Практичне заняття з історії 5 клас "Які назви в моєму рідному селі нагадують про минуле"

Практичне заняття

«Які назви в моєму рідному місті (селі) нагадують про минуле»

 Тема проекту «Топоніміка вулиць села»

 Очікувані результати:

 Після уроку учні зможуть:

•  розповідати про те, як історики довідуються про минулі часи на основі географічних, історичних та етнографічних назв; ƒ
•  розповідати про походження назв рідних вулиць свого села;
•  наводити приклади назв рідної місцевості, за якими можна довідатися про минуле;
•  висловлювати міркування щодо значення географічних, історичних, етнографічних назв для досліджень про минуле.

 Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу, формування умінь і  навичок.

 Форма уроку: урок-проект «Топоніміка вулиць села»

Обладнання: підручник, ілюстративний матеріал; картосхема села; презентація; мультимедійна дошка, малюнки та твори учнів.

 Підготовчий етап: проводимо бесіду про свою малу батьківщину, з’ясовуємо, що знають діти про своє село, про що хотіли б  дізнатися ще. Пропоную дітям виконати проектну роботу.

 Організація проектної дослідної роботи: обговорюємо питання, які будуть досліджуватися, створюємо групи за інтересами.

 Планування роботи :

ƒ 1-ша група. «Жуналісти» — проводять анкетування серед учнів школи; ƒ

    2-га група. «Літератори»  — шукають інформацію про людей, на честь яких названо вулиці, пишуть твори з історії вулиці, де вони живуть, добирають приказки, прислів’я про вулиці; ƒ

   3-тя група. «Краєзнавці»  — дізнаються про походження народних назв вулиць села, збирають місцеві легенди; ƒ

   підсумок проекту; ƒ

 проведення уроку-проекту.

Дослідницька діяльність: протягом 2 тижнів учні збирають потрібний матеріал: ƒ

1-ша група проводить опитування учнів школи; ƒ

2-га група   розшукує матеріал у  шкільній і  сільській бібліотеках, у сільській раді дізнається  цікаві факти про село, в односельців — про походження народних назв вулиць, легенди про них, опрацьовує отриману інформацію; ƒ

3-тя група знаходить інформацію: про видатних людей, на честь яких названо вулиці села,  — Лесю Українку, Тараса Шевченка, Сергія Канюку, Максима Рильського, Бориса Остапенка; у бібліотеці знаходять прислів’я та приказки про вулиці; ƒ

 протягом третього тижня   учитель разом з  групами опрацьовують здобуту інформацію.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 (Учитель оголошує учням тему практичного заняття, інформує про заплановані форми роботи.) Метод «Ланцюжок бажань»

 Щоб налаштувати дітей на працю, можна запропонувати їм закінчити речення: y «Я сьогодні бажаю тобі… (цікавої роботи, успіхів, досягнень, творчого підходу і т. ін.)».

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Метод «Історична абетка»

Для проведення гри «Історична абетка» на дошці великими літерами записуємо або прикріплюємо друковану українську абетку. Обираємо ведучого, який із заплющеними чи зав’язаними очима вказує на літеру для подальшої гри. Коли літеру «визначено», діти впродовж 3 хв хвилин записують слова, що стосуються змісту розділу (імена, назви подій) і починаються на «визначену» літеру. Практичні заняття Історія та правознавство 51 № 13–14 (473–474) травень 2017 р. Робота з картками (Див. картки 1,2)

Картка 1.

Картка 2.

IІI. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

У ч и т е л ь. Окрім історії України, різних країн і народів, існує окремий розділ історичної науки, який називають краєзнавство, або історія рідного краю. Ця історія розпочинається за дверима вашої оселі і розповідає про людей, події та місця, пов’язані з нашим рідним краєм. Назви міст, вулиць, площ, пам’ятників, різноманітних побутових речей — одягу, посуду можуть розповісти про історію рідного краю. Кожен із вас має ім’я, яке має своє значення. Так само і села, міста, вулиці мають свої найменування. Ви можете уявити собі, щоб цих назв не було? Яким би був світ? Якби вам запропонували надати нову назву місту чи селу, де ви живете, яку б назву ви обрали і чому? (Відповіді учнів.)

 Оголошення теми і мети уроку

У ч и т е л ь. Готуючись до уроку, ви об’єднались у групи: «Літератори», «Краєзнавці» та «Журналісти». У кожної було своє пошуково-інформаційне завдання.

Надаємо слово групі «Краєзнавці», які розкажуть нам про село Миролюбівку.

1-ша група. «Краєзнавці»

1. Миролюбівка — одне з найбільших сіл в Попільнянському районі Житомирської області. Утворилось внаслідок злиття 1962 року двох сіл — Кіловка та Лозовики. Обидва села мають власну давню історію.

2. Найдавніші згадки про Лозовики сягають кінця XVI — початку XVII. На той час село належало польській панянці Добжинській. Назва села походить від слова «лоза», якою на той час була поросла переважна більшість місцевості. Тут проживали майстри, які плели кошики з лози.

 3. Кіловка — це поселення, відоме з XVII ст. Назва села походить від слова «кілок», якими обгороджували свої садиби місцеві жителі. Село належало до Сокільчанського маєтку пана Терещенка.

4. У селі працює сільська рада, сільськогосподарське приватне підприємство «Хортиця Агро». Є церква, середня школа, дитячий садок, будинок культури, їдальня, гуртожиток, 5 приватних магазинів.

5. У селі проживають переважно українці, проте Миролюбівка стала рідною домівкою для росіян і вірмен. Є в селі і переселенці зі Сходу.

 У ч и т е л ь. Пошукова група нашого класу з’ясувала, що на території Миролюбівки є 12 вулиць. Ми зацікавились, а чи знають учні школи про вулиці, на яких живуть? Зараз надаємо слово другій групі. Це наші «Журналісти».

2-га група. «Журналісти»

1-й ж у р н а л і с т. Ми провели опитування серед учнів нашої школи, які мали відповісти на такі запитання:

 1. На якій вулиці ви мешкаєте?

 2. Чи знаєте ви історію походження назви вашої вулиці?

 3. Що б ви змінили на вашій вулиці?

2-й ж у р н а л і с т. Ми отримали такі відповіді: учні школи мешкають на вулицях Садиби, Лозовицькій, Першотравневій (Озерах), Рильського (Чайках), Миру (Райки), Лесі Українки, Садовій (Каденщина), Канюки, Шкільній (Тилимонівка), Шевченка (Ляхи) та ін.

3-й ж у р н а л і с т. Серед 62 опитаних учнів 12 відповіли на запитання «Чи знаєте ви історію походження назви вашої вулиці?». Сьогодні про назви вулиць і їх походження розкажуть діти нашого класу.

4-й ж у р н а л і с т. На запитання «Що б ви змінили на своїй вулиці?» учні висловили такі побажання:

•  щоб на вулицях жило більше дітей;
•  щоб були обладнані дитячі майданчики;
•  щоб було відремонтовано дороги;
•  щоб поблизу житлових будинків власники висадили якомога більше дерев, кущів, а особливо квітів;
•  щоб господарі доглядали територію біля своїх будинків.

5-й ж у р н а л і с т. Ми згодні з пропозиціями, адже турбуватися про чистоту і благоустрій села повинен кожний, прагнучи щоб воно радувало нас щодня дорогою до школи.

У ч и т е л ь. А загалом, наше село справді дуже гарне та мальовниче. (Презентація «Миролюбівка — моє рідне село».)

 У ч и т е л ь. Запрошую «Краєзнавців» розповісти про походження назв вулиць нашого села.

 1-ша група. «Краєзнавці» (продовження виступу)

1-й к р а є з н а в е ц ь. Головні вулиці нашого села — Першотравнева, Лозовицька, Садова, Миру. По них проходить головна дорога, яка пов’язує наше село з районним центром Попільнею. Першою зустрічає гостей нашого села вулиця Першотравнева, у народі — Озера. Колись на цій вулиці було аж чотири озера з безліччю дичини та риби. До нашого часу вони обміліли й висохли. Залишилося лише одне озеро, але й воно нагадує калюжу.

 2-й к р а є з н а в е ц ь. Вулиця Садова, у народі — Каденщина. Це найдавніша вулиця, адже саме тут оселились у XVII ст. перші поселенці. На цій території було тоді всього десь два десятки хатинок, які жителі огородили кілками.

3-й к р а є з н а в е ц ь. Біля мальовничого ставу, «де верби вудять зорі із води…», як описував красу села наш земляк — Борис Остапенко, розпочинається вулиця Миру, у народі — Райківка. Центральну вулицю села у народі називають Райківкою. Колись на вулиці жив дід Сраньок. Він був найстаршим на вулиці, до його думки дослухалися всі жителі. Його сусідом був дід Контролик (любив по декілька разів все перепитувати). Як цих дідусів насправді звали, не пам’ятають навіть старожили. Це були найхазяйновитіші селяни. Тому спочатку цю вулицю і назвали Сраньківкою. Проходив час. На вулиці було побудовано багато нових будинків, з’явилися нові люди. Саме вони не завжди правильно могли вимовити назву вулиці. Тому вулиця спочатку стала Сраньківкою, а згодом — Райківкою. За іншою версією (пізнішою), назва походить від мелодійного передзвону церкви, яка знаходиться на цій вулиці. У людей світлішали серця, коли п’ять різнокаліберних дзвонів на свята створювали неповторну райську мелодію.

4-й к р а є з н а в е ц ь. Вулиця Максима Рильського, яка до революції називалась вулиця Чайки, — це ніби півострів, хутірець, який відокремлений від центральної частини села невеличкою річечкою Унави. Будинки тут розташовані у вигляді кола. Це найбільш загадкова вулиця села. Пройшовши через місток, можна потрапити до казкового лісу. Старожили запевняють, що колись на березі річки зупинився дід Чайка. Сім’я була великою, тому і заснували свій хутір. Усі члени родини були працьовитими. Старші чоловіки працювали біля землі. А молодші витягали з Унави півпудові щуки, коропи завбільшки з ночви… Розростався рід, ставав більш заможним… Але прийшла радянська влада. Розкуркулила родину… Їхні хати віддали тим, хто вступив до колгоспу. Опинилися діти і внуки діда Чайки в далекій Якутії. А про хазяйновитого дідуся та його рід залишилася нащадкам назва вулиці — Чайки.

3-тя група. «Літератори» (Повідомлення про життя і творчість М. Т. Рильського.)

5-й к р а є з н а в е ц ь. Вулиця Польова (Тилимонівка). Раніше на цій вулиці було 22 будиночки, а зараз лише в п’яти хатах проживають місцеві жителі. Інші будинки стоять порожні. Добру згадку про себе залишив дід Тилимон. На цій вулиці жили заможні родини. Ім’ям Тилимон називали раніше майже всіх старших хлопців на вулиці. Звідси й народна назва вулиці. Ця вулиця знаменита тим, що тут народився і виріс поет Борис Остапенко.

3-тя група. «Літератори» (Повідомлення про поета Бориса Остапенка.)

6-й к р а є з н а в е ц ь. Вулиця Шевченка, або вулиця Ляхи. За церковними книгами 1800 року в селі Лозовики проживало 315 українців і 48 шляхтичів. Саме шляхтичів українці називали ляхами. Можливо, саме на цій вулиці їх проживало найбільше.

У ч и т е л ь. Одну з вулиць села названо на честь нашого односельця Сергія Канюки, відомого українського мовознавця.

3-тя група. «Літератори» (продовження) (Повідомлення про Сергія Канюки.)

У ч и т е л ь. Група «Літератори» мали підібрати прислів’я та приказки, написати вірші і твори про вулицю. Тож надаємо їм слово.

3-тя група. «Літератори» (продовження)

1. На своїй вулиці і собака тигр.

2. У хаті лев, а на вулиці кішка.

3. У хаті ще нічого не відомо, а на вулиці уже все знають.

4. У таку погоду і собаку на вулицю не виженеш.

5. Якби кожен підмів біля свого порогу, вся вулиця була б чиста.

6. Буде і на нашій вулиці свято.

 У ч и т е л ь. Чудові слова сказали ви, діти, про нашу рідну Миролюбівку, рідні вулиці. Наше село справді найкраще у світі. Любіть своє село і вивчайте його історію. Пам’ятайте, що Миролюбівка — ваш рідний дім.

 ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

Завдання Š

Завершіть речення.

Сьогодні мені було цікаво…

Сьогодні мені було легко…

Сьогодні мені було непросто…

Сьогодні мені вдалося…

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

 1. Скласти кросворд «Вулиці села».

 2. Підготуватися до уроку узагальнення знань за темою «Джерела до вивчення історії».

Література

 1. Історія міст і сіл України: Житомирська область / О. С. Чорнобривцева, Г. П. Булкін, І. Л. Бутич, А. Ф. Василевський. — Харків, 1973. — 726 с.

 2. Остапенко Б. В. Острів Вольності на Унаві / Світло спілкування. — 2011. — № 12. — С. 52–64.

 3. Кожному мила своя сторона: краєзнавчі нариси про видатних людей, минуле Житомирщини, обряди і звичаї населення краю / Л. І. Бондарчук, Л. С. Демченко. — Житомир : Журфонд. — 1997. — С. 192.

 4. Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко: за ред. О. І. Пометун. — К. : А.С.К., 2003.