Практична робота: Повскденне життя.

5 вересня Практична робота. Практична робота: Повскденне життя. Описати (усно або письмово) повсякденне життя представників основних верств українського суспільства XVІ – першої половини XVІІ ст. Досліджуємо історичні джерела.

Пригадайте верстви українського суспільства XVІ – першої половини XVІІ ст.

До якого стану належали особи, зображені на малюнку.

Робота з документом

Робота з джерелом. Незважаючи на те, що розвиток міст гальмувався як державною владою, так і феодальною аристократією, все ж міщани перебували у привілейованому становищі, порівняно з селянством. По-перше, міські мури робили їхнє життя більш захищеними. По-друге, ремесло та торгівля забезпечували вищий, ніж у селян, рівень життя. По-третє, запровадження магдебурзького права створювало юридичне підґрунтя для відносно незалежного розвитку міст. По-четверте, існування міського самоуправління формувало і фіксувало у ментальності міщан риси, необхідні для поступального розвитку — незалежність поглядів, відповідальність, самостійність у прийнятті рішень та діях. По-п’яте, процес обміну інформацією завдяки більшій концентрації населення та активним контактам із зовнішнім світом відбувався швидшими темпами, ніж у сільській місцевості. Уривок із «Історії України» О. Д. Бойка Поясніть, чому міщани перебували у більш привілейованому становищі порівняно із селянами.

Робота з джерелом. Кожний магнат тримав на своєму дворі десятки слуг. Жили магнати в розкошах: у просторих, величних, оточених мурами палацах. Підлогу оздоблювали різнокольоровими глиняними плитками. Інколи й стіни прикрашали плитками або розмальовували. Широко використовувалася в оформленні споруд різьба по дереву (різьблені стовпи, одвірки тощо). Кімнати прикрашали килимами, столи накривали скатертинами, облямованими мереживом. Палац освітлювали восковими свічками, що стояли у свічниках. Воду брали з колодязя у дворі. Палаци оточували сади.

Робота з джерелом. Селянство було найчисленнішою верствою — до 80 % населення. Селянство залежало від форм феодальної експлуатації та характеру феодальних повинностей. Селянське житло було малим й бідним. Хату обмазували глиною та білили. В ній розміщували піч та покуть (почесне місце (куток) в українській хаті — здебільшого по діагоналі від печі, де стояла скриня або стіл). Уздовж стін розставляли лавки різної величини і призначення, скрині, на стінах висіли ікони. Для зберігання посуду господар хати робив мисник (місце зберігання посуду як кухонного і столового, так і святково-обрядового та декоративного). Долівку дому час від часу обмазували глиною. Існувала традиція розмальовувати піч, стіни й комин кольоровими фарбами. Господарство з будинком та іншими будовами називали двір. Двір був обгороджений тином. Будинки зводили з дерева або глини, покрівлю робили з соломи, підлога була глиняною або дерев’яною. Коло дому розташовувались господарські будівлі: хліви, кошари, погреби тощо. Чи могло змінити своє положення селяни?