Упровадження інтерактивних технологій в практику роботи вчителя німецької мови

Про матеріал
Важливим успіхом вивчення іноземної мови є розуміння того, що мова найкраще засвоюється тоді, коли учням пропонується індивідуальна методична увага, обґрунтована аналізом особистісних навчальних потреб та забезпечення навчального процесу видами та типами діяльності, що сприяють використанню мови.
Перегляд файлу

 

 

Комунальний заклад вищої освіти

 „Дніпровська академія неперервної освіти”

Дніпропетровської обласної ради”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УПРОВАДЖЕННЯ  ІНТЕРАКТИВНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ

В  ПРАКТИКУ  РОБОТИ  ВЧИТЕЛЯ

НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконавець:

Мірошниченко Г.В., учитель німецької мови Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №65

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпро  2019


Упровадження інтерактивних технологій в практику роботи вчителя німецької мови

 

 

  1. Роль іноземного спілкування у формуванні міжкультурних комунікацій
  2. Актуальність інноваційних технологій у вивченні  іноземної мови
  3. Розвиток комунікативної активності - результат упровадження інноваційних методів навчання       

 

І. Роль іноземного спілкування у формуванні міжкультурних комунікацій

Сучасний етап міжнародних зв’язків України, вихід її у світовий простір, динамічні політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають достеменних  змін у галузі навчання іноземній  мові, статус якої в нашій країні поступово зростає.

Іноземна мова є важливим засобом міжкультурного спілкування - вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, забезпечуючи їм певний рівень культурного розвитку, що дозволяє вільно орієнтуватись і комфортно почуватись у країні, мова якої вивчається.

У зв’язку з цим все актуальнішою стає позиція, за якої здатність зрозуміти представника іншої культури залежить не тільки від правильного використання мовних одиниць, але й від особливих умінь розуміти норми його культури, у тому числі мовленнєвої поведінки в різноманітних ситуаціях спілкування.

Саме це зобов’язує розглядати іноземну мову не лише як засіб міжкультурного спілкування, але й як своєрідний інструмент пізнання іншої культури та пропаганди власної, що сприяє духовному взаємозбагаченню, підвищує роль гуманітарної освіти.

Національна Концепція навчання іноземній мові передбачає опору на фундаментальність сучасних дидактичної, психологічної та методичної наук, враховує те, що різні точки зору функціонують на основі взаємодоповнюваності та набувають максимальної ефективності за певних умов організації навчального процесу.

Важливим успіхом вивчення іноземної мови є розуміння того, що мова найкраще засвоюється тоді,  коли учням пропонується індивідуальна методична увага, обґрунтована аналізом особистісних навчальних потреб та забезпечення навчального процесу видами та типами діяльності, що сприяють використанню мови.

Основною метою навчання іноземної мови є:

  • формування в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування;
  • розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу;
  • використання інтерактивних методів, як приклад сучасного методу навчання.

За останні роки сталася суттєва переоцінка ролі й значення навчального предмета  "іноземна мова" в школі.

По-новому усвідомлюється його розвиваючий потенціал, його значущість у вирішенні завдань освіти й виховання особистості школяра - оволодіння учнями функціональною грамотністю й універсальними  компетенціями: робити вибір в ситуації невизначеності, вільно вирішувати проблеми, планувати й організовувати власну діяльність, працювати в команді, оцінювати отримані результати і т. ін.

 

ІІ.     Актуальність інноваційних технологій у вивченні  іноземної мови

Головними пріоритетами сучасного навчання іноземній мові є спрямування прагнення учнів до самонавчання, розвиток пізнавального інтересу, впровадження нових технологій, які об'єднали б учителя й учнів в один творчий колектив, реально підвищили б роль учнівської  самостійної роботи.

Ці  компетенції учні опановують на навчальних заняттях, побудованих на основі принципів особистісно-орієнтованого навчання, що реалізується в рамках різних освітніх технологій .

     Найбільш актуальними у навчанні  іноземної мови є такі інноваційні технології (проектна, інтерактивна, комп'ютерна, уроки у формі презентацій Microsoft Power Point, технологія колективного способу навчання та ін.)

Нині в освітній галузі все частіше піднімається питання про застосування нових інформаційних технологій.

Це не тільки нові технічні засоби,  але й  нові форми й методи викладання, новий підхід до процесу навчання.

З постійними еволюційними  змінами у суспільстві змінюються й пріоритети в освіті. Нібито нещодавно впроваджувались активні методи навчання, а сьогодні вже багато основних методичних інновацій пов'язані із застосуванням інтерактивних методів навчання.

Інтерактивні методи навчання - система правил організації продуктивної взаємодії учнів між собою і з учителем у формі навчальних, ділових, рольових ігор, дискусій,  при якій відбувається освоєння нового досвіду та отримання нових знань.

Інтерактивні методи навчання дозволяють вирішувати суттєві  педагогічні завдання:

  • активне залучення кожного учня в процес засвоєння навчального матеріалу;
  • підвищення пізнавальної мотивації;
  • навчання навичкам успішного спілкування (уміння слухати і чути один одного, вибудовувати діалог, ставити питання на розуміння);
  • розвиток навичок самостійної учбової діяльності (визначення провідних і проміжних завдань, уміння передбачати наслідки свого вибору, його об'єктивна оцінка);
  • виховання лідерських якостей;
  • уміння працювати з командою і в команді;
  • брати на себе відповідальність за спільну і власну діяльність по досягненню результату.

Отже, в основу одного з інноваційних напрямів створення ефективних технологій навчання іноземній мові покладена ідея інтеракції.

Інтеракція в перекладі з латини(interaktio, inter- взаємний, action- дія) означає здатність взаємодіяти або знаходитися в режимі бесіди, діалогу з чим- (наприклад, з комп'ютером) або ким-небудь (співрозмовником).

Отже, інтерактивне навчання - це передусім діалогове навчання, в ході якого здійснюється комунікація, взаємодія.

Інакше кажучи, на відміну від активних методів, інтерактивні  орієнтовані на ширшу взаємодію учнів не лише з учителем, але й один з одним і на домінування активності учнів у процесі навчання.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організовано таким чином, коли практично усі учні виявляються залученими в процес пізнання, вони мають можливість розуміти і рефлексувати з приводу того, що вони знають та думають.

Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, освоєння навчального матеріалу означає, що кожен вносить свій особливий індивідуальний внесок, іде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності.

Причому, відбувається це в атмосфері доброзичливості й взаємної підтримки, що дозволяє не лише отримувати нові  знання, але й розвивати саму пізнавальну діяльність і навички взаємодії, змінюючи її на більш високі форми кооперації та співпраці.

Інтерактивна діяльність на уроках припускає організацію й розвиток діалогового спілкування, що веде до взаєморозуміння, взаємодії, до спільного вирішення загальних, але значущих  для кожного учасника завдань.

Інтерактивне навчання виключає домінування як одного промовця, так і однієї думки над іншим.

У ході діалогового навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми.

Для цього на уроках організовуються індивідуальна, парна й групова роботи, застосовуються дослідницькі проекти, рольові ігри, йде робота з документами та різними джерелами інформації, використовуються творчі роботи.

Місце учителя в інтерактивних уроках зводиться до спрямування діяльності учнів на досягнення цілей уроку. Основними складовими інтерактивних уроків є інтерактивні вправи і завдання, що виконуються учнями.

Важлива відмінність інтерактивних вправ і завдань від звичайних полягає  в тому, що,  виконуючи їх, учні не лише й не тільки закріплюють вивчений матеріал, а, здебільшого, вивчають новий.

Тут доречно навести китайське прислів'я:

"Скажи мені - я забуду, покажи мені - я можу запам'ятати, залучи мене, дозволь мені зробити це - я зрозумію і це стане моїм назавжди"

Успіх такого процесу навчання багато в чому залежить від взаємовідносин:

  • учителів з дітьми
  • дітей один з одним
  • кожної дитини з учителем
  • учня з колективом

Запровадження методів інтерактивного навчання ("Мозковий штурм" (атака), міні-лекція, контрольний лист або тест, рольова гра, ігрові вправи, розробка проекту, розв’язування ситуативних завдань, запрошення візитера, дискусія групи експертів, інтерв'ю, інсценування, програвання ситуацій, обговорення сюжетних малюнків, квиз-опитування (контроль) та ін.) сприяє залученню учнів до активного процесу отримання й переробки знань, активізації їх пізнавальної діяльності, самостійному осмисленню навчального матеріалу - є умовою для самореалізації особистості учнів в навчальній діяльності. 


Інтерактивний метод реалізується переважно через інтерактивну гру.

Можна скористатися такою класифікацією  ігор :

За ігровою методикою: предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, драматизація.

За характером педагогічного процесу: повчальні, пізнавальні, репродуктивні, творчі, узагальнюючі, діагностичні, тренінгові, контролюючі, розвиваючі.

За сферою діяльності : інтелектуальні, соціальні, психологічні, фізичні, трудові.

 По ігровому середовищу: комп'ютерні, технічні, настільні, телевізійні.

Рольова гра - це маленьке інсценування, що розігрується учнями.

Її мета - наочно представити, побачити, оживити обставини або події, знайомі учням.

Ділова гра - імітація в грі реального процесу за допомогою моделі:

  • Відмінність інтересів учасників гри
  • Наявність спільної ігрової мети
  • Реалізація ланцюжка рішень
  • Використання гнучкого масштабу часу

Ситуативні ігри:

  • Ситуації - ілюстрації
  • Ситуації - вправи
  • Оцінні ситуації
  • Проблемні ситуації
  • Прогностичні ситуації

При активному застосуванні ігрової методики  навчання слід пам’ятати:

Переваги інтерактивної гри

  • Глибокий рівень засвоєння інформації (через переживання ) .
  • Вироблення умінь слухати і чути іншого .
  • Знання «пропускаються через себе», і до необхідного висновку людина приходить сама , або під час обговорення в групі.
  • Навчання через обмін досвідом або пасивне спостереження .
  • Взаємодія , активізація мислення .
  • Особистісний ріст.
  • Дає досвід соціальної взаємодії.
  • Активність і участь кожного.
  • Безліч шляхів досягнення бажаного за допомогою інтерактивної гри.
  • Можливість аналізу своїх дій , відчуття набуття досвіду.
  • Можливість обмінятися досвідом і роздумами.
  • Універсальність , багатостороннє застосування , психологічність (можливість одночасно і діагностики, і корекції) .
  • Висока ефективність розгляду матеріалу.
  • Вироблення вміння співпрацювати.
  • Можливість робити те , що тобі подобається і таким чином проявити себе з кращого боку.
  • Різноманітність форм , невідомість для учасників.
  • Можливість в невимушеній формі і обстановці набувати досвід.
  • Є можливість програти ситуацію , а потім подивитися на все з боку, об'єктивно оцінити те , що відбувалося.

Недоліки інтерактивної гри

  • Є ризик зіткнення особистісних амбіцій і різних особливостей поведінки людини.
  • Можливість надмірного захоплення грою , невміння робити висновки.
  • Метод результативний у повному обсязі не для всіх вікових груп.
  • Велика тривалість за часом .
  • Не працює у великих групах , класах .
  • Пасивність деяких учасників , небажання брати участь.
  • Можна сильно «зачепити» особистісні позиції , якості людини .
  • Не всі знання можна здобувати через цю методику.
  • Після закінчення гри у деяких учасників залишаються негативні переживання.

У використанні методики інтерактивних ігор доречніше починати з найбільш простих форм групової роботи ( " вертушка" , " велике коло " , " акваріум " ) . Цінне в цих формах в тому , що вони дозволяють дитині не тільки висловити свою думку, погляд і оцінку, а й , почувши аргументи партнера по грі , часом відмовитися від своєї точки зору або суттєво змінити її .

Найбільш проста форма групової взаємодії - " велике коло ".

Робота проходить у три етапи.

Перший етап . Група розсідається на стільцях у великому колі . Учитель формулює проблему.

Другий етап . Протягом певного часу ( приблизно 10 хвилин) кожен учень індивідуально , на своєму листі записує пропоновані заходи для вирішення проблеми.

Третій етап . По колу кожен учень зачитує свої пропозиції , група мовчки вислуховує ( не критикує ) і проводить голосування по кожному пункту, включаючи  його в загальне рішення.

Прийом " великого кола " оптимально застосовується в тих випадках , коли можливо швидко визначити шляхи вирішення питання або складові цього рішення.

"Акваріум " - форма діалогу , коли учням пропонується обговорити проблему " перед обличчям громадськості". Окрема група обирає того , кому вона може довірити вести той чи інший діалог з проблеми . Іноді це можуть бути кілька бажаючих. Всі інші учні виступають у ролі глядачів. Звідси й назва - акваріум.

Що дає цей організаційний прийом школярам? Можливість побачити своїх однолітків з боку: як вони спілкуються, як реагують на чужу думку,як залагоджують назрівання конфлікту, як аргументують свою думку і т.ін.

Цікавими в педагогічній діяльності вчителя іноземної мови є й інші методи інтерактивного навчання:

" Загальний галас"

Прийом для зміни темпу уроку, своєрідна фізкультпауза, можливість спілкування в парах або групах.

Малювання

Прийом використовується з метою розвитку: - спостережливості – навичок спільної роботи – уяви

Відтворення інформації

Дієвий спосіб засвоєння і розуміння інформації - це відтворення її в іншій формі. Наприклад, прослухавши розповідь, зображувати її в картинках.

Правила управління успіхом на уроці

1. Уміти бачити реальні зрушення, зміни і достоїнства дітей, вчасно підтримувати учня.

2. Авторитет, особа учителя - запорука успіху учнів.

3. Сприятливий психологічний клімат на уроці.

4. Здатність учителя дивувати.

5. Любов до дітей.

6. Індивідуальний підхід.

7. Уміння учителя подати домашні завдання.

8. Коментування оцінювання.

9. Колективна пізнавальна діяльність на уроці.

Пари і групи. Цей метод дає учням більше можливостей для участі і взаємодії. Групи можуть формуватися довільно, за бажанням учнів, але найчастіше, плануючи на уроці групову роботу, учитель заздалегідь ділить клас на групи, враховуючи рівень навичок, успіхів учнів і характер міжособистісних  стосунків.

"Мозкова атака". Це спосіб заохочення активності учнів і швидкого генерування ідей. Цей прийом може бути використаний для вирішення конкретної проблеми або пошуку відповіді на питання.

Правила проведення:

  • Заборонена критика висунутих ідей
  • Не допускаються судження про нерозв'язність проблеми
  • Чим більше висунуто пропозицій, тим більше вірогідності появи нової і цінної ідеї
  • Наявність ролей
  • У ході штурму вітається удосконалення й розвиток запропонованих ідей
  • Доброзичлива, творча атмосфера проведення
  • Активна взаємодія усіх учасників
  • Застосування системи оцінки, стимулювання

Загальна дискусія.  Можливість розвинути уміння слухати, говорити по черзі, висловлювати свою думку. Напередодні краще розробити спільно з дітьми  " Правила ведення дискусії". Цей прийом доречний на початку навчального року, коли відбувається знайомство, встановлюються норми поведінки.

Багаторічний досвід викладання німецької мови в середній школі дає право виокремити проектну діяльність, як самостійну педагогічну технологію.

Самостійне дослідження різних тем, що проводиться учнями впродовж деякого часу. Цей прийом може бути використаний для зміни ціннісних орієнтацій учнів, поліпшення клімату в колективі, індивідуалізації і диференціації навчання.

   Проектне навчання - це якісно інша освітня практика, що має  певні ознаки:

  • учитель орієнтується не лише на отримання учнями предметних знань, а й на розвиток їх розумових, творчих та комунікативних здібностей;
  • учні обирають тему проекту як особистісно значущу проблему;
  • самі планують хід і прогнозують результати роботи;
  • учасники проекту самі організовують себе на справу і здійснюють пошукову діяльність; самі відбирають необхідні засоби для здійснення проекту;
  • учитель виводить педагогічний процес за межі класу і школи в навколишній світ;
  • учасники проекту інформують один одного про хід роботи над проектом;
  • учитель консультує учнів на всіх етапах роботи над проектом ;
  • учитель організовує експертизу проектів;
  • учитель організовує публічний захист проектів , а учні готують проект до презентації , представляють і захищають його;
  • учні аналізують свою роботу над проектом.

 

Дидактичні етапи роботи над проектом:

  • Мотиваційний (постановка цілей і завдань, актуалізація проблеми, розробка основних ідей)
  • Плануючий - підготовчий (формування команди, розподіл обов'язків, збір інформації)
  • Етап реалізації проекту (інтеграція усієї зібраної інформації, підготовка наочного матеріалу, створення комп'ютерної презентації)
  • Оцінна рефлексія (внесення коректив, підведення підсумків, обговорення результатів проекту)

Метод проектів - це система навчально-пізнавальних прийомів, які дозволяють вирішити ту чи іншу проблему в результаті самостійних і колективних дій учнів та обов'язкової презентації результатів їх роботи.

Цей метод передбачає використання вчителем при проектуванні і здійсненні освітнього процесу особистісно-орієнтованого підходу, який підтримується, крім загальноприйнятих, дидактичними принципами.

Принцип дитиноцентризму . У центрі творчої діяльності перебуває учень, який проявляє свою активність. У проектному навчанні у нього є чудові можливості реалізувати себе, відчути успіх, продемонструвати іншим свою компетентність.

Принцип кооперації. У процесі роботи над проектом організовується і здійснюється широка взаємодія учнів з учителем і між собою в проектних групах; можливе залучення консультантів з різних сфер діяльності.

Принцип опори на суб'єктивний досвід учнів. Кожен школяр, працюючи над проектом, має принагідні можливості застосувати вже наявні у нього власний досвід і знання.

Принцип обліку індивідуальності учнів: інтереси, темп роботи, рівень навченості .

Принцип вільного вибору: теми проекту, підтеми, партнерів у розробці проекту, джерел і способів отримання інформації, методу дослідження, форми представлення результатів. Можливість вибору сприяє підвищенню відповідальності учнів , їх мотивації та пізнавальної активності .

Принцип зв'язку дослідження з реальним життям. Відбувається з'єднання академічних знань і практичних дій . Передбачається, що проектна робота в тій чи іншій мірі спрямована на поліпшення навколишнього світу; проект має прагматичну спрямованість на результат.

Принцип важкості мети . Цей принцип важливо враховувати, оскільки легко досяжний результат не є для багатьох учнів мобілізуючим фактором.

  У проектному навчанні змінюється роль учителя - він стає організатором діяльності учнів і їх консультантом. Успішна реалізація технології проектного навчання можлива, коли вчитель створює відповідні педагогічні умови.

Пропонує  проблемну ситуацію, яка дозволяє сформулювати актуальну і цікаву учням тему для вивчення і дослідження.

Надає школярам можливість вибору теми проекту, а також планувати роботу індивідуально або в кооперації з іншими реалізовувати свій проект.

Організовує розподіл підтем по групах, ролей і функцій у групі (при необхідності) .

Сприяє прояву в учнів пошукової активності в їх дослідницькій діяльності, коли існує лише приблизне уявлення про очікуваний результат.

Консультує учнів на всіх етапах роботи.

Організовує підбиття підсумків проміжних етапів роботи.

Надає дітям можливість для самооцінки виконаних ними проектів та роботи над ними.

Організовує презентацію усіма учасниками проекту їх освітніх продуктів.

    Проект цінний тим, що в ході його виконання школярі вчаться самостійно здобувати знання, отримувати досвід пізнавальної та навчальної діяльності .

Проектна методика характеризується високою комунікативністю і передбачає вираження учнями своїх власних думок, почуттів, активне залучення до реальної діяльності, взяття особистої відповідальності за навчання.

Проектна методика заснована на цикловій організації навчального процесу. Окремий цикл розглядається як закінчений самостійний період навчання, спрямований на вирішення певної задачі у досягненні спільної мети оволодіння німецькою мовою.

 Головні цілі введення в шкільну практику методу проектів:

  •                   Показати вміння окремого учня або групи учнів використовувати придбаний в школі дослідницький досвід .
  •                   Реалізувати свій інтерес до предмета дослідження, примножити знання про нього.
  •                   Продемонструвати рівень навченості іноземної мови.
  •                   Піднятися на більш високий щабель, освіченості, розвитку, соціальної зрілості.

 Відмінна риса проектної методики - особлива форма організації. Організовуючи роботу над проектом, важливо дотримуватись умов:

  •                   Тематика може бути пов'язана як з країною мови, що вивчається, так і з країною проживання, учні орієнтовані на зіставлення і порівняння подій  явищ , фактів з історії та життя людей різних країн.
  •                   Проблема, пропонована учням, формулюється так, щоб орієнтувати учнів на залучення фактів з суміжних галузей знань і різноманітних джерел інформації.
  •                   Необхідно залучити до роботи всіх учнів класу, запропонувавши кожному завдання з урахуванням рівня його мовної підготовки.
  •                   У проектній методиці використовуються всі кращі ідеї, вироблені традиційною і сучасною методикою викладання іноземної мови .

До них належать, перш за все, різноманітність, проблемність, навчання із задоволенням і т.зв. егофактор .

  •                   Різноманітність, як необхідна риса навчання, сприяє підтримці інтересу до навчання - це і різноманітність тем, типів текстів ( діалоги, монологи, листи, настільні ігри, описи, інструкції тощо), і різноманітність форм навчальної діяльності (індивідуальна, парна, групова робота, робота в командах), і різноманітність типів вправ.
  •                   Проблемність означає, що учні використовують мову як для виконання завдань, які характеризуються новизною результату, так і новими способами його досягнення. Проблеми змушують думати, і підліток навчається, думаючи, мислячи. Є широкий діапазон комунікативних завдань і проектних робіт, орієнтованих на вирішення проблем. Проблемний підхід має місце при навчанні граматиці в тих випадках , коли учень використовує її в мові, і коли він осягає її як систему.
  •                   Безумовно, важливо, щоб школяр навчався із задоволенням. Підліток вчиться продуктивно і багато дізнається, якщо він вчиться вільно, без примусу, відчуваючи радість.
  •                   Розважальність - це одна з особливостей проекту. Часто завдання можуть оформлятися у вигляді жарту, головоломки, загадки тощо, мати музичний супровід, шумові ефекти, ілюстрації.
  •                   Особливе значення має егофактор, тобто можливість говорити про те, про що школярі думають, про свої плани. При організації спілкування краще застосовувати, по можливості, такі ситуації,  що відтворюють інтереси учнів, пов'язані з їх особистим досвідом, тобто повною мірою реалізують особистісно-орієнтований підхід.

Отже, новизна підходу в тому, що школярам дається можливість самим конструювати зміст спілкування, починаючи з першого заняття над проектом.

   У чому суть проекту, чи впливає його застосування на модель навчання, з якою регулярністю і в якій формі проектні завдання включаються в підручник і яка техніка їх виконання?

  Використання цього методу в різних класах протягом багатьох років дає підстави стверджувати, що повно і широко він застосовний для класів, де загальний рівень розвитку учнів дозволяє давати їм і вищий рівень  знань.

У курсі іноземної мови метод проектів може використовуватися в рамках програмового матеріалу практично з будь-якої теми .

Кожен проект співвідноситься з певною темою і розробляється протягом кількох уроків. Здійснюючи цю роботу, школярі можуть, наприклад, розповідати й писати про власне життя, створювати власний журнал, готувати макети і т.д.

У проектній методиці використовується вельми плідна ідея.

Поряд з вербальними засобами вираження учні широко використовують і інші засоби: малюнки, колажі, плани, карти, схеми, анкетні таблиці, графіки та діаграми. Нещодавно в практику створення проектів увійшли презентації Microsoft Power Point. (див. вище)

  Таким чином,  розвиток комунікативних навичок надійно підкріплюється розмаїттям засобів, що передають ту чи іншу інформацію.

У такій методиці навчання широко використовується мимовільне запам'ятовування лексичних засобів і граматичних структур в ході вирішення проблемних завдань, стимулюється розвиток творчого мислення, уяви. Створюються умови для свободи вираження думки і осмислення сприйманого.

Підготувати, оформити і представити проект - справа набагато складніша, ніж виконання традиційних завдань.

Проект здійснюється за певною схемою:

1. Підготовка до проекту .

Починаючи створення навчального проекту, слід дотримуватися умов:

- попередньо вивчити індивідуальні здібності, інтереси, життєвий досвід кожного учня;

- вибрати тему проекту, сформулювати проблему, запропонувати учням ідею, обговорити її з учнями.

2 . Організація учасників проекту.

Спочатку формуються групи учнів, у яких перед кожним ставиться своя задача. Розподіляючи обов'язки, враховуються схильності учнів до логічного міркуванням, до формування висновків, до оформлення проектної роботи. При формуванні груп до їх складу включаються школярі різної статі, різної успішності, різних соціальних груп.

3. Виконання проекту.

Цей крок пов'язаний з пошуком нової, додаткової інформації, обговоренням цієї інформації, і її документуванням, вибором способів реалізації проекту(це можуть бути малюнки, вироби, постери, креслення, вікторини та ін.).

Одні проекти оформлюються вдома самостійно, інші, потребують допомоги з боку вчителя - створюються в класі.

Головне - не пригнічувати ініціативу дітей, з повагою ставиться до будь-якої ідеї, створювати ситуацію «успіху».

4. Презентація проекту .

Увесь відпрацьований, оформлений матеріал треба представити однокласникам, захистити свій проект.

Для аналізу пропонованої методики навчання важливі способи виконання та подання проекту. Так  у школярів може бути спеціальний зошит тільки для проектів. Проекти можуть також виконуватися на окремих аркушах і скріплюватися разом, утворюючи виставку, монтаж. Групи можуть змагатися одна з одною. Проектні завдання ретельно диференціюються, щоб учні могли виконувати їх німецькою мовою. Заохочується спочатку чорновий варіант, а потім чистовик .

5. Підведення підсумків проектної роботи .

Кількість кроків - етапів від прийняття ідеї проекту до його презентації залежить від його складності.

   Початок проектної діяльності школярів зазвичай дуже простий - те, що має безпосереднє значення для кожного з них, наприклад «Портрет письменника», «Путівник по країні, мова якої вивчається», включаючи, такі найпростіші як          « Моя сім'я». («Школа майбутнього» або  « Екскурсія по школі», « Будинок моєї мрії », « У зоопарку» та інші).

У дітей має створитися враження, що німецька мова - це розвага, колір, діяльність, задоволення.

У практиці роботи заслуговують на увагу також міні-проекти, розраховані на один урок або його частину :

- складання і коментування розкладу уроків;

- міні-дослідні проекти (наприклад, рейтинг улюблених телеканалів і багато інших).

     На часі є й захоплююча форма роботи - складання різних колажів: «Я і мої батьки», «Ми і музика», «Збережемо нашу природу».

Із задоволенням учні виконують і  проекти, на основі ігрової методики - інсценування казок і пісень тощо. 

За характером кінцевого продукту проектної діяльності, можна виділити  види проектів в галузі вивчення іноземної мови:

  •                   Конструктивно-практичні проекти, наприклад, щоденник спостережень , створення гри і її опис .
  •                   Ігрові проекти, наприклад, розігрування фрагментів уроку в школі (програми практики усного мовлення, граматики, фонетики), драматизація п'єси (програми практики усного мовлення, дитячої літератури країни досліджуваної мови ).
  •                   Інформативно-дослідні проекти, наприклад, «Вивчення регіону країни», «Путівник по країні досліджуваної мови».
  •                   Сценарні проекти - сценарій позакласного заходу для школи або окремого класу.
  •                   Творчі роботи - літературний твір, літературний переклад твору на рідну мову(програми практики усного мовлення, дитячої літератури країни досліджуваної мови).
  •                   Видавничі проекти - стінгазети , матеріали для стендів.

 Проекти передбачають активізацію учнів: вони мають писати, вирізати, наклеювати, працювати з довідниками, розмовляти з людьми, шукати фотографії та малюнки і навіть самостійно робити записи на аудіокасету тощо .

І, нарешті, учні з різним рівнем мовної підготовки можуть брати участь у проектній роботі у відповідності зі своїми можливостями. Наприклад, учень , який недостатньо добре говорить німецькою, може чудово малювати.

   Основним актуальним завданням освіти стає дослідження навколишнього життя.

Учитель і учні йдуть цим шляхом разом - від проекту до проекту .

 Проект, що виконують учні, повинен викликати в них ентузіазм, захоплювати їх, йти від серця. Будь-яку дію, що виконується індивідуально, в групі, за підтримки вчителя або інших людей, діти повинні самостійно спланувати, виконати, проаналізувати й оцінити.

Повідомляючи іншим про себе і навколишній світ німецькою, учні відкривають для себе цінність німецької мови як мови міжнародного спілкування. Вони можуть опинитися в ситуації, де їм буде потрібно описати свою сім'ю або місто іноземцям, і проектна робота готує їх до цього.

   В основному проекти виконуються в ході підсумкових уроків, коли за результатами  їх  виконання оцінюється засвоєння учнями певного навчального матеріалу.

При оцінюванні готового проекту слід звертати увагу не тільки на правильне використання мови. Важливим стимулом для розвитку особистості учнів є ступінь їхньої творчості та оригінальності при виконанні проекту .

Спочатку необхідно перевірити чернетку роботи. Так можна вказати на помилки, не виправляючи вже готову роботу. Якщо є помилки в кінцевому варіанті проекту,  доречно виправляти їх олівцем або записувати їх на окремому аркуші паперу, тоді учні самі вирішують, чи хочуть вони виправити кінцевий варіант роботи. Оцінити грамотність можна і в інших видах діяльності .

    Проектна  методика дозволяє реалізовувати не тільки освітні завдання, що стоять перед вчителем іноземної мови, а й виховні. Учні можуть по-новому поглянути на себе і на реалії у своєму щоденному житті, на історію і культуру своєї країни і, звичайно, дізнатися «з перших рук» те, що їх цікавить про життя в країні, що вивчається.

 Усе це покликане сприяти формуванню активної громадянської позиції учнів і максимальному розвитку індивідуальних здібностей і талантів кожного.

Сьогодні ми розуміємо під словосполученням «метод проектів» і певний комплекс ідей, і досить чітку педагогічну технологію, і конкретну практику роботи педагогів. Ідеї​​, реалізувати які був покликаний метод проектів, знову стають значущими в широких колах педагогічної громадськості .

   Отже,  досвід роботи з навчальними проектами дозволяє зробити ряд висновків про значимість цієї педагогічної технології для учнів, які в процесі роботи над проектом :

  • вчаться вільно спілкуватися і публічно виступати німецькою мовою в дебатах, на учнівських та студентських конференціях;
  • вчаться користуватися джерелами інформації(наукова література, періодична преса, Інтернет, відеоматеріали);
  • розвивають комунікативні навички, вчаться спілкуватися з однолітками і дорослими людьми;
  • реалізують свої інтелектуальні та творчі здібності;
  • отримують первинні навички та вміння організації дослідницької роботи;
  • отримують можливість використовувати отримані навички в роботі над проектами з інших предметів;
  • долають психологічний бар'єр страху перед помилками;
  • формують активну особистість, здатної до самоосвіти, самовиховання, що відповідає соціальному замовленню суспільства.

В організації інтерактивного навчання на уроках німецької мови, як і будь-якої іноземної,  необхідно дотримуватись правил:

 Правило перше. До роботи повинні бути залучені в тій чи іншій мірі всі учасники(учні). З цією метою корисно використовувати технології, що дозволяють включити всіх учасників в процес обговорення .

Правило друге. Треба подбати про психологічну підготовку учасників. Йдеться про те, що не всі, хто прийшов на урок, психологічно готові до безпосереднього включення в ті чи інші форми роботи. Позначається всім відома індивідуальна скутість, традиційність поведінки. У цьому зв'язку корисні розминки, постійне заохочення учнівської активності у роботі, надання можливості для самореалізації учня .

Правило третє. Навчання в технології інтерактиву не повинно бути багаточисельним. Кількість учасників і якість навчання можуть виявитися в прямій залежності. Тільки за цієї умови можлива продуктивна робота в малих групах . Адже важливо, щоб кожен був почутий, кожній групі надана можливість виступити з проблеми .

Правило четверте. Поставитися з увагою до підготовки приміщення для роботи. Це не пусте зауваження, як може здатися. Клас повинен бути підготовлений з таким розрахунком, щоб учасникам було легко пересідати для роботи у великих і малих групах. Іншими словами, для учнів слід створити фізичний комфорт .

Тому столи у класі краще розставити так, щоб кожен учень сидів впівоберта до ведучого і мав можливість спілкуватися в малій групі. Добре, якщо заздалегідь будуть підготовлені матеріали, необхідні для творчої роботи.

Правило п'яте. Поставтеся з увагою до питань процедури і регламенту. Про це треба домовитися на самому початку і постаратися не порушувати його. Наприклад, корисно домовитися про те, що всі учасники будуть проявляти терпимість до будь-якої точки зору, поважати право кожного на свободу слова, повагу до його гідності.

Правило шосте. Поставтеся з увагою до поділу учасників процесу на групи. Спочатку його краще побудувати на основі добровільності. Потім доречно скористатися принципом випадкового вибору.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням тридцятирічного досвіду вчителя іноземної мови, слід відзначити, що інтерактивне навчання повною мірою дозволяє вирішувати одночасно кілька завдань,  та головне полягає в тому, що воно розвиває комунікативні вміння та навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечує важливе соціальне виховне завдання, оскільки привчає учнів працювати в команді, прислухатися до думки своїх товаришів.

Етапи формування іншомовної комунікативної компетенції

Складовою частиною комунікативної компетенції є лексична компетенція, без набуття якої повноцінне спілкування є неможливим. То­му чинна Програма з німецької мови ставить завданням досягнення на­лежного рівня сформованості лексичної компетенції.

Вченими-методистами досліджено роботу лексичних механізмів в рецептивних та (ре)продуктивних видах мовленнєвої діяльності, розроблено типи вправ і складено словники-мінімуми фахової лексики, висвітлено питання семан­тизації лексики та її засвоєння на різних етапах навчання іноземної мови.

Проте поряд з позитивним досвідом вирішення цієї проблеми на практиці існує необхідність постійного вдосконалення шляхів навчання лексичного матеріалу, пошуку нових можливостей для підвищення ефектив­ності формування як лексичної, так і комунікативної компетенції.

В сучасних мето­дичних дослідженнях вказується на потенціал нових освітніх технологій і методів, які повинні бути залучені до навчального процесу у руслі комунікативного методу навчання.

Реалізація провідного принципу цього методу - навчання в колективі і через колектив - забезпечує активну мовленнєву взаємодію всіх суб'єктів навчаль­ного процесу, тобто інтерактивність. Тому адекватним цьому принципу методом, що створює сприятливі психолого-педагогічні умови для підвищення ефективності й результативності навчання, є інтерактивний метод навчання.

Щодо етапів оволодіння іншомовною лекси­кою та зважаючи на необхідність використання інтер­активних методів навчання, процес формування власне лек­сичної компетенції в учнів старших класів доцільно звести до трьох етапів:

  1. етап подачі, семантизації ЛО та створення орієнтовної основи як необхідної умови для наступного форму­вання лексичної навички;

2)етап автоматизації дій учнів з лексичним матеріалом на рівні слова, словосполучення та на понадфразовому рівні;

3) етап автоматизації дій учнів з ЛО у мовленні на текстовому рівні і контролю її засвоєння учнями.

Перший етап - це етап рецептивного засвоєння лек­сичного матеріалу, а інтерактивна діяльність проявля­ється у взаємодії учнів з іншомовною лексикою та/ або словником у дотекстовій діяльності, під час якої зні­маються труднощі розуміння термінів підмови спеці­альності, йде підготовка до читання фахового тексту.

Другий і третій етапи - це етапи репродуктивного і про­дуктивного засвоєння іншомовної лексики, тому учні взаємодіють як з текстом, так і один з одним або з викладачем при виконанні текстової та післятекстової мовленнєвої діяльності.

Запропонована структура діяльності з інтерактивного формування лексичної компетенції в учнів узгод­жується з теорією щодо поетапного формування розумових дій і відбиває мисленнєво-пізнавальні процедури здобуття знань:

  1. Сприйняття навчального матеріалу.
  1. Усвідомлення і запам'ятовування в ході діяльності з переробки та репродуктивного відтворення засво­єного.
  2. Самостійне практичне використання засвоєного лек­сичного матеріалу як у системі навчальних вправ, так і в подальшій діяльності іншомовного спілкування.

 При такій організації навчання задіяні всі механізми навчаючого пізнання: сприйняття-засвоєння, що забез­печує розуміння й усвідомлення навчального матеріалу; засвоєння-відтворення, що забезпечує детальне засво­єння з метою поглибленого пізнання; творче практичне застосування отриманих знань.

 

ІІІ. Розвиток комунікативної активності - результат упровадження інноваційних методів навчання       

         Розвиток комунікативної активності та креативного мислення шляхом впровадження інноваційних методів навчання   полягає насамперед у тому, що:

  • інформація має бути не кінцевим результатом – метою навчання, а її початковим пунктом та інструментом;
  • навчання не зводиться до запам’ятовування інформації, автократично      визначеної в посібниках, а полягає в розвитку здібностей учнів самостійно просуватися в інформаційному просторі;
  • учитель не повинен випереджати ствердженням своїх ідей учнівську мисленнєву ініціативу;
  • навчання має базуватися на принципі порівняння однієї інформації або точки зору з іншою з метою досягнення розуміння того, що знання не обмежується сумою інформації і не є скінченним, а являє собою процес співвідношення різних знань;
  • сутність навчання полягає у приєднанні нових знань до відомих, для чого ці відомі знання слід попередньо відтворити і в такий спосіб дізнатися, що ми знаємо про те, що ми насправді знаємо з приводу певної теми.

Такий підхід дає можливість наблизити процес навчання до якомога природнішого стану. При цьому завдання вчителя полягає не в тому, щоб засвідчити блискучий рівень власного володіння предметом, а в тому, щоб створити максимально сприятливі умови для осмислення запропонованої інформації й самостійного її здобуття, критичного перегляду та застосування на практиці творчих робіт шляхом партнерської співпраці учнів  .

Тобто знання, уміння, навички можна розглядати як засіб діяльності вчителя, засіб творчого процесу.

Основне – навчити учнів вірити самим собі, своїм діям, умінню продуктивно витрачати свою енергію.

У таких умовах учитель і учень перетворюються на творчий тандем, у якому вони діють разом. Роль ведучого, організатора дій належить учителю, який володіє методом, алгоритмом розв’язання поставленого завдання або проблеми, і показує учню, як це робиться. Спостереження за процесом вирішення проблем учителем, переймання дій, ходу думок з боку учня сприяє запровадженню нових ідей та маленьких відкриттів у його душі.

           Робота вчителя іноземної мови – безперервна праця. Без творчості не може бути ні нової школи, ні нових підходів до вивчення предмета. Нове бачення світу має на меті створення мотиваційного середовища для учнів у процесі вивчення іноземних мов. Принцип функціонального підходу у процесі вивчення іноземних мов є основним.

У цьому підході комунікативність, як основна функція мови, більш повно формується, як у лінгвістичному, так і в концептуально-тематичному спрямуванні, адже ця функція відіграє головну роль у процесі вираження думок та засвоєння знань, що подаються в креативній формі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

  1. Вєтохов О. Важлива складова комунікативної активності учнів.//Іноземні мови в навчальних закладах.− 2004.− №4.−С.76-84.
  2. Гаркуша В.В. Формування навичок спілкування і комунікативних здібностей у процесі особистісно-орієнтованого навчання усного іноземного мовлення. Автореферат.- НДІ психології України -К.,1992
  3. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Метод. посібник / Авт. укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. - К.: АПН, 2002.
  4. Коваленко О. Виклики сучасної освіти, або як підготувати учня до життя у сучасному суспільстві. //Іноземні мови в навчальних закладах.−2008.− №1.− С.8-10.
  5. Малієнко В. Навчальна діяльність як діяльність спілкування. //Іноземні мови в навчальних закладах.−2007.−№1.− С.37-41.
  6. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах:Підручник.- Вид.2-е, випр.1 перероб. Кол.авторів під керівництвом С.Ю.Ніколаєвої.− К.:Ленвіт, 283 с.
  7. Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О.М. Сучасні підходи до викладання іноземних мов // Іноземні мови.- 2002.- № 1.-C.39-46
  8. Носаченко І. Системний підхід до використання рольових ігор у навчанні // Неперервна професійна освіта: Теорія і практика.-2002.-№2.-С.107-111
  9. Падалка О. С. та інші. Педагогічні технології. - К.: Укр. енциклопедія, 1995.
  10. Пєхота О.М. Освітні технології.-К: АСК. 2001.
  11. Сиденко А. Ігровий підхід у навчанні // Народна освіта.-2000.-№8.-С.134
  12. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. - К.: А.С.К., 2006.
  13. Творчо-дослідницькі та інтерактивні технології навчання на уроках  словесності. Метод. посібник / Д. Семчук. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2007.
  14. Цетлин В.С. Реальні ситуації спілкування на уроці // Іноземні мови в школі.- 2000.-№ 3.- С.24-26

1

 

doc
Додано
27 січня 2020
Переглядів
1860
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку