Практична робота план-доповідь «Наш край в другій половині ХІХ – поч. ХХ ст.»

Про матеріал

Практична робота план-доповідь «Наш край в другій половині ХІХ – поч. ХХ ст.» (Катеринославщина) Завдання та доповіді

Перегляд файлу

Дніпропетровщина в другій половині ХІХ – поч. ХХ ст.

Катеринославська губернія
Найбільші міста губернії
Головна сфера господарства на той час
Економічне і соціальне становище більшості населення губернії
Життя після селянської реформи
Розвиток промисловості
Життя на протязі революційних і воєнних подій

Катеринославська губернія займала всю південно-східну Україну і частину території нинішньої Ростовської області. З 1887 року Таганрозьке градоначальство і Ростовський повіт відносились до Області війська Донського, а більша частина нинішніх Донецької, Луганської і Запорізької областей до 1920 року належали до Катеринославської губернії.

На початку 19 століття найбільшими містами губернії (з тих, які сьогодні розташовані на території області) були — Катеринослав, повітові центри Павлоград, Верхньодніпровськ і Новомосковськ, а також Нікополь.

Головна сфера господарства на той час — сільськогосподарське виробництво. В містах і поміщицьких маєтках починали діяти підприємства харчової і легкої промисловості — суконні мануфактури, винокурні, чинбарні, салотопні, свічкові, цегельні та інші виробництва. Переважно вони перебували у власності міщан, заможних селян, які використовували на своїх підприємствах вільнонайману працю. Найбільшими підприємствами були казенні суконно-шовкові фабрики у Катеринославі, також суконні виробництва в маєтках князя О. Прозоровського (село Чаплі Новомосковського повіту) і поміщиці О. Брискорн (село Вищетарасівка Катеринославського повіту). У 1835 році був заснований перший великий чавуноливарний завод у Катеринославі. Із розвитком промисловості зростали обсяги торгівлі, головною формою якої були ярмарки.

Економічне і соціальне становище більшості населення губернії на початку 19 століття було скрутним — кріпацтво ще не було скасоване, а вільнонаймані працівники на підприємствах та виробництвах не мали задовільних умов праці. В друкованих виданнях того часу повідомлялося про випадки голоду і епідемій у губернії. Це призводило до селянських заворушень в окремих селах, а іноді і до значних виступів, які охоплювали цілі волості, та масових втеч селян в Крим, Молдавію. Наприклад, 1820 року таке повстання охопилу всю південно-східну частину губернії. 1844 року протягом чотирьох місяців тривало повстання жителів села Нікольського Павлоградського повіту. А в середині 19 століття такий рух набрав більшої сили (6 великих виступів за 1852–1855 роки), а з 1856 року селяни цілими селами втікали на південь. Пізніше цей рух отримав назву «Похід у Таврію за волею».

Після Селянської реформи 1861 року кріпосне право було скасоване, але за її умовами селяни втратили велику частину землі. Середній земельний наділ поміщицьких селян по губернії після реформи зменшився до 2 десятин на ревізьку душу (до реформи було 2,8 десятини). А ту землю, яку колишні кріпаки таки отримали, вони мали викупляти за цінами, які майже уп'ятеро перевищували ринкову вартість землі. Через це знову почалися масові виступи селян, які придушувалися військами (у 1861–1870 роках відбулося 88 заворушень, які охопили 186 сіл губернії).

Починаючи з 1860-х років у Катеринославській губернії стрімко зростає кількість нових промислових підприємств. Протягом 1861–1870 років засновано 4 нових підприємства, а протягом 1871–1880 років — 30, протягом 1881–1890 років — 57, протягом 1891–1900 років — 164. Найбільше розвивались добувна і обробна промисловість, у тому числі зростав видобуток марганцевої руди. Такому розвиток посприяло будівництво залізниць, зокрема Катерининської залізниці, яка була введена в експлуатацію 1884 року і з'єднала Донецький кам'яновугільний і Криворізький гірничорудний басейни. 10 травня 1887 року була запущена перша домна Брянського заводу — першого металургійного підприємства на Придніпров'ї.

Під час революції 1905–1907 років на промислових підприємствах, залізниці, у навчальних закладах губернії відбувалися масові страйки. 8 грудня в Катеринославі відбулася сутичка мітингувальників, яка переросла у збройне повстання із боями на барикадах. Зі ініціативи місцевого осередку РСДРП, були створені бойові страйкові комітети міста і губернії, які два тижні діяли як органи влади. Протягом цього ж періоду відбувалися і селянські заворушення, що супроводжувалися погромами і підпалами маєтків.

Внаслідок цих подій царський уряд запровадив певні реформи у сільському господарстві, зокрема столипінську аграрну реформу, якою ліквідовувалося общинне землеволодіння. Через невдалу реалізацію цих реформ багато селянських господарств, вийшовши з общин розорилося. Так, на території губернії протягом 1907–1914 років 140 тисяч господарств із 270 тисяч вийшли з общини, а з них бл. 17 тисяч — розорилося.

Дякую за увагу!

Використані інтернет ресурси: Вікіпедія