Практичне заняття Українські підприємці

Практичне заняття з історії України

Тема: Українські підприємці ХІХ століття.

Мета: оцінити діяльність українських меценатів, як громадянський виклик офіційній політиці Петербурга; охарактеризувати внесок найвідоміших українських меценатів в культуру; розвивати в учнів навички самостійної роботи, вміння аналізувати, робити висновки та порівняння; виховувати добро та милосердя.

Тип уроку: урок-дослідження

Форма уроку: практичне заняття

Обладнання: підручник, роздавальний матеріал з інформацією, портрети відомих українських підприємців-меценатів.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

• називати імена відомих українських підприємців – меценатів та благодійників;

• характеризувати їхню діяльність в певній галузі культури;

• оцінювати внесок найвідоміших меценатів-благодійників в розвиток української культури;

• вміти аналізувати історичні джерела та робити висновки.

 

Хід заняття

                                                                                                        Епіграф:

                                                                        наші добрі справи потрібні не тільки тим,

                                                                                     кому ми допомагаємо, але й нам самим!

 

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Фронтальне опитування

1. Як називається період 1860-70 –х рр. на українських землях у складі Російської імперії? ( період модернізації суспільства, або «великих реформ»)
2. Коли було скасовано кріпацтво? ( 1861 р)
3. Перелічіть які ще реформи було здійснено? ( земська, шкільна, міська, цензурна, військова, фінансова, судова)
4. Що таке промисловий переворот?
5. Які його особливості спостерігаються в Україні у другій половині ХІХ ст.?
6. Що таке модернізація?
7. Опишіть модернізацій ні процеси в Україні другої половини ХІХ ст..
8. Яким було становище сільського та міського населення? Чи спостерігалася диференціація?
9. Охарактеризуйте особливості соціальної структури. Які нові верстви суспільства з'явилися?
10.  Що таке марксизм та як саме він зародився в Україні?

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя. Саме завдяки реформам, які були проведені протягом 60-70-х р. економічне життя українських земель покращилося. Але варто зауважити що це покращення відбулося не без людей благодійників. Адже саме підприємці українського походження назавжди ввійшли в історію як меценати та благодійники. Ці люди заслуговують на особливу увагу тому, що за умов бездержавності та пригнічення української культури їхня діяльність мала велике значення, а нерідко була справжнім громадянським викликом офіційній політиці Петербурга щодо української культури. Саме про цих людей, про їхню діяльність, їх внесок ми поговоримо на сьогоднішньому занятті.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

І варіант

Учні заздалегідь готують вдома повідомлення та презентації про відомих українських підприємців та на уроці представляють свої роботи.

ІІ варіант

Шляхом розповіді учителя та роботи з історичними документами учні ознайомлюються з відомими українськими меценатами та відповідають на поставлені учителем питання.

Інформація для роботи згідно ІІ варіанту

Розповідь учителя.

Визначну роль українських меценатів у розвитку освіти, науки, культури, в духовній розбудові нашої держави заслуговує на вивчення. Бо несе в собі високу патріотичну ідею подвижництва багатьох вітчизняних діячів. Вони дбали не лише про зростання особистих статків, а й переймалися важливими проблемами збереження і подальшого розвитку української культури, робили значні матеріальні внески в її підтримку.

Запитання для закріплення

 - Хто такий меценат? ( заслуховуються відповіді учнів)

Орієнтовні відповіді учнів

• багатий підприємець, який свої власні кошти вкладає у розвиток держави, її культуру.
• людина, яка робить добру справу на благо своє батьківщини, не потребуючи відшкодувань.

Ремарка учителя

Меценат - (від прізвища римського діяча І ст. до н.е., який уславився опікою мистецтва) – багатий покровитель наук і мистецтв.

Розвиткові культури України даного періоду сприяла ціла плеяда багатьох підприємців-меценатів. Благодійною та меценатською діяльністю займалися й окремі українські поміщики.

Інформаційна картка № 1

  Серед них  - відома сім'я Симиренків (Платон, Лев, Василь, Володимир) дод 1. Так, Василь Симиренко  власним коштом утримував майже всі часописи й газети під російської України. Він фінансував історико - етнографічні експедиції, театральні трупи, виплачував стипендії українським науковцям, письменникам, діячам культури. Своє майно вартістю в 15 млн. руб. В. Симиренко заповів Фонду розвитку української науки і культури та допомоги українським митцям. Сини Федора Симиренка — Платон і Василь, — отримавши інженерну освіту в Парижі, теж долучилися до роботи. У Млієві Платон побудував ціле промислове містечко. Сімейні робітники та службовці жили в окремих будинках із городами і садками. Самотні працівники мешкали в гуртожитку. У містечку працювали крамниці, лікарня на 150 місць, аптека, лазня, школа, аматорський театр, церква. Вулиці освітлювалися газовими ліхтарями, які тоді мали лише три міста царської Росії.

Підприємство торгувало цукром, борошном (у Російській імперії та за кордоном). Підприємцям довіряли свої кошти як заможні підприємці, так і звичайні робітники. Напередодні самоліквідації фірми всім вкладникам і кредиторам повернули вклади з належними відсотками.

Щоранку біля млинів їхньої фірми вишиковувалися довгі черги людей, які одержували борошно для своїх сімей. Усі інші фабриканти й поміщики, які жили довкола, виявилися байдужими до біди народу.

Діяльність названих і багатьох інших українських меценатів засвідчує, що вони відчували себе невід'ємною частиною українського народу Талановиті, щедрі, розкуті у своїх задумах і масштабні у своїх зачинах, послідовні і рішучі у своїх звершеннях, всі Симиренки були від якогось особливого життєствердного і волелюбного коріння. Вони зростали на своєму прадавньому грунті де з давніх-давен зачався їхній рід.

 Коштом Платона Симиренка було видано «Кобзар» Т. Шевченка в 1860 р., який ще захоплювався садівництвом і проводив селекційну роботу, яку після його смерті продовжив його син Левко.  Його прізвищем названо чудовий зимовий сорт яблук.

Інформаційна картка № 2

Яскравим прикладом успішних українських підприємців стала родина Терещенків — вихідців із старовинного козацького роду дод. 2, власників цукрових заводів, які походили з міста Глухова. Девізом їхнього дворянського герба були слова «Прагнути до громадських справ». На своїх підприємствах вони створювали зразкові умови для роботи і життя своїх робітників.  Найбільше у діяльності меценатства виділяється Микола Терещенко, який народився 14 жовтня 1819 року. У дитячі роки родина Миколи не була заможною, то ж батько не зміг дати своєму старшому синові якісної освіти. Хлопець закінчив лише міське училище.

Ще з юних літ Микола почав займатися бізнесом. На волах перевозив сіль, рибу  та хліб з Криму до Глухова. Згодом він став головним заготівельником цих товарів у місті. Великі прибутки принесла аграрна реформа 1861 року, у той час коли багато поміщиків не змогли зорієнтуватися  у нових умовах, Микола застосовуючи свій підприємницький дар швидко примножував свій статок. Як результат,  вже в 1870  році в його зосередилося більше 10 цукрових заводів. Серед них цукрові заводи князя Барятинського — в Крупці  і  Шалигині, поміщика Льовшина — в містечку  Воронежі, Кочубея — на  Михайлівському хуторі та інші підприємства, розташовані навколо Глухова. Головними бізнесовими інтересами Миколи, як і всієї родини був цукор. Цукрові заводи стали головним джерелом його доходів, але Микола Артемович не забував про торгівлю, залізницю, спирт, ліс, сукно.

Микола Терещенко особливу увагу приділяв добродійним справам – допомого дитячим притулкам, міській лікарні і навіть ув’язненим, очолюючи місцеве відділення піклування про в’язниці.

Миколі Артемовичу належало близько 80 тисяч десятин землі, 5 цукрових і рафінадних заводів, винокурень, парових і водяних млинів. Які були розташовані в Чернігівській, Київській, Волинській, Харківській, Подільській і Тульській губерніях. У 1870 році Микола Терещенко переїздить до Москви., де живе до 1875 року. У цьому ж році переїздить до Києва, де починає займатися доброчинною діяльністю і інвестуванням в будівництво громадських будівель. У 1881 році  відкривається училище для сліпих, єдиний на той час в Російській імперії. Микола Терещенко віддавав значні кошти на будівництво й утримання закладів освіти, культури, охорони здоров'я. Федір і Надія Терещенки створили в Києві картинну галерею. Варвара ( дочка Миколи Терещенка)  і Богдан ( зять Миколи Терещенка) Ханенки, передали 3145 цінних експонатів до Художнього музею. Вони стали основою сучасних зібрань образотворчого мистецтва чотирьох київських музеїв: ім. Т. Шевченка, Національного художнього, Російського мистецтва, Західного та Східного мистецтва ім.. Варвари та Богдана Ханенків.

Інформаційна картка № 3

Григорій Павлович Галаган.  дод. 3

 У своєму маєтку в селі Сокиринцях, відкрив для селян перше в Україні позичково-ощадне товариство. За його допомогою було створено і діяло багато народних шкіл та ремісниче училище у Прилуках, інтернат. Він матеріально підтримував часопис « Київська старовина», його коштом було видано чимало книг. Коли загинув його єдиний син Павло, Григорій у пам'ять про сина заснував у Києві навчальний заклад ( колегію) його імені, беручи на навчання й утримання здібних, але малозабезпечених юнаків. Тут навчалося та перебувало на повному утриманні 70 підлітків

Навчальний заклад мав у своєму розпорядженні добре обладнаний природничий кабінет, телескоп, фізичну лабораторію, музичний  клас, бібліотеку. При ньому була власна лікарня, їдальня. Спортивний зал, церква, музей, гуртожиток. Це був зразковий навчальний заклад усієї Російської імперії. На жаль колегія припинила існування у 1917 - 1918 рр. 

Інформаційна картка №4

Таким чином, перебудова всього суспільного й економічного життя супроводжувалася багатьма лихами, злигоднями й нещадною експлуатацією працівників працедавцями. Проте з'являлися й такі підприємці, які пов'язували зростання свого капіталу з поліпшенням умов життя та праці своїх робітників, а свій капітал уважали частиною національного надбання. Такими були родини Харитоненків, Симиренків, Яхненків, Терещенків та ін.

Харитоненки — українські цукрозаводчики й землевласники — походили із селян-чумаків. їм належали цукрові заводи й сільськогосподарські економії на Сумщині. їхні успіхи в упровадженні передових методів ведення господарства відзначені золотими медалями на виставках у Філадельфії, Парижі, Антверпені, Санкт-Петербурзі. Разом із тим Харитоненки займалися бакалійною торгівлею.

Родина Яхненків походила із селян-кріпаків м. Сміли (нині Черкаської обл.). Михайло Яхненко — чинбар і чоботар, зайнявшись торгівлею, викупив із неволі всю свою родину. Синів — Степана, Терентія й Кіндрата — він одружив з дочками Федора Симиренка — нащадка давнього козацького роду, який після ліквідації Запорозької Січі потрапив у неволю.

Викупившись із кріпацтва, Федір Симиренко разом зі своїми зятями заснував промислову фірму «Брати Яхненки і Симиренко», розквіт діяльності якої припав на 40—50-і роки XIX ст. Головною їхньої справою стало нове тоді виробництво цукру. 1843 р. підприємці спорудили перший в Україні та в Російській імперії паровий механічний цукровий завод. Незабаром до ладу стали ще два заводи. Найпотужніший із них (у с. Млієві) був грандіозною семиповерховою спорудою. Фірмі належав також і відмінно оснащений механічний завод, який випускав не лише обладнання для цукроварень, а й споруджував річкові пароплави. Перші з них отримали назви «Українець» і «Ярослав».

V. Закріплення вивченого матеріалу

Робота над питаннями

1. Що таке меценатство?
2. Назвіть відомі українські родини, які були меценатами-благодійниками?
3. В чому ви вбачаєте їхній внесок у розвиток культури?
4. Як ви вважаєте як російська влада ставилася до таких людей? Назвіть власні аргументи.
5. Що стало головною причиною занепаду меценатства наприкінці ХІХ століття?

VІ. Підсумки уроку

VІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати інтернет-ресурси за даною темою.
2. Творче завдання за вибором:

• Що мене найбільше вразило в діяльності українських меценатів? Чому?
• Чи бачу я себе в майбутньому меценатом – благодійником. Якщо так, то в якій галузі, якщо ні, то чому?

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 2

«Солодка родина Терещенків»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 4