Опис практичної частини експериментально-дослідницької роботи з хімії "Визначення забруднення повітря за лишайниками" містить: тлумачення терміну "ліхенологія", методику проведення дослідження та список використаних джерел.
Дослідницько-експериментальна робота
«Визначення забруднення повітря за лишайниками»
Використання живих організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів, грибів, лишайників) для цілей визначення стану навколишнього середовища пов'язано з тим, що деякі з них дуже чутливі до різних чинників середовища існування (до кліматичних та погодних умов, хімічного складу повітря, ґрунтів, води). Унаслідок своєї видової «екологічної витривалості», живі організми можуть існувати тільки в окремих межах (діапазонах) дії чинників.
Ліхенологія – наука про лишайники. Лишайники здатні успішно протистояти таким біотичним чинникам, як витоптування, поїдання, конкуренція з рослинами. Водночас вони погано пристосовані до різних виявів антропогенного впливу. Саме тому лишайники можуть бути використані для визначення міри впливу людини на природу.
Найбільш небезпечні для лишайників забруднювачі повітря міста – чадний газ, оксиди Сульфуру, сполуки Флуору. Особливо шкідливим для них є сірчистий газ, який викидається в повітря ТЕС, підприємствами чорної і кольорової металургії, нафтопереробними заводами, хімічними виробництвами.
Експериментально встановлено, що сірчистий газ вже в концентрації 0.08 – 0.10 мг/м3 в повітрі починає шкідливо впливати на лишайники: у хлоропластах водоростевих клітин з’являються бурі плями, починається деградація хлорофілу, плодові тіла лишайників хиріють. Концентрація SO2 – 0,5 мг/м3 – згубна для всіх видів лишайників, що зростають у природних ландшафтах.
Витривалі до забруднень лишайники – ксанторія (Xantoria):
середньочутливі – пармелії (Parmelia):
Розміри (см2) Якість повітря
7-9 добра ..
4-6 задовільна .
0-3 погана
Результати дослідження
1