«НА КЛАДЦІ» В. Сухомлинський На вузенькій кладці через річку розминутися ніяк. З одного берега по кладці йде чоловік у білій сорочці. Йде і весело співає. З протилежного берега на кладці йде чоловік у чорній сорочці. Йде, схиливши голову,— сумний, невеселий. Зійшлися на середині річки. Чоловік у чорній сорочці каже: - Я дуже поспішаю, дай мені дорогу, повернись на берег, а потім перейди річку. - Куди ж ти поспішаєш?— запитав чоловік убілій сорочці. - У мене вдома велике горе. Син помер. - Я теж поспішаю, сказав чоловік у білій сорочці. - Куди ж ти поспішаєш? - У мене вдома велика радість. Син народився. Довго стояли мовчки на кладці обидва чоловіки, дивилися в очі один одному. Як вчинити чоловікам у цій ситуації? Потім чоловік у білій сорочці тихо і сумно сказав: - Тобі треба бути вдома швидше. Сказавши це, чоловік у білій сорочці повернувся назад і пішов на берег, туди, куди треба йти чоловікові в чорній сорочці .
Так багато богів і релігій у світі, так багато доріг, що кружляють і звиваються, і все-таки єдине, чого потребує цей невеселий світ, — мистецтво бути добрим. Елла Вілер Вілкок. Доброта — це те, що може по- чути туговухий і побачити сліпець. Марк Твен. Справжня доброта виростає із серця людини. Усі люди народжуються до- брими. Конфуцій. Хай сьогодні нам щастить, хай нам завтра пощастить, хай усім завжди щастить! Будьмо!