Презентація "14 грудня - День вшанування учасників ліквідації аварії на ЧАЕС"

грудня - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕСвчитель Олена Сливенко

14 грудня - день мужніх та самовідданих людей, які прийняли доленосний виклик – захистити не тільки Україну, але й усе людство від руйнівного впливу аварії на Чорнобильської АЕС .

Аварія, що сталася в квітні 1986 р. на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших катастроф в історії людства.

26 квітня 1986 р. приблизно о 01:23 на четвертому енергоблоці стався вибух. На даху реактора розгорнулася велика пожежа. На цей момент у реакторі було близько 200 т урану. Відразу після вибуху реактора радіонукліди були викинуті на максимальну висоту – до 10 км, небезпечні речовини продовжували покидати реактор у результаті пожежі, що тривала майже два тижні. Остаточно графіт перестав горіти лише 10 травня

Радіоактивна хмара, що утворилася після вибуху, накрила не лише Україну, вона пройшла більшою частиною Європи, східною частиною США.

До ліквідації наслідків аварії були залучені тисячі фахівців різних професій! Отримуючи великі дози опромінення, інженери, будівельники, шахтарі, енергетики, водії, військові, лікарі – усі, хто пішов тоді не тільки за наказом, а й за покликом серця, зупинили невидимого і дуже підступного ворога.

Працювали вахтовим методом – приїздили одні, отримували максимально допустиму дозу радіації і поверталися, а на зміну приїздили інші.

Героїв-рятівників назвали ліквідаторами, адже вони намагалися ліквідувати наслідки аварії – наслідки вибуху Атома.

Битва з чорною бідою була тяжкою. Багатьом довелося заплатити власним життям за те, щоб знешкодити темні сили зла. За неповними даними, через чорнобильський майданчик пройшли понад 600 тисяч осіб, зараз залишилося понад 185 тисяч. З них майже 56 тисяч мають інвалідність.

Особливо небезпечну і важку роботу довелося виконувати ліквідаторам саме у перші дні після аварії, щоб зупинити реактор, який щойно вибухнув, знизити рівень радіації. За сім місяців після аварії вони забрали тони радіоактивного сміття і ґрунту, деактивували гектари площі зсередини і кругом реактора, знизивши радіоактивний фон в десятки і сотні раз

Після катастрофи 1986 року четвертий енергоблок ЧАЕС перетворився на джерело високого рівня радіації. Було прийнято рішення збудувати саркофаг для ізоляції радіації та запобіганню її поширення в навколишнє середовище.

Укриття змогли збудувати за 206 днів, 14 грудня 1986 року було офіційно заявлено про завершення будівництва і прийняття в експлуатацію комплексу захисних споруд над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком ЧАЕС, чим було завершено перший етап ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У листопаді 2006 року указом президента України в цю дату було засновано День вшанування учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.

Саркофаг створив безпечні умови для проведення подальших робіт з демонтажу зруйнованого реактора та утилізації радіоактивних відходів. Він мав тимчасовий характер і з часом почав руйнуватися. У 2012 році почали будувати новий, який закриває станцію і досі.

Ми не маємо права забувати про самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, віддавши своє життя задля збереження життя і здоров’я майбутніх поколінь. Їхній подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити значення того, що вони зробили.

Своїх героїв треба знати, шанувати і пам’ятати. Час може лікувати від усього, але не від пам’яті. Пам’ять … Саме вона є рушієм еволюційного поступу в майбутнє й оберегом найвищих загально людських цінностей. І якщо народ пам’ятає уроки своєї історії, він вартий того, щоб дивитись у майбутнє.

По всій Україні, у великих містах і маленьких селищах, встановлені пам’ятники ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Це не просто вшанування пам'яті, а й глибоке свідчення вдячності та визнання їхнього героїчного вчинку.

Пам’ятники – це увіковічнення подвигу: ліквідатори ризикували своїм життям, щоб запобігти ще більшій катастрофі і врятувати мільйони людей. Пам'ятники нагадують про їхню самовідданість і героїзм.

Пам’ятники – це подяка за жертву: багато ліквідаторів зазнали серйозних наслідків для здоров'я внаслідок радіаційного опромінення. Пам'ятники є виразом вдячності суспільства за їхню жертву.

Пам’ятники – це нагадування про трагедію: Чорнобильська катастрофа – одна з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Пам'ятники допомагають зберегти пам'ять про цю трагедію і передати її наступним поколінням.

Пам’ятники – є свідченням нашої вдячності і поваги до людей, які ризикували своїм життям заради інших.