тут  ми спробуємо розглянути, як передаються приголосні у запозиченнях з німецьким етимоном в українських говірках Закарпаття.

Німецький лабіальний b відповідає в українських говірках Закарпаття б: байцувати (beizen – травити, протравлювати; фарбувати морилкою), балта (Beil – сокира), балка (Balken – балка, брус), бараки (Baracke – барак), біґлязь (Bügeleisen – праска), букса (Buchse – втулка, букса), баки/бакенбарди (Backenbart – бакенбарди), вербувати (werben – вербувати, агітувати), рібізлі (Ribisel – смородина, порічки), проба (Probe – проба), шайба (Scheibe – шайба), гаубиця (Haubitze – гаубиця) тощо.

Проте, спостерігаємо і той факт, що у деяких запозичених словах b втратив свою дзвінкість і був замінений в українських говірках Закарпаття на p, наприклад: пантлик (Bändel – стрічечка), а у деяких словах – на ф/х: шуфляда / шухляда (Schublade – шухляда).

Найчастішим заміщенням для німецького d є український д: ділі (Diele – підлога), друт (Draht – дріт), кнедлики (Knödel – кнедлики), фалда (Falte – складка, зборка), дамаск (Damast – дамаст, дамастова тканина), дека (Dekagramm – декаграм), дефект (Defekt – дефект, вада), дірект (direkt – прямо), дунст (Dunst – випар), дунстовати (dünsten – варити на парі), креденц (Kredenz – низький буфет, сервант), лада (Lade – висувна шухляда), пудра (Puder – пудра), марудний (marode – втомлений) та ін.

Випад д зафіксовано у слові мунштук(Mundstück – мундштук).

Німецький f, v відповідають українському ф: фалда (Falte – складка, зборка), фалъцьовати (falzen – фальцювати), фальшивий (falsch – фальшивий), фарба (Farbe – фарба), фірганґи (Vorhang – завіса, штори), фрайир (Freier – наречений), ґешефт (Geschäft – торгівельна операція), луфт (Luft – повітря), фийдер (Feder – перо (для письма), фест (fest – міцний, твердий), фіртель (Viertel – чверть), фусиклі (Fuß + Socken – шкарпетки), файно (fein – гарний, витончений), флінта (Flinte – мисливська рушниця), фляшка (Flasche – пляшка ) тощо. Подвоєний f спрощується до ф: трафити (treffen – влучати), вафля (Waffel – вафля).

Німецький w відтворюється українським в, наприклад: вага (Waage – вага), вартовати (wachen – вартувати, стежити, пильнувати), векерка (Wecker – будильник), віршлики (Würstchen – сосиска), вандрувати / мандрувати (wandern – подорожувати (пішки), варта (Wache – варта), вербувати (werben – вербувати, агітувати), вінкель (Winkel – кутомір, кут) та ін.

Німецький z відтворюється українським ц: цуґ (Zug – протяг), пуцувати (putzen – чистити), шпаціровати (spazieren – гуляти, прогулюватися), шанц (Schanze – земляне укріплення, окоп), цанґлі (Zange – щипці, кліщі), цімент (Zement 104 – цемент), цолшток (Zollstock – складна лінійка, складний метр), цурюк (zurück – назад) тощо.

Німецький k, ck передається в українських говірках Закарпаття к: кнедлики (Knödel – кнедлі), кельня (Kelle – кельма, кельня), цурюк(zurück – назад), гак (Haken – гак, гачок), пакувати (packen – упаковувати, складати), смак (Geschmack – смак), штрека (Strecke – зал. лінія), капут (kaputt – розбитий, зіпсований, зламаний), куфер (Koffer – валіза), кухня (Küche – кухня), цукoр (Zucker – цукор), факел (Fackel – факел, смолоскип), дека (Dekagramm – декаграм), штукатурка (Stukkatur – ліпнина, ліпні роботи) та ін.

Німецькому p в українських говірках Закарпаття відповідає п: капут (kaputt – розбитий, зіпсований, зламаний), лупа (Lupe – лупа), папір (Papier – папір), жупа (Schuppen – сарай, навіс), марціпан (Marzipan – марципан) тощо.

Буквосполучення mp передається мп: компас (Kompass – компас), компот (Kompott – компот), лампа (Lampe – лампа), лумп (Lump – негідник, гульвіса), помпа (Pumpe – насос, помпа); nt - нт: флінта (Flinte – мисливська рушниця); rm - рм: формуляр (Formular – формуляр), аларм (Lärm – шум, галас), уніформа (Uniform – уніформа) тощо.

Німецький l в українських говірках Закарпаття передається м’ягким або твердим л, наприклад: валик (Walze – вал, валик, ролик), фалда (Falte – складка), лютра (Leiter – драбина), лата/латка (Latte – планка, рейка), шуфляда (Schublade – шухляда), бляха (Blech – жерсть, листовий метал), клямра (Klammer – скоба), маляр (Mаler – маляр), клеїти (kleben – клеїти), факля (Fackel – смолоскип, факел), фляшка (Flasche – пляшка), глазурь (Glasur – глазур), кікля (Kittel – спецівка, робоча блуза), рашпіль (Raspel – рашпіль), лампа (Lampe – лампа), ванілка (Vanille – ваніль), аларм (Alarm – тривога), ліловий (lila – ліловий), карфіол (Karfiol – цвітна капуста), рінґельшпіль (Ringelspiel – карусель), ноль (Null – нуль), бугалтер (Buchhalter – бухгалтер) та багато інших.

Німецький r, як правило, відтворюється українським p. Цей звук зберігається на початку слова, після початкової приголосної, в середині слова між приголосною та голосною, або між двома голосними та в кінці слова: рада, порада (Rat – рада, порада), рам(к)а (Rahmen – рам(к)а, станина), рахунок (Rechnung – рахунок), рашпіль (Raspel – рашпіль), реґімент (Regiment – полк), фриштик (Frühstück – сніданок), маляр (Mаler – маляр), штрека (Strecke – залізнична колія), шпуровати (sparen – економити), ярмарок (Jahrmarkt – ярмарка ), шарнір (Scharnier – шарнір), ґейрок (Gehrock – сюртук), герінґи (Hering – оселедець), слюсарь (Schlosser – слюсар), шовґор (Schwager – дівер, шваґер), папір (Papier – папір) та багато інших.

У німецьких запозиченнях в українських говірках Закарпаття спостерігаємо явище дисиміляції: r-r до р-л: рула (Rohr – труба) та r-r до л-р: муляр (Maurer – муляр).

Німецький n в українських говірках Закарпаття відтворюється через український н: гандель (Handel – торгівля), гандлювати (handeln – торгувати), ґанок (Gang – коридор), фланель (Flanell – фланель), шпінат (Spinat – шпинат), уніформа (Uniforn – мундир), файний (fein – витончений, вишуканий), луфтбалон (Luftballon – повітряна куля), кнедлики (Knödel – кнелі) та ін.

Нами зафіксовано приклади, коли в українських говірках Закарпаття n заміщається через м: бакембарди (біля баки/бакенбарди) (Backenbart – бакенбарди), пампух (Pfannkuchen – пончик).

Випад н зафіксовано у лексемі рахунок (Rechnung – рахунок).

У ряді зафіксованих нами прикладів німецький p відповідає українському говірковому п: папір (Papier – папір), пачка (Packung – пачка, упаковка), парадічки (Paradeiser – помідори), паштет (Pastete – паштет), пасіровати (passieren – протирати крізь сито), пензлик (Pinsel – пензель), піштоль (Pistole – пістолет), пуцувагпи (putzen – чистити), капут (kaputt – зіпсований, зламаний, утомлений) тощо.

Німецький pf відтворюється в українських говірках Закарпаття через п або ф: пі(у)п (Pfaffe – піп), плуг (Pflug – плуг), файфа (Pfeife – люлька), феник/феніг (Pfennig – пфеніг), фунт (Pfund – півкіло, фунт) тощо.

Німецький t відповідає українському т: таляр (Taler – талер (старовинна німецька монета), фалда (Falde – складка, зборка), таріл (Teller – тарілка), ташка (Tasche – сумка), трафити (treffen – влучати) тощо.

Подвоєний t зазвичай в українських говірках Закарпаття спрощується до т: рятувати (retten – рятувати), капут (kaputt – зіпсований,зламаний, утомлений).

Німецький s, ß передаються в українських говірках Закарпаття через с: мусити (müssen – мусити), фест (fest – міцно), ґріс (Grieß – манна крупа) тощо.

Німецький st відповідає українському шт: штос (Stoß – стіс), штраф (Strafe – штраф), штрека (Strecke – зал. лінія), штука (Stück – штука), штурмовати (stürmen – штурмувати, атакувати) та ін.

Аналіз, зафіксованих нами прикладів, показав, що німецький sp на початку слова відповідає українському шп: шпурувати (sparen – берегти, заощаджувати), шпацирувати (spazieren – гуляти, прогулюватися), шпіндель (Spindel – шпиндель, веретено), шпiталь (Spital – лікарня, госпіталь, шпиталь), шпик, шпіон (Spion – шпигун, шпик), шпіцлик (Spitzel – шпигун), шпуровний (sparsam – ощадливий, економний) та ін.

Німецький sсh в українських говірках Закарпаття передається ш: шайба (Scheibe – шайба), шалька (Schale – чаша, глибоке блюдо), шанувати (schätzen – поважати), шлъондра (Schlampe – шльондра), шопа (Schuppen – сарай, хлів, навіс), шутер (Schotter – щебінь, рінь, гравій), шурувати (schüren – ворушити (вуглини), брудершафт (Bruderschaft – братство), ґешефт (Geschäft – справа, торгівельна діяльність, бізнес), ташка (Tasche – сумка), фальш (falsch – фальшивий), шурц (Schurz – фартух).

Ще й досі актуальною є дискусія про приголосний ґ/г. Цій темі присвячені статті М. Задорожного [9] та інших вчених. Німецький приголосний g в українських говірках Закарпаття передається через ґ або г. Наведемо деякі приклади, в яких німецький g передається в українських говірках Закарпаття ґ: ґанок (Gang – коридор, прохід), ґешефт (Geschäft – справа, торгівельна діяльність, бізнес) , ґлязурь (Glasur – глазур), ґріс (Grieß – манна крупа), ґуґлі (Gugel – кул. баба), ґуляш (Gulasch – гуляш), шваґер (Schwager – дівер, шваґер), ґийрок (Gehrock – сюртук), ґершлі (Gerste – ячмінь), ґіпс (Gips – гіпс), бріґадір (Brigadier – бригадир), троуґер (Träger – носильник) та ін.

Німецький ch відтворюється українських говірках Закарпаття x: бляха (Blech – жерсть, металевий лист), бухта (Bucht – бухта, затока), кухня (Küche – кухня), рахунок (Rechnung – рахунок), ріхтувати (richten – розм. упорядковувати, прибирати, готувати (їжу), пех (Pech – невдача) тощо. Заслуговує на увагу те, що щілинний звук ch [ç] (Ich- лаут) зазнав в українських говірках Закарпаття модифікації і передається як [χ] (Ach-лаут): ґлайховати (gleichen – бути схожим), ріхтовати (richten – розм. упорядковувати, давати лад (чому) тощо. – Ch випадає у слові друшляк (Durchschlag решето, друшляк).

Німецький h на початку слова заміщається в українських говірках Закарпаття г: гак (Haken – гак, гачок), галстук (Halstuch – шарф, косинка, галстук), ганділь/генділь (Handel – торгівля), гелер (Heller – заст. гелер (дрібна монета), гільза (Hülse – гільза), гакльовати (häkeln – плести гачком), гамувати (hemmen – стримувати, гальмувати), гокерлик (Hocker – табуретка), госундраґи (Hosenträger – підтяжки) тощо.

На основі фонетичного аналізу зібраного практичного матеріалу були прослідковані закономірності, за якими здійснювалася фонетична адаптація німецьких лексем в українські говірки Закарпаття: більшість німецьких звуків мають свої еквіваленти (відповідники) у фонетичній системі українських говірок Закарпаття і відтворюються останніми. Нами зафіксовано, що не типові звуки субституються, тобто заміщаються максимально подібними звуками мови отримувача. При цьому були виявлені варіанти при відтворенні однієї і тієї ж фонеми, які можна пояснити лише врахуванням фонетичних законів німецької, української, угорської, словацької та чеської мов як мов-посередників.

Основні відмінності між системами приголосних німецької та української мов (у нашому випадку українських говірок Закарпаття) полягають у наступному:

• відсутністю протиставлення палаталізованих (м’яких) і не палаталізованих (твердих) приголосних. У німецькій мові всі приголосні тверді;
• відсутністю пом’якшення німецьких приголосних перед голосними переднього ряду.

Поряд із появою епентетичних приголосних для германізмів в українських говірках

Закарпаття не рідким є також явище спрощення важких для вимови груп приголосних:

фоштер (Förster – лісник), фельшер (Feldscher – фельдшер), стружак (Strohsack – матрац,

наповнений соломою) та ін.

Німецькі запозичення в українських говірках Закарпаття зазнали змін асимілятивного характеру за дзвінкістю/глухістю, а також за місцем і способом творення. За місцем утворення асимілятивні зміни в слові могли бути безпосередніми (контактними) і на віддалі (дистантними). За напрямком асиміляція могла бути регресивною і прогресивною, а за ступенем – повною і частковою. Наприклад, асиміляція за дзвінкістю/глухістю: дзвінкі приголосні всередині слова перед наступним глухим приголосним та в кінці мовного потоку звичайно оглушуються: анцук (Anzug – костюм).

Глухі приголосні перед голосними та дзвінкими приголосними в українських говірках Закарпаття стають дзвінкими: ґіт (Kitt – замазка), ґестені (Kastanie – каштан), ґріс (Grieß – манна крупа) та ін.

Cеред німецьких запозичень в українських говірках Закарпаття знаходимо приклади і на явище метатези – перестановки звуків чи складів у слові: калораба (Kohlrabi – кольрабі), таріл (Teller – тарілка) та ін.

Значна частина німецьких запозичень потрапила в українські говірки Закарпаття опосередковано через угорську та словацьку мови, що в певній мірі також вплинуло на вимову приголосних у німецьких запозиченнях.

РОЗДІЛ ІV

Запозичення з німецьким етимоном у сфері будівельної лексики(на матеріалі українських говірок  Ужгородського району Закарпатської області)

Серед актуальних проблем сучасних мовознавчих студій одне з провідних місць займає питання взаємодії мов, адже загальновідомо, що міжлінгвальні контакти викликають зміни у мовних підсистемах і призводять до низки лексичних запозичень, вивчення яких має велике значення для з’ясування словникового складу мови. Особливий інтерес у науковців викликають дослідження міжмовних контактів, які відбуваються між неспорідненими мовами.

У науковій літературі знаходимо чимало тлумачень поняття «запозичення». Зокрема, Ж. Марузо вважає, що запозичення – це акт, внаслідок якого одна мова засвоює елемент іншої мови і сам запозичений елемент [5, c. 104].

Запозичення потрапляють як у літературну мову, так і в говірки, адже діалекти є «віддзеркаленням живого народного мовлення», вони не тільки живлять літературну мову, але є джерелом її подальшого розвитку та збагачення. Через них можна вивчати історію народу. Говірки, які сьогодні функціонують на Закарпатті, становлять синтез мовних елементів, що належать різним мовам/діалектам, оскільки на території краю спостерігаємо багатовікові внутрішньо-регіональні контакти різних мов/діалектів (української, угорської, німецької, румунської, словацької тощо).

Процес взаємопроникнення запозичень із однієї мови в іншу зумовлювався кількома причинами:

• належністю до однієї держави – Угорського королівства (пізніше до Австро-Угорської монархії та Чехословацької республіки) – та пов’язані з цим міжмовні контакти, які, проте, завжди були нерівні, оскільки німці й угорці займали вищий статус, ніж місцеве українське населення;
• наявність спільних державних інститутів (наприклад, армії), що також активізувало інтеретнічні контакти;
• посередницька роль угорської мови, на яку суттєво впливала німецька;
• висока міграційна активність населення Карпатського краю та досліджуваного регіону зокрема [2, c. 11].

Контакти закарпатських українців з іншими етносами (у нашому випадку з німецьким населенням, яке проживає на території краю понад три століття і говірка якого відірвана від основного континууму німецької мови) сприяли лексичним запозиченням у різних сферах (сільське господарство; виробничо-професійна галузь; побутова сфера; торгово-економічні відносини; соціальні й родинні зв’язки; військова справа; суспільно-політичні взаємини тощо).

4.1 Німецькі лексичні запозичення лексико-семантичного поля (ЛСП) «Будівництво».

Реалізація поставленої мети передбачала розв’язання таких завдань: визначити чинники впливу німецької мови на українські говірки Ужгородського району Закарпатської області; виявити особливості процесу фонетичного засвоєння та морфологічної адаптації німецьких запозичень ЛСП «Будівництво» у досліджуваних говірках. Джерелом дослідження стали діалектні матеріали, записані авторкою особисто впродовж 2006 та 2012-2014 років за спеціально розробленою програмою, та словники різних типів (тлумачні, етимологічні, перекладні, діалектні), у яких, окрім іншого, подано й будівельну лексику. Опитано 72 респондентів чотирьох вікових категорій: І – старші за 60 років; ІІ – 60-40 років; ІІІ – 40-20 років; ІУ – молодші за 20 років (у кожній групі – по 18 респондентів). Зафіксовані нами запозичення з німецьким етимоном у складі ЛСП «Будівництво» подаємо у вигляді словника:

Балка < н. Balken m – укр. брус, колода, балка[3 І, c. 128]. Лексема балка поширена серед усіх вікових категорій. Говірковий та літературний варіанти цього запозичення збігаються.

Бетон < н. Beton m – укр.бетон[3 І, c. 178]. Звідси похідне бетонувáти. Усі вікові категорії вживають у мові цей німецький номен.

Бетономішалка < н. Betonmischer m – укр.бетономішалка. Однак тут спостерігаємо морфологічну адаптацію назви: український суфікс -лк-а. В етимологічному словнику української мови [3 І, c. 178] написано, що всі слова, похідні від бетон, утворені на українському ґрунті. У словотворчих словниках це кваліфікують як складносуфіксальне утворення (бетон+о+мішати+лк-а). Лексема активно вживається всіма віковими категоріями і є літературною.

Блок < н. Block m – укр. блок [3 І, c. 211]. В українських говірках Закарпаття це слово вживається всіма віковими категоріями у значенні природний або штучний будівельний камінь, порізаний на плити.

Бляха < н. Blech n – 1. жерсть’ [3 І, c. 216]; 2. листовий метал. Цей номен потрапив в українську говірку Ужгородщини через посередництво угорської мови, і тому старше покоління (І вікова категорія) поряд із бляха використовує й мадяризм бадоґ (угор. bаdog).

Буду(о)вати < н. bauen – укр. будувати [3 І, c. 279]. Відбулася морфологічна адаптація назви за допомогою суфікса -ува-(-ова-).

Васе(и)рвага < н. Wasser + н. Waage f; н. Wasserwaage f – укр. ватерпас, васервага, рівень (будів.) [3 І, c. 339]. Синонімом є номен ватерпас. Обидві лексеми вживаються віковими категоріями І–ІІІ, а інші мовці віддають перевагу назві ватерпас.

Гамор < н. Hammer – укр. молот, молоток. Лексичним відповідником в українських говірках Закарпаття виступає інший діалектизм – клепач (від праслов’янського клепати) [3 ІІ, c. 459]. Лексема гамор архаїзувалася, і всі вікові категорії вживають номен молоток [10, c. 418] або клепач.

Гоблик < н. Hobel m – укр. рубанок. В українських говірках Ужгородщини цю назву вживають усі респонденти. Звідси похідне дієслово гобльовати, гоблювати < н. hobeln – укр. скоблити, скребти, стругати [3 І, с. 540].

Ґіпс < н. Gips m – укр. гіпс [3 І, c. 515-516]. Звідси похідні ґіпсовати, гіпсувати, що вживаються всіма віковими категоріями.

Ґланцовати < н. Glanz m «блиск» – укр. глянцювати, наводити глянець, глянц[3 І, с. 533]. Лексема ґланцовати вживається в мовленні респондентів І вікової категорії разом із поліровати.

Дах < н. Dach n – укр. 1. дах будинку; 2. покрівля [3 ІІ, c. 15] – вживається всіма віковими категоріями.

Дриль < н. Drillbohrer m – укр. дриль [3, c. 173]. Це запозичення вживають усі вікові категорії.

Друт < н. Draht m – укр. дріт [3 ІІ, c. 131]. Лексема друт поширена серед усіх вікових категорій. Молодше покоління вживає також номен провол(о)ка.

 Кельня < н. Kelle f – укр. лопатка мулярна; кельма, мастерок [3 ІІ, с. 420]. Це німецьке запозичення використовують переважно І – ІІ вікові категорії. Молодше покоління віддає перевагу назві мастерок. Нормативними українськими є назви кельня, кельма.

Клема, клямка < н. Klemme f – укр. затискач; клямка, держак [3 ІІ, с. 469]. Респонденти всіх вікових категорій частіше вживають літературномовні синоніми держак, затискач.

Кран < н. Kran m – укр. механізм для підіймання й переміщення вантажів [3 ІІІ, c. 75]. Номен кран вживається всіма віковими категоріями.

Лата, латка< н. Latte f, Leiste f – укр. планка; рейка (будів.), дранка [3 ІІІ, с. 199]. Латка – суфіксальний дериват від лата. Номени лата, латка широковживані в українських говірках Ужгородщини.

Луйтра (руйтла), лÿйтра < н. Leiter f – укр. драбина. В говірки Закарпаття ця назва потрапила через угорське посередництво (пор. угор. діал. liеtra, lеtra). Номени лýйтра (руйтла), лÿйтра використовують І–ІІІ вікові категорії на Іршавщині, Виноградівщині, Хустщині, Тячівщині. В говірках Ужгородщини побутує ще український відповідник лазиво.

Малтер < н. Mörtel m, австр. Malter m – укр. матеріал для будівництва; суміш цементу, вапна, піску та води’ [3, c. 415]. Лексема малтер відома в усіх говірках Закарпаття.

Планка < н. Planke f – укр. дошка, планка, мостина [3 ІV, c. 426]. Це загальновживане запозичення з німецьким етимоном.

Поліровти < н. polieren – укр. полірувати, шліфувати [3 ІV, c. 493]. Лексема поліровати переважає в мовленні середнього та молодшого покоління. Респонденти І вікової категорії вживають також запозичення ґланцовати.

Рашпі(и)ль < Raspel f – укр. рашпіль, напилок з великою насічкою [3 V, с. 35]. Лексема рашпі(и)ль вживається всіма віковими групами і є нормативною.

Рула < н. Rohr n – укр. труба [3 V, c. 145]. В українській літературній мові відоме як розмовне рура. Назва рула поступово архаїзується і вживається тільки респондентами І вікової категорії. Інші носії українських говірок Ужгородщини послуговуються назвою труба.

Тийґла, цегла < н. Ziegel m – укр. цегла [3 VІ, c. 234]. Респонденти всіх вікових категорій вживають нормативну назву цегла, а І вікова категорія – і номен тийґла, запозичений через угорську мову.

Фуганок < н. Fügehobel m, Fügebank f – укр. теслярський інструмент, рубанок великого розміру’. Складне слово, утворене з іменників die Fuge «стик, паз, шов», пов’язаного з fügen «зв’язувати, припасовувати» та die Bank «лава, верстат» [3 VI, c. 135]. Назва фуганок є нормативною і на Ужгородщині відома всім респондентам, проте активно вживається тільки І та ІІ віковими категоріями. Інші мовці віддають перевагу назві гоблик .

Цімент, цемент < н. Zement m – укр. цемент, будівельний матеріал (порошкоподібна речовина) [3 VI, c. 236]. Лексема цемент є загальновживаною в українській мові.

Шіфер  < н. Schiefer m – укр. шифер, покрівельний матеріал[3 VІ, с. 421]. Це запозичення активно вживають усі носії закарпатських говірок.

Шмірґіль, шмірґлі < н. Schmirgel m – укр. наждак [3, c. 535]. Назва потрапила в українські говірки Ужгородщини через угорську мову (пор. угор. smirgli). Звідси похідні дієслова шмірґльовати, шмірґільовати  обробляти що-небудь наждачним папером [8, c. 422]. Лексему шмірґлі широко вживають представники І – ІІ вікових категорій, інші ж віддають перевагу назвам наждак, наждачний папір.

Шпакльовати < н. spachteln – укр. ‘шпаклювати, замазувати спеціальною речовиною щілини та нерівності поверхні’. Звідси віддієслівний іменник шпакльовка < н. Spachtelmasse f – укр. шпаклівка, шпаклювальна маса (замазка)’. На Ужгородщині цю лексему вживають усі вікові категорії.

Шпатель < Spatel m, Spachtel m, (заст.) Spadel – укр. шпатель, лопаточка, інструмент для шпаклювання [3 VІ, c. 459]. Шпатель паралельно зі словом лопатка вживає переважно старше покоління, а ІІІ–ІV вікові категорії послуговуються тільки питомою українською назвою лопáтка.

Шуруб(п) < н. Schraube f – укр. гвинт, болт, шуруп [3 VІ, c. 469]. Цей германізм у говірках Ужгородщини вживають усі мовці разом із запозиченими словами-синонімами болт (з нім.) і гайка (з рос.).

 Шутер < н. Schotter m – укр. щебінь, рінь, гравій [3 VІ, c. 496]. Лексему вживають переважно мовці І вікової категорії, інші ж віддають перевагу літературно-мовним відповідникам гравій, щебінь.

4.2 Процес запозичення.

Процес запозичення слів, як відомо, відбувався або безпосередньо з мови-джерела усним шляхом унаслідок щоденних, безпосередніх мовних контактів місцевого українського населення з німцями, угорцями та іншими етносами, або ж опосередковано. Частина німецьких запозичень потрапила опосередковано, зокрема через засоби масової інформації. В українських говірках Ужгородщини мовою-посередником, як правило, виступала угорська мова.

Окремі німецькі запозичення ЛСП «Будівництво» зазнали певного семантичного розвитку, адже не завжди потрапляли до української мови в усій сукупності значень. Зокрема, лексема шнур спочатку з’явилась в українських говірках Закарпаття зі значенням тонка мотузка, а поступово, розширивши своє семантичне поле, набула значення електричний шнур; електричний дріт із декількох ізольованих проводів.

ВИСНОВКИ

Отже, німці, які проживають на території Закарпаття понад три століття, вписали яскраву сторінку в контекст розмаїтої української національної культури та мови. Дослідження мовних процесів, що відбуваються в межах певного, окремо взятого мовного ареалу завжди мали великий інтерес для науковців, оскільки спостереження за асиміляцією, запозичених елементів споріднених та неспоріднених мов, приводить до висновку, що навіть за відносної ізольованості окремих народностей, які проживають на одній території, інтеретнічні взаємини діють і постійно впливають на процес розвитку мови.

Німецька мова відчутно вплинула на угорську, а остання, у свою чергу, – на українські говірки Закарпаття.

В умовах інтерлінгвальних контактів на території багатонаціонального краю німецькі запозичення, наявні в різноманітних сферах життя, зазнали певних фонетичних, словотвірних та семантичних змін і пристосувались до нової мовної системи.

Проблема інтерлінгвальних контактів є перспективним напрямом дослідження, адже подальші наукові пошуки в галузі німецьких запозичень сприятимуть накопиченню цінного матеріалу, який не тільки доповнить інформацію про словниковий склад сучасних українських діалектів, а й стане надійною джерельною базою для створення словників інтерферем різних діалектних ареалів.

Отже, дослідження німецьких запозичень в інтеретнічному просторі Закарпаття становить особливий інтерес науковців.

Запозичені лексеми зазнають асимілятивних змін, прилаштувавшись до мови реципієнта, та стають таким чином органічним складником нової мовної системи. Перспективи подальших розвідок убачаємо в детальному дослідженні часового нашарування німецьких запозичень в українські говірки Закарпаття та їх уживаність різними віковими категоріями мовців.

Список літератури

1.Вайнрайх, У. Языковые контакты. Состояние и проблемы исследования [Текст] / У. Вайнрайх. – К., 1979. – 261 с.

2. Гвоздяк О.М. Запозичення лексики німецького походження в українській говірці Ужгородщини / О. М. Гвоздяк, Г. І. Меліка // Проблеми романо-германської філології : зб. наук. пр. – 1998. – С. 33–38.

3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / ред. О. С. Мельничук (голов. ред.) [та ін.]. – К. : Наукова думка, 1982 – 2012. – Т. 1–6.

4.Лінгвістична енциклопедія / Олена Селіванова. – Полтава : До-вкілля-К, 2011. – 844 с.

5. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов / Ж. Марузо. – М. : Издательство иностранной литературы, 1960. – 436 с. Селіванова О. 1.

6.Гвоздяк, О. М. Фонетичні та морфологічні особливості німецьких запозичень в українських говірках Закарпаття [Текст] / О. М. Гвоздяк //

7.Крысин Л.П. Иноязычные слова в современном русском языке. – М., 1968. – 208 с.

8.Олексієнко С.І. Про способи освоєння лексичних запозичень (на матеріалі східнослов’янських пам’яток ХІV-ХVІ ст.) // Мовознавство. – 1974. - № 6. – С. 41-47

9.Задорожний В.М. Ще раз про те, як нам писати іншомовні слова // Мовознавство. – 1995. – № 2-3. – С. 9-12.

10.Головчак, Н. Про інтерлінгвальні контакти в умовах мультинаціонального Закарпаття [Текст] / Наталія Головчак // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. – 2013. – С. 15–19.

11.Жлуктенко, Ю. О. Мовні контакти [Текст] / Ю. О. Жлуктенко. – К., 1966. – 232 с.

12.Костюк, Д. В. Германізми в діалектній лексиці української мови (на матеріалі села Чернятин Городенківського району Івано-Франківської області) [Текст] / Д. В. Костюк // Іноземна філологія, 1971. – Вип. 23. – С. 65–68.

13.Кочерган, М. П. Загальне мовознавство: підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти [Текст] / М. П. Кочерган. – К., 1999. – 288 с.

14.Лопушанський, В. М. Німецькомовні лексичні запозичення у південнозахідних говорах України [Текст] / В. М. Лопушанський, Т. Б. Пиц. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Дрогобич : Посвіт, 2011. – 124 с.

15. Нечаєва, Н. Запозичення з німецької мови в буковинських говірках [Текст] / Н. Нечаєва // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія „Філологічні науки. Мовознавство”. – 2014. – № 2. – С. 98–1