позашкільний захід "Ти кажешь, не було Голодомору?"

                 Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Острівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Мар’їнського району Донецької області

Сценарій загальношкільної лінійки, присвяченої

до Дня пам’яті Голодомору 1932-1933 рр.:

«Ти кажеш, не було Голодомору?»

То був страшний навмисний злочин,

Такого ще земля не знала!

Закрили Україні очі.

І душу міцно зав’язали

Підготувала

 заступник директора з ВР,

вчитель історії

Яковлєва О. Ю.

Загальношкільна лінійка

«Ти кажеш, не було Голодомору»

  Мета. Поглибити знання учнів про роки голодомору; формувати у дітей повагу і вшанування до подій того часу; виховувати громадянина України, патріота.

Обладнання. Ікона Божої Матері, прикрашена рушником, вишитим чорно-червоними кольорами, склянка з водою, зверху – окраєць хліба, п’ять пшеничних колосків, перев’язаних чорною стрічкою, свічка у підсвічнику, букет червоної калини,  Книга пам’яті Голодомору 1932-1933 рр. в Донецькій області, стіннівка.

Аудіозаписи.  А. Моцарт «Реквієм», О. Білозір «Свіча», О. Пономарьов «Пісня за Україну».

Очікувані результати. Відчуття у дітей, вчителів та батьків обов'язку пом'янути невинних жертв, заморених штучно створеним у 1932-1933 роках на території України, Голодомором; утвердження ідеалів гуманізму, справедливості, поваги до історичної пам’яті; розуміння важливості збереження і розвитку демократичної української держави.

Ведуча (під музику А. Моцарта «Реквієм») У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій. Так, були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей.

Коли гинуть люди від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану – це одне. Коли гинуть люди на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворогів, - це друге. А коли гинуть люди від голоду – це зовсім інше. Особливо – голоду, який створили навмисно. В Україні родючі землі і вона багата хлібом. Ще нашу Україну називали «житницею Європи». Хіба можна уявити, що народ – хлібороб помирає з голоду? Хіба можна уявити, що людина збирала урожай, раділа, що зможе прогодувати свою родину, а наступного дня влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини.

Тричі «шугав голод» Україною: 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 рр. Найнемилосердніший, найстрашніший, безперечно – 1932-1933 рр. Це був справжній голодокіс, мор, що забрав життя 7 -10 мільйонів українців. Штучний запланований у Москві, він прийшов разом з більшовиками, разом з колективізацією. Нова влада з її класовою ненавистю, богохульством, безкультур’ям порушила встановлений сільській уклад з його християнськими заповітами, вірою у Бога. Людям здавалося, що прийшов страшний звір, антихрист, і все руйнує, знищує, випалює, виморює.

Їм – неоплаканим і невідспіваним, їм – похованим у спільних могильниках. Похованим без труни й молитви, позбавленим могили й шани – присвячуємо цей виступ пам’яті і скорботи.

Ні, не забудемо! Пам’ятаймо, що зимою 1932-1933 рр. помирало 17 чол.на хв., 25 тис. щодня. За 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення. Страшна арифметика, та не вся, бо до неї треба додати розкуркулених і висланих у Сибір, розстріляних і замордованих у 1937-1939 рр.

Зі слів очевидців « …ми ловили їжаків, ящірок, різали собак, варили юшку з кори, з трави. Були випадки, коли люди їли людей. Люди втрачали розум, вони не розуміли, за що їх так карають, адже вони тяжко працювали. Нехай вас Бог береже від такого зла. І коли ми бачимо, коли лежить на смітнику кусок хліба, плачемо, цей шматок міг тоді б урятувати комусь життя. Ми не вірили, що колись досхочу наїмося хліба…»

                                 Молитва «Отче наш» ( учениця 3 класу)

Отче наш, що єси на небесах! 
хай святиться Ім'я Твоє, 
хай прийде Царство Твоє, 
хай буде воля Твоя, 
як на небі, так і на землі. 
Хліб наш насущний дай нам сьогодні.
І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. 
І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. 
Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

Учень
Я пам’ятаю тридцять третій –
Проклятий рік -голодомор.
В той час була я вже доросла –
Десятий рік мені ішов.
Сатрапи Сталіна –злодюги
Із хати вимели тоді
Усе -до крихти, до зернини,
Забрали нелюди собі.
Ой, Боже! Боже милостивий!
Не дай побачити повік
Дитячі очі, повні страху,
І сльози наших матерів.
І де не глянеш: мертві люди
Скрізь по городах, по дворах
Лежать розпухлі, мов колоди –
Вже не хоронять -який жах!
Малі були, та ми вже знали,
Що всіх чекає тільки смерть.
Ми навіть плакать перестали
Бо сльози висохли ущерть.
Як вимирали цілі села,
Вмирали душі і слова,
Жило єдине слово: голод
І я між мертвими жива.

Нині про перебіг голодомору написано понад 10 тис. статей, свідчень, документів. Досліджень науковців, які розкривають причину, саме чому був голодомор, та хто в цьому винен?

Документи, які свідчили про терор голодом раніше ніколи не оприлюднювались. Незалежна вільна Україна відкриває таємні заборони комуністичного режиму над такими документами, що доводять свідомий характер терору голодом, а також загальне число жертв від 7 до 10 млн. А для тих, хто досі вагається, але хоче побачити на власні очі відкриті документи які засвідчують факт голодомору, є електронна адреса сайтк СБУ України., в розділі Архіви тепер можна ознайомитися з циркулярами, вказівками та свідченнями очевидців.

Учень

Ти кажеш не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерна вимели до тла?

Як навіть мариво виймали із печі

І забирали прямо із горшків.

Окрайці виривали з рук малечі,

із торбиночок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чого ж тоді, як був і урожай,

Усе сиціль викачували з двору,

- Греби, нічого людям не лишай!

Хто ж села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Я бачив сам оту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах...

А кажеш - не було голодомору?

Д.Білоус

Для порівняння: сучасне населення Данії складає життя 5,2 млн. осіб; Австрії – 8 млн, Болгарії – 8,5 млн, Бельгії 10 млн. Тобто під час Голодомору зникла ціла європейська країна. Найтяжче постраждала від Голодомору Полтавська , Сумська, Харківська, черкаська, Київська, Житомирська області.

Третій тиждень листопада кожного року в нашій країні – поминальний день по жертвах імперських насильств над українцями, в тому числі і Голодомору 1932-1933 рр. 26 листопада в день пам’яті кожен свідомий українець запалить на підвіконні свою свічку пам’яті, щоб її бачили зорі – душі померлих.

Учень 1

На підвіконні палахтить…

Хай світло від свічки у небо летить

Хоча б одну душу зігріє в цю мить

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І у вічність до Бога вона відійшла.

Учень 2

Хай палає свіча,хай палає

Поєднає нас вона в цей час,

Хай сьогодні спогади лунають

Пам’ять світла об’єднує нас.

Танець, присвячений Голодомору (пісня О. Білозір «Свіча»)

Українська держава, пам’ять померлих голодною смертю,  відзначила випуском «Національної книги пам’яті», куди занесені невідомі імена замордованих голодом.

Свої Книги пам’яті про померлих голодною смертю земляків, випускає кожна область України. Книга Пам’яті  випущена і в  Донецькій області.Бо, вічна пам’ять – святий урок для нащадків невинно убієнних. А забуття – заповіт для катівських нащадків.

На вічну пам’ять землякам своїм, що покинули земне життя у пекельних муках від голоду, вивершили українці Курган Скорботи. З усіх областей ішли сюди люди із хлібом та жменьками землі…йшли у скорботі до місця символічної могили, яка сховала чи то батька, чи то сестру, чи ще кого з рідних.

Такі пам’ятники височать і в інших місцях України та по всьому світу, де живуть українці.

І сьогодні, дякувати Богу і натрудженим рукам ми маємо святий хліб щодня, адже без цього скарбу ніхто не сідає до столу.

На нашому столі присутній і хліб і зерно. Зерно. Як символ життя і перемоги над молохом голоду, а хліб для того, щоб причаститися ним, як безцінним Божим даром та пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб – шматочок хліба…

Хвилина мовчання (звук метронома).

Ми працьовита, терпляча нація. Наш народ заслуговує на шану й повагу. А пам’ятником жертвам хай буде наша пам’ять про минуле, небайдуже ставлення до національної трагедії, що спіткала наш народ у 1932-1933 роках.

Ніщо не забуто, ніхто не забути..

Учень

Молитва за Україну

Я упаду до ніг Христа:

За тебе щиро помолюсь.

О Україно, ти - свята.

Така ж терпенна, як Ісус.

Молитвою віри летять журавлі.

Курличуть тобі та прощання:

"Цвіти, Україно!На твоїй землі

Ми серця залишим кохання..."

Я придивлюся до Очей

Святої Матері в покорі:

Її недоспаних ночей

Ти розумієш вічне горе.

Святому Духу помолюсь-

Хай Україною заправить.

У серце кожного наллє

Молитву щиру за державу

Звучить пісня «Заспіваймо пісню за Україну» О. Пономарьова