Тести від «На Урок»: Організація дистанційної роботи під час карантину

Превентивне виховання в старших класах

Про матеріал
Основним завданням превентивного виховання є забезпечення виховання в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки. Воно має здійснюватися на основі морально-правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві й становлять суспільну свідомість; забезпечення подолання окремими учнями шкідливих звичок і навичок, що сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання
Перегляд файлу

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Превентивне виховання

у старших класах

 

Підготувала: вчитель

Солдатенко І.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді, на їх допомогу і захист.

        Термін «превентивний» розглядається нами як "попереджувальний" (запобіжний, охоронний, захисний) і стосується профілактики девіантної поведінки, алкоголізму, наркоманії, СНІДу, способу життя, який веде до хвороб, знецінення сенсу життя.

        Основним завданням превентивного виховання є забезпечення виховання в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки. Воно має здійснюватися на основі морально-правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві й становлять суспільну свідомість; забезпечення подолання окремими учнями шкідливих звичок і навичок, що сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

        Ефективність превентивного виховання підвищується, якщо:

• стимульовано здоровий спосіб життя й позитивну соціальну орієнтацію учня;

• використано активні форми й методи виховного впливу на учнів (діалоги, аутотренінги, дискусії, акції);

• використано досягнення педагогічної та психологічної науки;

• сімейно-шкільне виховання здійснюється на засадах гуманізму, демократизму, доброзичливості, партнерських взаємин.

        Реалізація мети та завдань превентивного виховання здійснюється за такими критеріями:             

Ø на рівні фізичного здоров’я:

прагнення фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної цінності. Фізична розвиненість, загальна фізична працездатність. Загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

Ø на рівні психічного здоров'я (психологічного комфорту):

відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру та шкідливих звичок;

Ø на рівні духовного здоров’я:

узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, почуття прекрасного в житті;

Ø на рівні соціального здоров’я (соціального добробуту):

сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, соціально орієнтована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.

Ø фізичне виховання є невід’ємною складовою превентивної освіти, яка забезпечує можливість набуття кожною дитиною необхідних знань про здоров'я і засоби його зміцнення.

 

         Результатом превентивного виховання є поведінка учнів, що визначається основними показниками вихованості:

1. Поведінка в сім'ї: чи виявляє дитина інтерес до сімейних справ, проблем у родині, чи переживає разом з іншим членами родини радощі й негаразди.

2. Поведінка в школі: уважність на уроках, старанність у виконанні завдань учителів. Вияв почуття відповідальності за доручені справи, бережливе ставлення до шкільного майна, дотримання правил для учнів і режиму закладу.

3. Ставлення до старших: ввічливість у спілкуванні, надання посильної допомоги тим, хто її потребує.

4. Ставлення до ровесників: активна участь у спільній діяльності. Прагнення поділитися своїми успіхами та невдачами з товаришами. Бажання безкорисливо допомагати друзям, прагнення не підводити клас, групу.

5. Поведінка на вулиці та в громадських місцях: дотримання правил вуличного руху, збереження природи, дотримання чистоти в громадських місцях, у транспорті, на вулиці.

6. Ставлення до самого себе: охайність і бережливість, дотримання правил особистої гігієни, виконання режиму дня, адекватна оцінка своєї поведінки та окремих вчинків, правдивість, принциповість.

       Чи не найважливіша роль у превентивному вихованні учнівської молоді відводиться класним керівникам. Адже обов’язки класного керівника передбачають ведення щоденника психолого-педагогічних спостережень за учнями, обліку учнів класу, схильних до правопорушень; залучення таких дітей до різних видів діяльності (громадсько-корисної, спортивної, творчої, пізнавальної тощо); популяризацію в учнівському середовищі знань про негативний вплив на здоров’я дитини алкоголізму, наркотиків, куріння, формування в учнів потреби у здоровому способі життя; проведення індивідуальної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки; здійснення контролю за організацією вільного часу таких учнів; інформування батьківської громадськості про дотримання учнями норм поведінки чи їх порушення; співпрацю з інститутами, причетними до виховання підлітків з девіантною поведінкою.

        Специфіка професійного завдання класного керівника в превентивному вихованні визначається необхідністю корекції соціально-педагогічної ситуації розвитку життєдіяльності підлітків, виявлення та аналізу деструктивних факторів, які зумовлюють девіантну поведінку неповнолітніх.

Підґрунтям грамотної, результативної колекційної роботи є діагностична спрямованість процесу превентивного виховання, яка дає можливість виявити фактори негативного впливу на учнів, причини психологічних механізмів відхилень у поведінці. Діагностичні дослідження проводяться різними методами. Зокрема, можна використовувати різноманітні анкети, які дають інформацію про індивідуальні психологічні особливості учнів, їх моральні орієнтири, ідеали, прагнення, а також про схильність до девіантної поведінки, шкідливих звичок.

        Важливу інформацію про особливості характеру учнів, комунікативні та організаторські здібності, соціометричну позицію в класному колективі отримують класні керівники в ході спостереження за поведінкою школярів в урочний і позаурочний час. Класні керівники, постійно спілкуючись зі своїми учнями на перервах, спільно організовуючи позакласні заходи, відвідуючи уроки різних вчителів у своїх класах, отримують можливість не лише скласти точну психолого-педагогічну характеристику класного колективу і окремих учнів, але й запобігти негативним проявам у колективі, скоректувати мотиваціно-поведінкову сферу діяльності учнів, налагодити доброзичливі, партнерські стосунки із школярами.

      Дуже ефективним у діагностичному плані є відвідування класним керівником учнів удома. Це дає можливість ознайомитись з умовами проживання і виховання дитини, з’ясувати соціальний статус сім’ї, де виховується учень, налагодити контакт з батьками.

       На основі проведеної діагностичної роботи кожен класний керівник на початку навчального року складає психолого-педагогічну характеристику класу, оформляє соціальний паспорт класу, планує роботу з класним колективом та індивідуальну роботу з учнями, схильними до правопорушень.

Одним із найтиповіших правопорушень учнів є пропуски уроків без поважних причин. З метою їх недопущення в нашій школі класними керівниками,  проводиться профілактична робота з класними колективами та індивідуальна корекційна робота з учнями, схильними до пропусків.

         У роботі з учнями, схильними до правопорушень, найбільш результативним є особистісно зорієнтований підхід. Тому чи не найбільшу увагу слід надавати індивідуальній роботі з такими учнями. Вона передбачає щоденну цілеспрямовану планомірну роботу класного керівника з учнями, їх батьками, вчителями-предметниками. Індивідуальна робота з учнями включає різні форми та методи: бесіди, відвідування учнів удома, зустрічі з представниками правоохоронних органів, залучення до участі в позакласному житті школи. Особливо ефективними методичними прийомами, які використовують класні керівники у корекційній роботі з учнями, схильними до правопорушень, є власний приклад, дискутування, заохочення, створення проблемних ситуацій, упроцесі вирішення яких учень вимушений дотримуватись певних моральних норм.

           У старших класах робота спрямовується на пізнавально-інтелектуальну .Для превентивного виховання добирається життєво важлива й доступна для шкільного віку за обсягом і змістом морально – правова інформація та інформація про здоровий спосіб життя, яка дозволить в обмежений час досягти максимального виховного ефекту, не перевантажуючи пам’яті учнів непотрібними фактами й деталями. Морально – правові знання сприяють виробленню в школярів чіткого уявлення про те, що є моральним, а що аморальним у конкретній ситуації, що корисно для здоров’я, а що шкідливо. Учень, у якого сформовані правові, моральні погляди й переконання, не лише усвідомлює їх істинність, а й готовий діяти відповідно до суспільних норм і вимог законів.

               Причини підліткової злочинності полягають насамперед у втраті традиційних життєвих цінностей, повсюдне зниження морального порогу, прагнення до легкого забезпечення, послаблення родинних зв'язків, негативний вплив телебачення, Інтернету, комерціалізація спорту і культури та інші негативні прояви тих соціально-політичних та економічних процесів, що відбуваються в нашій державі.

В цих умовах особливо гостро виявляється необхідність застосовувати нові, більш ефективні прийоми та методи впливу на «важких» підлітків, оскільки традиційні методи дії на учнів з ускладненою поведінкою не дають бажаного результату.

Традиційні та сучасні підходи до шкільної профілактики

Традиційні

Характеристика

Сучасні

Характеристика

 

Інформаційний

Учням повідомляються фактичні дані про природу, властивості та шкідливі наслідки тютюнопаління, вживання наркотиків та алкоголю

Психологічне щеплення

Концепція психологічного щеплення подібна до тієї, яку використовують у медицині

 

Емоційний

Стимулювання особистісного зростання дітей. Учні навчаються давати адекватну самооцінку, приймати конструктивні рішення

Навички опору тиску

Школярі учаться розпізнавати, уникати, переборювати негативні ситуації (пропозиції випити, запалити сигарету тощо). Навчання способів відмови за допомогою рольових ігор.

 

Організація дозвілля

Дітям надається можливість проявити себе в різних формах активного відпочинку, громадської діяльності

Розвиток особисті та соціальної компетентності

Формуються навички подолання життєвих труднощів. У школярів

розвиваються

уміння розв'язувати

приймати адекватні

рішення.

 

Моралізування

Моральні та етичні

установки у вигляді лекцій,бесід

Вироблення

імунітету до

зовнішнього тиску

однолітків і ЗМІ,

вміння

контролювати свою

поведінку,

переборювати стрес,

депресію.

Формування вміння

наполягати на

своєму.

Залякування

Використання емоційно

забарвлених закликів не вживати психеактивних

речовин у зв'язку з їх

катастрофічним впливом

на особистість

Превентивне навчання має поєднувати як традиційні прийоми, так і методи навчання у групі, наведені вище. Групові заняття мають таку структуру:

1. Вправи - активатори (створюють робочу атмосферу, усувають
психологічні бар'єри).

2. Розминка у вигляді гри або вправи (сприяє включенню всіх учнів у
групову роботу).

3. Вправи на формування адекватної самооцінки.

4. Вправи на розвиток навичок планування поведінки та аналізу ситуації.

5. Вправи на формування позитивних життєвих цілей і розвитку мотивації.

6. Групові дискусії і мозкові штурми (для розвитку здатності аналізувати і
прогнозувати ситуацію).

7. Рефлексія (підбиття підсумків заняття, отримання зворотного зв'язку).

      Одним із заходів первинної превенції є соціально-педагогічний захист, що допомагає подолати міжособистісні конфлікти і розвиває здатність до позитивних, правомірних стосунків.

       Виникненню конфлікту сприяє ситуація, коли один із суб’єктів: не встановлює контакт (дивиться похмуро, не всміхається, не звертає увагу на партнера; позбавлений почуття гумору; говорить тільки про те, що йому вигідно і цікаво; не вислуховує інших, постійно їх перебиває; маніпулює, застосовує нечесні прийоми; нападає, критикує, звинувачує; не визнає своїх помилок, ніколи не вибачається.

      Можна запропонувати дітям десять правил поведінки, які не тільки попередять конфлікт, а й формуватимуть риси характеру.

1. Дай партнеру виговоритись.

2. Вимагай обґрунтування його претензій чи звинувачень.

3. Знайди потрібні слова для заспокоєння його агресії.

4. Свою негативну оцінку подавай як відображення особистих почуттів.

5. Запропонуй партнеру сформулювати бажаний результат.

6. Розглядай проблему конфлікту як задачу з підручника і знайди варіант її розв’язання.

7. Дай партнеру «зберегти своє обличчя».

8. «Збережи й своє обличчя», утримуйся в позиції «на рівних».

9. Не бійся компромісу і вибачень.

10. Домовляйся й не руйнуй мирних стосунків.

    ДЕСЯТЬ ТАБУ В КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ

Забороняється:

1. Несправедливо оцінювати партнера.

2. Приписувати йому погані наміри.

3. Демонструвати знаки зверхності.

4. Звинувачувати й приписувати відповідальність тільки партнерові.

5. Ігнорувати його інтереси.

6. Бачити все тільки зі своєї позиції.

7. Перебільшувати свої заслуги.

8. Нервувати, кричати, нападати.

9. Зачіпати «больові точки» і уразливі місця партнера.

10. Обрушувати на партнера багато претензій.

ВЧИСЯ САМОРЕФЛЕКСІЇ:

1. Створюй більш ефективний образ свого «Я», знай про себе правду, вмій дивитися правді у вічі.

2. Реагуй на факти своєї поведінки, а не на уявлення про них.

3. Не приділяй підвищеної уваги до похвали і вихваляння.

4. Не реагуй надто емоційно на зовнішні подразники, умій відкласти свою реакцію на них.

5. Умій прощати собі й іншим.

6. Не нашаровуй почуття жалості до себе.

7. Умій направляти свою агресію на справи, а не на людей.

        Основними завданнями вторинної превенції є якомога раніше виявлення негативних змін у поведінці дитини для попередження їх подальшого розвитку. Її підґрунтям є результати різнопланової діагностики. Прикладом може послужити діалог етичного заняття з підлітками «Поспішай робити добро».

Заняття починається з двох маленьких експериментів. У першому дітям пропонується протягом однієї хвилини записати на аркуші будь-які слова. Коли вони написані, педагог пропонує підкреслити ті, які стосуються моральності. Закінчивши роботу, бажаючі читають свої слова.

- Який висновок ми можемо зробити? Так, наше життя і наші думки обов’язково стикаються з моральними проблемами. Як ви думаєте, чому?

Ось та зав’язка, з якої починається діалог. Далі пропонується учням написати десять прикметників, і, діючи аналогічно, педагог веде діалог зі школярами про закономірності отриманих результатів експерименту.

- Який висновок ви можете зробити з результатів експерименту? Так, в арсеналі людської думки визначне місце посідають проблеми моралі, моральні оцінки, етика взаємин. Необхідність у своїх діях нести добро оточуючим влучно виражає народне прислів’я: «Поспішай робити добро». Чи можете ви це прислів’я застосувати до своєї поведінки? Звернімося до вашого досвіду. Виберіть найбільш властивий вам варіант поведінки у типових життєвих ситуаціях.

       ЖИТТЄВА СИТУАЦІЯ

Неділя. По телевізору має транслюватись улюблена передача. Але мама через об’єктивну причину просить саме у цей час погуляти з маленьким братом. Який варіант відповіді ви оберете?

1. Запропоную подивитись передачу разом із братом.

2. Спочатку подивлюся передачу, потім піду погуляю з братом.

3. З’ясую, з якої причини мама не може сама погуляти, потім вирішу, як вчинити.

4. Піду погуляю з братом.

5. Придумаю братові яку-небудь цікаву гру, щоб він не захотів іти гуляти.

Прокоментуйте свій вибір.

ІІ. Класний керівник оголосив дітям, що на ялинку в цирк (або якусь іншу місцеву установу) вдалося дістати вісім квитків, і сказав: «Вас у класі 15 чоловік. Я вас усіх люблю і не можу вирішити, кому не йти. Зробіть це самі. Підніміть руку ті, хто сам вирішив не піти або запропонуйте, як зробити по-іншому».

Як ти вчиниш?

1. Запропоную тягти жереб, щоб не було шкода.

2. Запропоную розв’язати проблему голосуванням.

3. Запропоную дати ці квитки тим, хто це заслужив навчальною й активною роботою.

4. Підніму руку, що не піду.

5. Запропоную розподілити по групах, а група нехай вибере гідних.

Поясніть обраний варіант. Вибір варіантів діти роблять письмово, щоб педагог міг проаналізувати спрямованість їхнього рішення і спланувати роботу далі.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ, ПЕДАГОГАМ І ВИХОВАТЕЛЯМ ПРО ПРЕВЕНЦІЮ НАРКОМАНІЇ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ І МОЛОДІ

Ваші зусилля повинні бути спрямовані на попередження наркоманії та раннє її виявлення серед підлітків. Ви повинні звернути особливу увагу на появу таких особливостей у поведінці підлітків:

1. Часта зміна знайомих, поява нових друзів, з якими підліток вас не хоче знайомити. Здебільшого ці друзі не хочуть заходити у квартиру і викликають підлітка на вулицю.

2. Поява відчуженості або невмотивованої неприязні, грубості, особливо щодо батьків, зміна звичок, захоплень, інтересів, намагання проводити свій час з новими приятелями, виїзд з ними за межі міста «за наркотиками».

3. Поява нової тематики малюнків у підлітків, які захоплюються малюванням (зображення шприців, голівок маку), поява аналогічних татуювань.

4. Поява грошових боргів, продаж сімейних цінностей, коштовностей, перепродаж речей для отримання власних грошей.

5. Зневажливе ставлення до навчання, нехтування своїми обов’язками, погіршення успішності, пропуски занять без поважних причин, відмова від навчання, роботи.

6. Погіршення біологічних ритмів унаслідок вживання наркотиків: різка зміна піднесеного настрою пригніченістю, дражливістю, поганого сну – тривалим глибоким сном; поганого апетиту – хорошим прийомом великої кількості рідини (здебільшого солодкої).

7. Зміна ритму активності (її зниження вранці та вдень), сонливість, млявість, підвищення активності в другій половині дня, втрата сну.

8. Поява слідів проколів шкіри по ходу підшкірних вен.

9. Зміна зовнішнього вигляду підлітка: поява незвичайного почервоніння або блідості, жирність шкіри, незвичайний блиск очей, розширення зіниць, поява жовтизни на зубній емалі чи швидке руйнування зубів, особливо передніх.

10. Відсутність кашлю при простудних захворюваннях.

Крім названих ознак, треба звернути увагу на тютюновий дим у квартирі з незвичайними домішками, запах паленої трави або синтетики, закоптілого посуду (тарілок та мисок), шприців, лікарських засобів, цілих або подрібнених рослин, бинтів, просочених розчином коричневого відтінку, засобів побутової хімії, придбаної не вами.

Третинна або цілеспрямована превенція - це сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці в більш важку стадію. Вона теж повинна бути індивідуальною і містити заходи з виявлення й усунення конкретних недоліків родинного, шкільного і суспільного виховання, а також цілеспрямовану роботу з тими підлітками, які мають відхилення у поведінці.

ЯК ЗАПОБІГТИ АГРЕСИВНОСТІ

1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока до інших людей, тварин - це проблема емоційного і психічного плану. У такому випадку потрібно звертатися до дитячого психотерапевта.

2. Якщо дитина гіперактивна, потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.

3. Якщо дитина запальна і войовнича - переконайтеся, чи не ви або ж батьки провокують таку поведінку. До такої дитини треба бути уважнішими; роз’яснювати їй наслідки її поведінки, щоб вона вчилася регулювати свої взаємини з іншими людьми.

4. Якщо дитина не може стримувати гнів, необхідно залучати її до «активного слухання», щоб вона привчалася вербально висловлювати агресію і знімати збудливість та нервовість.

5. Із домашнього кінозалу вилучити фільми і телепередачі зі сценами насильства, жорстокості.

6. Не застосовувати фізичне покарання до таких дітей.

7. Роз’єднати хулігана і жертву. Зайняти хулігана конкретною роботою, щоб його енергія використовувалась з миролюбною метою.

8. Привчати дітей до самостійного розв’язання своїх проблем так, наскільки це можливо без стороннього втручання.

9. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямовуйте її енергію на щось добре.

10. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми; переконання, а не фізична сила - це все допоможе запобігти агресивності.

    Отже, сучасні педагогічні дослідження переконують, що превенцію треба пов’язувати з формуванням конкретного морального почуття відповідальності школяра. Адже, превентивне виховання - це організований комплекс систематичного і цілеспрямованого впливу на свідомість, почуття і волю учнів для попередження антигромадської поведінки.

 

docx
Додано
26 березня
Переглядів
50
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку