Преентація "ЛІКАРСЬКІ ПРЕПАРАТИ, ЗАСОБИ І СПОСОБИ ДЛЯ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ РІЗНОМАНІТНИХ ОТРУЄННЯХ"

ЛІКАРСЬКІ ПРЕПАРАТИ, ЗАСОБИ І СПОСОБИ ДЛЯ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ РІЗНОМАНІТНИХ ОТРУЄННЯХ.

Для надання невідкладної допомоги при гострих отруєннях використовують три групи лікарських засобів: За спеціальними показаннями Додаткові Основні

Основними вважають ті препарати, які докорінно змінюють перебіг захворювання. Це антибіотики, стабілізаториклітинних мембран іантиоксиданти,антикоагулянти йантиагреганти, аналгезуючі йспазмолітичні засоби.• При гострих інтоксикаціяххімічними агентами провіднезначення мають антидоти іфармакологічні антагоністи, атакож реанімаційні заходищодо дезінтоксикаціїпостраждалих. Цим самимвони вже в токсикогенній фазігострого отруєнняпопереджують можливукатастрофу.

Препарати заспеціальнимипоказаннямипризначають принаявності ухворих(постраждалих)клінічнозагрозливихсиндромів,ускладнень,загострень, щовимагаємедикаментозноговтручання. Це засоби, які надійно усувають прояви опікового чи больового шоку, гіповолемію і гіпопротеїнемію, розлади кислотно-лужного стану, судинну недостатність і розлади мікроциркуляції. • Також сюди включають препарати для профілактики поліорганної недостатності,звичайно, якщо в цьому є необхідність, зокрема антикоагулянти, антигістамінні засоби, вітаміни, інгібітори ферментів тощо. Фактично препарати за спеціальними показаннями значною мірою забезпечують лікування хворих у соматогенній фазі гострих отруєнь.

Додаткові препаратипри наданніневідкладноїдопомоги маютьсприяти ліквідаціїгострої токсемії(септикотоксемії) —дуже небезпечногопрояву термічного таопікового шоку. Допомогаздійснюється зарахунокдезінтоксикаційноїтерапії,антибіотиків,імуностимуляторівтощо. Ефективна перша допомога при гострих отруєннях забезпечується проведеннямкомплексу реанімаційних і фармако терапевтичних заходів.

Будь-яка програма невідкладної допомоги може передбачати:

Для створення такої програми необхідна якомога повніша інформація про отруєння. На місці пригоди потрібно визначити: характер токсичного агента, Встановити час, коли сталося отруєння, кількість отрути, шлях її проникнення в організм. Чітко визначити стан хворого, звернувши особливу увагу на найбільш небезпечні для життя прояви отруєння. Втім, відсутність необхідної інформації про характер ураження не звільняє того, хто надає допомогу, від обов'язку своєчасного надання невідкладної допомоги постраждалому в будь-яких умовах.

Промивання шлунка за допомогою зонда — найдоступніший і високоефективнийметод видалення токсичних речовин зі шлунка при оральному отруєнні. Його проводять усім хворим незалежно від їх стану і часу, який минув після приймання токсичного агента. При отруєнні припікаючими рідинами, навіть за наявності проявів кровотечі (кров'яниста блювота, кров у промивних водах), ця процедура є обов'язковою. Однак у цьому випадку зонд необхідно змастити вазеліновою олією.• Промивання шлунка проводять водою кімнатної температури, краще температури тіла, для попередження гіпотермії. Нерідко із цією метою використовують розчини калій перманганату (1:1000), таніну, натрій гідрокарбонату тощо. Зонд, змащений вазеліновою або будь-якою рослинною олією, вводять по задній стінці глотки. Наповнену водою лійку зонда, об'ємом близько 300 мл піднімають на 25-ЗО см вище від голови постраждалого, який перебуває у лежачому положенні, швидко опускають нижче рівня шлунка і перевертають. Такий прийом повторюють доти, поки не з'являться чисті промивні води. Якщо після перевертання лійки рідина зі шлунка не витікає, то необхідно змінити положення зонда в ньому або промити зонд водою за допомогою шприца Жане. Першу й останню порції промивних вод поміщають у колби іі направляють на лабораторне дослідження.

При масових отруєннях або в тих випадках, коли хворий не може проковтнути зонд, промивання шлунка проводять таким способом:постраждалому пропонують випити 5-6 склянок теплої води або слабкого розчину натрій гідрокарбонату, а потім,подразнюючи пальцем корінь язика,викликають блювання. Цю процедуру повторюють кілька разів, після чого слід забезпечити приймання постраждалим проносного засобу(зазвичай сольового).

Промивання шлунка при коматозному стані можливе тільки лікарем або під його контролем середнім медичним працівником, за умови володіння ним методом інтубації трахеї. Промивання шлунка без інгубації при коматозному стані допустиме лише при отруєнні високотоксичними речовинами дихлоретаном, ФОС тощо. У таких випадках його проводять після попереднього введення роторозширювача і накладання язикотримача для запобігання западанню язика. Одночасно із порожнини рота тампоном видаляють слиз, блювотні маси; знімають зубні протези. При промиванні шлунка постраждалому, який перебуває у коматозному стані, надають положення лежачи на лівому боці. Після закінчення промивання шлунка в нього через зонд вводять 100 - 130 мл 30 % розчину магній сульфату (проносний засіб), а також 2-3 столові ложки вугілля активованого з водою, у вигляді кашки. Використання солей магнію як проносних препаратів при отруєнні припікаючими хімічними агентами недопустиме. При отруєннях речовинами наркотичного типу дії промивання шлунка потрібно проводити через кожні 4-6 год оскільки в таких випадках можливе повторне надходження отруйних речовин до шлунка з кишок.

Крім механічного видалення отрути зі шлунка застосовують різнізасоби зв'язування і знешкоджування її. Для цього використовують вугілля активоване з водою у вигляді кашки (по 1-2 столові ложки всерединупісля промивання шлунка). Вугілля добре адсорбує алкалоїди, глікозиди, а також різні синтетичні органічні сполуки, солі важких металів.

Обволікаючі і в’яжучі засоби. Уповільнити абсорбування токсичних речовин можна обволікаючими засобами (слиз, желе, кисіль), в'яжучими (танін), які ефективні у випадках отруєння припікаючими і подразнювальними речовинами (кислоти, луги,солі важких металів).

Проносні засоби Застосування проносних засобів для зменшення абсорбування і прискорення проходження токсичних речовин у травному каналі не має самостійного значення у комплексній детоксикаційній терапії. Причиною цього є недостатньо швидкий ефект дії сольових проносних (5-6 годин) і властивість прискорювати розчинення й абсорбування жиророзчинних отрут у разі застосування олійних проносних. Тому в таких випадках доцільніше застосовувати очисну клізму, а також проводити стимуляцію кишок за допомогою внутрішньом'язового введення розчину калій хлориду, розчину глюкози і пітуїтрину гідрохлориду (протипоказано при вагітності).

Клізми Випорожнення кишок, як і промивання шлунка, показане при будь-яких оральних отруєннях. Сифонні клізми сприяють видаленню токсичних речовин з товстої кишки, для чого необхідно ввести до 1 л води температурою 25-35 °С повторно. Цю процедуру потрібно проводити доти, поки в лійку із кишки не почне надходити прозора вода без видимих домішок калу. Під час процедури хворий має перебувати в положенні лежачи на спині, з дещо зігнутими в колінах ногами. Ці клізми протипоказані постраждалим з тяжкою серцевосудинною недостатністю.

Форсований діурез Для видалення токсичних речовин із крові застосовують метод форсованого діурезу, який є ефективним при інтоксикації різними хімічними сполуками, що виводяться переважно нирками. Форсований діурез як метод детоксикації грунтується на застосуванні осмотичних діуретиків (сечовина, манітол) чи салуретиків (фуросемід, кислота егакринова), що сприяють різкому підвищенню діурезу і є головним способом консервативного лікування хворих з інтоксикаціями в стаціонарі. Форсований діурез є ефективним методом детоксикації при отруєннях барбітуратами, морфіном, хініном, фосфорорганічними сполуками, саліцилатами, солями важких металів тощо. Проведення форсованого діурезу передбачає попереднє водне навантаження, введення діуретика і замісну терапію розчинами електролітів. Крім того, при гострих отруєннях барбітуратами і саліцилатами треба разом з водним навантаженням (1000 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) підвищувати лужні резерви крові шляхом внутрішньовенного крапельного введення розчину натрій гідроген карбонату з одночасним контролем кислотно-основного стану. Форсований діурез протипоказаний у випадках інтоксикацій, ускладнених гострою і хронічною недостатністю кровообігу, а також зниженої функціональної здатності нирок (олігурія, азотемія).

Гіпервентиляція Для підвищення природних процесів детоксикації організму застосовують лікувальну гіпервентиляцію. Інгаляції карбогену або застосування апарата штучної вентиляції легень дають змогу значно підвищувати хвилинний об'єм дихання. Це має особливе значення, коли токсичні речовини видаляються з організму через легені (наприклад сірководень, хлоровані вуглеводи, чадний газ). Проте тривала гіпервентиляція є неможливою у зв'язку з порушенням газового складу крові й кислотно-основної рівноваги. Гіпервентиляцію слід проводити по 15- 20 хв повторно через 1-2 години протягом всієї токсикогенної стадії отруєння.