«Празька поетична школа» української поезії та її представники. Євген Маланюк.

Середня загальноосвітня школа № 215

  Робочий зошит

учня (учениці) 11 класу

з української літератури

«Імператор залізних строф»

ТЕМА: «Празька поетична школа» української поезії та її представники. Євген Маланюк. Коротко про митця. Вірші про призначення поета й поезії. Символічні образи в поезії «Стилет чи стилос?..». Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгійні мотиви, філософічність поезії Є. Маланюка «Під чужим небом».

І. РОБОТА ЗА ПЛАНОМ.

1. Література української діаспори (еміграційна література).

Література української діаспори або еміграційне література - література написана українськими письменниками в еміграції, які з політичних, економічних, релігійних причин виїхали з України на постійне або тривале проживання за кордоном.

Діаспорна літератури - результат переселення літераторів через численні політичні репресії на території України у ХХ ст. Коли в СРСР єдиним офіційним стилем мистецтва було проголошено соціалістичний реалізм.

Перша хвиля української еміграції на межі ХІХ-ХХ ст. уважається трудовою, тож вона представлена скромними літературними набутками, що з'явилися переважно в США й Канаді (в основному це жанр заробітчанських та емігрантських народних пісень).

Друга хвиля еміграції була пов'язана з поразкою національно-визвольних змагань. Перші значні українські літературні угрупування з'явилися в 1920-х рр. До них належали: Празька школа (Юрій Липа, Юрій Клен, Олена Теліга, Євген Маланюк, Наталя Лівицька-Холодна та ін.) в Чехословаччині та групи "Ми" і "Танк" - літературна група українських митців, заснована 1929 у Варшаві.  Ідеолог групи — Юрій Липа; члени: Євген Маланюк, Павло Зайцев, Авенір Коломієць, Юрій Косач, Андрій Крижанівський, Наталя Лівицька-Холодна, Петро Холодний — молодший, Олена Теліга.  1933 група перейменувалася на видавництво «Варяг».

Третя хвиля еміграції спричинена  Другою світовою війною. У післявоєнній Німеччині від 1945 до 1948 р. активно діяла організація українських письменників "Мистецький український рух" МУР, очолювана Уласом Самчуком; члени: Іван Багряний, Віктор Петров, Юрій Косач, Ігор Костецький та ін.). У 1954 р. аналогом МУРу постало об'єднання письменників "Слово" (Григорій Костюк, Юрій Шерех, Василь Барка, Тодось Осьмачка, Докія Гуменна, Ольга Мак та ін.).

Особливо яскравою була творчість неформального обєднання поетів під назвою Нью-Йоркська група (Юрій Тарнавський, Емма Андієвська, Богдан Рубчак, Богдан Бойчук, Марія Ревакович, Роман Бабовал та ін.). Їхні твори відзначаються модерністською елітарною естетикою і віддалені від політики.

2. "Празька поетична школа".

Назва "Празька школа" вперше була вжита професором Володимиром Державиним у роботі "Три роки літературного життя на еміграції (1945-1947)". Аргументом на користь назви є географічний чинник, адже становлення поетів як індивідуальних творчих особистостей відбулося в Празі 20-х рр. ХХ ст.

«Празька школа» охоплює творчість Юрія Липи, Юрія Клена, Олекси Стефановича, Олександра Олеся, Оксани Лятуринської, Галини Мазуренко, Олега Ольжича, Олени Теліги, Леоніда Мосендза, Євгена Маланюка.

За своїм стилем "пражани" були неоромантиками, але філософської заглибленістю й любов'ю до класичних форм споріднювались з київськими неокласиками.

Їхні твори відбили болісні роздуми над причинами поразки у визвольній війні. Вони сформулювали свою концепцію людини. Це - духовно сильна й вольова особистість, національно свідомий українець, який з ідейних переконань віддасть життя за незалежність України. Волелюбність, мужність, почуття відповідальності перед поневоленою батьківщиною, щирий патріотизм - основний пафос їхньої творчості.

3. Життєвий і творчий шлях Євгена Маланюка.

СТВОРЕННЯ ПОРТФОЛІО ПИСЬМЕННИКА

При народженні: Євген Филимонович Маланюк

Дата народження: 1 (20 січня за старим стилем) лютого 1897 р.

Місце народження: селище Новоархангельськ, яке розташувалося над річкою Синюхою Херсонської губернії (тепер Кіровоградська область).

Дата смерті: 16 лютого 1968 (71 рік).

Місце смерті: Нью-Йорк,  США.

Батьки: Филимон Васильович - представник архангельської інтелігенції, Гликерія Яківна - походила із збіднілої дворянської родини колишніх сербських осадчих.

Освіта: Новоархангельська початкова школа, Єлисаветградському земському реальному училищі, курсант Київської військової школи.

Військова служба: протягом кількох місяців служить у чині прапорщика в 39-му піхотному запасному батальйоні на території Володимирської губернії, а з серпня 1916 р. у званні молодшого офіцера перебуває в 4-ій роті 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-західному фронті, потім потрапляє до 2-ої кулеметної роти, був ад'ютантом начальника штабу 1-ї Туркестанської дивізії полковника Є. Мєшковського. Останнє звання у російській армії — поручник. 

Сімейний стан: перша дружина Зоя Равич; друга дружина Богуміла Савицька + син Богдан (розлучені).

Періоди еміграції:

Чехословацький період: Восени 1923 року поет виїхав до Чехословаччини, де вступив на гідротехнічне відділення інженерного факультету Української господарської академії в Подєбрадах, працював інженером-гідротехніком. Входив до складу Ліги українських націоналістів (ЛУН), співпрацював у журналі цієї організації «Державна нація». Знайомство з поетесою Наталею Лівицькою-Холодною переросло в кохання, яке дуже змучило Євгена, ледь не довівши до самогубства. 1925 року в Подєбрадах вийшла перша збірка віршів «Стилет і стилос», яка стала неабиякою подією і в житті автора. Цією книгою, як і наступною — «Гербарій» (Гамбург, 1926), Маланюк ствердив свої позиції поета-націєтворця, яким він не зрадить до самої смерті.

Варшавський період: З 1929 р. — у Польщі.  У 1930-х роках письменник плідно співпрацював із львівським журналом «Літературно-науковий вісник» (із 1932 — «Вісник»), редактором якого був відомий політик, критик, літературознавець Дмитро Донцов. Зв'язки з зазначеним виданням не припинялися упродовж усього періоду перебування Є. Маланюка у Варшаві. У польській столиці організовується літературний гурт «Танк», лідером групи був Є. Маланюк. Але коли гурт трансформувався в інше утворення — «Ми» Є. Маланюк розірвав зв'язки з групою і поновив співпрацю з «Вісником».

Німецький період: З 1944 р. — у Німеччині. Після вступу на територію Польщі радянських військ письменник був змушений податися вже на другу еміграцію, рятуючись від пильного ока енкаведистів, які на той час уже замордували його найкращого друга Юрія Липу. У цей період Євген Маланюк усамітнюється, відсторонюється від активної літературної діяльності. Належачи до Мистецького українського Руху, нечасто бере участь у його зібраннях, культурних акціях.

Американський період: У червні 1949 року поет переїжджає до США, поселяється на околиці Нью-Йорка: спершу працює фізично, потім — в проектному бюро, де й трудився до виходу на пенсію в 1962 р. У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників «Слово».

Мова творів: українська

Рід діяльності: український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, перекладач,  сотник Армії УНР, «Імператор залізних строф».

Напрями: модернізм

Жанри: публіцистика, есе, поезія.

Збірки:

•  «Стилет чи стилос» (Подєбради, Чехословаччина, 1925)
• «Гербарій» (Гамбург, 1926)
• «Земля й залізо» (Париж, 1930)
• «Земна мадонна» (Львів, 1934)
• «Перстень Полікрата» (Львів, 1939)
• «Вибрані поезії» (Львів, Краків, 1943)
• «Влада» (Філадельфія, 1951)
• «П'ята симфонія» (Нью-Йорк, 1953)
• «Поезії в одному томі» (Нью-Йорк, 1954)
• «Остання весна» (Нью-Йорк, 1959)
• «Серпень» (Нью-Йорк, 1964)
• «Перстень і посох» (Мюнхен, 1972)
• «Поезії з нотатників» (Кіровоград, 2003)

4. Аналіз поезії "Стилет чи стилос?".

Стилет чи стилос?...

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.

Там дивний ліс зітхає ароматом
І ввесь дзвенить од гимнів п'яних птиць
Співа трава, ніким ще не зім'ята,
І вабить сном солодких таємниць,

Там зачарують гіпнотичні кобри
Під пестощі золототілих дів...
А тут — жаха набряклий вітром обрій:
Привабить, зрадить і віддасть воді.

Та тільки тут веселий галас бою —
Розгоном бур і божевіллям хвиль
Безмежжя! Зачарований тобою,
Пливу в тебе! В твій п'яний синій хміль

ПАСПОРТ ПОЕЗІЇ "СТИЛЕТ ЧИ СТИЛОС?..."

Автор: Євген Маланюк

Рік: 1925 р.

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний вірш

Вид лірики: громадянська, філософська

Тема:  вибір митцем своєї місії.
Ідея: утвердження ролі митця як борця за долю народу, стилетом (зброєю) і стилосом (паличка для письма) якого стає слово.
Образи: людей: ліричний герой — поет; золототілі діви;

природи: дивний ліс, п’яні птиці, незім’ята трави, гіпнотичні кобри, набряклий вітром обрій;

предметів і явищ: стилет, стилос; трагічні терези; береги краси; галас бою; розгін бур; п’яний синій хміль.

          Оскільки Є. Маланюк — яскравий прихильник символізму, то за кожним образом поезії можна бачити більше, ніж один смисловий шар.

Стилет - (італ. stilletto від дав.-гр. στῦλος — «паличка для письма», «гострий стрижень») — колюча холодна зброя, кинджал італійського походження з прямою хрестовиною та тонким і вузьким клинком, в класичному варіанті не має ріжучої кромки (леза).

Стилос - старовинний прилад для писання у вигляді загостреної на кінці металевої, дерев'яної або кістяної палички. Призначався головним  чином для нанесення знаків на навощену дощечку.

Образи - символи: Стилет - це символ одвічної борні, це свідомий вибір боротьби за ідеали народу.

Стилос - це світ мистецтва у його витонченій гармонії, це музика тонів, людських почуттів, це магія краси й добра.

Терези - символ терезів як втілення долі поета за такої невизначеності завбачає трагічні наслідки вагання, зумовлює потребу подолання подвійної ситуації.

Провідний мотив (ідея): роль митця, його слова в житті суспільства; утвердження думки, що митець повинен безкомпромісно служити народові, формувати свідомість нації.

Віршовий розмір: ямб

Римування: перехресне

Художні засоби: 

5. Аналіз поезії "Під чужим небом"

Під чужим небом

Чужі: й земля, і небо тут, і люди,
І місяця золотосрібний ріг.
Життя давно, як божевільне, блудить
По манівцях заплутаних доріг.

Десь кревний край кона в останній муці,
Дикун над ним заносить ятаган,
А він скажений біль терпить, як Муцій,
І крапле кров росою з чорних ран.

Чому ж я тут? Куди ж іще заблудить
Безглузда путь і хто остереже?
Чужа земля, чужі похмурі люди —
Й саме життя, здається, вже чуже.

2

Не треба ні паризьких бруків,
Ні Праги вулиць прастарих:
Все сняться матернії руки,
Стара солома рідних стріх.

Все сниться гук весни і вітер,
Веселий вітер світлих літ.
А тут — молюсь, убогий митар,
Шукаю Твій вогненний слід...

Hi! He знайтиі Ніхто не знає.
Ніхто не чув Твоїх плачів.
Біля всесвітнього Сінаю,
Як завше — золото й мечі.

 

3

Десь сіре поле в чорних круках,
Що пророкують: "Кари! Кар!"
А я тут, на чужинних бруках,
Чужий — несу чужий тягар.

А я на полум'ї розлуки
Назавше спалюю роки,
І сниться степ Твій, сняться луки
І на узгір'ях — вітряки.

Там свист херсонського просторуї
Там вітер з кришталевих хвиль!
А тут: в вікні опустиш штору —
І п'єш, самотній, смертний біль.

4

Несу отут страшний свій іспит
І знаю, що життя мине.
І мати, сидячи на призьбі,
Вже не вичікують мене.

Давно Євгена поминає
За упокій старенький піп,
За весною весна минає
Під запашне зітхання лип.

Все далі висиха Синюха,
Й линя її весела синь,
А вітер заголосить глухо
І пролітає вдалечінь.

Сиріє стріха під дощами,
Вже хата стала нетривка,
І мати слухають ночами
Бронхітне гавкання Бровка.

1924

 

5

По яких ще дорогах шукати причинної долі?
Перекотиполем блукати в яких степах?
Вітер грає, веселий, хвилюючись по роздоллю,
Від зруйнованих міст розвіває горілий пах.

Заховала перекупка-пам'ять всі сни глибоко,
Тільки будить горілка на чорнім шляху в корчмі,
Ніби в морок душі, в її цвинтарно-мертвий спокій
Після чарки отрути влітає сонячний чміль.

І ось все забуваю, і все зникає в сутінні.
Зостає лише рівний профіль і зоряний зір,
Та ще заграв глухих за плечима Твоїми тремтіння:
Всі принади Твоєї страшної краси.

1920

ПАСПОРТ ПОЕЗІЇ "ПІД ЧУЖИМ НЕБОМ"

Автор: Євген Маланюк

Рік: 1920-1924 рр.

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний вірш

Вид лірики: громадянська, філософська

Тема: патріотизм, сумні почуття ностальгії та любові до рідної землі.

Ідея/основна думка: вітчизна є вітчизна, її не замінить ніщо. Слова ліричного героя збігаються зі словами й думками автора: він відчуває себе чужим за кордоном. Він пам'ятає все, що бачив і переживав на батьківщині, постійно думає про неї, як про кохану людину. Автор порівнює це відчуття із любов'ю до людини. Він не хоче жити тут, але вимушений. Повернутися додому він не може. Саме усвідомлення цього факту бентежить його найбільше.

Ліричний герой і є автором.

Композиція: Вірш складається з п'яти частин, написаних Євгеном Маланюком в різні роки (1920-1924).

Віршові розміри: чотиристопний ямб, чотиристопний та п’ятистопний анапест, чотиристопний анапест.

Художні засоби: епітети: "золотосрібний ріг", "скажений біль", "вітер з кришталевих хвиль";

порівняння: "життя давно, як божевільне, блудить";

риторичні запитання: "куди ж іще заблудить безглузда путь і хто остереже?".

Тести для самоперевірки «Євген Маланюк. Життя та творчість»

1. «Празька школа» українських письменників — це:

А) навчальний заклад, у якому працювали передові українські письменники;
Б) письменники, які народилися і проживали в Празі;
⃰ В) об’єднання письменників, творчий клуб, до якого увійшли письменники-емігранти, які підтримували ідеї національної незалежності;
Г) письменники-емігранти, які заснували в Празі навчальний заклад з поглибленим вивченням предметів гуманітарного профілю.

2. Укажіть, хто з письменників не належав до «Празької школи»:

А) Юрій Дараган;
Б) Євген Маланюк;
⃰ В) Василь Барка;
Г) Олена Теліга.

3. Укажіть назву першої збірки Євгена Маланюка, що вийшла у 1925 р.:

⃰ А) «Стилет і стилос»;
Б) «Гербарій»;
В) «Земля й залізо»;
Г) «Земна Мадонна».

4. Вибір між красою та служінням суспільним інтересам — визначальна проблема збірки Є. Маланюка:

А) «Гербарій»;
⃰ Б) «Стилет і стилос»;
В) «Перстень Полікрата»;
Г) «Земна мадонна».

5. Укажіть найголовнішу тему поезії Є. Маланюка:

А) краса рідної землі;
Б) реалії емігрантського життя;
⃰ В) доля України, її прадавнє минуле і драматичне сучасне;
Г) кохання.

6. «Біографія», «Пам’яті Куліша», «Сучасники» — вірші зі збірки Є. Маланюка:

⃰ А) «Стилет і стилос» (1925);
Б) «Гербарій» (1926);
В) «Земля і залізо» (1930);
Г) «Перстень Полікрата» (1939);
Д) «Остання весна»(1959).

7. Укажіть назву поезії Є. Маланюка, з якої наведені рядки:

Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун — бо це лиш рупор мас…

А) «Сучасники»;
Б) «Пам’яті Т. Осьмачки»;
В) «Лист»;
⃰ Г) «Шевченко»;
Д) «Ждали всі зеленого розмаю…».

8. Укажіть, яке ідейне навантаження несуть слова Є. Маланюка:

Як в нації вождя нема,
Тоді вожді її — поети!

А) Тільки поети можуть бути в центрі боротьби за незалежність України;
Б) біля керма держави мають стояти представники інтелігенції;
В) поезія — основна рушійна сила на шляху національного відродження;
⃰ Г) завдання митця — служити Україні, втілювати загальнонаціональні ідеї;
Д) тільки український митець може подолати перешкоди у процесі формування національної самосвідомості.

9. Постаті яких українських митців знаходяться в полі зору Є. Маланюка в поезії «Сучасники»?

А) Остапа Вишні і Максима Рильського;
⃰ Б) Максима Рильського і Павла Тичини;
В) Григорія Сковороди і Павла Тичини;
Г) Тараса Шевченка і Пантелеймона Куліша;
Д) Олени Теліги і Оксани Лятуринської.

10. Слова з поезії Є. Маланюка «Лист»: «Так. Без Тебе повільна, нестямна загибель» — адресовані:

⃰ А) Батьківщині;
Б) коханій;
В) матері;
Г) сонцю;
Д) українській мові.

11. Розмістіть етапи життя і творчості Є. Маланюка в правильному хронологічному порядку:

1. Є. Маланюк — у складі Армії УНР;                                                                               А)
2. Творчість під час навчання в Єлисаветградському реальному училищі;          Б)
3. Самітнє життя у Нью-Йорку;                                                                                          В)
4. Є. Маланюк — активний діяч Ліги українських націоналістів,                              Г)

співробітник часопису «Державна нація»;                                                                    Д)
5. Еміграція до Польщі (табори для інтернованих).

1-Б, 2-А, 3-Д, 4-Г, 5-В

12. Установіть відповідність між фрагментом твору і прізвищем того, кому твір присвячено:

1) «Не поет — бо це до болю мало,
не трибун — бо це лиш рупор мас,
і вже менш за все — «Кобзар Тарас»
Він, ким зайнялось і запалало».
2) «На межі двох епох, староруського
золота повен, зазвучав сонценосно
твій сонячно-ярий оркестр»
3) «Реторти, циркуль, колби, книги
і Ви — алхімік мудрих слів»

4) «Не хочу — ні! — цих похорон. Прости.
Хай тільки ворон тричі десь прокряче…»

А) Максим Рильський («Сучасники»);
Б) Павло Тичина («Сучасники»);
В) Тодось Осьмачка («Пам’яті Т. Осьмачки»);
Г) Тарас Шевченко («Шевченко»);
Д) Пантелеймон Куліш («Пам’яті Куліша»).

1-Г, 2-Б, 3-А, 4-В