Творчість Ф.Ф. Фінке як приклад атональної музики для дітей

ФІДЕЛІО ФРІДРІХ ФІНКЕ

СЮЇТА ДИТЯЧИХ П’ЄС ДЛЯ ФОРТЕПІАНО У 4 РУКИ «УЧИТЕЛЬ ТА УЧЕНЬ»

Сучасна українська типова програма ДМШ по фортепіано, музичній літературі та сольфеджіо побудована на прикладах європейської музичної культури та на відчутті ясності, логіки, чіткості музичної мови та засобів виразності. Цикли п’єс, які вивчаються у школах, належать таким композиторам, як Чайковський, Мусоргський ,Майкапар ,Шуман тощо. Ніхто не сперечається, що це – основа, високі зразки… Але, роками слухаючи класику, діти отримують лише установку на одну систему, у них виробляються непорушні схеми. Дитина, яка навчається у 4-5 класі музичної школи вже усвідомлює такі поняття класичної гармонії як будова акордів, тональність, функції. Ці знання набуваються завдяки систематичному тренуванню ладового слуху під час навчання, що приводить до появи ладової інерції.

 Наші спостереження примушують констатувати факт, що більшість випускників музичних шкіл та училищ культури і мистецтв недосконало знають творчу спадщину композиторів 20 століття, представників нововіденської школи, не сприймають модернізм, експресіонізм, музику постмодерну, не кажучи вже про авангардизм тощо. Вони вважають таке мистецтво неприємним для слуху. Таке явище несприйняття визначається як когнітивний дисонанс, що є негативним у музичному вихованні дітей.    Слухачі мусять знати не лише твори композиторів далекого минулого, а і навчитись розуміти музику свого часу.

Мета доповіді – закликати викладачів до пошуків нових шляхів у розширенні музичного інтелекту учнів через ознайомлення із зразками музики ХХ та XXI ст.

Задля експерименту пропонуємо ознайомитися із циклом з 10 фортепіанних п’єс для виконання в 4 руки Ф.Ф Фінке. Ця постать у мистецтві майже не відома нам, тому ще одним завданням доповіді є знайомство з новим цікавим композитором та його сюїтою.  Подібні твори допоможуть учням подолати ладову інерцію, розширять діапазон гармонічного слуху, викличуть активне відчуття атональної музики. Чому саме Фінке? Тому що ми таким чином знайомимо молодих музикознавців з новим ім’ям та пропонуємо додати до виконавського репертуару сюїту, яка являється темою нашого докладу.

 Зауважу, що ми не звертаємося до творчості відомих композиторів нової віденської школи, таких як Шенберг, Берг, Веберн по декільком причинам : відсутність дитячих циклів та наявність досить об’ємної інформації про цих митців.

На жаль точної та доступної інформації про композитора дуже мало і майже вся вона на англійській та німецькій мовах в Інтернеті. Це «Музичний словник Гроува», Вікіпедія, уривки із статті про учня Фінке - Зігфріда Колера. Енциклопедія Гроува подає досить вагомий список літератури про Фінке, але вона виявилася абсолютно недоступною для нас. Наприклад, стаття у збірнику біографій німецьких композиторів Г.Шміделя.

 Фіделіо Фрідріх Фінке народився у 1891 році, в Німечинні.

чесько-німецький композитор і педагог. Перші уроки музики отримав у батька, композитора, музичного педагога і керівника оркестру, а також дядька, Ромео Фінке, першого директора Німецької Академії музики в Празі і відомого фортепіанного педагога. З 1908 по 1911 рр. навчався у Празькій консерваторії в класі композиції у Новака. Там же він став викладачем теорії музики та гри на фортепіано (1915), а потім професором (1926). Протягом 18 ти років  Фіделіо Фінке очолював клас композиції в Німецькій Академії. Надалі 15 років жив у Празі, працював диригентом, піаністом, органістом, письменником. Після війни переїхав до Дрездена в якості керівника Академії музики і театру (1946-1951), де вів курс композиції. У 50-х рр. був професором композиції в Лейпцігській Вищій музичній школі. У 1956 р йому було присвоєно звання академіка Німецької академії мистецтв у Берліні. Нагороджувався національними преміями Чехословаччині НДР та орденом "За заслуги" НДР.

 Музика першого періоду творчості, до першої світової війни, пронизана впливом пізнього романтизму. Фінке був особисто знайомий з Шенбергом, що привело до захоплення нововіденською школою.

Приблизно з середини 20-х років  почалося формування його власного стилю з традиційної музики, новаторських ідей та народної музики.

 Близько 1930 р Фінке увійшов у новий період творчості, який можна охарактеризувати як неокласичний. Потім, після переїзду до Східної Німеччини, його музика стає прозорішою та більше тяжіє до популярної.  Можна сказати що  його роботи еволюціонували від німецького класицизму до дослідження віденської школи і нео-класицизму до охоплює легко доступному стилі.

 Ним створено:  4 опери,балет,кантати,симфонії, концерти,сонати для різних інструментів,органні твори,пісні,квартети тощо.

У  творчості Фінке - безліч камерних творів, у тому числі ряд п'єс для духових складів, а також казкова опера «Чарівна рибка» (нім. Der Zauberfisch; 1959). Деякі твори 1960-х рр. елементами гротеску нагадують про музику 1920

Приблизний рік появи «10 дитячих п’єс для фортепіано у 4 руки» - 1927. Цикл не програмний, побудований за методом контрасту. Можна визначити його і як сюїту, тому що відчувається певний драматургічний та образний зв’язок між п’єсами та розподіл на тематичні блоки. Цікава і жанрова природа п’єс.

 Фінке  захоплювався музикою різних народів,зокрема українськими піснями. Українська тематика циклу  набуває значення для виховання патріотизму у дітей.

Виконання сюїти включає театральні ефекти обміну партіями (рольова гра).

 Мета знайомства дитини з сюїтою:

- подолання когнітивного дисонансу за допомогою виконання атональної музики

- знайомство з новими жанрами

- використання прийомів гри « учень-вчитель» під час вивчення номерів циклу

- певна театралізація під час виконання

- тренування слуху та підготовка до сприйняття та зрозумілості  більш масштабних творів композиторів- експресіоністів,неокласиків тощо

- подолання ладової інерції.

 Отже до вашої уваги - більш детальний аналіз вказаних явищ, а також структури п’єс та їх музичної мови

Ми вважаємо цей цикл саме сюїтою, про це свідчить ціла низка особливостей даного жанру. Слово suite – з фр.»послідовність», «ряд». За визначенням це - циклічний інструментальний твір, який складається з кількох самостійних за кількістю, порядком і способом сполучення п’єс, об’єднаних художнім задумом. Ми визначаємо образну послідовність,жанрову, контраст між частинами темповий, динамічний, навіть міжнаціональний. За драматургією спостерігається певна структура : експозиція- зав’язка- кульмінація- розв'язка.

  Також при детальному гармонічному аналізі був встановлений певний тональний зв’язок. Фінке чітко виділяє дві провідні тональності циклу: До-мажор та ля-мінор. Всі інші тональності сюїти являються  сполучними , причому деякі трактуються нами як функція домінанти, або подвійної домінанти до провідних . Вони поєднуються одна з одною різними засобами, утворюючи явну систему.

Тональний план сюїти:

1.До-мажор

2.ре-мінор –ре-бемоль – мажор- ля-мінор-  ре –мажор

3.До-мажор (соль-мінор)

4.Сі-мінор (DD до мі-мінору)  (цикл в циклі)

5.ля-мінор (мі-мінор)

6.До-мажор

7. ля-мінор

8. До-мажор

9.Ре-міжор (DD до соль-мажору)

10.Соль-мажор/До-мажор.

Також помітний інтонаційний зв’язок. Наприклад у другій та десятій п’єсах відчуваються  споріднені мотиви.

 Ми пропонуємо перейти до музичної демонстрації сюїти.

До речі, під час роботи над даним твором, ми помітили що в партії учня відсутні динамічні нюанси, що наштовхує на запитання: чи не являється це самостійною роботою учня-визначити відтінки динаміки?

1. Це вступне слово, оповідь, казкова, чарівна, дещо містична за рахунок зменшеної квінти у партії учня.

Тональність C-dur, зустрічний рух,органний пункт на домінанті до –мажору. Всі голоси діатонічні,форма періоду-3 речення. Наприкінці другого речення –модуляція у Des-dur, 3 речення-утвердження - Des-dur-каденція раптова і різка модуляція у основну тональність.

Крокуючий бас, хоральність, 2-хдольний метр. Урочиста преамбула,вступ. Важка хода в партії вчителя. В партіі учня постійно повторюється мотив у формі речення, в межах зменшенної квінти. Рекомендуємо виконувати цей твір у ансамблі з учнями 1 класу або підготовчої групи.

2. Тональність d-moll натуральний. Наприкінці- піккардійська терція (тризвук D-dur)- це в партії учня. У партії вчителя інша тональність- Des-dur, спостерігається тональний зв'язок з 1 номеров циклу. Діатонічна чистота 1 партіі дозволяє  застосувати у 2 партії, так звані «привиди тональності». Досить цікава та заплутана секвенція.

Партія учня:унісон в октаву. Знову все в межах квінти, форма: період

.В партії вчителя коливання восьмими  тривалостями нагадує звуки колискової, яка нагадує другу частину за настроєм  Патетичної сонати Бетховена. Образний перехід до пассакалії, темповий, тональний та театральний контраст.

3. Пассакалія. Взагалі від Пассакалії тут тільки назва. Оскільки передбачується урочисто-трагічний характер, повільний темп, мінорний лад.  Але Фінке зберігає характерний для цього жанру-тридольний метр, і , що саме головне форму варіацій на бассо остінато.  В 20 сторіччі відбулася трансформація та переосмислення трактування жанру, тому ми отримали такий твір:

 Намічається жанр скерцо у поєднанні з пассакалією. Темп «живо».

Ми назвали цей номер «Бал альтерацій». Енергійна,гостра,ламана. Гра дитячих уявлень. Знайомство дітей з жанром пассакалії та поняттям basso ostinato, яку ми спостерігаємо у партії учня. До речі на даному творі можна розвити навички педалізації.

Тональність C-dur, спостерігається ознака лідійського ладу( IV +)  або G-dur з натуральним VII (fis) –знову привиди. У учня 4строгі варіації, у вчителя- метушливі та примарні рухи ,приблизна тональність Es-dur. Є прикладом атональної музики.

4. «Цикл у циклі». Блок творів на основі українських народних пісень. Сам автор це зазначає у виданні. Працюючи над циклом, постало питання- як і де Фінке мав змогу почути наші пісні.З цього приводу є припущення, що їх він побачив у збірці обробок народних пісень Лисенка, яку було видано у Лейпцигу. За достовірними даними перші збірки українських народних пісень почали активно видаватися у першій половині 20 ст.Нагадає приблизний рік створення циклу 1927

Отже Пьєса  №4

Тональність h-moll,з’являється вперше і востаннє  у сюїті. Мерехтливий форшлаг у партіях учня, змінює фарбу тональності. Концепція мелодії діатонічна з елементами пентатоніки. Зміна розміру,за характеристикою –епічність, оповідання. Багато терпких гармоній-нетипова гармонізація укр..н.п.. Свіжий погляд на старе. Є перехід у паралельну тональність- D-dur. Темп «дуже повільно», штрихи-виразне легато. За природою мелодія нагадує дещо закарпатські коломийки завдяки IV +  в мінорі

5. Темп «повільно»  картини народного побуту. Фінке вловив характерну  для у.н.п. наявність двох підвалин – «ля» і «мі», які можна осмислити також як тоніку у a-moll  і домінанту  у тій ж тональності. Або антиподи, або …Рух терціями і секста ми-що теж типового для у.н.п. та підголоскова поліфонія.  Колискова

6. Тональність До-мажор, авторська вказівка «смішний». Самий яскравий та тонально стійкий твір. Можливо це танок «Хурделиця» або «Завірюха», це припущення з’явилось завдяки ритмічним фігурам одна восьма –дві шістнадцяті та ін.. Безперечно вгадується жанр танцю ( акомпанемент «полька») Також можна ознайомити дитину з відомими українськими танцями, згадати Козачок,Гопак. Продемонструвати

7. Ля-мінор. Українська народна пісня. Перемінний розмір, вузький діапазон. Все у межах квінти. (пісенність) Повзуча містична партія. Стабільний ля-мінор. Повільно,але плавно.

За станом нагадує хороводну пісню, які виконували дівчата перед весіллям. Блукаючі хроматизми в басу як сумніви

8. «Вагомо, але не дуже повільно». Гондольєра. Тональність до-мажор(провідна).Знову тональний контраст та жанровий. Контраст національного колориту. Україна-Італія як в сюїтах Баха(європейські танці Німеччини, Франціі, Англії тощо) Знайомство дитини з жанром «Гондольєра»,»Баркарола»,  словом гондола, розповідь про Венецію. Ритмічна фігура в розмірі 6/8 – четвертна з крапкою, четвертна і восьма –нагадує погойдування човна на воді. У партії учителя музичні сплески, багато темпових відхилень, що допомагає зосередитись саме на спільній роботі в ансамблі, відчуваючи один одного. Форма умовно варіаційна.

9. .«Танок маріонеток»  Тональність ре-мажор. Спостерігається явище подвійної домінанти DD до соль-мажору, який з’явиться трохи пізніше. Суміш двох жанрів вальсу та маршу. Здається ,нібито солдати намагаються танцювати вальс, але він виходить грубуватий та ламаний, гротескний  або вони марширують марш, трохи скуто та заклякло. В партіі учня яскраво відчутно жанр вальсу. Акомпанемент-сильна доля бас і дів слабкі. У партії учня знову бал альтерацій помножений на  чіткий пунктирний ритм. Дуже часто сильна доля в басу замінюється квінтою, позиченою с слабкої долі, вони якби міняються місцями і руйнується уявлення про стабільний тридольний метр.

10.  Німецька народна  пісня «Я їду далеко» . Знову оповідання,епічність. Основна тональність соль-мажор, яка була підготовлена у номері 9 подвійною домінантою.

Спостерігається певний принцип звукоарки з першим номером, тобто ми вбачаємо закінченість циклу. Це як прощання з слухачами. Навіть слова пісні , які ми відтворили за допомогою пісенних циклів Мендельсона вказують на прощання:

«Я ухожу,это необходимо

Я порезался об мою любовь

Наконец я оставляю вам мое сердце здесь

Я иду, вот я иду

Я страдаю от боли

Хоть мне никогда не было больно

Ты любишь меня, но я страдаю…»

В партії секундо підголоскова поліфонія, стилізація під хорал.До речі, цю партію може виконувати як учитель, так і учень.

Висновок: отже ми радимо прогресивним викладачам додати сюїту Фінке до дитячого фортепіанного репертуару, задля розширення уяви про жанри,форми, ладово-інтонаційні схеми та знайомства із «новою», «незвичною» музикою маловідомого композитора другої половини 20-го століття.

Знайомство  з цим циклом – це вихід за рамки у вихованні розумового інтелекту дитини.