Престижність професій як психологічний і соціальний показник престижності держави в світі

Тези. На даний момент існує ситуація, яка полягає в суперечливості ієрархії престижу. Зростає престиж професій, яким відповідає найбільш висока оплата праці і широкі можливості зробити кар'єру і відзначається падіння престижу ряду професій, що вимагають високої кваліфікації і рівня освіти. Дана ієрархія престижу відображає кризовий перехідний стан суспільства - невідповідність між освітою, яка здобувається, професією і доходом як індикаторами соціального статусу. В результаті, орієнтуючись на певний соціальний статус, молодь, яка надходить до вузів, має мало можливостей отримати роботу або дохід, що відповідають профілю і рівню професійної підготовки. Порушення зв'язку між рівнем освіти, сферою професійної зайнятості та оплатою праці фахівця формує відповідну шкалу престижу і тим самим не тільки веде до вимушеного працевлаштування не за фахом, а й впливає на мотивацію вибору рівня освіти, професії і вузу. Змушує людей їхати зп кордон у пошуках кращої долі. І відповідно падає рівень престижу держави по працевлаштування по відношенню до інших країн.

Престижність професій як психологічний і соціальний показник престижності держави в світі

           Що, як не успішність та спроможність достойно прожити, а не проіснувати є високим показником успішності держави у світі. На мою думку високий рівень життя суспільства є показник високої працевлаштованості кожного громадянина держави і при цьому важливим показником є висока зарплата. Але, якщо в Україні не покращиться бізнес-клімат та не прискориться економічне зростання, трудова міграція, що зростає, перетворить країну на громаду пенсіонерів, яких нікому буде годувати.

        На відміну від економічних рейтингів, показники суспільного розвитку та якості життя у нашій країні обумовили падіння позицій України.

       Україна одна з найбільш нещасних країн – 132 місце між Ганою та Угандою. На загальний Індекс щастя впливає рівень ВВП на душу населення, соціальна підтримка, тривалість здорового життя, свобода життєвого вибору, щедрість (благодійність), сприйняття корупції, негативне майбутнє.

       З 2013 року Україна втратила 45 сходинок, що обумовлено поглибленням соціальної та економічної кризи, військовими подіями в країні. Відповідно до Глобального індексу щастя найбільший позитивний вплив здійснює соціальна підтримка. Мова йде не про державну підтримку, а про підтримку суспільства та близького оточення. А у групі за рівнем доходів нижче середнього Україна посіла 2 місце після В'єтнаму, обійшовши Монголію, Молдову, Вірменію та Індію. У порівнянні з 2016 роком, наша держава піднялася на 6 пунктів, що обумовлено високим коефіцієнтом інноваційної ефективності, тобто співвідношенням інноваційного результату до інноваційних ресурсів [14].      

         Відповідь на питання, куди ж діваються робочі руки, варто шукати за межами України. Адже працездатні громадяни масово виїжджають з країни, часом погоджуючись за кордоном на менш престижну роботу.

        Щоб зрозуміти, чому українці, багато з яких мають вищу освіту, погоджуються на спартанські умови роботи за кордоном, досить зіставити рівні зарплат. Наприклад, у польській теплиці, можна заробити близько 2,6 тис. злотих на місяць (близько 20 тис. грн). А якщо перед виїздом в Польщу отримати довідку — підтвердження статусу податкового резидента України у податковій, вдасться заробляти до 3,1 тис. злотих на місяць (майже 24 тис. грн).

        Але робочі руки потрібні не тільки в Польщі, яка страждає від гострої нестачі кадрів. У Чехії активно набирають робітників на виробництво, склади та сезонні роботи, Литва бере будівельників і водіїв-далекобійників, ОАЕ — фахівців сфери гостинності, Німеччина запрошує всіх — від програмістів і лікарів до водіїв і будівельників. Ізраїлю потрібні різноробочі та пакувальники, Канаді та Австралії — помічники фермерів, а ближче до літа активізуються країни Скандинавії та Іспанія з сезонними роботами, з’являються курортні пропозиції від Болгарії, Єгипту та Ізраїлю. Зарплати в різних країнах відрізняються в рази — в Польщі і Чехії український будівельник може заробити еквівалент 20-30 тис. грн, у Німеччині та Ізраїлі — 50-75 тис. грн.

       Не втрачає актуальності і східний напрямок трудової міграції. Українці, незважаючи на конфлікт на сході, як і раніше їдуть працювати в Росію, а також у Білорусь і Казахстан[11].

       Стверджувати, що за кордоном користуються попитом виключно робочий і обслуговуючий персонал з України, було б невірно. Ми спостерігаємо збільшення рівня доходів працюючих за кордоном українців. Це відбувається завдяки тому, що все більше вихідців з України знаходять кваліфіковану роботу. Наприклад, у Польщі близько 30% трудових мігрантів знаходять хорошу роботу в польських компаніях або міжнародних корпораціях[10].

      Зокрема, в Польщі, Німеччині, Великобританії, Чехії, Данії, Швеції, США та інших західних країнах зростає попит на українських програмістів. Це молодь 25-35 років, володіє розмовною англійською, з дипломом КПІ або іншого політехнічного ВНЗ України і кваліфікацією рівня senior. В Україні інженер-програміст з 5-7 роками досвіду в комерційних проектах отримує $4-5 тис. на місяць ($48-60 тис. на рік) і сплачує з цієї суми 5% податку як приватний підприємець-спрощенець. При цьому в Німеччині попервах він буде отримувати близько 55– 65 тис. євро на рік, з яких заплатить від 40% до 27% податку в залежності від складу сім’ї. Тобто вигода роботи за кордоном, на перший погляд, не так вже й відчутна [9].

Крім айтішників, хороші шанси працевлаштування на Заході також є у лікарів, фармацевтів, вчених, що спеціалізуються в точних науках і здатних брати участь у наукових розробках в дослідницьких центрах або викладати в університетах. Як правило, зробивши кар’єру за кордоном, вони відвідують Україну хіба що як гості. Таким чином, найкращі розуми Україна втрачає безповоротно.

       Оцінки масштабів трудової міграції в різних дослідженнях та експертних судженнях можуть відрізнятися в рази (від 1 млн до 10 млн осіб). Однак, всі дослідження підтверджують, що найбільш популярними напрямками трудової міграції залишаються Польща і РФ. З 2014 року спостерігається переорієнтація трудових потоків з Росії на Польщу.

Відплив освічених людей — більш небезпечна тенденція, ніж масовий виїзд на сезонні роботи на полях. Держави зацікавлені в залученні іноземних, особливо висококваліфікованих кадрів, адже на їх підготовку вони не витрачають гроші. До того ж такі кадри збільшують ВВП і виправляють асиметрії їхнього ринку праці. Достатній відсоток висококваліфікованих емігрантів, що не покривається іммігрантами в нашу країну, навпаки, посилює асиметрію українського ринку праці [2].

        Не варто закривати очі і на те, що, крім робочої сили і кращих розумів, за кордон масово виїжджає молодь, яку охоче приймають у вузи Польщі, Німеччини, Чехії та інших країн. Ця “відстрочена еміграція” буде страшніша за заробітчанство, оскільки велика частина дорослих заробітчан їде вирішувати свої матеріальні проблеми і повертається в Україну, чого не можна сказати про молодь. Ще під час навчання в закордонному виші багато українських студентів починають шукати можливості назавжди зачепитися на чужій землі [4].

        Але, багато IT-фахівці, враховуючи такий самий рівень доходів і високу вартість життя на Заході, воліють залишатися “вершками середнього класу” в Україні. Українські роботодавці вже перейнялися утриманням співробітників, які націлилися на трудову міграцію. Деякі з них почали підвищувати зарплати. Особливо ця тенденція виявилася на заході країни — в 2017 році приріст зарплат у Волинській, Закарпатській та Чернівецькій областях перевищив навіть київські показники і досяг 25%. Багато роботодавців змушені підвищувати зарплати, щоб набрати нових працівників. При цьому деякі підприємства збільшують ставки в превентивному порядку, причому відразу на 50-70% [8].

        Одномоментно підвищити зарплати хоча б до рівня 70% від того, що пропонують українцям в сусідніх країнах, в нинішніх реаліях бізнесу часто не під силу, особливо враховуючи характерну для української економіки низьку продуктивність праці. “У зв’язку з відтоком працівників за кордон українським роботодавцям доводиться шукати додаткові аргументи для мотивації співробітників залишатися на підприємстві і в країні. Поряд із підвищенням рівня оплати праці може застосовуватися нематеріальна мотивація — комфортний клімат в колективі, загальні цінності людини та компанії, прогресивна корпоративна культура і т. п.

          Запроваджена в 2011 р. Національна рамка кваліфікацій (НРК) [15], з одного боку, набуває нових ознак інституційності (певна її частина майже дослівно вже відображена в Законі України “Про вищу освіту” [4]), з другого – слабо функціонує як дискурсивний інструмент і в професійно-освітньому середовищі, і в громадсько-суспільному.на мою думку з боку держави поки що не було якихось кроків, спрямованих на скорочення трудової міграції. Втім, розробкою існуючих лише на папері стратегій та заснуванням спеціальних офісів і комісій, як це часто у нас роблять, ситуацію не виправиш. Найкраще, що може зробити держава: заохочувати підприємництво та створювати рівні і зрозумілі правила гри для бізнесу. Це створить умови для залучення як емігрантів-підприємців, так і для іноземних інвесторів, які будуть зацікавлені створювати конкурентоспроможне виробництво з високою продуктивністю праці, а отже, і високою зарплатою не в Польщі чи Словаччині, а в Україні [15].

         Також на мою думку основне завдання полягає в тому, щоб мати інструмент профорієнтації, який би забезпечував доступ як до споживача профорієнтаційної послуги, так і до консультанта, який її надає, а також до всіх професійних громад, для залучення їх до осмислення і формулювання вимог до кваліфікацій, відповідних сучасному рівню запиту на тих чи інших фахівців. Як такий інструмент був запропонований синтез систем моніторингу та профорієнтації, завдяки якому профорієнтаційна робота могла б здійснюватися з урахуванням моніторингових даних стану ринку праці та громадської думки щодо питань, пов’язаних із сферою трудових відносин. Акцент при цьому робиться на широкому шарі “на перший погляд не дуже відчутних (м’яких), але вельми дієвих основ соціально-психологічного професійного самоздійснення” [16, с. 11].

Список використаних джерел та літератури

1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.1: - К.: Либідь, 2003. - С.175-179.
2. Зязюн І.А. Вузівська підготовка педагога до профільного навчання учнів старших класів // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми / Зб. наук. пр. - Київ - Вінниця, 2004. - 503 с.
3. Оксамитна C. M. Престиж професій і занять в українському суспільстві. - Режим доступу: www.library. ukma. kiev.ua/e-lib/NZ/NZV20_2002_sotsiol/06_oksamytna_sm. pdf
4. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн.1: Соціальна психологія особистості і спілкування. - К.: Либідь, 2004
5. Павлютенков Е.М. Профессиональная ориентация учащихся. - К.: Радянська школа, 1983
6. Педагогічні основи трудового становлення і професійного самовизначення учнівської молоді: Методичний посібник / За редакцією Тименка М.П. - К.: 1996. - 268 с.
7. Професійна освіта України за роки незалежності (1991-2003 рр.) /Науково-допоміжний бібліографічний покажчик. - К., 2004
8. Абульханова-Славская, К.А. Стратегия жизни. - М.: Мысль, 1991.
9. Вопросы профессиоведения / Под ред. С.Н. Левиевой. - Л., 1979
10. Клитов Е.А. Путь в профессию. - М., 1983.
11. Коган, Л.Н. Цель и смысл жизни человека. - М., 1984.
12. Кон, И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание - М., 1984.
13. Коржева, Э.М. Молодежь: ориентации и жизненные пути. - Рига, 1988.
14. www.uifuture.org/post/ukraina-u-globalnih-rejtingah-2017-2018
15. https://works.doklad.ru/view/ir11eyY8VCE.html