Практична робота. Гуманістичні ідеї доби Відродження.

Практична робота.

Гуманістичні ідеї доби Відродження.

І. Нікколо Макіавеллі (1469-1527 рр.) — державний діяч, дипломат, філософ, історик, поет, драматург, театральний режисер і композитор. Найвідомішими творами мислителя є «Міркування з приводу першої декади ТитаЛівія»,знаменитий трактат «Володар» (або «Государ»), комедія «Мандрагора», теоретична робота «Про військове мистецтво». Макіавеллі стверджував, що влада не має «божественного характеру», що політику визначають не Бог або церква, а земні інтереси й людські слабкості. Саме за послідовний антиклерикалізм Макіавеллі його твори аж до 1929 р. були заборонені католицькою церквою.

Прочитайте " Висловлювання Нікколо Макіавеллі" та дайте відповіді на питання.

• Володар (Государ) має занепокоїтися, помічаючи, що хтось чомусь побоюється говорити йому правду.
• Люди завжди погані, поки їх не змусить до добра необхідність.
• Не можна назвати доблестю вбивство громадян, зраду, віроломство, жорстокість і нечестивість; усім цим можна здобути владу, але не славу.
• Треба діяти так, щоб тих, хто більше вже не вірить, змусити вірити силою.
• Усі озброєні пророки перемагали, а всі беззбройні гинули.
• Хто хоче жити в мирі, той повинен готуватись до війни.
• Якщо вже йдеться про інтереси батьківщини, не слід розмірковувати, справедливим є це рішення чи несправедливим, милосердним чи жорстоким, похвальним чи ганебним, облишити слід усілякі міркування і прийняти те рішення, яке відповідає порятунку її життя та збереженню свободи.
• Мета виправдовує засоби.

1. Кого стосуються висловлювання Макіавеллі ( політиків, селян, священників, митців чи громадян)?
2. Яким повинен бути правитель на думку Макіавеллі?
3. Яким повинен бути громадянин на думку Макіавеллі?
4. Які висловлювання Макіавеллі, можна віднести до сьогодення?

ІІ. Прочитайте легенду про створення фрески " Таємна вечеря".

Легенда про створення фрески «Таємна вечеря» Під час створення цього сюжету Леонардо зіткнувся з величезною трудністю: він повинен був зобразити Добро, втілене в образі Ісуса, і Зло — в образі Іуди, який вирішив зрадити його на цій трапезі. Леонардо... перервав роботу і відновив її лише після того, як знайшов ідеальні моделі. Одного разу, коли художник був присутній на виступі хору, він побачив в одному з юних півчих досконалий образ Христа і, запросивши його в свою майстерню, зробив з нього кілька начерків та етюдів. Минуло три роки. «Таємна вечеря» була майже завершена, однак Леонардо поки так і не знайшов натурника для Іуди... І ось, після багатоденних пошуків, художник побачив людину, що валялася в стічній канаві — молоду, але передчасно одряхлілу, брудну, п'яну й обірвану. Часу на етюди вже не лишалося, і Леонардо наказав своїм помічникам доставити її в собор, що ті й зробили. З великими труднощами чоловіка притягли туди і поставили на ноги. Він не зовсім розумів, що відбувається, а Леонардо відтворював на стіні гріховність, егоїзм, злочестя, якими дихало його обличчя. Коли він закінчив роботу, жебрак, який до цього часу вже трохи протверезів, розплющив очі, побачив перед собою фреску і злякано та з тугою в голосі закричав: — Я вже бачив цю картину раніше! — Коли? — здивовано запитав Леонардо. — Три роки тому, ще до того, як я все втратив. У той час, коли я співав у хорі й життя моє було сповнене мрій, якийсь художник написав з мене Христа.

1. Який письменник розповів цю легенду?
2. Хто в картині зображувався Злом?
3. Кого Леонардо взяв в якості натурника для образу Ісуса та для образу Іуди?
4. Подивіться на образи Іуди та Ісуса. Як ви вважаєте легенда правдива чи ні? Поясніть чому?

ІІІ. Героїня роману Пауло Коельйо, після почутої легенди про написання картини " Таємна вечеря" сказала:" Можливо, у Добра і Зла - одне і те саме обличчя. Усе залежить лише від того, коли вони зустрічаються на шляху кожного з нас". Як ви розумієте ці слова?

IV. Прослухайте або прочитайте вірш Ліни Костенко "Чекаю дня коли собі скажу...".

https://youtu.be/4om58dLSuak

Чекаю дня, коли собі скажу:

оця строфа, нарешті, досконала.

О, як тоді, мабуть, я затужу!

І як захочу, щоб вона сконала.

І як злякаюсь: а куди ж тепер?!

Уже вершина, де ж мої дороги?

...Він був старий. Старий він був. Помер.

Йому лизали руки епілоги.

Йому приснився жилавий граніт.

Смертельна туга плакала органно,

Він Богом був. І він створив свій світ.

І одвернувся: все було погано.

Блукали руки десь на манівцях,

тьмяніли фрески і пручались брили.

Були ті руки в саднах і в рубцях —

усе життя з камінням говорили.

Вже й небо є. А стелі все нема.

Пішли дощі. Хитались риштування.

Внизу ревла і тюкала юрма.

Вагою пензля металися вагання.

А він боявся впасти на юрму.

Сміялись в спину скіфи і етруски.

І він зірвавсь. Не боляче йому,

бо він розбився на камінні друзки.

І ось лежить. Нема кому стулить

його в одне на плитах базиліки...

Прокинувся. Нічого не болить.

Все віднялось. І це уже навіки,

Нажився він. І недругів нажив.

Було йому без року дев'яносто.

Життя стужив і друзів пережив,

і умирав зажурено і просто.

Важкі повіки... стежечка сльози...

і жаль безмірний однієї втрати:

"В мистецтві я пізнав лише ази.

Лише ази! Як шкода умирати..."

Земля пером. Чудний був чоловік.

Душа понад межею витривалості.

Щоб так шукати, і за цілий вік —

лише ази! — ні грана досконалості.

Ти, незглибима совісте майстрів,

тобі не страшно навігацій Лети!

Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, —

усі митці, художники й поети.

Всі генії.

На вічні терези

кладуть шедеври у своїй щедроті.

Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази,

був Мікеланджело Буонарроті.

Які риси характеру Мікеланджело надихнули українську поетесу написати цей вірш? На підтвердження своєї думки напишіть відповідний фрагмент поезії.