презентаці на тему: "Духовне бачення Літургії"

Духовне бачення літургії

Каталіна Рівас отримала благодать бачити Святу Месу з невидимого для людських очей боку. Її досвід можуть допомогти вам по-новому подивитися на Євхаристію.— Це сталося у день Благовіщення, 25 березня, коли у Кафедральному соборі відбувалася урочиста Свята Меса. Ми посповідалися ще напередодні увечері. Я виходила з дому, знервована розмовою зі своєю помічницею, бо запізнювалася на Месу. По дорозі до храму ледь не потрапила під автобус, так поспішала.

Прийшла на Месу, коли всі вже були в храмі. Коли вбігала всередину, Мати Божа сказала мені: «Будь уважна! Сьогодні день навчання для тебе, і все, що ти побачиш і почуєш, будеш розповідати світові». Коли архиєпископ зі священиками розпочинали процесію, я почула спів прекрасних голосів. Звук то наближався, то віддалявся, як повів вітру. Музика прикувала мою увагу, тож я стала приглядатися. Але той хор, який я бачила, не складався з такої великої кількості голосів. Я була здивована.

Єпископ розпочав Месу з «Отче наш» і Акту покаяння, а Матір Божа сказала: «Проси Господа, щоби простив усі твої гріхи і занедбання,. За все жалій від усього серця. Я подумала: «Але ж я сповідалася увечері, не маю гріхів». А Марія сказала: « Нагадаю тобі кілька моментів. Коли ти йшла сюди, твоя помічниця просила про щось, а ти їй негарно відповіла. Не було там ані любові, ані терпеливості. Такі гріхи ображають Бога. Коли ти йшла сюди, то була знервована.

Автобус перетнув твою дорогу, ти роздратувалася і накричала на бідного водія. Це погано. На Месу ти вбігла в останню хвилину, коли та вже розпочиналася. Потрібно приходити раніше, щоби приготуватися; просити Святого Духа, щоб у цю святу мить проникав у вас, щоби ви могли залишити зовні всі думки, суперечки, все, що може відволікти від зосередження, вивести з цього необхідного для зустрічі з Богом стану і пережиття, яким є Свята Меса, це Диво над Дивами». Я секунду подумала і сказала: «Більше нічого не кажи». Цього вистачило, Мати Божа показала мені, що я згрішила тричі.

Священик далі правив Службу. Це був святковий день, і в храмі зазвучало «Слава во вишніх Богу…» Коли ми почали співати цей гімн, я заплющила очі й побачила себе в іншому місці, перед троном, який складався з трьох місць, але був одним цілим. Я нікого не бачила, бо трон потопав у світлі. Подумала, що стою в присутності Господній, у присутності Бога. Розпочалася молитва: «Прославляємо Тебе, благословляємо Тебе». Спів був прекрасний. «Подяку Тобі складаємо, Царю Небесний».

Я вкладала в це всю себе, розуміючи, яка це честь — скеровувати цей гімн до Бога, що ми зазвичай робимо так недбало. «Помилуй нас, котрий береш гріхи світу, вислухай нас, помилуй нас». Це була найпрекрасніша «Gloria», яку я коли-небудь в житті співала і чула. Перед Літургією Слова Мати Божа сказала: «Зараз слухай уважно. Все, що ти почуєш, повинно проникнути в твоє серце, бо Слово Боже приходить і не може повернутися безплідним. Але то ви повинні зробити так, щоби Слово, яке сьогодні почуєте, проникло в вас і могло принести плід. Отож, слухай уважно».

Розпочалися читання, потім Євангеліє, проповідь єпископа… Я дуже здивувалася тому, як одразу мій розум і серце відкрилися на це Слово. Уперше в житті моє серце хотіло вбирати все і зберегти так, щоби принести плід.. Єдине місце, де можна знайти Ісуса в усій повноті, — це Свята Меса. Після проповіді настав, напевно, найпрекрасніший момент у Святій Месі — принесення дарів. Тоді

Матір Божа сказала мені: «Спостерігай». Я побачила, як із боку кожної людини ніби виходила друга постать, так, ніби вони розділялися, роздвоювалися. Ці постаті були прекрасні, молоді, з сяючими обличчями, вони були вбрані у блискучі білі туніки, підперезані в талії. Вони виходили і від чоловіків, і від жінок. Потім почали рухатися до середини храму, в напрямку вівтаря, але не йшли, а пливли над землею. Їхні стопи не торкалися підлоги. Мати Божа сказала: «Це Янголи-охоронці всіх, тут присутніх. У момент принесення дарів вони йдуть до вівтаря і несуть до нього дари людей».

Це було прекрасно! Перші янголи були радісними й несли золоті патени, які сяяли, ніби на них лежали коштовності. Матір Божа сказала, що у цих янголів багато речей для пожертвування від людей, які свідомо беруть участь у Святі й Месі й багато жертвують від себе Господу. Віддають Йому себе самих, свою працю, страждання, радощі, печалі, турботи за інших і за цілий світ.

Потім підійшли інші янголи, зі смутними обличчями. Вони тримали в руках патени, але ті були порожні й не блищали. Мати Божа пояснила, що це янголи людей, які прийшли з обов’язку, не переживають Святу Месу і нічого не жертвують; вони слухають без розуміння, коли і що мають переживати. Нічого не розуміють, а це час прохань до Господа. Потім підійшли янголи з порожніми опущеними руками. Дуже сумні, з опущеними головами, вони підходили до вівтаря. Янголи, що мали дари, клали їх на вівтар і зникали. Дарів дедалі більшало; інші янголи підходили й відразу зникали. Я була вражена і здивована.

Мати Божа сказала: «Це мить прохання. Просіть більше. Моліться у власних намірах, за своїх сусідів, сім’ї, за мир на світі, молодь, старших і помираючих, а насамперед, за Церкву, Святішого Отця і богопосвячених осіб. Це також момент жертвування. Жертвуйте себе, щоби Бог виконав у вас свою досконалу волю. Жертвуйте себе, як душі, що прагнуть відшкодувати Отцю».

Тоді я зрозуміла, який важливий цей момент приношення дарів, момент жертвування, що його потрібно поєднати з любов’ю до Бога. Відтоді я молюся словами: «Господи, віддаю Тобі себе, те, ким я є, що маю, мої невеликі можливості… Все складаю у Твої долоні, на Твій вівтар, поєднане з нескінченою любов’ю, яку Ти маєш до мене» Мати Божа сказала: «Не маєте що пожертвувати, крім Любові Отця і Страждань Сина; але жертвуйте самих себе». Я перепросила Його за всі моменти, прожиті несвідомо і бездумно.

Ми не розуміємо, що зараз робить священик. Трохи вчить нас катехизму, трохи дає церковного приготування до Першого Причастя, але ми не входимо в цю Таємницю, не вникаємо в науку Церкви. Почалося приготування до Консекрації.

І Коли ми стали співати «Свят, свят, свят…», раптом зникла стіна за спиною єпископа разом із вівтарем. Тільки видно було потужне світло від Дарохранительниці, а праворуч від священика весь простір заповнювали безліч постатей. Це були святі, всі в туніках різних кольорів — багато було в білому, також багато у світлих, пастельних барвах, дуже м’яких. І всі на вигляд були одного віку. Їхні обличчя світилися. А зліва від єпископа весь кут заповнили безліч янголів: високі, низькі, херувими, амури, велетні — безліч. Коли ми співали «Свят, свят…», усі впали на землю, навколішки.

Янголи лежали долілиць, і тоді я побачила Божу Матір. Вона стояла за крок від єпископа, за його спиною. Була прекрасна і зосереджена, вдивлялася в щось… Мати Божа стояла навколішках, але над землею, зі складеними долонями, спостерігала за кожним жестом єпископа.

Сказала: «Найповніше я присутня на Месі; завжди мене тут знайдете. Ви їздите до санктуаріїв, до місць об’явлень, і в цьому немає нічого поганого; це добре, бо там, де я об’являюсь, на вас чекає багато благодатей. Але на Святій Месі завжди мене знайдете, і об’являюсь я тут найдовше біля підніжжя Дарохранительниці. Там знайдете мене у вічному поклонінні». Священик промовив слова консекрації. Панувала темрява, тільки вівтар світився.

Коли єпископ розпочав Консекрацію, я побачила, що він почав рости. Обличчя я не бачила, воно потопало у світлі. Але тіло змінювалося. Коли він узяв до рук Гостію, щоб її піднести, я побачила на його долонях загоєні рани Ісуса, сліди від них. Це був єпископ, але одночасно це був Ісус. Тоді я усвідомила, що це Він відправляв Святу Месу. Коли почалося піднесення Гостії, вона стала рости. Ісус відправляв Месу, але одночасно Він був у Гостії, там було Його обличчя. Воно дивилося на нас, усіх присутніх. Гостія стала великою, грандіозною, так що всі могли бачити обличчя Ісуса, яке дивилося на нас.

Коли священик опустив Гостію, я впала на землю, як і всі, не розуміючи, що сталося. Враження було дуже сильним. Раптом я ніби опинилася в іншому місці. Єпископ почав промовляти слова консекрації Крові Господньої. І тоді заблищали промені, схожі на блискавки за сильної бурі. Я побачила Ісуса вгорі, над єпископом. Було видно Його тіло на Хресті, який підтримували чиїсь долоні. Вони також тримали пробиті долоні Ісуса. Він був побитий, Його лице було зранене, стікав кров’ю. В цей момент єпископ підняв келих. Я подумала, що вся кров витече з Тіла Господа на обрус, бо сильно кровило з боку, і все заплямує. Але жодна крапля не впала, все було в келиху

Від Хреста відірвалося маленьке світло, але не голуб, а як світлячок, ніби колібрі зі світла, який облетів весь храм і сів на лівому плечі єпископа. Я зрозуміла, що це Пресвята Трійця, присутня в Євхаристії. Отець із болем підтримує Сина в присутності Святого Духа. Мати Божа сказала: «Будь уважна, бо в цей момент уся спільнота, всі присутні переносяться на Голгофу. Всі ми присутні в моменті смерті Ісуса. Переживаємо цю таємницю, несвідомі, де ми знаходимося. Це диво. Не Ісус переноситься на Месу, а Меса відбувається в момент Його смерті разом з нами. Це було шокуюче переживання, дуже сильне, прекрасне.

Коли єпископ закінчив Консекрацію і опустив Гостію, я почувалася так, ніби в мене влучила блискавка: була стривожена і схвильована. Мати Божа сказала: «Дивися уважно: маєш іти і розповісти про це людям, щоби знали, яку Таємницю тут переживають. Ви не можете бачити Ісуса, але Він вас бачить, — отож переживайте це свідомо

Після Консекрації настав момент знаку миру, який усі повинні передати один одному. За мить перед «Отче наш» і знаком миру промовив до мене Господь: «Уважайте, що робите, бо хочете ставити умови Божому пробаченню. Не вмієте пробачати, підживлюєте рани, кажете: “Пробачаю, але не забуду”. Тільки говорите: “Прости нам гріхи наші, як і ми відпускаємо”, — але самі не хочете пробачати. Очистьте серця перед “Отче наш”, моліться, свідомі своїх слів, тому що ця молитва сильніша за екзорцизм, — сказав Господь, — бо ви просите Отця, щоби визволив вас від Злого.

Просите Його про звичайний матеріальний хліб, про все, чого потребуєте: одяг, гроші на квартиру, сплату боргів, абсолютно все. Це хліб матеріальний. Але також просіть про хліб духовний. Моліться і просіть, щоб не забракло вам Євхаристійного Хліба. Просіть, щоб Господь звільнив вас від усякого зла і злих людей». На закінчення «Отче наш», після слів «визволи нас від лукавого», я додаю: «І від усіх злих». Тих, ззовні, які можуть нам шкодити, і насамперед усіх тих внутрішніх, які можуть атакувати нашу душу.

Під час знаку миру Господь сказав: «Перш ніж передаси братові знак миру, — подумай про всіх людей, які тебе скривдили, і про всіх, кого ти скривдила у своєму житті. Попроси Бога, щоби дав їм мир, і відчуй у серці, що пробачаєш їм і бажаєш їм Божого миру. Якщо ця людина його достойна, то відчує мир; якщо ні — мир повернеться до твого серця. Але твоє серце не мусить бути з’єднаним з усіма, хто тебе скривдив». Відтоді я постійно пробачаю. Я зрозуміла, який важливий мир у серці, щоби могти хотіти цього миру для інших і самому відчувати його теплий дотик, коли Ісус нас обіймає.

Я бачила це так: між людьми, які мали передати одне одному знак миру, блищало світло і з’являвся Ісус, але не біля кожного, тільки біля деяких. Світло огортало їх багато разів, поки я зрозуміла, що це Ісус нас обіймає, щоби передати свій мир. У цей момент потрібно мати чисте серце, здатне пробачити. Після знаку миру почалося приготування до Причастя. Всі стали виходити з лавок, я теж. Тоді Господь сказав: «Зачекай хвилинку; хочу, щоб ти це побачила». Першими прийняли Причастя єпископ і священики, а Господь промовив: «Маєте молитися за священиків, коли вони приймають Причастя». Відізвалася також Мати Божа: «Повторюй: “Ісусе, Господи, дай їм Твій мир, Твою любов, допоможи їм, зціли їх, супроводжуй їх і вибав їх від злого”. Вони потребують молитви вірних

Я почула: «Ніколи не оцінюй, чи той, хто відправляє Месу, хороший чи поганий. Бо якщо хтось поганий, або грішить, то переді Мною буде відповідати. Ви їх не судіть, бо то Я відправляю Месу, Я, особисто. Якщо священик поганий — моліться, щоби змінився. Якщо помиляється, якщо різкий, має поганий характер — моліться, щоби він заспокоївся, щоби в ньому діяв Святий Дух. Але не судіть його. Моліться за нього».

Я вже йшла до Причастя, коли Господь знову мене зупинив: «Зачекай, поглянь». Одна з жінок, яка посповідалася не вчора, а зранку перед Месою, стала в чергу, і коли священик подав їй гостію до вуст, то раптом її наскрізь через усе тіло пронизало світло, а потім поступово стало її огортати; вся вона була облита світлом. Ісус сказав: «Так стається, коли Мені подобається притуляти чисту душу, висповідану, очищену і бездоганну. Саме так ви повинні приступати до Причастя». Нове відкриття! Як важливо під час Меси і перед нею свідомо переживати акт покаяння і пере- прошення за наші повсякденні гріхи.

Після Причастя я повернулася на місце й почала молитися, хотіла зосередитися на таїнстві. Тоді Ісус сказав: «Слухай». Жінка біля мене почала молитися. Не вголос, але Господь дозволив мені почути її молитву. Вона говорила: «Боже, допоможи, бо кінець місяця, а у мене немає грошей, щоб оплатити школу дітям, квартиру, машину. І ще допоможи мені, бо мій чоловік сильно п’є. Нехай, врешті-решт, перестане. Нехай сусідка, що мені докучає, нарешті виїде…»

Прохання, прохання, прохання… Коли єпископ сказав: «Молімося», Ісус промовив: «Бачиш, вона жодного разу не сказала, що Мене любить, не подякувала за те, що Я зійшов до неї, щоби її підняти до Мого Неба зробити нас одним цілим. Жодного разу, тільки просила і просила, не хотіла зі Мною розмовляти. Я жебрак любові, жебраю вашої любові, прагну чути, що ви Мене любите, потребую вашої любові. Хочу єднатися з вами, хочу, щоб ви Мене любили. Не хочу, щоби були слухняними через страх, а тільки з любові».

Коли єпископ мав уділити благословення, знову заговорила Мати Божа: «Пильнуй, бо це може бути твоє останнє благословення з рук священика. Не знаєш, чи не трапиться з тобою якийсь смертельний випадок, коли вийдеш звідси. А ви робите недбало знак хреста і нездатні прийняти благословення як слід.

Пам’ятайте, що священик уділяє його в Ім’я Пресвятої Трійці: Отця, Сина і Святого Духа; отож приймайте його достойно». Це теж було шокуюче. Як багато людей, і я теж, часто вибігають із храму без благословення. А скільки ми через це втрачаємо!

Коли я вже хотіла йти, Господь сказав: «Не йди, залишися ще на хвилинку. Не виходь із поспіхом з Меси. В цей момент Мені потрібно, щоби Мене вислухали, і для вас потрібно Мене вислухати. Я хочу розмовляти з вами. У вас усе заплановано. Ви плануєте свою відпустку, подорожі, чим будете займатися у вихідні, візити до знайомих або родичів. Аж у кінці раз на місяць кажете: «Відвідаємо сьогодні Ісуса, всією сім’єю». Розмовляйте в Моїй присутності, розповідайте.

Я знаю все, але хочу бути частиною вашого життя. Ви дуже потребуєте, щоби Я був центром вашого життя». Потім додав: «Маєте вдома багато різних кімнат: для їжі, для її приготування, для спання. А де Моє місце у вашому домі? Іноді стоїть вівтарик, якийсь припалий пилом хрест або образ. А це ж Мій образ у вашому домі, чому ж там не збираєтеся, хоча би раз на день, щоби подякувати або попросити благословення? Це для вас важливо, а Я почуваюся центром вашого життя. Не ігноруйте Мене, бо самі себе кривдите».

Розповім вам ще одне своє переживання на Святій Месі під час приношення дарів. Я була тоді у Сполучених Штатах, бачила, хоч і не дуже чітко, думаю, мого янгола. Бачила його зі спини, коли підходив до священика. Янгол тримав тацю, а на ній серце. Бридке, деформоване, пом’яте, місцями темне, місцями світле. Противне, нічого хорошого.

Янгол ніс його до священика, а я молилася: «Боже, віддаю Тобі все, ким я є, що маю, і що можу, жертвую Тобі своє серце, життя, думки і сім’ю. Все, з’єднане з Твоєю безкінечною любов’ю до мене». З’єднане з Господніми Страстями, серце на таці швидко змінювало вигляд на краще. Таке гарне серце я вже могла пожертвувати Богу.

«Самі можете жертвувати тільки гріх. Це ваша цінність. Подивіться на Мою цінність, на цінність Мого Батька, щоби ви могли Йому її представити».

Хай Божий мир завжди буде з Вами…