Практичне заняття. Культурницький етап національного відродження на українських землях у складі Російської імперії

Мета: визначити суспільні виклики впродовж культурницького етапу українського національного відродження в Наддніпрянщині та шляхи їх подолання; розвити вміння аналітичного, логічного та критичного мислення, аргументовано висловлювати власну думку, працювати з електронним підручником; виховати патріотизм, повагу до історії своєї держави. Обладнання: смартфони/планшети, електронний підручник.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І Організаційний момент ( привітання, перевірка готовності до уроку, присутніх)

ІІ Актуалізація

Бесіда

1.Що таке національне відродження?

2. На які три етапи поділяють національне відродження слов’янських народів?

№1. Завдання на розвиток просторової компетентності.

Уявіть ситуацію: в  архіві, шукаючи матеріал до доповіді «Національне відродження на українських землях у складі Російської імперії»,  ви натрапили на карту ХІХ століття. У доповіді переважає думка, що на той час був слабким український визвольний рух. Чи зміниться ваша думка після опрацювання матеріалів карти? Назвіть суспільно-політичні організації та центри їхньої діяльності. Зробіть висновок .

№ 2. Завдання на розвиток хронологічної компетентності.

Розташуйте і визначте  події, які відображають ілюстрації у хронологічній послідовності.

№3.Завдання на розвиток інформаційної компетентності. Перед вами історичні документи. Проаналізуйте їх за поданим планом:

1.           Хто  автор документа ?

2.           У чому полягає основна ідея документа?

3.           Що нового додає цей документ до наших знань про культурницький етап національного відродження?

Підсумовуючи, складіть загальну характеристику культурницького етапу національного відродження та запишіть її.

І. Гирич: «Формування української нації було не стихійним, са-моплинним процесом. Воно було результатом творчості українських інтелектуалів: науковців, культурно-громадських і суспільно-політичних діячів. Український (окремішній) проєкт був лише одним із можливих варіантів національновизвольного руху. На відміну від подібних рухів у Центрально-Східній, Північній і Південній Європі, Україна зіткнулася з багатьма. труднощами. Українська територія була поділена між двома імперіями, українська еліта перебувала під постійним домінуючим впливом національних і державних ідей. польської і російської націй. Ці, здавалося, непереборні вади мислення були успішно подолані провідниками українського руху. Вони запропонували власну українську модель національного визволення, що дало можливість у 1917 році постати Українській Народній Республіці».

Пантелеймон Куліш

.  «До рідного народу» (1847 р.)

Народе без пуття, без честi i поваги,

Без правди у завiтах предкiв диких, Ти, що постав з безумноï одваги Гiрких п’яниць та розбишак великих!

Єдиний скарб у тебе — рiдна мова,

Заклятий для сусiдського хижацтва:

Вона твого життя мiцна основа.

Певнiша над усi скарби й багатства.

Се голос луччих предкiв з домовини.

Тих душ святих, що марно погибали У злигоднях Великоï Руïни,

Котру старцi твоïм трiумфом звали.

Павло Житецький про світоглядні позиції київських громадівців (1873 р.)

Ми добре вже знали, що одної свободи мало — без науки, без європейської освіти. Знали ми й те, що націоналізм в його чистому вигляді наводить духовний настрій людини до консервативної доктрини. В питаннях національних ми не йшли далі тої границі, котра визначається потребами самооборони. Дуже гидким нам був так польський, як і московський націоналізм з інстинктами державного насильства.