Практичне музикування

Заклад «Вінницька  дитяча  музична  школа  № 1»

Методична доповідь

на  тему:

 «Практичне музикування»

                                        викладача ІІ категорії

  музично – теоретичного відділу

Балінової Анастасії Єгорівни

м.  Вінниця,  2019 рік.

План 

 Вступ

1. Поняття «імпровізація» та «уява»

2. Позитивні умови для розвитку навичок імпровізації на уроках сольфеджіо

3. Робота над вихованням усвідомлених інтонаційно-ладових тяжінь.

4. Методи розвитку навичок імпровізації на уроках музичної грамоти у підготовчих групах

5. Методи розвитку навичок імпровізації на уроках сольфеджіо у молодших класах

6.Імпровізація та розвиток відчуття метроритму

7. Методи розвитку навичок імпровізації на уроках сольфеджіо у середніх класах

8.Хорова імпровізація

9.Висновки

10. Список використаної літератури

Вступ

Музика рано входить в життя дітей.

Одна з перших і самих безпосередніх реакцій на звуки музики -танцювальні або характерно-образотворчі рухи. Грунтуючись на цьому, вихователі в дошкільних навчальних закладах організовують під музику хороводи, танці, і різні рухливі ігри, сценки, долучаючи дітей до імпровізацій. Значення імпровізаційної творчості для музичного розвитку дитини і роль імпровізації як виду учбової роботи підкреслював ще Б. Асаф'єв, який писав, що «людина, яка пережила радість творчості навіть в наймінімальнішому вигляді, поглиблює свій життєвий досвід і стає іншою за психічним складом, ніж людина, що тільки наслідує інших. Найнеобхіднішою справою в даному напрямку я вважаю розвиток здібності до імпровізації».

 1. Поняття «імпровізація» та «уява»

 Імпровізація (лат. improvisus - несподіваний, раптовий) - це найдавніший вид музичної творчості, складання музики водночас з процесом її виконання. Імпровізації звучать і під час рухливих ігор і під час відокремлених занять. Діти довго можуть імпровізувати на музичних інструментах. У центрі уваги педагога у  подальшому навчанні поєднуються 3 основних види дитячої музичного діяльності:

1) Слухацької

2) Виконавська

3) Творча ( створення власних творів)

Результат мінімум на уроках сольфеджіо - це найпростіша вокальна імпровізація, результат максимум-оформлена композиція. Коли  дитина створює власний твір, то  прагне найкращим способом виразити  в звуках, те, що йому малює його творча уява.

У психології творча діяльність людини називається уявою. Мозок людини комбінує, творчо переробляє і творить з елементів колишнього досвіду нову поведінку. Творча діяльність робить людину істотою, зверненою до майбутнього, творить його  сьогодення.

Уява - це основа творчої діяльності. Вона відтворює образ того, що ми колись сприйняли і запам'ятали. Вона вмикається в той момент, коли музикант дивиться в незнайомі ноти і на основі колишнього музично-слухового досвіду намагається подумки уявити звучання цього твору (або окремих його частин).

Музично-творча уява найчастіше проявляється в здатності створювати щось нове на основі попереднього музично-слухового досвіду (на базі активної роботи внутрішнього слуху та музичної пам'яті).

Розвиток музично-творчої уяви сприяє більш емоційному відношенню дітей до музики, дає вихід їх активності, виховує музикальність.  Досвід роботи в школі, а також знайомство з сучасними формами музичного виховання, спостереження за дітьми, показали, що розвиток творчої ініціативи в процесі навчання відіграє величезну роль. Воно сприяє більш емоційному, осмисленому відношенню учнів до музики, викликає інтерес до предмету, допомагає краще опановувати і застосовувати знання елементарної теорії, допомагає у виконавській практиці. Імпровізація допомагає виявити індивідуальні здібності кожної дитини. Імпровізації необхідно зробити  потрібними  для уроку у  формі вправ та ігор. Імпровізація може бути представлена ​​у формі колективних вправ, концертів, спеціальних конкурсів, де дітям надається можливість виразити себе в більш широкій формі, ніж на уроці.

2. Створення позитивних умов для розвитку навичок імпровізації на уроках сольфеджіо

Творча робота з учнями на уроках організується в логічну систему вправ, безпосередньо пов'язаних з кожним розділом курсу, і так само служить закріпленням теоретичних знань. Практика показує що при правильній організації роботи, діти досить швидко починають імпровізувати пісенні мелодії.

У роботі педагога слід уникати:

1) Сухо поданого теоретичного завдання

2) Надмірно ускладненого теоретичного завдання

3) Невдало підготовленого педагогом, неспівучий віршований текст або невміння педагога розкрити його зміст

4) Всі завдання повинні бути донесені логічно і емоційно переконливо.

На питання «чи можна навчити імпровізації дитини»  можна дати таку відповідь: навчити можна будь-кого, але зрозуміло, лише до певної міри оволодіння цим умінням.

З метою експерименту   педагогом Борисом Шеломовим на базі школи-студії при музичному училищі  були організовані емпіричні заняття  з навчання імпровізації. Самі ж експериментальні заняття повинні були відповісти на цілий ряд конкретних питань:

1) Чи можливо раннє навчання дітей імпровізації в умовах ДМШ?

2) Як впливає раннє навчання практичної гармонії та імпровізації на музичний розвиток дитини, як це позначається на його слухові, пам'яті і виконавському просуванні

3) Яка оптимальна форма загальної організації навчального процесу, що включає навчання імпровізації. Чи потрібен для цього спеціальний предмет або ж таке навчання може бути введено в курс сольфеджіо та музичної грамоти?

4) Якою мірою можна використовувати індивідуальні та групові форми занять?

5) Який навчальний час необхідно для засвоєння нових знань при різних формах організації навчального процесу?

6) Міжпредметні зв'язки

7) Хто повинен здійснювати раннє навчання практичної гармонії та імпровізації, якими знаннями і вміннями повинен володіти педагог, який займається цією справою

Таким чином, заняття з експериментальної групою показали що практично всі діти, включаючи найслабших дітей в плані музичної обдарованості, виявилися здатними розвиватися в обраному напрямку. Тим самим, на перше питання отримано безумовний позитивну відповідь.

Заняття з дітьми підбором на слух, транспонуванням,  імпровізацією і написанням музики викликають у них стійкий інтерес, дозволяють їм більш повно проявити себе в музиці і зрозуміти для чого вони їй навчаються. Всі учні змогли успішно поєднувати заняття по творчому розвитку з проходженням програми за фахом. Відзначається високий ступінь осмислення досліджуваних п'єс, а отже - більший обсяг запам'ятовування. Відзначається інтенсивний розвиток слуху у дітей. Учні підбирають на слух, добре орієнтуються на клавіатурі.

Однією з можливих форм навчання імпровізації є введення елементів навчання гармонії в курсі сольфеджіо, хору, індивідуальних занять, сплановане загальною програмою і закріплюється на групових заняттях імпровізацією на уроках сольфеджіо.

Для здійснення міждпредметного зв'язку необхідно врахувати більш чітку взаємодію цілого ряду факторів. Головним з них є загальна для всіх дисциплін програма, що враховує як загальне планування засвоєння знань дитиною так і особливості підходу до музичного матеріалу в кожній окремій дисципліні. А також, що досить важливо. -синхроннність появи нового матеріалу у всіх дисциплінах. Другим важливим фактором тут є єдність формування у дитини погляду на новий матеріал в різних предметах. Така єдність досягається за допомогою використання єдиної загальноприйнятої теоретичної термінології, що допомагає правильно структурувати явища музичної мови, з якими стикається дитина.

Третім фактором є часткова спільність матеріалу, на якому відбувається навчання. І. нарешті, ще одним фактором є добра поінформованість кожного педагога про програму інших предметів.

Організація регулярних занять імпровізацією вкрай бажана, оскільки саме на таких заняттях в ігровій формі закріплюються теоретичні знання і імпровізація в цьому випадку виступає як синтез всіх знань. Без занять імпровізацією освоєння гри гармонічних послідовностей, секвенций можуть перетворитися для дітей в суху вправу, що не має в їхніх очах ніякого реального застосування.

Всі педагоги, які здійснюють навчальний процес, повинні бути однодумцями, добре представляти всю користь такого навчання. Цілком зрозуміла звідси необхідність систематичної підготовки і перепідготовки самих педагогів, організації семінарів, читань, на яких би обговорювалися б шляху процесу, проходив би обмін інформацією про роботу над тим чи іншим матеріалом, шукалися б шляхи спільного усунення виникаючих труднощів. Нарешті, зрозуміла необхідність і самостійної підготовки кожного педагога, бо тільки той, хто хоч трохи сам просунувся в знаннях зможе по-справжньому оцінити користь занять імпровізації.

Педагогу слід вкрай обережно і тактовно оцінювати слабкі роботи і не проявляти зайвої наполегливості при виконанні.

На уроках не повинна панувати атмосфера страху перед оцінками.

3.Робота над вихованням усвідомлених інтонаційно-ладових тяжінь

Прищепити учням уміння після невеликої кількості  прослуховувань розібратися в незнайомій мелодії, щоб потім повторити її ,записати, можливо зіграти з акомпанементом - одна з найважливіших завдань курсу сольфеджіо. Щоб оволодіти цією навичкою потрібно навчитися охопити  увагою одночасно найрізноманітніші аспекти мелодії і метроритмічну, і інтонаційно-ладову, і структурну.

Значне місце повинен займає аналіз власних мелодій. Тут важлива виховна роль викладача, послідовність його дій. Необхідно допомагати учням оцінювати свої мелодії з мистецького боку, показуючи їхні успіхи в області інтонаційної виразності.

Від чистоти співочого інтонування залежить інтенсивність образних уявлень. Дітям з поганою інтонацією треба допомагати, але не забороняти імпровізувати. В результаті це скоріше приведе їх до чистої інтонації.

Великий вплив на ладовую ясність і інтонаційну чистоту надає програвання найбільш успішних імпровізацій в гармонізованих вигляді.

 Аналізуючи свої імпровізації на запропоновані тексти, діти з самого початку визначають в них не тільки метроритмичні співвідношення звуків, а й напрямок руху мелодії. Закріпити це початкове уявлення можна за допомогою гри в «чарівну драбинку». Учні з цікавістю співають вивчені пісні, вказуючи на сходинки драбинки. Демонструючи властивість драбинки, педагог пропонує співати не тільки вивчені мелодії, а й складати свої власні. «Ходіння» по драбинці може послужити хорошою підготовкою до  диктанту. Розвиток усвідомленого ладового слуху починається зі знайомства з тонікою. Слуховий досвід підказує учневі, що найчастіше мелодії завершуються найстікішим звуком. Вправа з доспівуванням останнього звуку або останнього такту треба виконати кілька разів, щоб учні закінчували мелодію тонікою більш усвідомлено. Уміння орієнтуватися в ладу дозволить впевнено інтонувати її не тільки в кінці періоду, але і після прослуховування більш коротких побудов. Більш творчий характер вправи набувають з того моменту, коли учням пропонується доспівати або створити останню фразу: потрібно знайти не менше 2-3 різних мелодійних закінчень, наспівуючи їх на складі або зі словами. Коли зімпровізувати різні закінчення, учням цікаво буває почути справжній варіант. Увага загострюється на тому, що різні мелодійні «шляхи» ведуть кожен раз як правило до тоніки.

Під час роботи над піснями учні знаходять стійкі ступені в кожній вивченій  тональності, але дитяча творча фантазія народжує в учня потребу рухатися не тільки по них. Слід підказати, що помилок менше буде при стрибках по стійким звукам.

При аналізі дітьми мелодії необхідно направляти увагу на кожен окрему його ділянку, не проходити повз знайомих оборотів. Ряд мелодійних оборотів і інтервалів діти можуть вже у 2-му класі усвідомлено застосувати в своїх імпровізаціях і тим самим поглибити уявлення про них. У міру вивчення інтервалів корисно включати той чи інший інтервал в склад мелодії. На музичних прикладах учні почують, як один інтервал може мати різне забарвлення

. Перші тексти для створення мелодії повинні бути короткими. Кожен раз учням нагадується порядок роботи:

1. скласти і добре запам'ятати мелодію;

2. подумки знайти звучання тонічного тризвуку;

3. обрати для запису зручну тональність;

4. визначити ступінь, з якої починається мелодія;

5. проспівати мелодію про себе  з назвою звуків;

6. визначити розмір і наявність або відсутність затакту, записати мелодію.

Надалі створення мелодій на тексти може чергуватися з твором безтекстових мелодій.

4. Методи розвитку навичок імпровізації на уроках музичної грамоти у підготовчих групах.

 Дуже важливо щоб імпровізаційна робота велася досить регулярно, і краще щоб вона починалася в 1 класі. Але зараз увагу приділимо розвитку навичок імпровізації в підготовчих класах:

На уроці творчим завданням можна приділити 5-10 хв., залежно від способу їх використання (під час слухання музики, співу чи вивченням музичної грамоти). Але бажано, щоб ці завдання давались систематично, тоді інтерес до них не зникає. Можна вводити їх і на перших заняттях. Наприклад, під час розспівування скласти казку „Як ми були у лісі", де використати „поклики птахів і звірів": зозуля, горобець, ворона, дятел; мама, що кличе дітей; жабка, що стрибає; фонтанчик, який співає буль-буль-буль; вітерець - глісандо вгору і вниз і т.д.

Також одним з перших творчих завдань в молодших класах може бути завдання

 "Намалювати малюнок" до пісні або твору, яке слухали на уроці. Головне, щоб музика була  яскравою і цікавою для дітей. Наприклад твори з «Дитячого альбому» Чайковського, сюїти «Пер Гюнт» Е.Гріга та ін.

Розглянемо методи вокальної імпровізації.

   Вокальною імпровізацією діти повинні займатися з першого класу. Часто протягом однієї чверті поєднуються різні види вокальних імпровізацій. Робота по імпровізації на заданий текст починається з виразного читання педагогом тексту, з аналізу змісту тексту, а потім текст вивчається дітьми напам'ять. Вільне володіння текстом забезпечує творчу свободу дітей в момент імпровізації.

Далі, можна використовувати наступні методи:

1. Імпровізація на емоційно-образну ситуацію. Цей вид вокальної імпровізації дуже добре підходить для маленьких дітей. Можна скласти цілу "музичну виставу", в якій діти по черзі співають колискові пісні іграшок, або розіграти сценку "Ми гуляємо в поле і в лісі", де діти співають радісну мелодію, кружляючи на сонячному лузі, і тривожну, сумну, тужливу, коли вони заблукали в лісі. Таких ігрових ситуацій можна придумати багато, і діти охоче беруть участь в цій грі.

2) Імпровізація на жанр. Цей вид імпровізації можливий з текстом (тоді текст, звичайно, полегшує завдання своїм ритмом і розміром), а також без тексту вокалізом. Дуже легко вокалізом виконуються мелодії маршу, танцю польки, складніше справа йде з вальсом - там треба обов'язково пов'язати подумки мелодію з тридольним метром, що далеко не у всіх виходить. Щоб полегшити дітям виконання цього завдання, вчитель повинен перед початком співу дати метричну настройку (весь клас відстукує метричну пульсацію в розмірі 3/4, підкреслюючи сильну частку і промовляючи: "ма-моч-ка" «до-не-чка», «Со-не-чко»).

           4) Імпровізація на певний настрій. Дати завдання заспівати веселу мелодію, заспівати сумну мелодію, заспівати задуману пісеньку, щоб інші вгадали

         5)   Імпровізація на віршований текст з метою створення яскравого емоційного музичного образу - поширений і дуже корисний для музичного розвитку дитини вид імпровізації.

          6)  Імпровізація в заданому ладу: заспівати мелодію в мажорі чи мінорі. Гра-переодягання: учитель співає мелодію в мажорі - дітям треба заспівати її варіант в мінорі. Подібна гра можлива тільки в дуже сильних класах. Твір мелодій на запропонований віршований текст в певному ладу.

           7) Імпровізація мелодії на заданий ритм. Цей вид імпровізації добре використовувати для закріплення певних ритмічних мотивів, наприклад: пунктирного ритму, ритму вальсу, ритму мазурки, і так далі.

8)  імпровізація - діалогічна, що складається з двох рядків: питання - відповідь. Імпровізації на вірші діалогічного структури, де питання задає вчитель, а потім всі діти по ланцюжку співають один одному питання і відповіді.

        9)   Імпровізація в заданому розмірі як вокалізом, так і на обраний текст. Можна запропонувати дітям шляхом ритмування вибрати тексти улюблених віршів для створення пісеньки в дводольному або тридольному розмірі (завдання тільки одне).

5. Методи розвитку навичок імпровізації  у  молодших класах:

Це може бути: доспівування  фрази-відповіді, імпровізація на даний ритмічний малюнок; варіювання невеликих поспівок, мелодизації даного або власного тексту, а також ритмічна, а потім і мелодична імпровізація на найпростіших музичних інструментах (барабани, бубни, металофони і т.д.).

Твір музичних відповідей і доспівування до тоніки допомагає викладачеві перевірити, як учні засвоїли поняття тоніки. Можна сказати, про тоніку і що ввідні звуки кружляють навколо неї, милуються своїм опорним тоном (приблизно також і про III, V ступенях). У міру вивчення інтервалів, акордів корисно їх включати в склад мелодії, знаходячи образне пояснення того чи іншого інтервалу, акорду.

 Після того, як учні дізнаються такт, фрази, сильні, слабкі долі, затакт, їм пропонується імпровізація письмова в розмірі 2/4. Потім з іншими розмірами, більш складними ритмами. Чим старше, тим ускладнюється завдання.

 У 1 класі такими завданнями можуть бути:

1) Завершення музичної фрази двома-трьома звуками,

2) Творення відповідних фраз. Краще давати завдання з текстом, так як цим підвищується інтерес учнів і вдосконалюється запис метроритму.

3) Творення  відсутніх звуків, тактів рекомендується робити так: перші два-три такти діти записують як диктант або списують з дошки, інші допрацьовують самостійно кожен.

4) Пізніше в 2-3 класі можна давати приклади для письмової імпровізації  без тексту. Мелодія повинна закінчуватися на тоніці. Якщо дається пісня з текстом, то самим учням потрібно визначити висоту, ритмічну будову майбутньої мелодії. Імпровізувати слід починати тоді, коли діти стануть розрізняти тривалості (чверті, восьмі, половинні); матимуть уявлення про дієз і бемоль. За допомогою педагога зможуть аналізувати ритм ряду знайомих пісень.

Творчі завдання діти виконають охоче і з великим захопленням. На таких завданнях закріплюються набуті навички і знання, глибше розкриваються можливості учня.

6. Імпровізація і формування почуття метроритму.

З перших кроків доцільно головна увага приділити елементарному ритмічному аналізу імпровізації на заздалегідь підібрані тексти. Звертатися до імпровізацій варто лише тоді, коли учні відчують в мелодіях метричний пульс, почнуть розрізняти в них чверті і восьмі, а також коли у них почне складатися практичне уявлення про дієз і бемоль. До цього часу має бути за допомогою педагога проаналізовано ритм ряду вивчених пісень з текстом. Бажано, щоб характер чергування чвертей і восьмих хоча б в деяких мелодіях наочно перегукувався з образом тексту. Тексти для імпровізацій підбираються з розрахунком викликати в мелодіях різні досліджувані на уроці ритми, пізніше - метри. Вони повинні бути короткими, співучими і обов'язково емоційно забарвленими, поетичними. Діти слухають текст, потім всі разом повторюють його. Після цього дітям пропонується заспівати на цей текст свої мелодії. Спочатку бажаючих імпровізувати виявиться мало; поступово в творчу роботу будуть залучені і всі інші. Дітям задається питання, яка мелодія їм більше сподобалася. Названу мелодію вони списують в зошиті. Настає момент, коли обсяг тексту можна збільшити, і в мелодіях з'являться дві фрази. Перш ніж записати мелодію на дошці, діти визначають ритмічний малюнок кожної фрази, показують мелодійне напрямок, визначають висоту звуків і їх ритм. Учні повинні навчитися відчувати в тексті сильні і слабкі частки, щоб правильно розставити тактові риси. Нерідко в імпровізації виникає змінність метроритма, про наявність якої учні дізнаються тільки від педагога. Змінний розмір в процесі дитячої творчості є одним з елементів музичної виразності і вимагає до себе дбайливого підходу. В процесі занять поступово міцніють навички нотного письма, і учні все більше залучаються до повного запису власних мелодій. У пошуках метроритмического різноманітності учні складають і ритмічно багатші мелодії. Необхідно педагогу «пропрацювати» ритмічний малюнок в класі, так як учню потрібна допомога в оформленні записи. У більш творчих групах можна давати завдання на створення мелодій по звуковий послідовності, записаними одними нотними головками з заданим розміром і характером твори.

Будь-музичний елемент найглибше засвоюється тоді, коли він з'являється в творі не під впливом теоретичного завдання, а в результаті потреби повніше відобразити художній образ.

7.  Методи розвитку навичок імпровізації на уроках сольфеджіо у середніх класах (3-5-й за 8-річним терміном навчання та 2-3-й за 6-ти річним)

Імпровізація набуває більш помітні риси композиції в  середніх класах. Дуже заспокійлива фраза «а тепер ви все будете композиторами»-викликає впевненість в собі і інтерес до роботи.

У середніх і старших класах творчі завдання стають більш різноманітними.

1. Твір мелодії із запропонованих рівнів ладу.

Наприклад, пропонуються I - V - III - III ступеня в гамі Ре мажор. Спочатку проспівати їх однаковими тривалостями.

Потім ритм змінюється, але при цьому не можна порушувати порядок ступенів. Дозволяється повторювати окремі ступені або елемент з декількох ступенів.Можна використовувати пунктирні ритми, синкопи, тріолі, ритмічні групи з шістнадцятими та ін.

Обов'язково потрібно показати - як можна зробити і що можна зробити. Така вправа частіше проводиться в класі і носить характер імпровізації, його можна використовувати при опрацюванні стрибків, мелодійних оборотів і т.п. Якщо таке завдання пропонується для домашньої роботи, то його потрібно записати.

2)Твір другого голосу до диктанту або до пісень. Попереднім етапом роботи до цього завдання є спів двухголосних пісень, канонів.

3) Твір мелодії на заданий лад, ритм, розмір.

У це завдання відповідно включається досліджуваний матеріал (інтервали - почати або закінчити мелодію певним інтервалом; види мінору; різні ритмічні групи і т.д.).

4) Доскладання мелодії на заданий ритм.

5) Твір ритмічного акомпанементу до диктанту або мелодії з підручника.

6) Підбір супроводу до пісень.

Спочатку це може бути підбір басового голосу по слуху (в супроводі тоничної квінти, головних ступенів ладу), потім підбір акомпанементу із запропонованих акордів. Учні старших класів це завдання можуть виконувати самостійно. На уроці обов'язково потрібно обговорити який характер акомпанементу підходить до мелодії. Доброю практикою до цього виду роботи є гра кадансових оборотів в різних жанрах.

7)  Твір варіацій до записаного диктанту

8) Твір пісні на запропоновані педагогом (або вибрані самостійно) вірші.

8. Окремий вид хорова імпровізація

Розучуючи на заняттях пісні, в яких одноголосний виклад лише частково змінюється  на двоголосий, учні починають відчувати  звучання  унісону як закономірність, властиву українському народному двоголоссю.

Мелодія записується на дошці, під нею залишається порожній рядок. Робота йде від фрази до фрази. Якщо мелодія тієї чи іншої фрази допускає кілька підголоскових варіантів, педагог не переходить до наступної, поки учні не складуть хоча б два-три варіанти.

Навички  імпровізованого підспівування другим голосом розвивається у дітей поступово, починаючи з третього року навчання. Для цього краще брати пісні з текстом, але можна пропонувати на початку співати і на складах. Пісні повинні бути добре вивчені.

Поступово в групі з'являються учні, які вміють «з ходу» підспівувати другим голосом. Для роботи рекомендується брати мелодії, які добре лягають на три гармонії: тоніка, субдомінанта і домінанта. Отримавши необхідні навички в підборі другого голосу, учні старших класів можуть  і самостійно скласти двоголосну мелодію на текст в народному дусі.

9. Висновки

Все, що знає і чує дитина, має знаходити практичне застосування - це підвищує інтерес до досліджуваного матеріалу і сприяє більш глибокому розуміння особливостей музичної мови.

Значення творчих навичок і творчої ініціативи в процесі навчання незаперечно. Творчість дитини пов'язано з самостійними діями, тому він психологічно розкривається, стає сміливіше при виконанні практичних музичних завдань, вчиться приймати швидкі рішення, аналітично мислити. Все це важливо як для дітей професійно перспективних, так і для дітей з середніми музичними даними.

Застосування на уроках сольфеджіо творчих форм роботи, спрямованих на розвиток музично-творчої уяви учнів, сприяє створенню на заняттях атмосфери захопленості і активно розвиває мислення дітей, їх музичні здібності в цілому.

Список використаної літератури

1.Шеломов Б.І.

Импровизация на уроках сольфеджио [Текст] / Б. Шеломов. – Ленинград

 2. Виготський Л.С. Воображение в детском возрасте. – М., 1985

 3.Картавцева М.Т. Развитие творческих навыков на уроках сольфеджио. - М.: Музыка, 1978.