Презентація-"Опора та рух"

Опора і рух (Біологія 8 клас)Звєрєв В. М

Функції опорно-рухової системи. Опорно-рухова система організму людини складається з:скелета (включаючи зв'язки та суглоби);скелетних м'язів. Скелет є пасивною частиною опорно-рухової системи, а м'язи — активною. Разом вони утворюють систему, оскільки скорочення м'язів примушує рухатися кістки скелета. Основними функціями опорно-рухової системи є: опорна, рухова, захисна. Скелет виконує опорну і захисну функції, оскільки кістки скелета, з'єднані зв'язками і суглобами, підтримують інші органи і системи, а також захищають їх від можливих зовнішніх впливів. Наприклад, головний мозок міститься у порожнині черепа та захищений його кістками; легені і серце захищені грудною кліткою, тощо. Скелетні м'язи виконують рухову функцію. Кістки, прикріплені до м'язів, приводяться в рух, як важелі. М'язи також виконують захисну функцію. Наприклад, органи черевної порожнини захищені від зовнішніх впливів не тільки хребтом і кістками таза, але і м'язами спини і живота. Крім того, опорно-рухова система бере участь в обміні речовин організму (мінеральному, білковому) і виконує кровотворну функцію (у червоному кістковому мозку губчастих кісток утворюються формені елементи крові).

Будова скелета людини. Скелет людини містить понад 200 кісток. Розрізняють такі відділи скелета:череп — має два відділи: лицьовий (утворений 15 кістками) і мозковий (утворений 8 кістками) — захищає головний мозок і є опорою для жувальних м'язів;скелет тулуба — захищає серце, легені, спинний мозок; бере участь у забезпеченні роботи кінцівок; забезпечує дихальні рухи;скелет верхніх кінцівок — забезпечує рухливість верхніх кінцівок; скелет нижніх кінцівок — забезпечує рухливість нижніх кінцівок.

Скелет голови. Череп має два відділи: лицьовий та мозковий. Мозковий відділ за розмірами значно переважає лицьовий. Мозковий відділ утворений 8 кістками:парні:скроневі;тім'яні;непарні:лобова;потилична;клиноподібна;решітчаста. Лицьовий відділ утворений 15 кістками:парні:верхньощелепні;носові;слізні;виличні;піднебінні;нижньоносові;непарні:нижньощелепна;леміш;під'язикова. Усі кістки черепа, крім нижньої щелепи, з'єднанні нерухомо — швами.

Решітчаста кістка міститься усередині черепа. Вона утворює покрівлю носової порожнини.

Скелет тулуба. Скелет тулуба складається з двох частин: хребта і грудної клітки. Грудна клітка утворена ребрами та грудиною. Людина має 12 пар ребер, з яких перші 7 пар з'єднані безпосередньо з грудиною, наступні 3 прикріплюються до хрящів вищих ребер, а останні 2 пари розташовані вільно. Грудина розташована попереду грудної клітки і виконує важливу функцію — скріплює ребра між собою.

Хребет людини утворений 33 — 34 хребцями. Він включає 5 відділів:шийний відділ — 7 хребців (перший хребець — атлант, сполучає хребет з черепом);грудний відділ — 12 хребців — від кожного хребця відростає одна пара ребер;поперековий відділ — 5 хребців;крижовий відділ — 5 хребців, які зрослися в одну кістку;куприковий відділ — 4 — 5 хребців

Скелет кінцівок. Людина має дві пари кінцівок — одна пара верхніх (руки) і одна пара нижніх (ноги). Скелет верхніх кінцівок складається з двох частин:пояс верхніх кінцівок — включає лопатку і ключицю;вільні верхні кінцівки — включають плече (плечова кістка), передпліччя (ліктьова та променева кістки), кисть (кістки зап'ястка, п'ястка, фаланги пальців)Скелет нижніх кінцівок складається з двох частин:пояс нижніх кінцівок — утворений тазовими та крижовою кістками:вільні нижні кінцівки — включають стегно (стегнова кістка), гомілка (велика і мала гомілкові кістки), надколінник, стопа (кістки заплесна, плесна, фаланги пальців)

Будова і склад кісток. Кістка — основна структурна одиниця скелета. В утворенні кісток основна роль належить сполучній кістковій тканині. Кісткова тканина включає:клітини — остеоцити;міжклітинну речовину. Міжклітинна речовина є дуже щільною, що надає кістковій тканині механічну міцність. Остеоцити оточені найдрібнішими «канальцами» з міжклітинної рідиною, через яку відбувається живлення і дихання кісткових клітин. У кісткових каналах проходять нерви і кровоносні судини.

Твердість кісткам надає наявність у їх складі неорганічних речовин: мінеральних солей Фосфору, Кальцію, Магнію. Гнучкість і пружність кісткам надають органічні речовини. Міцність кістки забезпечується поєднанням твердості і пружності. Більшою гнучкістю володіють кістки організму, що росте; більшою міцністю — кістки дорослої (але не старої) людини. Склад кістки і властивості речовин, що входять до її складу, можна експериментально довести. Спалюванням: при тривалому прожарюванні кістки органічні сполуки згоряють. Кістка стає крихкою, розсипається при дотику на безліч дрібних частинок. Залишки складаються з неорганічних сполук. Отже, при відсутності органічних речовин кістка втрачає гнучкість і пружність. Зануренням у розчин хлоридної кислоти на декілька днів: неорганічні солі розчиняються у хлоридній кислоті і вимиваються з кістки. Кістка стає гнучкою, її можна зав'язати в вузол. Отже, при відсутності неорганічних солей кістка втрачає твердість.

За формою кістки поділяють на:трубчасті;губчасті;плоскі;змішаніРозглянемо будову трубчастих кісток на прикладі стегнової кістки. У зовнішній будові довгої трубчастої кістки можна виділити тіло кістки (діафіз) та дві кінцеві суглобові головки (епіфізи). Епіфізи трубчастої кістки покриті хрящем. Між тілом і головками міститься епіфізарний хрящ, що забезпечує ріст кістки у довжину. Усередині кістки міститься порожнина (канал) з жовтим кістковим мозком (жировою тканиною), що і дало назву таким кістках — трубчасті.

Епіфізи стегнової кістки складаються з губчастої речовини. Тіло кістки (діафіз) усередині утворено губчастою речовиною, зовні — товстим шаром компактної речовини і покрито оболонкою — окістям. В окісті розташовані кровоносні судини і нервові закінчення, завдяки чому забезпечується ріст кістки у товщину, живлення, зростання кісток після переломів. На суглобових головках (епіфізах) окістя відсутнє.

Види кісток. Усі кістки скелета за будовою, походженням і виконуваними функціями ділять на чотири види:трубчасті — це довгі кістки у формі трубки, що мають усередині канал з жовтим кістковим мозком — забезпечують швидкі різноманітні рухи. Розрізняють довгі трубчасті кістки: плечова, ліктьова, променева, стегнова, велика гомілкова, мала гомілкова; та короткі трубчасті кістки: фаланги пальців, кістки плесна і п'ястка. Губчасті — кістки, складаються переважно з губчастої речовини, яка покрита тонким шаром компактної речовини. Ці кістки містять червоний кістковий мозок, що забезпечує функцію кровотворення. Розрізняють довгі губчасті кістки — ребра, та короткі губчасті кістки: кістки зап'ястка, передплесна. Плоскі — кістки, ширина яких переважає над товщиною для захисту внутрішніх органів. Складаються з пластинок компактної речовини і тонкого шару губчастої речовини. До них належать: кістки черепа, лопатки, тазові кістки. Змішані кістки складаються з декількох частин, що мають різну будову, походження і функції. Наприклад, тіло хребця є губчастої кісткою, а його відростки — плоскими кістками.

З'єднання кісток. Різні види з'єднання кісток забезпечують функції частин скелета. Нерухоме (шви) з'єднання являє собою зрощення або скріплення сполучною тканиною для виконання захисної функції (з'єднання кісток верхівки черепа для захисту головного мозку). Напіврухоме з'єднання через пружні хрящові прокладки утворюють кістки, які виконують і захисну, і рухову функції (з'єднання хребців міжхребцевими хрящовими дисками, ребер з грудиною і грудними хребцями). Рухоме з'єднання завдяки суглобам мають кістки, які забезпечують рух організму. Різні суглоби забезпечують різні напрямки рухів. Суглоб складається з:суглобових поверхонь кісток;суглобової сумки;суглобової порожнини;суглобової (синовіальної) рідини.

Будова скелетних м'язів. М'язи, прикріплені до скелету, називаються скелетними м'язами. Вони складаються з поперечно-посмугованої м'язової тканини, яка скорочується під впливом нервових імпульсів. Таким чином м'язи забезпечують переміщення організму у просторі, збереження рівноваги, дихальні рухи, тощо. М'язи — активна частина опорно-рухової системи. М'язи містять кровоносні судини і нерви. Поперечно-посмугована м'язова тканина, поєднана пухкою сполучною тканиною, утворює пучки. Пучки першого порядку об'єднуються у пучки другого порядку, другого — у пучки третього порядку, тощо. Усі пучки разом утворюють м'язове черевце.

Скелетний м'яз являє собою складну конструкцію, яка включає:посмуговану м'язову тканину, яка формує скоротливу частину м'яза — м'язове черевце, або тіло м'яза;сполучну тканину, яка формує нескоротливу частину — сухожилля, оболонки і тіло м'яза;нервову тканину — чутливі нервові закінчення;кровоносні судини, які постачають кров до м'язу. По кінцях черевця прошарки із сполучної тканини утворюють сухожилля. Сухожилля — це частина м'яза, яка кріпиться до кістки. При скороченні м'язове черевце коротшає, а сухожилля тягне за собою кістку, виконуючи роль важеля при здійсненні рухів

Основні групи скелетних м'язів за місцем розташування. За місцем розташування розрізняють: м'язи голови, шиї, тулуба, кінцівок. М'язи голови. Розрізняють мімічні та жувальні м'язи голови. Мімічні розташовані на обличчі. У людини вони добре розвинені. Одна точка їх фіксації — кістки обличчя, інша — шкіра або слизова оболонка. Під час скорочення вони змінюють положення та глибину складок шкіри і надають обличчю того чи іншого виразу. Надчерепний м'яз — зміщує шкіру склепіння черепа, піднімає брови та розширює щілину повік. Коловий м'яз ока — змикає повіки, розширює сльозовий мішок, тягне брови донизу. Коловий м'яз рота — закриває ротову щілину, в результаті чого губи витягуються і притискаються до зубів. Основна функція жувальних м'язів — рухати нижню щелепу, піднімати її та висувати допереду. М'язи шиї— усі парні. Їх основні функції — при двобічному скороченні відводити голову дозаду, а при однобічному — у бік м'яза, що скорочуються.

М'язи тулуба. Основними м'язами живота і грудей є: малий грудний; внутрішні міжреберні; зовнішні міжреберні м’язи; прямий м’яз живота; внутрішній косий м’яз живота; поперечний м’яз; грудо – поперекова фасція; зовнішній косий м’яз живота; передній зубчастий; великий грудний; дельтоподібний; підшкірний. Основними м'язами спини є: трапецієподібний м'яз, найширший м'яз спини, ремінний м'яз, великий та малий ромбоподібні м'язи, нижній задній зубчастий м'яз, грудо-поперекова фасція.

М'язи кінцівок. Основними м'язами верхніх кінцівок є: дельтоподібний, двоголовий, плечо-променевий, триголовий, розгиначі пальців, згиначі пальців. М'язи нижніх кінцівок: великий сідничний, напів-сухожильний, кравецький, чотириголовий м'яз стегна, двоголовий м'яз стегна, литковий, Ахіллесове сухожилля.

Функції окремих груп м’язів. Характеристики м'язів. Скелетні м'язи дають змогу людині пересуватися у просторі, приводити в рух окремі частини тіла, підтримувати його рівновагу та певне положення. Скелетні м'язи мають специфічні рецептори м'язового чуття, які дають можливість контролювати положення тіла. Одним із результатів м'язового скорочення є виділення тепла — чим активніше скорочуються м'язи, тим більше тепла виділяється. При замерзанні скелетні м'язи можуть скорочуватися мимоволі. Саме цим пояснюється тремтіння у тілі. Фізіологічні властивості м'язів: збудливість, скоротливість, провідність, еластичність.

М'язи розрізняють за різними ознаками:положенням у тілі людини;формою;функціями;відношенням до суглобів;місцем прикріплення, тощо. Проте, найбільше практичне значення мають класифікації за формою, розташуванням та функціями, які вони виконують. За положенням у тілі розрізняють: м'язи голови і шиї, тулуба і кінцівок. За формою м'язи поділяють на:веретеноподібні (більшість м'язів кінцівок);прямі (м'язи спини, грудей);колові (м'язи рота, ока);двоперисті (міжкісткові м'язи кисті, стопи);одноперисті.

Функції скелетних м'зів. Залежно від розташування і функцій в організмі людини виділяють наступні основні групи скелетних м'язів:м'язи голови: жувальні і мімічні. Жувальні м'язи рухають нижню щелепу. З одного боку вони прикріплені до кісток черепа, а з іншого — до нижньої щелепи. Мімічні м'язи відкривають і закривають рот і очі, змінюють вираз обличчя, відповідають за мовну артикуляцію. Як правило, одним кінцем вони прикріплені до лицьової частини черепа, а іншим — до внутрішньої поверхні шкіри обличчя. Проте кругові м'язи рота і очей до кістки не прикріплюються. М'язи шиї підтримують і приводять у рух шию і голову, опускають нижню щелепу. М'язи спини забезпечують підтримку вертикального положення тіла, за їх допомогою здійснюються рухи голови і шиї, лопаток і рук (руки піднімаються і опускаються), а також ребер при диханні. М'язи грудей беруть участь у рухах кісток плечового пояса і рук, ребер при диханні. М'язи живота забезпечують повороти і нахили тулуба, беруть участь у дихальних рухах. До цієї групи м'язів належить і діафрагма, яка відокремлює грудну і черевну порожнини і бере участь у дихальних рухах. М'язи черевного преса також виконують захисну функцію. М'язи плечового пояса і руки рухають верхню кінцівку та її відділи, забезпечують найскладніші переміщення і точність їх рухів. М'язи тазового пояса і ноги рухають нижню кінцівку та її відділи. Рух стегна забезпечують тазові м'язи і м'язи стегна. М'язи стегна беруть участь у рухах гомілки, а м'язи гомілки — у рухах стопи. М'язи стопи забезпечують згинання та розгинання пальців ніг.

Гладенькі м'язи. У стінках внутрішніх органів (шлунка, кишечника, матки, сечового міхура, тощо) і більшості кровоносних судин містяться гладенькі м'язи, утворені гладенькою м'язовою тканиною. Основні функції гладеньких м'язів:у порожніх органах (сечовід, кишечник, тощо) вони підтримують тиск;повільне скорочення гладеньких м'язів викликає хвилеподібну перистальтику порожнистих органів, що забезпечує просування їх вмісту і спорожнення органів;змінюють просвіт кровоносних судин, тим самим регулюючи у них тиск;гладенькі м'язи, розташовані у шкірі, біля основи волосяних сумок, при скороченні піднімають волосся і видавлюють жир із сальних залоз;в очах гладенькі м'язи забезпечують звуження і розширення зіниці, визначають товщину кришталика

Особливістю гладких м'язів є:повільне скорочення і розслаблення (десятки секунд);мимовільний характер скорочення (незалежно від волі людини)Гладенькі м'язи можуть дуже довго перебувати у стані скорочення, практично не втомлюючись. Приклад:гладенькі м'язи, що входять до складу стінок артерій організму людини, постійно знаходяться у скороченому стані.

Хвороби опорно-рухової системи та їх профілактика. Гіподинамія — це зниження навантаження на м'язи і обмеження загальної рухової активності організму. Наслідками гіподинамії є: ослаблення та зменшення скелетних м'язів, погіршення кровообігу, інтенсивності обміну речовин, роботи серця та роботи кишково-шлункового тракту. Викривлення хребта

Плоскостопість

Забої

Перша допомога при розтягах зв'язок і вивиху суглобів

Перелом кісткинакладають шину

При відкритих переломах спочатку потрібно зупинити кровотечу і обробити рану. Самостійно намагатися повернути зламану кістку в початкове положення не можна, оскільки при цьому гострі кінці у місці перелому можуть пошкодити м'язи і судини. При переломі ребер накладення шини є неможливим, а перша допомога спрямована на те, щоб зменшити рух ребер. Для цього потерпілому пропонують зробити глибокий видих і грудну клітку туго перев'язують рушником. Після такої перетяжки дихання має бути спокійним. При травмах черепа постраждалого вкладають на спину, голову злегка піднімають, щоб уникнути внутрішньо черепних крововиливів і негайно викликають лікаря. При транспортуванні хворого намагаються забезпечити нерухомість голови. При пошкодженні хребта постраждалого вкладають на рівну тверду поверхню (щит) обличчям донизу і викликають швидку допомогу. Перевозять потерпілого виключно у лежачому положенні, оскільки при перевезенні у сидячому положенні хребці можуть зрушитися і пошкодити спинний мозок.

Дякую за увагу !!!