Презентація - "Біографія - Чурай Маруся".

Про матеріал
Дана презентація містить інформацію про "Дівчину з легенди", тобто Марусю Чурай. Ця презентація допоможе глибше ознайомитися із цією півлегендарною українською народною співачкою і поетесою за часів Хмельниччини. Ця презентація є також на ЮТУБ на моєму каналі ( буду рада за підписку).
Зміст слайдів
Номер слайду 1

БІОГРАФІЯВчимо дистанційно8 клас(1625—1653)ЧУРАЙ МАРУСЯ

Номер слайду 2

БІОГРАФІЯМару́ся Чура́й (1625–1653) — легендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвистали козаченьки» тощо.

Номер слайду 3

БІОГРАФІЯМару́ся Чура́й (1625–1653) — легендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвистали козаченьки» тощо.«Ой, не ходи́, Гри́цю, та й на вечорни́ці» — українська народна пісня лiтературного походження кiнця XVIII століття. Авторство приписується напівлегендарній поетесі і співачці Марусі Чурай. Існують декілька мелодій на цей текст. Найвідоміша з цих мелодій вперше з'являється в опері «Козак-стихотворец» (1812), музику до якої написав Каттеріно Кавос[

Номер слайду 4

БІОГРАФІЯМару́ся Чура́й (1625–1653) — легендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвистали козаченьки» тощо.«Засвиста́ли козаче́ньки»— українська народна пісня, авторство якої приписують напівлегендарній піснярці з Полтави Марусі Чурай. У ній говориться про те, що козак, вірний своєму обов'язку, вирушає в дорогу — захищати рідну землю. Він змушений покинути матір, кохану дівчину. І просить свою неньку, коли з ним щось трапиться, прийняти його дівчину Марусю як за свою дитину. Пісня побудована у формі діалогу. Є традиційні для народної пісні звертання, зменшувально-пестливі слова, постійні епітети.

Номер слайду 5

БІОГРАФІЯУкраїнські літературознавці показали, що Марусю Чурай вигадав росіянин Олександр Шаховський для повісті «Маруся, малороссийская Сафо» (1839), її біографія — вигадка автора та пізніша літературна містифікація, жодних історичних джерел з її згадками не існує

Номер слайду 6

БІОГРАФІЯЗа переказами та твором Шаховського, Маруся Чурай народилася в 1625 (за іншими версіями — в 1628 або 1629) році в сім'ї козацького сотника Гордія, одного з провідників антипольського повстання. Після смерті батька, котрий був одним зі старшин під час Повстання Острянина та в 1638 році як бунтівник спалений на багатті у Варшаві, залишилася жити з матір'ю в Полтаві. Їхній будинок стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся досі.

Номер слайду 7

БІОГРАФІЯВ юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицеві Бобренку (за іншими версіями — Гриць Остапенко), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини в 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганнусю з заможної полтавської сім'ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке вона таємно взяла в місцевої бабусі-відьми, але яке випадково випив Гриць.

Номер слайду 8

БІОГРАФІЯУлітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її амністували універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра. Текст універсалу: «В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — в 1652 році в Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою одного з українських монастирів).

Номер слайду 9

ПІСНІ, ЯКІ ПРИПИСУЮТЬСЯ МАРУСІ ЧУРАЙНародна пам'ять та Шаховський приписує поетесі авторство близько двадцяти українських народних пісень, зокрема:«Віють вітри»;«Сидить голуб на березі»;«Зелений барвіночку»;«На городі верба рясна»;«Ой не ходи, Грицю»;«Грицю, Грицю, до роботи»;«Засвистали козаченьки»;«Котилися вози з гори»;«Ішов Милий Горонькою». Як вважають, свої пісні Маруся Чурай найчастіше створювала на основі подій із власного життя. Тому життєпис самої авторки складено за її ж творами та на основі легенд, переказів, усних спогадів сучасників, записи яких не збереглися.

Номер слайду 10

ВШАНУВАННЯВулиця Марусі Чурай у містах України. Пам'ятник Марусі Чурай у Полтаві, відкритий у 2006 році.14 квітня 2006 року у Полтаві перед Полтавським академічним обласним музично-драматичним театром ім. Гоголя на Театральній площі було встановлено символічний монумент Пам'ятник Марусі Чурай

Номер слайду 11

ОБРАЗ В КУЛЬТУРІ1834 — «Чарівниця»: балада Левка Боровиковського (героїня — просто Маруся).1837 — «Чари»: п'єса Кирила Тополі.1839 — «Маруся, малороссийская Сафо»: повість Олександра Шаховського.1854 — «Розмай»: балада Степана Руданського (героїня — Тетяна).1876 — «Ой не ходи, Грицю…»: оперета Володимира Александорова.1882 — «Дай серцю волю, заведе в неволю»: п'єса Марка Кропивницького.1887 — «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»: драма Михайла Старицького.1887 — «Маруся Чурай, українська піснетворка»: драма Григорія Бораковського.1896 — «Маруся Чураївна»: драма Володимира Самійленка.

Номер слайду 12

ОБРАЗ В КУЛЬТУРІ1909 — «В неділю рано зілля копала»: повість Ольги Кобилянської.1934 — «Маруся Шурай»: історична п'єса Івана Микитенка (переробка драми М. Старицького).1967 — «Марина Чурай»: драматична поема Івана Хоменка.1968 — «Дівчина з легенди»: драматична поема Любов Забашти.1975 — «До тієї Чураївни (Парубоцька балада)»: поема Бориса Олійника (збірка поезій «Гора»).1978 — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»: художній фільм Ростислава Синько, за мотивами твору Михайла Старицького.1979 — «Маруся Чурай»: історичний роман у віршах Ліни Костенко.1990 — «Засвіт встали козаченьки…»: історична повість Валентина Чемериса.

Номер слайду 13

ДЯКУЮ ЗА УВАГУДомашнє завдання: Написати конспект уроку;Вивчити напам’ять: «Засвіт встали козаченьки».

pptx
Додано
22 серпня
Переглядів
258
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку