Практичний посібник "Мовні ігри"

МОВНІ

ІГРИ

Практичний посібник для

вихователів,педагогів, батьків

Передмова

«У грі розкривається перед дітьми світ,

Творчі можливості особистості.

Без гри немає і не може бути

Повноцінного дитячого розвитку».

В. Сухомлинський

Мовні ігри мають велике значення для розвитку мови і мислення дітей. Вони збагачують їх словниковий запас, поліпшують фонетичний слух, прищеплюють інтерес і любов до мови. Цікаві ігри та вправи завжди викликають інтерес у малих школярів.

Ігрова система дозволяє у доступній та цікавій формі формувати пізнавальні компетентності у молодших школярів, сприяє їх самоствердженню, розвиває наполегливість, бажання до успіху.

Лінгвістичні ігри дуже різно­манітні: настільні, рухливі зі словес­ними примовками, наслідування, пантоміми, інсценівки, драматизації тощо. Саме завдяки їм діти опано­вують культуру мовлення та спілку­вання, у них формується виразність і чіткість вимови слів, правильний наголос, грамотність, ясність, уміння висловлювати свої думки так, аби вони були зрозумілими іншим.

Хто швидше прокаже скоромовку?

Сорока за строчкою строчку строчить сорочатам сорочки.

Жовте жито жук жував і з Женею жартував.

Сеня вліз на сіно і везе віз сіна.

Гра «Замінюємо звуки»

Зверніть увагу дітей на те, що коли змінюється хоча б один звук у слові, то водночас повністю змінюється значення цього слова. Наприклад: день — пень; лінь — тінь. Попросіть самостійно змінити перший звук у слові так, щоб вийшло інше слово.

Наприклад:

лід— ...(дід); лак — ...(мак); дуб — ...(зуб); ніс — ...(ліс); порт — ...(торт); тісто — ...(місто); робот — ...(хобот); калина — ...(малина); мишка — ...(шишка); кашка — ...(шашка); шапка — ...(лапка) тощо.

Аби урізноманітнити гру, попросіть замінити останній звук у слові так, щоб вийшло інше слово. Однак не поспішайте відразу давати складні завдання. Спочатку пропонуйте короткі слова.

Наприклад:

лід — ...(ліс); дім — ...(дід); сом — ...(сон); лак— ...(лан); плід — ...(пліт) тощо.

Коли діти навчаться легко виконувати ці завдання, гру можна усклад­нити, запропонувавши змінити в слові другий звук, щоб вийшло нове слово.

Наприклад:

бик— ...(бік); лук— ...(люк); кит — ...(кіт), жар — ...(жир), дим — ...(дім), лупа — ...(липа); бинт — ...(бант); білка — ...(булка), форма — ...(ферма); зебри —...(зубри); літо — ...(лото); кашка — ...(кішка); шишка — ...(шашка) тощо.

«Що ми бачимо в букві?»

На жаль, буква — це абстрактний знак, і тому вона не може бути про­сто так цікавою дітям.

Для того щоб зацікавити дітей під час вивчення букв, я  пропонуємо гра­тися з ними. Нехай буква стане живою, нехай вона матиме свій «харак­тер», своє «обличчя». І тоді вгадати букву можна буде за її «характером». Задля цього добре роздивіться певні букви та спробуйте з'ясувати, яки­ми дитина їх бачить: високими чи низькими, тоненькими чи товсти­ми, добрими чи злими? Що нагадує дитині та чи інша буква? Який би колір їй підійшов найбільше? і т. д. Наприклад:

«О» — кругла наче обруч, наче бублик, наче сонечко, вона добра, щедра.

«Ф» — надута й фіолетова.

«Ж» — ця буква широка, вона схожа на жука, здається, що вона дзижчить.

«Полювання на букву.»

Діти вибирають букву, наприклад першу букву свого імені, знаходять її в газетній статті, обводять і підраховують її кількість. Виграє той, хто обвів більше букв за п'ять хвилин.

 «Хто з нас буде найпильніший?»

Для цієї гри потрібно мати набір карток із буквами та складами. До­рослий, промовляючи «Раз, два, три — початок гри», кілька секунд показує дітям ту чи іншу букву. Потім серед інших 7-8-ми букв. Пере­магає той, хто перший назве й покаже потрібну букву. Аналогічну роботу можна провести зі складами.

Буквений конструктор

Для проведення цієї гри знадобиться один або кілька (за кількістю дітей) наборів елементів букв (спочатку — друкованих, згодом — ру­кописних). Ведучий називає букву, яку треба сконструювати, наприк­лад «Н». Потім діти мають розповісти, які елементи і в якій кількості були використані при конструюванні цієї букви.

Наступне завдання ведучого — не змінюючи ані самі елементи, ані їхню кількість, сконструювати нову букву (букви). Виграє той, хто запропо­нує більшу кількість нових букв.

«Хто до кого піде в гості?»

На дошці вішають кілька предметних картинок із зображенням тварин, птахів чи риб. Картинки з'єднані між собою «стежинками». Усі звірі мають ходити одне до одного в гості. Для того щоб дізнатися, хто піде першим, діти виконують завдання:

Картинки:

         ВОВК               БІЛКА          ЗАЄЦЬ         ВОРОНА         ДЕЛЬФІН

1)     Першим піде в гості той, у кого в назві один склад і перший звук — твердий приголосний.

2)     Він піде в гості до того, у кого в назві 2 склади і перший звук — м'який приголосний.

3)  Вони підуть у гості до друга, у назві якого 3 склади.

«Закресль одну букву»

Утворіть нові слова, закресливши одну букву — першу або останню:

Гра «Граматична арифметика»

Коли грамота й математика разом, це називається граматичною ариф­метикою.

Наприклад:

Соня - ня + нечко = Сонечко

Молоко - ко + ток = Молоток

Що вийде?

Маша - ша + туся =

Таня - ня + тко =

Бак - к + буся = Діра - ра + дусь =

«Чому це так називають?»

Давайте поміркуємо разом:

Попелюшка — тому що дівчинка завжди була в сажі та попелі. Білосніжка — тому що в дівчинки шкіра була біла, як сніг. Холодильник — ...

Самокат — ...

Вантажівка — ...

 Теплохід — ...

Дзвіночок — ...

Дірокол — ...

Чому курочку звали Рябою, а корову Чорнушкою?

«Яке слово заблукало?»

•    Смачненька зварилась Маша, де велика кришка наша? (Каша, ложка.)

•    На стежину, на стіжок тихо падає дружок. (Сніжок.)

•    Ходить качка на гніздечко, золоті несе кружечки. (Яєчка.)

•    У святковому залі стоїть, як картинка, весела, зелена красуня малинка. (Ялинка.)

•    Має клешні й довгі вуса і щипає, мов гусак, звуть того щипаку — мак.(Рак.)

«Порівнялки»

«Людина без друзів — як...»

—          мураха-одинак;

—          метелик без квітів;

—          вирваний зуб;

—          зірка вдень.

«Моя бабуся (мій дідусь) — як...»

«Мої батьки — як...»

«Мій собачка — як...»

«Мої іграшки — як...»

«Літо — як...»

«Дід Мороз — як...»

«Снігуронька — як...»

«Лагідні слова — наче...»

—          теплий прибій;

—          руки друзів;

—          добрі брати;

—          цукерки. Ні, набагато кращі!

«Який кінець підходить більше?»

Після слухання розповіді-краплинки діти придумують назву до тексту й вибирають (у дужках) речення, яке більше підходить до змісту.

У густій траві заховався боровичок.

Шляпка в нього темно-коричнева. Ніжка товстенька, світла. Він дуже поважний...

(1.Я не люблю збирати гриби. 2. Такий гриб навіть зрізати шкода!)

Складання історій від імені тварин за зразком

Я, заєць-біляк, живу в лісі цілий рік, нори не роблю, по деревах не лажу, узимку в барлозі не сплю. Я пристосувався до життя в лісі: улітку їм траву, листя, молоді пагони, а от узимку, звісно, важкува­то: їсти нема чого, от я й гризу кору дерев і гілки кущів, особливо мені подобається осика. У село бігаю — там копиці стоять, сіно таке запаш­не, смачне. Та я маю вам сказати, що ворогів у мене багато, мало не кожен хоче мене зловити й з'їсти. Вовки й лисиці — то вже не диви­на, а ще ж і сови, і сокіл теж на мене полюють. Але мене не так легко зловити: по-перше, у мене гарний слух, бачите, які в мене довгі вуха — усе чую, навіть уві сні! Очі косі — усе довкола бачу, всіх, хто хоче мене скривдити. По-друге, у мене маскувальне забарвлення кожушка. Двічі на рік я линяю: узимку стаю білим. От ви скажіть, чому я білий узим­ку? А влітку який? Думаєте, зелений як трава? Ні, сірий, та мене все одно ніде не видно, якщо я, звісно, гарненько сховаюсь. Ще я можу петляти, сліди плутати, робити великі стрибки вбік, задніми лапами відбиватися — ляжу на спину, коли сова згори нападає, і б'ю її задні­ми лапами, адже вони в мене дуже сильні. Тож живіть зі мною, я вас усього навчу.

Складання продовження оповідання «Ведмежатко захворіло»

Жив собі ведмедик: бешкетник і веселун. Він страх як любив лази­ти по деревах і ласувати медком. Та одного разу його забрали до зоопар­ку. Сумно було ведмедику без лісу, без його лісових друзів. Але незаба­ром малюк звик жити у вольєрі й потоваришував із сусідами-звірятами.

Якось гості в зоопарку потайки кинули у вольєр шоколадні цукер­ки. Ведмежатко їх з'їло, і в нього розболівся животик. Михасика по­клали до лікарні.

(Далі можна розповісти про те, хто доглядав за хворим звірятком, як його лікували, як воно сумувало за мамою й татком, а потім зустрілося з ними.)

«Який кінець підходить більше?»

Після слухання розповіді-краплинки діти придумують назву до тексту й вибирають (у дужках) речення, яке більше підходить до змісту.

У густій траві заховався боровичок.

Шляпка в нього темно-коричнева. Ніжка товстенька, світла. Він дуже поважний...

(1.Я не люблю збирати гриби. 2. Такий гриб навіть зрізати шкода!)

«Малюнок. Речення. Запитання»