Практичне заняття «Революціонери української культури: досягнення і трагедії».

Про матеріал

Завдання для практичної роботи з історії України для 10 класу з теми «Революціонери української культури: досягнення і трагедії».

Перегляд файлу

Дата___________ Клас _________ ПІ ______________________________________________________

Практичне заняття з теми «Революціонери української культури: досягнення і трагедії».

Опрацюйте матеріал таблиці та визначте причини виникнення літературних угрупувань та їх протистояння у 20-х рр. XX ст.

МАРС

«Неокласики»,

ВАПЛІТЕ

«Гарт»,

«Плуг»,

ВУСПП,

«Молодняк».

У МАРС (Майстерню революційного слова) було реорганізовано 7 листопада 1926 р. літературне об’єднання «Ланка». Метою організації було об’єднання революцій-них письменників і критиків Києва, а завданням — боротьба з графоманством і зарозумілістю в літературі. Покладаючи в основу своєї мистецької праці «засади комуністичної партії», МАРС надавала своїм членам права використовувати різні літературно-художні засоби. До «Ланки-МАРСу» входили письменники: Є. Плужник, Дмитро Фальківський (Левчук), М. Терещенко, Т. Осьмачка, Григорій Косинка (Стрілець), В. Підмогильний, Борис Антоненко-Давидович (Давидов) та інші.

У творчості «неокла-сиків» відсутні рево-люційні і соціальні мотиви, тема проле-таріату, вони ігнорували й модерні засоби виразу, цілком віддаючи перевагу класичній поезії античної доби. На чолі неокласиків стояв талановитий поет і неперевершений перекладач, знавець античності Микола Зеров (1890 - 1937 чи 1941). Полемізуючи у пресі, Зеров із властивим йому талантом переконливо доводив різним "пролетарським" крити-кам, що література не повинна бути суто класовою, ідеологізованою, примітивною, кон´юнктурною. До цього літературного об´єднання входили також М. Драй-Хмара, М. Рильський, О. Бургардт.

(Вільна академія пролетарської літератури). На думку ініціатора та ідеолога цього об´єднання М. Хвильового (1893-1933), воно повинно стати справжньою лабо-раторією профе-сійної майстерності та вільної творчості, поєднуючи ідеали комунізму з принципами гума-нізму. Спілка мислилась як альтернатива масовим і надто підпорядкованим офіціозу орга-нізаціям. До її складу дійсно увійшла блискуча плеяда літераторів, серед яких були М. Куліш, М. Бажан, М. Йогансен, П. Тичина, П. Панч, Ю. Смолич, , Г. Епік, О. Досвітній та ін.

Спілка пролетарських письменників "Гарт" (1923), до якої входили В. Еллан-Блакитний, М. Йогансен, В. Сосюра, П. Тичина.

У статуті «Гарту» мовилося: «В основу своєї праці спілка «Гарт» кладе марксівську ідеологію й програмові постулати комуністичної партії».

Спілка селянських письменників "Плуг", активістами якої були А. Головко, О. Копиленко, П. Панч, В. Минко, налічувала сотні людей. Велика кількість талановитої молоді, переважно вихідці з села, подалася в літературу, намагаючись виразити в мистецтві слова своє захоплення романтикою революції та будівництва соціалізму. Створена в 1922 р.

ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарсь-ких письмен-ників) була організована в січні 1927 р. з наміром об’єднати всіх лояльних до режиму митців у протидію тим, кого партія вважала носіями буржуазно-націоналісти-чної чи буржуазно-естетської небезпеки (наприклад, ВАПЛІТЕ, «неокласики», МАРС).

До об´єднання "Молодняк" входили письменники-комсомольці, що мали на меті переважно політизацію творчості їхніх членів. ідеологічно витримане римоване гасло ставилося вище ліричного вірша; романтика оголошувалася чужою і ворожою пролетаріату.

До його складу залучали творчу молодь Харкова та Києва – переважно колишніх «плужан» (П. Усенко, Д. Гордієнко, Л. Первомайський, О. Донченко,

О.Корнійчук, Л. Смілянський та ін.)

2. Завдання: проаналізуйте, які особливості розвитку українського суспільства у 1920-х рр. призвели до стрімкого піднесення української культури в названий період. Визначте, які досягнення українських митців дають право вважати їх революціонерами культури? Поміркуйте, які засоби міг використати тоталітарний режим для контролю культурного життя та з чим це було пов’язано.

Розстріляне Відродження: коротка історична довідка 1/1 Історична довідка

У 20-х роках в Україні плідно працювали не лише літературні об´єднання та гуртки, новаторські пошуки в галузі театральної драматургії продовжив Лесь Курбас (1887-1937). Створений у 1922 р. театр "Березіль" був втіленням вимріяного Курбасом мистецького об´єднання, зорієнтованого на світову естетику, інтелектуалізм, активну участь в оновленні культури. Театр згуртував і підніс до вершин світового рівня майстерність блискучої плеяди українських акторів А. Бучми, Н. Ужвій, М. Крушельницького, О. Добровольської та ін. Велику увагу театр приділяв драматургії М. Куліша. П´єси "Народний Малахій" (1928), "Мина Мазайло" (1928-1930), "Патетична соната" (1929) були безпрецедентним явищем у культурі радянського часу, бо в них з особливою гостротою визначалось головне протиріччя епохи, конфлікт між одвічними законами людської моралі і практикою жорстокого тоталітаризму.

Модернізм був провідною течією в розвитку українського образотворчого мистецтва та архітектури 20-х років. Художник М. Бойчук (1882-1937), поєднуючи в своїй творчості традиції давньоруського і візантійського іконопису, живопису Ренесансу та народного мистецтва, разом із своїми послідовниками створив значні монументально-декоративні розписи ряду громадських споруд в Одесі та Харкові, очолив майстерню монументального мистецтва в Київському художньому інституті.

Радикальніший напрям творчості, що перегукувався з пошуками західних експресіоністів, кубістів та конструктивістів обрали В. Пальмов, В. Меллер, В. Єрмилов, А. Петрицький. А. Петрицький (1895-1964) створив унікальну галерею із 150 портретів своїх сучасників - української еліти 20-30 років. У роки репресій більшість із цих картин зникли, бо опинилися в таборах ГУЛАГу та були розстріляні портретовані на них особи.

Головним стильовим напрямом в архітектурі України 20 - середини 30-х років був конструктивізм, що максимально використовував принципи функціональності, раціоналізму та економності. Серед споруд цього стилю - будівля Київського залізничного вокзалу (1927-1933, архітектор А. Вербицький), комплекс адміністративних та громадських споруд під назвою Держпром у Харкові (1925-1929, архітектори С. Серафімов, С. Кравець, М. Фельгер), будівля Дніпрельстану (1927-32, архітектор В. Веснін та і».), Київська кінофабрика (1926-1929, архітектор В. Риков).

Із середини двадцятих років українська тематика почала визначати розвиток кінематографу, який у цей час переживав період розквіту. Найпотужнішими були центри кіновиробництва в Одесі, Києві, Харкові. Головні підвалини розвитку українського кіно визначили режисери О. Курбас, Олександр Довженко (1894-1956). "Звенигора" (1928), "Арсенал" (1929), "Земля" (1930), "Іван" (1932) - це шедеври світового кіно, їх новаторська мова поєднує поетику і гуманізм із яскравою експресією.

Завдання: опрацюйте наданий матеріал та визначте наслідки «розстріляного відродження». Чи ви погоджуєтесь з думкою письменниці Оксани Забужко, яка вважає, що репресії 1930-х рр. відкинули суспільство назад не лише в культурному, але й в загальнолюдському відношенні? Доведіть свою думку.

Історична довідка.

Винищення української духовної еліти в 30-х роках відоме як українське розстріляне відродження. До нього належать не лише ті діячі, які були фізично знищені, розстріляні, закатовані, померли в тюрмах і таборах ГУЛАГу, а й значна частина тих, хто, зазнавши репресій і утисків, на довгий час припинили творчу працю або почали творити на догоду владі, у стилі соцреалізму.

Першою цілеспрямованою репресивною акцією проти української інтелігенції був сфабрикований владою процес Спілки визволення України (СВУ). Каральні органи заарештували визначних вчених ВУАН: віце-президента С. Єфремова, академіка М. Слабченка, історика Й. Гермайзе, педагога В. Дурдуківського, політичного діяча, голову першого уряду Директорії В. Чехівського, письменницю Л. Старицьку-Черняхівську та ін. Усього було звинувачено 45 українських діячів. В українській науці загальмувався або й зовсім припинився розвиток ряду галузей - статистики, етнографії, демографії, краєзнавства. Чисткам було піддано колективи багатьох наукових та академічних установ.

У літературі удар спрямовується проти творчих об´єднань, які відстоювали відносну свободу творчості, - ВАПЛІТЕ та неокласиків. У грудні 1934 р. було заарештовано і розстріляно Г. Косинку, Д. Фальківського, О. Близька, К. Буревія. Жертвами репресій стали М. Куліш, О. Досвітній, О. Вишня, В. Підмогильний, М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара, О. Слісаренко, М. Семенко, В. Поліщук та багато інших митців. За підрахунками істориків, в Україні було репресовано близько 500 літераторів, з яких майже 150 загинуло.

Не уникнули репресій і діячі мистецького авангарду, яких традиційно звинувачували у формалізмі. У Соловецькому таборі загинув видатний реформатор українського театру Л. Курбас. У 1936 р. був розстріляний професор Київського художнього інституту М. Бойчук та його учні - І. Падалка і В. Седляр.

За словами О. Забужко: «1937-й був роком, коли «революція почала пожирати своїх дітей»…Відповідно до спущених згори планових цифр під ніж ішла й українська партійна, господарська еліта. Загалом початок 1930-х в Україні ознаменувався геноцидом («стратоцидом») не тільки селян, а й інтелігенції. Її знищення відбувалося в кілька етапів. Перший етап — 1930 рік, так званий процес СВУ, по якому пішла «стара» дворянська, «петлюрівська», інтелігенція, ще дореволюційна — умовно кажучи, «середовище Лесі Українки». Процес СВУ — це 30 тисяч в’язнів 1930 року (таку цифру подає Гелій Снєгірьов) — уважайте, увесь прошарок «старої» еліти…

Другий етап — це був «покіс» 1933—1934 років, починаючи від самогубств Хвильового та Скрипника: тоді спочатку в підвали Жовтневого палацу, де містився НКВС, а потім прямо під кулю пішла вже «нова інтелігенція», післяреволюційна, — так зване Розстріляне Відродження. Це покоління було всередині дуже неоднорідним, бурхливі дискусії й дебати 1920-х років тому доказ. Там були «ліві» й «праві», були ті, хто щиро вірив у «світову революцію», в те, що невдовзі весь світ стане «союзом вільних республік», — зрештою, українська соціал-демократія мала давні традиції (прекрасний переклад «Інтернаціоналу» Миколи Вороного — це, перепрошую, не «заказуха», а продукт щирого натхнення!). Об’єднувало їх те, що вони вважали УРСР хоч і комуністичною, але незалежною республікою, «своєю державою», для якої й працювали. Сталін показав цьому першому поколінню УРСР-івської еліти, хто насправді «хазяїн у домі».

Щодо 1937-го, то можна нічого не розповідати про радянську владу, достатньо буде лише сказати, що аби відсвяткувати (так!) 20-ту річницю «Великої Жовтневої соціалістичної революції», за п’ять днів було вбито 1111 людей. Просто масове людське жертвопринесення «на честь свята», як у культах інків чи майя. Такий собі капітан Матвєєв власноруч із пістолета за чотири дні розстріляв в потилицю 1111 душ. І коли знати, ЩО то були за люди, й наскільки кращим було б людство, якби їхні голови не лягли в урочищі Сандармох, а продовжили мислити й творити... Розумієте, цього ніколи не можна забувати: що один якийсь «капітан матвєєв» здатен водномить заблокувати розвиток людства, — завдати йому такого «внутрішнього перелому», на лікування якого потрібні будуть навіть не десятиліття, а століття…»

Джерела та ресурси:

http://surl.li/fyeyj

http://politics.ellib.org.ua/pages-4265.html

http://licey58.zp.ua/lesson/ukra%D1%97nska-literatura-xx-st-yak-novij-etap-v-istori%D1%97-nacionalno%D1%97-kulturi-stilove-rozma%D1%97ttya-1920-x-rr

https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/sobachko_ukrainski.pdf

https://bykvu.com/ua/mysli/rozstriliane-vidrodzhennia-henotsyd-ukrainskoi-intelihentsii-v-urochyshchi-sandarmokh/

https://uahistory.co/journal/5_12/4.html

https://dovidka.biz.ua/rozstrilyane-vidrodzhennya-predstavnyky/

https://disted.edu.vn.ua/media/video/ukr_lit_11_kol/rozstr_vid.html

https://uamodna.com/articles/rozstrilyane-vidrodzhennya/

https://day.kyiv.ua/article/cuspilstvo/yakoyu-bula-b-tsyvilizatsiya-yakby-ne-sandarmokh

docx