Позаурочний захід «СНІД - сучасна проблема людства»

Позаурочний захід

«СНІД - сучасна проблема людства»

Мета: дати знання про ВІЛ і СНІД, історію їх виникнення, дію на організм та шляхи передачі, сформувати навички здорового способу життя, висвітлити заходи профілактики передачі ВІЛ, виховувати толерантне ставлення до хворих на СНІД.

Структура заходу

1. Виступ агітбригади

2. Прес-конференція за запитаннями «Де виник ВІЛ? Як проявляєть­ся СНІД? Шляхи передачі ВІЛ? Як виявляють ВІЛ? Препарати, що про­тистоять СНІДу?»

3. Інформаційне повідомлення: «ВІЛ - його будова, принцип дії на клітину та організм)»

4. Вправа «Обговорення листа»

5. Підбиття підсумків «Що необхідно знати про ВІЛ та СНІД? Як за­побігти ВІЛ - інфікуванню?»

Виступ агітбригади

- Милюди в чорному. Ми ті, хто спостерігає та досліджує все незро­зуміле й часто страшне для нашого розуміння на планеті Земля.

- Ні, ми не досліджуємо прибульців з інших планет, не шукаємо їх серед людей, бо серед нас є ті, які, можливо, страшніші за прибульців. - Так, це ті, що протягом існування людства не раз забирали життя мільйонів. Причому робили це так швидко, що інколи вимирали цілі села, а інколи країни.

- Так, це ті, з ким людство ще по-справжньому не навчилося боро­тися, навіть досягнувши успіхів у розвитку науки, техніки та медицини. - Хто ці страшні незнайомці, що живуть на планеті значно довше за людину? Чи зможемо ми врешті-решт отримати перемогу над ними? .- Це віруси. Це організми, яких і живими назвати дуже важко, бо жити й розвиватися вони можуть лише в живих клітинах інших оргазмів. Із багатьма з них людина навчилася боротис'я.

- Але серед них є один наймолодший, найпідступніший, який 100% випадків призводить до смерті заражуваного. Це ВІЛ.

- Чому ми вирішили розповісти про ВІЛ? Бо зараз ця інфекція є проблемою №1 у світі.

У зв’язку з цим ми прийшли до вас, щоб розповісти про ВІЛ, про СНІД – хворобу, що викликає цей вірус, ми відповімо на всі ваші запитання й обговоримо кілька ситуацій, з якими можемо зустрітися в нашому житті. Але спочатку розглянемо – який же він, підступний незнайомець, що несе смерть.

Від чого залежить, яким шляхом піде хвороба?

Значною мірою від внутрішніх захисних сил клітини та організму в цілому. Тому в одних людей СНІД проявляється відразу, а в інших – ні.

Звідки з'явився ВІЛ?

Є кілька відомих на сьогодні версій походження ВІЛ.

Африканська версія

Є чимало припущень щодо того, що Африка є не лише прабатьків­щиною людства, але й батьківщиною СНІДу.

Усе почалося з того, що в 1981 році у Лос-Анджелесі виявили нову хворобу. Американські вчені вирішили перевірити банки донорської крові. Виявилося, що антитіла Т -лімфоцитів були знайдені в крові до­норів із Заїру, яка була здана ще в 1959 році, а сам вірус отриманий з крові донора-негритянки (здано в 1976 році). Пізніше ВІЛ був знайдений у крові, яку донори Африки здали ще на початку 70-х років. А якщо СНІД був в Африці ще на початку 70-х років, ше за десять років до його появи в США та Європі, то, мабуть, резонно визнати появу його на «чорному') континенті. Американські вчені почали «облаву» на вірус СНІДу в краї­нах Африки й отримали фантастичні результати. Виявилося, що майже половина жителів африканських містечок має ВІЛ. Але результати мали ще одну особливість: серед людей похилого ВІКУ 'ВІРУСУ практично НІ В кого не виявлено. Це свідчило про те, що інфікування ВІЛ відбулося нещодавно (60-70-ті роки минулого століття).

Учені Африки виступили проти версії виникнення СНІДу на цьому континенті, бо на той час аналіз крові на ВІЛ недавав 100%-ї гарантії точ­ності. По-друге, таке поширення в Африці, можливо, свідчить про те, що її жителі більш сприятливі до цієї хвороби. І по-третє, якби вірус СНІДу був у Африці раніше 80-х років, його, напевно, помітили б раніше.

Наслідок ядерних вибухів

Це друга версія виникнення СНІДу. Доктор Стрінглас із Піттсбур­зького університету висловив припущення, що переважання СНІДу в Екваторіальній Африці пов'язано зі Стронцієм-90, який випадає на зем­лю з дощами після випробувань ядерної зброї. СНІД найчастіше зустрі­чається в країнах, розташованих по обидва боки від екватора. Саме тут ви­падають тропічні зливи, що приносять найбільшу кількість Стронцію-90. Крім того, СНІД найчастіше зустрічається на південь та схід від фран­цузького ядерного полігону в Сахарі. Стрінглас вважає, що його гіпотеза підтверджується тим, що всесвітня епідемія лейкемії почалася через п'ять років після вибуху американських бомб в Хіросимі та Нагасакі. Ця епіде­мія викликала підвишену смертність немовлят у США від грипу та запа­лення легень, яка знизилася до нормального рівня лише після того, як були припинені ядерні вибухи в тому районі. Але ця версія не підтвер­джується тим, що СНІД існує вже понад 20 років.

«Слід мaвпи»

Зараз більшість учених вважають, що епідемія СНІДу почалася в 1976-1977 роках в Африці, на Гаїті та в США, і вірус має мавпяче по­ходження.

Центральна Африка є традиційним ареалом проживання'зеленої мав­пи. У неї протягом тисячоліть у крові живе лімфотропний вірус Т -лімфо­цитів. Африканська зелена мавпа - головний резервуар вірусу імуноде­фіциту мавп (ВІМ), який є родичем ВІЛ, що спричиняє СНІД. У популяції зелених мавп ВІМ міститься у 30-70 % особин. Хоча ВІМ не викликає хво­роби у цих мавп, він може бути причиною мавпячого СНІДу в інших видів. Можливо, відбулася мутація вірусу й передача його людині (під час укусів, бо цих мавп часто тримають в поселеннях аборигенів).

Чому ж відбулися мутації? Вважають, що до цього призвела наявність підвищеного радіаційного фону, зумовленого покладами урану в деяких районах Африки. Аналіз вірусу ВІЛ та ВІМ показав, що геном їх відрізняється менш ніж на 1 %.

Цю гіпотезу підтримують майже всі вірусологи. У них є положення, шо непатогенні для природних хазяїв віруси в результаті подолання міжвидового бар`єру часто стають високо патогенними для нових хазяїв.

Як можна заразитися ВІЛ?

ВІЛ можна виділити з усіх рідин організму: плазми крові, спинно­мозкової рідини, сльози, слини, насінної рідини, сечі та материнського молока. Але не всі ці рідини можуть переносити інфекцію, бо концен­трація ВІЛ у них різна. Реально інфікованими (а отже, здатними до по­ширенням вірусу) є рідини статевих залоз і органів. Виходячи з цього, зараження може відбутися в таких випадках:

1) статеві стосунки;

2) переливання крові;

3) трансплантація органів і клітин;

4) використання нестерильних шприців та голок;

5) від хворої матері - дитині, під час вагітності, пологів та годування молоком (не доведено).

Хто найчастіше хворіє на СНІД?

Ті люди, які мають найбільшу можливість заразитися й хворіти на СНІД, складають так звані групи ризику.

І група: гомосексуалісти - до 70 %; причому вік захворілих серед них на   95 % становить 20-30 років.

ІІ група: наркомани - до 20 %; дуже часто хворі належать відразу й І, і до ІІ групи; вік хворих становить 20-30 років.

ІІІ група: гетеросексуалісти, які не мають постійних статевих парт­нерів,- до 5 %.

ІV група: хворі на гемофілію - як відомо, це лише чоловіки й зараження в них відбувається найчастіше під час переливання крові, до 4 %.

V група: вихідці з Гаїті та жителі Центральної Африки - до 5 %.

VI група: діти інфікованих батьків - до 1 %.

Чи можна заразитися через поцілунки?

Випадків зараження через дружні або родинні поцілунки не спосте­рігалося. Але під час глибоких поцілунків залишається ризик набути ВІЛ, особливо тоді, коли є мікропошкодження слизової рота.

Хто найчастіше заражається - чоловік від жінки чи навпаки?

У результаті перевірки й опитування хворих виявилося, що жінки утричі частіше заражуються від чоловіків, ніж навпаки.

Чи можна заразитися ВІЛ через уколи?

У разі використання стерильних шприців - ні.

Чи може заразитися ВІЛ донор крові?

Ні, бо зараз кров беруть лише одноразовими системами:

Чи можна заразитися ВІЛ через одяг, посуд, їжу, у разі користування спільними ваннами; унітазами, білизною?

Таких випадків не зареєстровано, навіть якщо в сім'ї є хворий, а інші здорові, цього не відбувається.

Чи можна заразитися в басейні, сауні, на пляжі?

У разі звичайних контактів - ні.

Якщо в перукарні під час стрижки або манікюру відбулося пошкодження шкіри, чи можна при цьому заразитися?

Якщо в перукарні інструменти стерилізують, то цього не станеться.

Чи можна заразитися СНІДом через повітря?

Ні, не можна. Якби це було можливо, то на СНІД хворіли б усі люди не,залежно від віку та способу життя.

Через які препарати, виготовлені з крові, може передаватися ВІЛ?

Препарати, виготовлені з плазми крові (альбумін, імуноглобулін, інтерферон), не мають вірусу, тому що він гине під час термообробки. Клітинні препарати можуть мати ВІЛ, бо в разі температурної обробки вони-втрачають свої властивості й не можуть бути використані. Те саме стосується факторів зсідання крові, що використовуються для лікування гемофілії.

Чи можна заразитися СНІДом у зубного лікаря?

У разі стерилізації інструментів цього статися не може.

Чи можуть бути переносниками ВІЛ кровосисні комахи?

Скоріше за все, ні. У всякому разі, це було доведено вченим Джонсо­ном. Протягом кількох років він обстежував одне африканське поселен­ня, в якому були хворі на СНІД, носії ВІЛ та здорові люди. Навколо була досить велика кількість москітів, які не вибирають, в якої людини їм пити кров. Кусали вони всіх підряд. Але, проводячи постійно аналіз крові, не було зареєстровано жодного випадку передачі ВІЛ у такий спосіб. Якби це було можливо, то за кілька років усі жителі поселення були б носіями ВІЛ або хворіли на СНІД.

Як проявляється СНІД? Які симптоми має ця хвороба?

І. Симптомами СНІДу в дорослих діагностуються лише за наявності при­нaймнi двох серйозних симптомів у поєднанні з хоча б одним незнач­ним за відсутності відомих причин імунодефіциту (зниження кількості лейкоцитів та лімфоцитів).

Серйозні симптоми:

• зменшення маси тіла на 10 % і більше протягом місяця без причини;

• хронічна діарея тривалістю понад місяць;

• лихоманка тривалістю понад місяць (перемінна чи постійна).

Незначні симптоми:

• постійний кашель протягом понад місяць;

• дерматит на великій ділянці тіла;

• незникаючий герпес у різних частинах тіла, що з часом прогресує;

• грибкові ураження порожнини рота й глотки;

• збільшення лімфовузлів відразу у кількох місцях (лімфоденапатія).

Діагноз СНІДу відразу ставиться лише за наявності саркоми Капоші, криптококового менінгіту та волосистої лейкоплакії.

Саркома Капоші - дуже рідкісне в природі захворювання, вперше зареєстроване у 80-х роках ХХ століття. Її віднесли до ендемічних хвороб у людей віком старше 60 років. У чоловіків зустрічається в десять разів частіше, ніж у жінок; у особин європейського або східноєвропейського походження та лише на території Африки. Вона являє собою пухлину (або виразку) на ногах, яка не зникає й не лікується. Але хвороба розви­вається так повільно, що хворі найчастіше помирають від старості, ніж від саркоми.

У хворих на СНІД виникає так звана СНІД-асоційована саркома Ка­поші, шо характеризується наявністю великої кількості пухлин і виразок на шкірі, слизових та внутрішніх органах (виявляються під час рентге­ну), швидко прогресує та виникає в людей віком молодше 40 років.

Волосиста лейкоплакія - як досліджено, зустрічається лише у хво­рих на СНІД. Хвороба проявляється у вигляді білих бородавчастих ви­сипів на бічних поверхнях язика та щоках ізсередини.

ІІ. Симптоми СНІДу в дітей виникає за наявності не менш як двох серйозних симптомів у поєднанні здвома незначними за відсутності при­чин імунодефіциту.

Серйозні симптоми:

• втрата маси тіла й затримка в рості;

• хронічна діарея тривалістю протягом понад місяць;

• лихоманка тривалістю понад місяць.

Незначні симптоми:

• збільшення багатьох лімфовузлів;

• грибкові ураження порожнини рота й глотки;

• звичайні інфекції, що не припиняються, а прогресують із часом;

• стійкий постійний кашель;

• дерматит великої площі тіла;

• наявність інфекції СНІДу в матері.

• Випадки, за яких розвивається імунодефіцит без участі ВІЛ:

• у разі опромінення;

• у разі довготривалої терапії хімпрепаратами в онкохворих та під час трансплантації органів;

• у разі нервових уражень організму (не психічних!).

Імунодефіцит проявляється в загальному зниженні кількості лей­коцитів крові, яке ніколи не супроводжується зміною лейкоцитарної формули.

Чи існує СНІД у тварин?

Поки що СНІД виявлений лише в людини та мавп, причому віруси мавпячого та людського СНІДу дуже схожі між собою.

Як виявляють ВІЛ спеціалісти?

За останні роки якість тестів, які використовуються для виявлення ВІЛ, значно підвищилася, і випадки неправильного тестування майже зникли. Крім того, у більшості країн уведені додаткові тести, що забез­печують достовірність результатів. На чому ж грунтується тест на на­явність ВІЛ?

Після зараження в крові людини з'являються антитіла до ВІЛ, почи­наючи від трьох тижнів до трьох місяців після зараження. Після цього строку антитіла до ВІЛ завжди присутні в крові людини. Для того щоб виявити ВІЛ, у хворих на СНІД беруть кров та з клітин крові виділяють вірус. Цей отриманий вірус використовують як антиген у тестах. Що це означає? Беруть кров у підозрюваного на СНІД. Із неї отримують сиро­ватку, в яку додають антиген (вірус). Якщо антитіла присутні, то відбу­вається їх взаємодія, що проявляється у вигляді кольорової реакції (зміна кольору сироватки на той, що вказаний у тестах) .

Якщо тест підтвердив наявність ВІЛ (позитивна реакція), то обов'яз­ково проводять додатковий тест для запобігання помилкам.

Для масових обстежень на антитіла до ВІЛ або в неоптимальних ла­бораторних умовах розроблені спрощені варіанти тестів. Вони вигідні тоді, коли результат необхідно отримати миттєво. Так, у жовтні 2002 року Було винайдено тест, для проведення якого необхідно менше хвилини й лише одна-дві краплини крові досліджуваного. За наявності антитіл до ВІЛ з'являються дві кольорові риски.

Чи можна сказати, що тести на 100 % виявляють хворобу?

Після проведення першого тесту – ні, тому обов'язково проводять повторні досліди (тести).

Особи, яких обов'язково тестують:

• постійні донори крові;

• донори органів для трансплантації;

• ті, хто виїздить за кордон (особливо, до США та країн Африки);

• усі вагітні жінки;

• позбавлені волі (в'язні);

• визнані психічно хворими та направлені на лікування.

Чи існують препарати для лікування СНІДу?

Основним шляхом боротьби зі СНІДом є його запобігання, а не лікування. Будь-які препарати проти вірусу повинні або спричинити його за­гибель, або припинити його подальше розмноження. При цьому препа­рат не повинен шкодити зараженому організму. Як правило, препарати діють на біохімічні процеси патогенів і таким чином їх знешкоджують. Але особливості життя й розмноження вірусів ускладнюють створення таких препаратів.

Ще необхідно враховувати, що будь-який препарат має побічну дію на організм, і тому найголовнішою характеристикою препарату є «тера­певтичний індекс»: відношення токсичної дози до ефективної. Серед препаратів проти СНІДу всі відомі на сьогодні мають низький «терапев­тичний індекс) і повністю не вбивають вірус. Тому поряд із цими препа­ратами хворому обов'язково дають ліки, які підвищують імунітет.

Усі препарати проти СНІДу, що відомі на сьогодні, можна розділити на такі групи:

• препарати, що перешкоджають приєднанню вірусу.до клітинної мем­брани (недосконалі тим, що на них в організмі утворюються нейтра­лізуючі антитіла, які діють не лише на вірус, але й на мембрану кліти­ни, та мають низький ефект дії);

• препарат, що імітує будову Т -лімфоциту, тому вірус приєднується до нього й гальмує зараження лімфоцитів. На сьогодні отримано розчинний препарат СДч, який блокує ВІЛ і затримує його розви­ток в організмі, але не вбиває повністю (отриманий методом генної інженерії);

• Препарати, що припиняють дію зворотної транскриптази вірусу, і він не може приєднатися дО ДНК клітини. Це препарат азідотимідин, винайдений ще в 1964 році для боротьби з раковими клітинами, а в 1985 році було доведено, що він припиняє розмноження ВІЛ у клітині, покращує стан хворих і не має побічних дій, але не виліко­вує повністю.

Тепер, якщо немає запитань, ми хотіли б обговорити з вами листа, який надіслала нам ВІЛ-інфікована людина. Ми хочемо почути вашу думку щодо цієї ситуації та пропозиції, які ви, можливо, внесете.

Вправа «Обговорення листа»

Лист Віл-інфікованого Олексія

Боріться з інфекцією, а не з людьми.

.. Я працював в офісі, коли дізнався, що маю ВІЛ. Узяв відпустку та поїхав геть - побути наодинці із самим собою, подумати, як жити далі. Коли повернувся, мій шеф якимось чином уже дізнався про те, шо я ВІЛ-інфікований, і показав мені на двері ...

Деякі з моїх знайомих, які теж ВІЛ -інфіковані, розповідали, що коли їхній статус ставав відомим, вони не тільки втрачали роботу. Їм відмов­ляли в отриманні іншої роботи, у медичному обслуговуванні, а одного навіть вижили з рідного селища.

І зараз мене та моїх Віл-інфікованих друзів непокоїть питання: що нам робити, аби суспільство зрозуміло, що боротися потрібно з вірусом, а не з людьми?

З повагою, Олексій.

Запитання для обговорення

1. Чи правильно, на вашу думку, зробив шеф Олексія, звільнивши його з роботи?

2. Що робитимуть знайомі Олексія, які теж ВІЛ-інфіковані?

3. Чи мали право відмовляти знайомим Олексія в медичному обслу­говуванні?

 

Запитання

1. Чи повинен, на вашу думку, Юрко продовжувати шукати роботу?
2. Чи повинен він розповісти кому-небудь про це? Кому? Чому?
3. Як ви відреагуєте, якщо він розповість про це вам?
4. Який ступінь ризику для вас, якщо Юрко сидітиме з вами поруч?

 

 

Легко любити людство, коли не помічаєш проблеми тих, хто поруч. Допоможи людям із нового середовища, що опинились у кризовій ситуації.

Жити з ВІЛ – інфекцією зовсім не просто. Психологічні проблеми, з якими зустрічаються ВІЛ – позитивні, надзвичайно складні. СНІД – це більше, ніж хвороба. Інколи СНІД стає страшнішим за смерть. Смертельні образи, пізні каяття , нестерпне лихо самотності, - ці ознаки завжди поруч з ВІЛ – інфікованими.

Підсумок

Неможливо бути культурною й освіченою людиною, коли не володієш навичками ЗСЖ, коли ці навички не перетворилися на першочергову потребу. Кожна людина може й повинна піклуватися про власне здоров’я, не перекладаючи це на плечі близьких та лікарів. Пригадуйте рядки з вірша Аксакова, які можуть стати гаслом активістів руху «За здоровий спосіб життя! За життя без ВІЛ/СНІДу!»

Перше грудня – Всесвітній день боротьби з ВІЛ/СНІДом. Наразі ситуація зі СНІДом в Україні така : 1% дорослого населення ВІЛ-інфіковано. Якщо сьогодні кожен із нас не стане на захист себе й людства від страшної загрози, то завтра ВІЛ-інфікованих буде удвічі більше. А це вдвічі більше понівечених життів і смертей. Не варто продовжувати лік. Живімо без ВІЛ/СНІДу! Збережімо своє майбутнє!