Права і свободи людини та їх гарантування і захист державою. Права дитини. Поняття прав дитини. Конвенція ООН про права дитини. Міжнародні та європейські механізми захисту прав

Тема:  Права і свободи людини та їх гарантування і захист державою. Права дитини. Поняття прав дитини. Конвенція ООН про права дитини. Міжнародні та європейські механізми захисту прав людини

 

 

                                        Автор розробки: учитель Харківської гімназії №82

                                                  Харківської міської ради Харківської області

                                                                БЄЛЬСЬКА АНЖЕЛІКА СЕРГІЇВНА

 

Мета: сформувати уявлення учнів про поняття «права і свободи людини», їх види та ознайомити учнів із основними міжнародними документами з прав людини; розвивати вміння аналізувати норматив­но-правові акти; виховувати повагу до прав людини, розуміння важливості їх дотримання.

Основні поняття: права людини, свободи людини, декларація, конвенція, ратифікація.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ.

Вчитель інформує учнів про початок розгляду нової теми, тривалість її вивчення, про види і форми роботи на уроках з теми, а також про основний зміст матеріалу, що вивчатиметься.

Вчитель повідомляє безпосередньо тему і мету уроку.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Застосовуючи метод «Мікрофон» учитель пропонує учням прокоментувати крилаті вислови:

1. Усе, на що особа має право, є дозволеним, проте не на все дозволене вона має право. М.Коркумов

2. Свобода дає право робити те, що не шкодить іншим. Є.Клаудіус

Учні відповідають по черзі, передаючи одне одному уявний мікрофон.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Поняття прав та свобод людини та історія їх розвитку.

Розгляд цього питання учитель може провести з використанням бесіди і роботи учнів у групах.

Поміркуємо разом…

1.Як ви розумієте поняття «права людини»?

2.Для чого людині необхідні права?

3.Чому важливо їх знати?

За допомогою гри «Ланцюжок» розглядаються історичні передумови

виникнення прав людини.

Пригадати стан дотримання прав людини в різні історичні епохи:

• У рабовласницький період на прикладі Стародавньої Греції (Стародавнього Риму).
• У феодальний період на прикладі країн Західної Європи, Київської   Русі.
•  У період буржуазних революцій в Англії, Франції, США.
•  У період козацької держави на території України.
•  За часів перебування України у складі Російської імперії.

Підведення підсумків роботи.

Учні один за одним наводять факти, які ілюструють стан дотримання прав людини у визначені періоди. Учитель доповнює та коригує відповіді учнів, на їх підставі робить історичний огляд розвитку прав людини. Доцільно надати інформацію про найважливіші події XX ст. щодо дотримання прав людини.

2. Сучасні міжнародно-правові стандарти прав людини.

А) Загальна декларація прав людини.

Розповідь вчителя.

Основним міжнародно-правовим актом, який проголошує і захищає права людини, є Загальна декларація прав людини. Вона була прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року.

Загальна декларація прав людини — це стандарт, але не закон, вона передбачає, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах, не підлягають дискримінації за націо­нальними, етнічними, релігійними, расовими ознаками, а також за ознаками статі, політичних переконань, володіння багатством або власністю.

Вчитель окреслює основні підходи щодо класифікації прав людини та визначає, за змістом та сферою їх реалізації права людини поділяються на : громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні.

Робота з документом.

Запропонована форма роботи передбачає наявність достатньої Кількості примірників Загальної декларації прав людини , як роздавальний матеріал на кожну парту.

 Загальна декларація прав людини

                       ( складається з 30 статей)

Стаття 1. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах...

Стаття 2.Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища…<...>

Стаття 3.Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недо­торканність. <...>

Стаття 5.Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання. <...>

Стаття 7.Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом... <...>

Стаття 9.Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. <...>

Стаття 11. Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вва­жатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в закон­ному порядку шляхом прилюдного судового розгляду... <...>

Стаття 12.Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію... <...>

Стаття 13. Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі мі­сце проживання... <...>

Стаття 15. Кожна людина має право на громадянство... <...>

Стаття 17. Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими... <...>

Стаття 18. Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії... <...>

Стаття 19. Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх вияв­лення... <...>

Стаття 20. Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціа­цій... <...>

Стаття 21. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників... <...>

Стаття 22.Кожна людина... має право на соціальне забезпечення... <...>

Стаття 23. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття... <...>

Стаття 24. Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля... <...>

Стаття 25. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслугову­вання, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї... <...>

Стаття 26. Кожна людина має право на освіту... <...> '        

Стаття 27. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства... <...>

Завдання.

1. Ознайомитися з текстом Загальної декларації прав людини. (Учитель наголошує на тому, що у першій фразі майже кожної статті формулюється право, яке гарантується людині; кількість таких прав досить велика, тому виникає питання про їх класифікацію.

2. Запропонувати, на які групи можна розподілити права людини і які саме права слід віднести до кожної з цих груп. Учитель аналізує та доповнює відповіді учнів, допомагаючи їм сформулювати основні групи прав людини: громадянські (особисті), політичні, економічні, (Соціальні і культурні права та права, які належать до цих груп.

Проміжний підсумок.

Визначені групи прав людини конкретизовані і закріплені міжнародними правовими актами: Міжнародним пактом про громадян­ські і політичні права та Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права.

Б) Конвенція ООН про права дитини.

Поміркуємо разом…

1. У чому відмінність прав дитини від дорослої людини?

2. Чому дітям потрібні особливі права?

Слово вчителя. Діти – категорія населення, яка потребує особливого піклування. З метою захисту інтересів і прав дитини міжнародна спільнота 20 листопада 1989 р. прийняла Конвенція ООН про права дитини, яка проголосила поважне ставлення до дитини, необхідність створення всіх умов для її освіти, виховання і розвитку. Україна приєдналася до цієї Конвенції у 1991 р.

Права дитини — спеціальні можливості, необхідні людині віком до 18 років, для існування і досягнення зрілості. Конвенція виходить з того, що діти є рівноправними учасниками суспільного життя, проте потребують спеціального захисту й піклування. Кожна дитина, незалежно від раси, статі, мови, релігії, національності, майнового стану, стану здоров’я, має рівні з усіма іншими дітьми права на життя, ім’я, набуття громадянства, на піклування з боку її батьків. Перелік прав, визнаних для дитини в Конвенції, охоплює громадянські, соціальні, політичні й культурні права. У документі не зазначені економічні права, бо визнано, що дитина повинна вчитись, а не працювати. У Конвенції зазначені права для дітей-інвалідів, а також суспільно непристосованих. В Україні захистом інтересів і прав дітей опікуються Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, Служба у справах дітей, органи опіки та піклування при місцевих органах виконавчої влади.

Вивчення питання теми в групах.

Клас ділиться на малі групи: 1 група –експерти з громадянських прав дитини; 2 група – експерти з соціальних прав дитини; 3 група – експерти з політичних прав дитини; 4 група – експерти з культурних прав дитини; 5 – експерти з питання «сім’я і права дитини».

Робота з документом.  Запропонована форма роботи передбачає роботу з наведеним нижче витягом із КОНВЕНЦІЇ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ.

                         КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ

Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 р.

Набула чинності для України з 27 вересня 1991 р.

(скорочено)

Стаття 1. Дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.

Стаття 2. Повага та забезпечення за кожною дитиною всіх прав, без будь-якої дискримінації.

Стаття 3. Забезпечення дитині захисту й піклування, які необхідні для її добробуту.

Стаття 4. Держави-сторони вживають усіх необхідних заходів щодо здійснення прав дитини.

Стаття 5. Держави-сторони поважають відповідальність, права обов'язки батьків, що за законом відповідають за дитину.

Стаття 6. Кожна дитина має невід'ємне право на життя.

Стаття 7. Кожна дитина має право на ім'я і набуття громадянства.

Стаття 8. Кожна дитина має право на збереження індивідуальності.

Стаття 9. Кожна дитина має право не розлучатися з батьками.

Стаття 10. Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати стосунки і контакти з обома батьками.

Стаття 11. Держави-сторони вживають заходів щодо боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.

Стаття 12. Кожна дитина має право вільно висловлювати свої погляди.

Стаття 13. Кожна дитина має право вільно висловлювати свої думки, одержувати й передавати інформацію на свій вибір.

Стаття 14. Кожна дитина має право на свободу думки, совісті та релігії.

Стаття 15. Кожна дитина має право на свободу асоціацій і свободу мирних зборів.

Стаття 16. Кожна дитина має право на захист від втручання в особисте і сімейне життя.

Стаття 17. Кожна дитина має право на доступ до інформації.

Стаття 18. Загальна та однакова відповідальність обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Стаття 19. Захист дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства.

Стаття 20. Дитина, яка тимчасово чи постійно позбавлена сімейного оточення, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою.

Стаття 21. Держави-сторони дозволяють існування системи усиновлення.

Стаття 22. Забезпечення дитині права одержати статус біженця.

Стаття 23. Право неповноцінної дитини в розумовому або фізичному аспекті на особливе піклування.

Стаття 24. Кожна дитина має право на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я.

Стаття 25. Кожна дитина має право на піклування.

Стаття 26. Кожна дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.

Стаття 27. Кожна дитина має право на рівень життя, не­обхідний для фізичного, розумового, морального та соціального розвитку дитини.

Стаття 28. Кожна дитина має право на освіту.

Стаття 29. Освіта дитини має бути спрямована на розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі; на підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві.

Стаття 30. Кожна дитина має право користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію, виконувати обряди, користуватися рідною мовою.

Стаття 31. Кожна дитина має право на відпочинок і дозвілля.

Стаття 32. Кожна дитина має право на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи.

Стаття 33. Кожна дитина має право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речо­винами.

Стаття 34. Кожна дитина має право на захист від усіх форм сексуальної експлуатації.

Стаття 35. Держави-сторони вживають заходів щодо відвернення викрадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди.

Стаття 36. Кожна дитина має право на захист від усіх форм  експлуатації, що завдають шкоди добробуту дитини.

Стаття 37. Жодна дитина не повинна піддаватися катуванням та іншим жорстоким, нелюдським видам поводження чи покарання.

Стаття 38. Захист дитини у випадку збройного конфлікту.

Стаття 39. Заходи для сприяння фізичному та психологічно­му відновленню дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації, зловживань, катувань.

Стаття 40. Особлива турбота дитині, що перебуває у конфлікті з законом.

 

Учні працюють із текстом Конвенції ООН про права дитини  (роздавальний матеріал підготованим заздалегідь учителем).

Завдання групам:

1.Опрацювавши документ, визначити, про які саме права дитини у визначеній сфері йдеться у Конвенції.

2. Порівнявши їх із правами дорослої людини, з’ясувати, які із даного переліку прав є виключно правами дитини.

Підведення підсумків роботи. Виступ експертів кожної групи та колективне обговорення.

1. Назвіть основні міжнародно-правові акти, що стосуються прав людини.

2. Назвіть основні групи прав людини.

3. Наведіть приклади прав людини кожної групи.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Висновок. Становище людини в державі характеризується її правовим статусом, що передбачає певні права, свободи і обов’язки. Права і свободи людини — це можливості людини, необхідні їй для існування й розвитку. .  Загальна декларація прав людини, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році, визначила громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи людини. Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1989 р., визначила права дитини й проголосила необхідність створення всіх умов для її освіти, виховання, розвитку.

Учитель підкреслює, що дотримання і забезпечення прав людини є найважливішим завданням сучасної демократичної держави. Тому на наступних уроках буде визначено, якою мірою Конституція України відповідає сучасним міжнародним стандартам прав людини.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати текст підручника.
2. Підготувати відповіді на запитання і завдання до вказаного параграфа.
3. Випереджальне завдання: окремим учням підготувати проекти на тему: «Правові гарантії захисту прав людини в Україні і світі». При виконанні використати Конституцію України, ст. 55-64.

 

 

Ключові поняття теми: «права», «свобода», «рівність». права дитини, Загальна декларація прав людини, Конвенція ООН про права дитини

Права людини – природні, невідчужувані права, що належать людині з моменту народження.

Свобода - простір, в який держава не може втручатися.

Права дитини- це спеціальні можливості, необхідні людині віком до 18 років, для існування і досягнення зрілості.

Додаткові поняття.

Міжнародний документ- угода між декількома країнами і/або міжнародними організаціями з визначених питань.

Декларація (лат. заява, оголошення)- документ, у якому проголошуються основні принципи, програмні положення.

Пакт(лат. договір)- угода між двома або більше державами, яка має зазвичай велике політичне значення.

Конвенція (лат. договір, угода)- це угода або договір між державами з якого-небудь спеціального питання.

 

Контрольне тестування за матеріалами уроку:

Завдання 1-4 передбачає вибір однієї правильної відповіді.

1.Укажіть дату прийняття Генеральною Асамблеєю ООН загальної Декларації прав людини:

А)10 грудня 1948 р.;

Б) 4 листопада 1950 р.;

В) 20 листопада 1989 р.;

Г) 28 червня 1996 р.

2.Згідно Конвенції прав дитини дитиною вважається особа віком:

А) до 7 років;

Б) до 14 років;

В) до 16 років;

Г) до 18 років

3.Визначте зайве в переліку видів прав людини:

А) політичні;

Б) моральні;

В) особисті;

Г) культурні.

4.Конвенцію прав дитини було прийнято:

А) 20.11.1989;

Б) 2.09.1945;

В) 10.12.1948;

Г) 20.11.1959

5.Завдання  передбачає вибір кількох правильних відповідей.

Укажіть, які права можна віднести до політичних:

А) кожна людина має право володіти майном;

Б) кожна людина має право на свободу переконань;

В) кожна людина має право на свободу мирних зборів і об’єднань;

Г) кожна людина має право на відпочинок.

6.Завдання  передбачає вибір кількох правильних відповідей .

Укажіть соціальні права людини:

1) право на об’єднання у профспілки;

2) право на адекватний стандарт життя;

3)право на життя;

4) право на працю;

5)право на медичне обслуговування;

А) 1,2,4;

Б) 1,3,4;

В) 1,2,5;

Г) 1,3,5.

7.Укажіть правильне визначення поняття: «свободи людини»:

А) визначаються державою;

Б) це простір, у який держава не може втручатись;

В) найбільш повний перелік прав людини;

Г) можливість людини діяти за власним розсудом.

8.Завдання передбачає встановлення відповідності.

Установіть відповідність між видами прав людини та правами:

1.Право на свободу думки, совісті і релігії;

2.Право брати участь в управлінні своєю  країною;

3.Кожна людина має право на працю;

4.Кожна людина має право на освіту.

А) політичні права;

Б) економічні права;

В) культурні права;

Г) особисті права;

Д) соціальні права.

9.У завданні потрібно проаналізувати ст.36 Конвенції ООН про права дитини:

Кожна дитина має право на захист від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди добробуту людини.

Що таке експлуатація?

Які приклади таких порушень прав дитини тобі відомі?

Як захищають права дитини у світі?