Практичний досвід впровадження компетентнісного навчання в НУШ

         Практичний досвід впровадження компетентнісного навчання в НУШ

           Початкова школа – казкова країна дитинства, в якій діти живуть чотири роки навчання.  Життя в ній яскраве, виразне , сповнене позитивних почуттів, емоцій. Завдання сучасного вчителя - бачити та відчувати цей світ з його складною емоційною гармонією, вміти  утвердити в дитині почуття власної гідності.

Розвиток компетентної особистості через інтерактивні технології - запорука успіху у навчанні.

         Компетентнісний підхід в початковій школі розглядається як такий засіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечує засвоєння ними змісту навчання та досягнення мети навчання при розв’язанні певних проблемних завдань. Відповідно до Нового Держстандарту основною компетентністю на уроках  є комунікативна компетентність, тому що вона забезпечує набуття учнями вміння обговорювати проблеми, доводити власну позицію, виробляти власну точку зору, розвивати критичне і креативне мислення та адаптуватися у  середовищі.

         Найбільш ефективними шляхами реалізації комунікативного підходу є застосування інтерактивних методів навчання. 

         Під час інтерактивного навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує у школярів внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку та самоспостереження.

         Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язування проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

       Якщо вчитель працює творчо, шукає оригінальні, нестандартні рішення проблем, він стає майстром.

     Мета роботи вчителя – розвиток у дітей інтересу до навколишнього світу, фантазії, творчості, уяви, творчого мислення, зв’язного мовлення. Цьому сприяють: залучення дітей до самостійного пошуку  розв’язання проблеми, навички спілкування, вивчення матеріалу наперед, можливість проявити ініціативу і самостійність, винахідливість.

    Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія у парах і мікрогрупах.  Для цього застосовую такі методи навчання:

 *    метод прогнозування;

 *    метод образного бачення;

 *    метод порівняння;

 *    метод запитань;

 *    метод аналізу;

 *    метод оцінювання дій інших.

      Творчій роботі учнів у групах сприяють такі методи і методики інтерактивного навчання:

* «Мозкова атака» (є прекрасним методом для використання досвіду учнів з метою розв’язання проблем та розробки ідеї).

* «Кубування» (є методом навчання, який полегшує розгляд різних  сторін теми: описання, порівняння, встановлення асоціації, аналіз, аргументація).

 * «Асоціативний кущ» (універсальний метод, може бути використаний на всіх етапах уроку під час вивчення будь-якого предмету. Спонукає думати вільно та відкрито стосовно певної теми).

* «Передбачення» (метод стимулює розвиток критичного мислення; дозволяє синтезувати думку, аналізувати інформацію, давати оцінку та зіставляти свої уявлення з розвитком подій).

 * «Взаємного навчання» (надає можливість учням брати участь у навчанні та передачі знань своїм однокласникам. Учні виступають у ролі вчителя і керують процесом навчання. Методика дає можливість ставити питання і вислуховувати відповіді на них).

* «Доповідач – респондент» (робота в парах: один учень переказує зміст прочитаного, інший показує за допомогою рухів, жестів).

 * «Дискусія» (учні вчаться висловлювати та аргументувати власну думку).

 * «Мозаїка» (метод, що дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу).

      Найпоширенішою технологією ситуативного моделювання в початкових класах вважаю розігрування ситуацій за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація»). Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомагає учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення. Тому на практиці досить часто планую роботу в групах.

      Так на уроці читання, опрацювавши оповідання В. Сухомлинського «Як Павлик списав у Зіни задачу», пропоную учням об’єднатися в групи і проінсценізувати уривок.

    На уроках української мови пропоную використовувати інтерактивний прийом «Навчаючись – учусь»

     Дітям дуже подобається гра «Засадимо грядку», яка використовується для написання словникового диктанту. Під час перевірки на дошці вивішуються правильно написані слова, учні обмінюються зошитами і починають «Виполювати бур'янці» (виправляти помилки, пояснюючи один одному орфограми на цю тему.)

      Навчально-виховний процес організовую так, що учні мають змогу вчитися співпрацювати в парах, групах, формувати свої власні ідеї та думки, навчаються критично мислити, сперечатися на задану тему. Використання інноваційних підходів на уроках сприяє реалізації мети, передбачає розвиток в учнів інтересу і бажання працювати на уроках із зацікавленістю. Інноваційність як принцип педагогіки забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

У своїй педагогічній діяльності широко використовую такі методи, як інформативність навчального матеріалу, тобто використання незвичайних фактів, цікавої інформації, яскравих прикладів та комплексний вплив на учня: природного матеріалу, музики, казки. Адже те, що самостійно відкрите і відчуте, впливає найсильніше, найпереконливіше.

Привчаю дітей до самоперевірки і взаємоперевірки, самоконтролю і взаємоконтролю. Практикую різні форми оцінювання знань, умінь і навичок учнів. До оцінювання знань я часто залучаю учнів, що сприяє підвищенню їх активності.

       Отже, важливо навчити кожну дитину розмірковувати, гнучко підходити до розв’язання проблем, знаходити нові, оригінальні рішення, для того, щоб відчути задоволення від навчання.