Презентація - "Декоративна подушка"

Історія декоративної подушки

Поду́шка— постільна річ у вигляді зшитого з усіх боків мішка, наповненого пухом, пір'ям, поролоном, синтепоном чи будь-яким іншим м'яким матеріалом.

Звичайна в Україні конструкція подушки — напірник з наповнювачем, укритий зверху наволочкою. Напі́рник або на́сипка— мішок щільної тканини, куди насипають наповнювач для подушки. Напо́внювач — пір'я, вовна, солома, вата, а також різноманітні синтетичні матеріали. На́волочка («на́волока»)або по́шивка — чохол з тканини, який надягають на подушку. Використовування наволочки полегшує догляд за подушкою: змінний чохол легко випрати та висушити.

ІСТОРІЯ ПОХОДЖЕННЯ ПОДУШКИЧи можемо ми уявити сучасний світ без подушки? Однозначно, ні! На сьогоднішній день це один з найважливіших атрибутів сну, без якого нормальний нічний відпочинок неможливо. Зараз він є в кожній оселі та вважається звичайним,але важливим предметами побуту. Однак так було не завжди, подушка колись вважалася розкішшю і була доступною далеко не всім. Про те, якими були перші аксесуари для сну, хто придумав і яке їхнє первісне призначення розповість історія походження подушки.

Подушки в слов'ян. На слов'янських землях подушки с самого початку мали практичну цінність. Селяни на Русі підкладали під голову сіно, щоб підняти голову для зручності. Однак воно неабияк кололо, тому його спочатку накривали одягом і потім зверху лягали, потім придумали укладати цей «пом'якшувач» в мішок. Також крім сіна люди використовували траву, лушпиння, кінський волос і шерсть. Трохи пізніше прийшли і до того, що найбільш м'яким та зручним виявився пух. Згодом слов'яни зрозуміли, що подушка може мати і естетичний вигляд. Для дівчат було дуже важливо зібрати придане, а більшу частину з нього становили подушки. Жінки приділяли багато часу тому, щоб подушки мали естетичний вигляд: шили чохли, підбирали тканини і прикрашали їх вишивкою.

Перші подушки були дерев'яними.

М'які подушки з'явилися у Греції. У Стародавній Греції в подушках як наповнювач використовувалися такі матеріали, як шерсть тварин, трави або пух. Їх декорували оксамитом і китичками, щоб підкреслити багатство і статус власника. З Греції м'які подушки поширилися в Древній Рим, а потім і в Європу.

Подушка – елемент достатку. Подушки могли собі дозволити лише заможні люди. Чим більше їх було в одного власника, тим вищим був його рівень достатку. У Північній Кореї по потилицях дітей можна було визначити рівень достатку родини: діти з забезпечених сімей спали на м'яких подушках, тому і потилиці їх були більш круглої форми; діти з бідних сімей обходилися без подушок, тому їх потилиці були плоскими.

Подушка — засіб боротьби із самотністю. Японці застосовують подушки як ефективний засіб для боротьби з почуттям самотності. Японські виробники почали випускати подушки оригінальної форми: для жінок вона імітує рідне чоловіче плече, а для чоловіків – коліна коханої дівчини. Кожен японець, якщо не хоче відчувати себе самотнім, може скористатися подушкою-обіймашкою.

Подушка - частина звичаю. З подушками часто пов'язують безліч звичаїв. В Європі на Різдво було заведено підкладати під подушку ялинові гілочки — на щастя. На Русі дівчата під час ворожіння ховали під подушку прутик, щоб побачити уві сні свого судженого. Всі пам'ятають студентську традицію — якщо покласти під подушку конспект, то матеріал краще засвоїться. До речі, в одному з університетів Британії існує цікава традиція: кожен рік студенти вручають викладачам оригінальну премію — бронзову, срібну та золоту подушку за найнудніші лекції.