Презентація - "Біографія - Чурай Маруся".

БІОГРАФІЯВчимо дистанційно8 клас(1625—1653)ЧУРАЙ МАРУСЯ

БІОГРАФІЯМару́ся Чура́й (1625–1653) — легендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвистали козаченьки» тощо.

БІОГРАФІЯМару́ся Чура́й (1625–1653) — легендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвистали козаченьки» тощо.«Ой, не ходи́, Гри́цю, та й на вечорни́ці» — українська народна пісня лiтературного походження кiнця XVIII століття. Авторство приписується напівлегендарній поетесі і співачці Марусі Чурай. Існують декілька мелодій на цей текст. Найвідоміша з цих мелодій вперше з'являється в опері «Козак-стихотворец» (1812), музику до якої написав Каттеріно Кавос[

БІОГРАФІЯМару́ся Чура́й (1625–1653) — легендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвистали козаченьки» тощо.«Засвиста́ли козаче́ньки»— українська народна пісня, авторство якої приписують напівлегендарній піснярці з Полтави Марусі Чурай. У ній говориться про те, що козак, вірний своєму обов'язку, вирушає в дорогу — захищати рідну землю. Він змушений покинути матір, кохану дівчину. І просить свою неньку, коли з ним щось трапиться, прийняти його дівчину Марусю як за свою дитину. Пісня побудована у формі діалогу. Є традиційні для народної пісні звертання, зменшувально-пестливі слова, постійні епітети.

БІОГРАФІЯУкраїнські літературознавці показали, що Марусю Чурай вигадав росіянин Олександр Шаховський для повісті «Маруся, малороссийская Сафо» (1839), її біографія — вигадка автора та пізніша літературна містифікація, жодних історичних джерел з її згадками не існує

БІОГРАФІЯЗа переказами та твором Шаховського, Маруся Чурай народилася в 1625 (за іншими версіями — в 1628 або 1629) році в сім'ї козацького сотника Гордія, одного з провідників антипольського повстання. Після смерті батька, котрий був одним зі старшин під час Повстання Острянина та в 1638 році як бунтівник спалений на багатті у Варшаві, залишилася жити з матір'ю в Полтаві. Їхній будинок стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся досі.

БІОГРАФІЯВ юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицеві Бобренку (за іншими версіями — Гриць Остапенко), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини в 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганнусю з заможної полтавської сім'ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке вона таємно взяла в місцевої бабусі-відьми, але яке випадково випив Гриць.

БІОГРАФІЯУлітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її амністували універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра. Текст універсалу: «В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — в 1652 році в Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою одного з українських монастирів).

ПІСНІ, ЯКІ ПРИПИСУЮТЬСЯ МАРУСІ ЧУРАЙНародна пам'ять та Шаховський приписує поетесі авторство близько двадцяти українських народних пісень, зокрема:«Віють вітри»;«Сидить голуб на березі»;«Зелений барвіночку»;«На городі верба рясна»;«Ой не ходи, Грицю»;«Грицю, Грицю, до роботи»;«Засвистали козаченьки»;«Котилися вози з гори»;«Ішов Милий Горонькою». Як вважають, свої пісні Маруся Чурай найчастіше створювала на основі подій із власного життя. Тому життєпис самої авторки складено за її ж творами та на основі легенд, переказів, усних спогадів сучасників, записи яких не збереглися.

ВШАНУВАННЯВулиця Марусі Чурай у містах України. Пам'ятник Марусі Чурай у Полтаві, відкритий у 2006 році.14 квітня 2006 року у Полтаві перед Полтавським академічним обласним музично-драматичним театром ім. Гоголя на Театральній площі було встановлено символічний монумент Пам'ятник Марусі Чурай

ОБРАЗ В КУЛЬТУРІ1834 — «Чарівниця»: балада Левка Боровиковського (героїня — просто Маруся).1837 — «Чари»: п'єса Кирила Тополі.1839 — «Маруся, малороссийская Сафо»: повість Олександра Шаховського.1854 — «Розмай»: балада Степана Руданського (героїня — Тетяна).1876 — «Ой не ходи, Грицю…»: оперета Володимира Александорова.1882 — «Дай серцю волю, заведе в неволю»: п'єса Марка Кропивницького.1887 — «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»: драма Михайла Старицького.1887 — «Маруся Чурай, українська піснетворка»: драма Григорія Бораковського.1896 — «Маруся Чураївна»: драма Володимира Самійленка.

ОБРАЗ В КУЛЬТУРІ1909 — «В неділю рано зілля копала»: повість Ольги Кобилянської.1934 — «Маруся Шурай»: історична п'єса Івана Микитенка (переробка драми М. Старицького).1967 — «Марина Чурай»: драматична поема Івана Хоменка.1968 — «Дівчина з легенди»: драматична поема Любов Забашти.1975 — «До тієї Чураївни (Парубоцька балада)»: поема Бориса Олійника (збірка поезій «Гора»).1978 — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»: художній фільм Ростислава Синько, за мотивами твору Михайла Старицького.1979 — «Маруся Чурай»: історичний роман у віршах Ліни Костенко.1990 — «Засвіт встали козаченьки…»: історична повість Валентина Чемериса.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУДомашнє завдання: Написати конспект уроку;Вивчити напам’ять: «Засвіт встали козаченьки».