Презентація на тему "Основні ознаки травм скелетно-м’язової системи" 10 клас Основи медичних знань

Тест на уважність та зосередженість. Знайди літеру N

Тема уроку: Основні ознаки травм скелетно-м’язової системи

Цілі уроку: Розглянути травми органів скелетно-м'язової системи;З’ясувати симптоми пошкодження органів скелетно-м'язової системи, небезпеку та наслідки;Розглянути алгоритм домедичної допомоги при травмах органів скелетно-м'язової системи.

Пригадайте, а що таке скелетно-м'язова система?

Скелетно-м’язова система людини (Опорно-рухова система, опорно-руховий апарат, кістково-м'язова система) — комплекс структур який утворює каркас, надає форму організму, дає йому опору та забезпечує захист внутрішніх органів і можливість пересування у просторі. Це саморушний механізм, який складається з 400 м'язів, 206 кісток і декількох сотень сухожиль. Більшість кісток скелету з'єднане рухомо за допомогою суглобів. Одним кінцем м'яз прикріплюється до однієї кістки, утворюючи суглоб, іншим кінцем — до іншої кістки.

Поняття травми скелетно-м’язової системи. Ушкодження скелетно-м’язової системи об’єднує різноманітні ушкодження м’язів, сухожиль, сегментів кінцівок або кінцівок в цілому, суглобів, хребта, кісток таза. 

Травми скелетно-м’язової системи Місцевіпереломи кісток, підвивихи суглобів, пошкодження м’яких тканин. Загальнітравматичний шок і жирова емболія (множинне закриття кровоносних судин краплями жиру). 

Часто такі травми ускладнюють кровотечі, синдром тривалого стиснення, інфекційні чинники.

Переломи кісток і пошкодження суглобів. Переломи поділяють на Відкриті.за яких відбувається порушення покривних тканин (шкіри). Закритіза яких не відбувається порушення покривних тканин (шкіри).

Закриті переломи бувають 

Внутрішньосуглобовий. Такі переломи зазвичай супроводжуються внутрішньою кровотечею.

Більш тяжким клінічним перебігом характеризуються бойові травми і травми техногенного походження, що виникають у разі впливу вражаючих факторів осколково-вибухової і вибухової дії.

Серед невогнепальних відкритих переломів виділяють первинно відкриті, коли ушкодження м’яких тканин і переломи виникають миттєво, і вторинно відкриті внаслідок перфорації (прориву) м’яких тканин і шкіри уламками кістки в зоні первісного закритого перелому.

Ушкодження суглобів можуть бути закритими і відкритими. Виділяють також внутрішньосуглобові переломи, пошкодження зв'язкового апарату і внутрішньосуглобових утворень.

Відкриті ушкодження поділяють на проникаючі, що супроводжуються порушенням цілісності шкіри і суглобової капсули, і непроникаючі, коли капсула не пошкоджена. Небезпека відкритих проникних ушкоджень суглобів полягає в можливості розвитку важких інфекційних ускладнень.

Усі переломи кісток і травматичні ушкодження суглобів можуть бути ізольованими, множинними, поєднаними і комбінованими.

Ізольованими вважають переломи кісток одного сегмента або ушкодження одного суглоба. 

Під множинними розуміють кілька переломів в одному або кількох сегментах чи суглобах.

Поєднаними називають спільні ушкодження кісток і суглобів та органів і структур інших анатомічних ділянок.

Діагноз комбінованого ураження визначають, коли має місце спільна дія травмувального агента і вражаючих чинників іонізуючого та світлового випромінювання, отруйних речовин і продуктів горіння. Променева хвороба

Остаточний діагноз переломів і вивихів ґрунтується на відомостях комплексного обстеження (клінічні та рентгенологічні дослідження), що дає змогу визначити найбільш раціональну тактику лікування.

Розрізняють абсолютні й відносні клінічні ознаки переломів.

До абсолютних ознак належать такі: наявність кісткових уламків у рані;патологічна рухливість; кісткова крепітація (шум, який чути в місці перелому кістки); укорочення або деформацію кінцівки, порушення цілості кістки, яке визначають рентгенологічно.

Відносними ознаками є: припухлість і крововилив у ділянці травми; відчуття болю в ділянці перелому в разі навантаження по осі кінцівки; порушення її функції.

Симптомами закритих ушкоджень суглобів є: порушення форми суглоба внаслідок гемартрозу (скупчення крові в порожнині суглоба) і зміщення уламків; біль у суглобі під час руху; обмеження властивих даному суглобу активних і пасивних рухів; патологічна рухливість, не властива даному суглобу.

Травми хребта і спинного мозку. Найпоширенішою причиною хребетної спинномозкової травми є падіння з висоти, притиснення вагою, транспортні травми. 

Згідно зі статистикою травм переломи хребта у 26% випадків супроводжуються ушкодженнями спинного мозку.

Усі закриті травми хребта поділяють на: ушкодження зв’язкового апарату;переломи тіл, дуг і відростків хребців; переломо-вивихи і множинні пошкодження хребта.

Ушкодження спинного мозку поділяють на: Струс;Стиснення;Забій;Частковий і повний розрив.

Залежно від рівня ушкодження, розрізняють ушкодження шийного, грудного, попереково-крижового відділів спинного мозку та корінців кінського хвоста.

Характерними клінічними ознаками ушкодження спинного мозку є біль у ділянці хребта, зниження сили м’язів і обмеження активних рухів у суглобах рук і ніг аж до повного їх паралічу, а також порушення чутливості й функціонування тазових органів (наприклад, нетримання сечі).

Найефективнішим лікувальним заходом у разі травми скелетно-м’язової системи є іммобілізація кінцівки (надання їй стану нерухомості).

Невідкладна допомога під час травми спинного мозку передбачає необхідність правильного положення постраждалого на ношах і якнайшвидшу евакуацію в травматологічний або нейрохірургічний (у разі ушкодження спинного мозку) стаціонар.

Постраждалого дуже обережно вкладають на щит в положенні на спині і обережно фіксують ременями. 

За відсутності щита постраждалого транспортують на ношах в положенні лежачи на животі.

За пошкодження шийного відділу хребта здійснюють іммобілізацію хребта разом з головою спеціальними шинами.

Підсумок уроку: (рефлексія)Цілі уроку виконано, тому спробуйте продовжити речення…Сьогодні я дізналася…Я навчилася…Я спробую…Тепер я зможу…Було цікаво…Було важко…Мій настрій…

Дякую за увагу!Бережіть себе і своїх рідних!