Історична довідкапро Дніпро Дніпро вважається «космічною столицею» України та має найдовшу набережну в Європі. Місто Катеринослав засноване на землях тільки-но знищеної Запорозької Січі у 1776 у пониззі р. Самари. Вже у 1787 перенесено на теперішнє місце на Дніпрі, поряд з козацькою слободою Половицею (зараз — середмістя сучасного Дніпра). Ще за часів Запорозької Січі на цьому місці були зимівники, де зимували козаки, вертаючись з походів на татар. Згодом там постала слобода з шістьма хатами, де жили козаки: Крошка, Антін Токар, Лазар Глоба. Глоба був найбагатшим, мав аж два млини. Він посадив сад, який зберігся до наших часів і є парком у місті. Після того, як Катерина зруйнувала Січ, князь Потьомкін почав розбудовувати Половицю і заснував місто Дніпропетровськ, яке назвав Катеринославом.
Одного разу вода затопила усе місто. Його перенесли на інший бік Дніпра, при гирлі річки Самари й перейменували на Новоросійськ. А в кінці ХІХ ст. перейменували знов на Катеринослав. Після війни місто назвали Дніпропетровськом, ну а зараз Дніпро. Дніпро — місто в Україні, адміністративний центр Дніпропетровської області. Власне, однією з найбільш суперечливих сторінок цього міста є історичні назви головних поселень на його території й історія їх перейменуваннь.
Колишні назви:1645—1784 — Новий Кодак1784—1796 — Катеринослав1796—1802 — Новоросійськ1802—1926 — Катеринослав1918—1919 — неофіційно Січеслав (Січослав[)1924 — не затверджена назва Краснодніпровськ1926[9][10]—2016 — Дніпропетровськ1941—1943 — неофіційно Дніпрославз 19 травня 2016 року — Дніпро.
Історія Потьомкінського палацу На сьогоднішній день тут розмістився Палац культури студентів Дніпропетровського національного університету, а за часів правління Катерини 2 це була розкішна резиденція князя Потьомкіна. З 1791 року будинок довгий час перебувало в запустінні, потім було перебудовано під будинок дворянських зборів. Тут деякий час розміщувалися канцелярії ватажків дворянства. Потім в 1849 році він вмістив у собі музей старожитностей. За часів воєн з 1853 по 1905 роки палац виступав як госпіталю і майстерні з пошиття одягу для солдатів. Після Другої світової війни будівля згоріла, від колишнього споруди встояли тільки стіни і колони. Колишній Потьомкінський палац відновлений за проектом архітектора А. Баранського в 1952 році і переданий під Палац студентів.
Кам'яні баби Розташовані кам'яні баби в Дніпровському історичному музеї імені Дмитра Яворницького. Тут сьогодні можна побачити найбільш повну та багату в Україні колекцію цих ідолів. Більшу її частину складають половецькі статуї, що датуються 12–13 століттями. Найвідомішим екземпляром є Керносівський ідол- антропоморфна стела, що зображує верховне божество арійського пантеону, а саме – Творця Всесвіту. Датується другою половиною 3 тисячоліття до нашої ери. Цікаво, що кам'яна статуя була випадково знайдена 1973 року школярами села Керносівки, звідки й походить назва.
Історичний музей був заснований ще в 1849 році як "Музей старожитностей Катеринославської губернії", колишній Катеринославський краєвий музей імені О. М. Поля. Будівля є пам'яткою архітектури національного значення. Розвиток музею пов'язане з ім'ям академіка Дмитра Івановича Яворницького. Він був директором музею більше 30 років 1902 - 1933 року. Сучасна будівля музею було побудовано в 1905 році. З 1940 року музей носить ім'я Д.І. Яворницького. У середині 70 - х років музей був реконструйований. У фондах музею зберігаються більше 250000 музейних предметів. Серед них археологічні пам'ятники, реліквії запорізького козацтва, стародруки ХVI-ХVII в. в., видання раритетів ХVIII в. - Почала ХХ ст, культова колекція, порцеляна, годинники, меблі, зброя і багато інших пам'яток історії та культури .. Протягом усієї своєї полуторавековой історії музей був і залишається єдиним у своєму роді в Дніпропетровській області центром збереження, вивчення та популяризації пам'яток національного та світового значення, центром виховання історичної свідомості, національної гідності, відчуття дбайливого відношення до своєї історії, загальнолюдських цінностей.
Перший проект собору французького архітектора Клода Геруа був затверджений в 1786 р., Де планувалося, що Спасо-Преображенський собор буде більше собору Святого Петра в Римі (висота 136 м). Закладка першого каменя здійснювалася в урочистій обстановці таврійського вояжу Катериною II і Йосипом II 9 (20) травня 1787 року. Але будівництво собору далі фундаменту не пішла в зв'язку зі спалахнула війною Російської Імперії з. Туреччиною. Повторна закладка храму відбулася в 1830 році, і він став в 6 разів менше. Побудований через 5 років. До революції був найбільшим у місті. З 1930 по 1988 рр.. служби в соборі не велися, причому після 1975 року в приміщенні храму розміщувався музей релігії та атеїзму.
фортеця на правому березі Дніпра напроти Кодацького порогу (див. Дніпрові пороги), 10 км нижче теперішнього Дніпропетровська, на території села Старі Кайдаки. Збудована польським урядом у липні 1635 з метою ізолювати Запоріжжя і Дон від України, перекрити вихід до Чорного моря і перешкодити втечі селян на Запорозьку Січ. «Ключем до Запоріжжя» називали фортецю сучасники. Кодак будувався під керівництвом французького інженера де Боплана. На побудову сейм асигнував 100 тисяч польських злотих. Залога фортеці складалася з двохсот німецьких найманців-драгунів на чолі з французьким офіцером Ж. Маріоном. Зараз громадськістю міста Дніпропетровськ обговорюється перенайменування міста в Кодак. Наводяться дані про стародавність назви Кодак, або Кайдаки. Назва не була вигадана польськими загарбниками, але була взята ними вже існуюча назва степовиків, яка може сягати праукраїнського, кіммерійського, скитського, половецького і княжого минулого України. Противники кажуть про неприпустимість «польської», невраховуючи те що назва існувала до Речі Посполитої і наполягають на назві Січеслав.
Історико – культурна пам`тка Дніпра. Дніпровський будинок органної та камерної музики. Музична візитівка Дніпропетровщини, де зберігаються і продовжуються традиції духовності, традиції органної та камерної музики. Будинок органної та камерної музики — найвизначніша архітектурна споруда Дніпра початку ХХ століття й одна з найяскравіших пам’яток міста. Будівля була зведена в період з 1913 по 1915 роки й спочатку не мала жодного стосунку до органної музики. Це була Брянська (Миколаївська) церква, побудована в неокласичному стилі з елементами бароко за проєктом церковного архітектора Полтавської губернії Георгія Туровця.
У 1980 році споруду реконструювали й установили тут двомануальний 12-тонний механічний орган, що має 30 регістрів і 2074 труби. Інструмент виконаний на спеціальне замовлення німецькою фірмою «Зауер» з Франкфурта-на-Одері. На прохання громадськості міста облвиконком 22 червня 1982 року прийняв рішення відносно перетворення церковної будівлі у Будинок органної та камерної музики. У тому ж році за проектом архітектора Дніпропетровської філії "Укржитлремпроект" О. Г. Попова почалися реставраційні роботи, які виконували працівники Міськремстройтресту. У травні 1986 року реставрація була завершена.
Скульптура "Юність Дніпра"Створена скульптором Петром Куценком у 1982 році з бронзи, ця скульптура – ще одна окраса набережної Дніпра. Задум автора скульптури – показати величні постаті українських дівчат. Скульптор надихався мотивами та образами народного свята Івана Купала – саме тому скульптура відображає красивих дівчат в українському традиційному вбранні, що стоять у човні та тримають вінки, що за мить попливуть водами Дніпра. Попри те, що скульптура була створена на початку 1980-х, своє сьогоднішнє місце вона зайняла лише через 13 років – у 1997.